Рішення

від 06.12.2022 по справі 910/6112/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.12.2022Справа № 910/6112/22За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Десна Транс Авто"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТІ КОНСАЛТ"

про стягнення 32 028,00 грн

Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

без виклику.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Десна Транс Авто" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніті Консалт" про стягнення заборгованості в розмірі 32 028, 00 грн.

Відповідно до ухвали суду від 08.08.2022 відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

09.09.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, а 26.09.2022 позивачем надано відповідь на відзив.

Керуючись ч. 2 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України) та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд також враховує припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням введених обмежень, пов`язаних із запровадженням в Україні карантину), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Десна Транс Авто" (як експедитором 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юніті Консалт" (як експедитором 1) було укладено договір ЮКЕ00392 про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполученні, який регулює взаємовідносини сторін щодо організації міжнародних та внутрішніх перевезень і транспортно-експедиційного обслуговування (ТЕО) вантажів автомобільним транспортом, коли ініціатором таких перевезень являється одна із сторін, що виступає за дорученням замовника (надалі експедитор 1), та друга сторона, що витупає за дорученням перевізника (надалі експедитор 2), з якими вони уклали відповідні договори чи працюють за окремими дорученнями, заявками та замовленнями.

Відповідно до умов цього договору, експедитор 2 зобов`язується за плату і за рахунок експедитора 1 організувати виконання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних із перевезенням вантажів автомобільним, морським та/або авіаційним транспортом у міжміському сполученні. Виконуючи умови цього договору експедитор 2 виступає перед третіми особами, діє в інтересах і за рахунок експедитора 1 та заключає договори пов`язані з перевезенням вантажів експедитора 1. Експедитор 2 надає експедитору 1 транспортно-експедиторські послуги відповідно до Закону України №1955-IV від 01.07.2004 "Про транспортно-експедиторську діяльність", Цивільним і Господарським кодексами України (п.п. 1.2.-.1.4. договору).

У розділі 2 договору сторони погодили, що на підставі даного договору експедитор 2 згідно заявок організовує перевезення вантажів автомобільним, морським та/або авіаційним транспортом і проводить розрахунки з усіма учасниками транспортного процесу. Умови виконання конкретних перевезень, а також перелік операцій, які необхідні для здійснення перевезень, узгоджуються сторонами в заявках. Заявка є невід`ємною частиною даного договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за даним договором, пріоритетними є умови, зазначені в заявці. Приймання вантажу до перевезення здійснюється на підставі і у відповідності до товаросупровідних документів вантажовідправника. Факт виконання кожного перевезення, а також виконання розрахунків між сторонами, підтверджується Актом здачі-приймання робіт (надання послуг). При виконанні міжнародних перевезень за цим договором використовуються норми про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) від 19.05.1956 зі змінами і доповненнями, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП/TIR) 14.11.1975, Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ) 30.09.1957, Європейська угода щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) 01.07.1970, Конвенції про перевезення небезпечних вантажів (ADR). У питаннях, не врегульованих міжнародними актами, а також при виконанні внутрішніх перевезень, сторони керуються законодавством України.

Крім то, згідно з розділом 4 договору, ціни за даним договором установлені в національній валюті. Форма розрахунків безготівкова, шляхом банківського перерахування на поточний рахунок експедитора 2. Ціни, що відповідають конкретному перевезенню (групі однотипних перевезень) узгоджуються додатково перед кожним перевезенням (групою перевезень). Оплата здійснюється на підставі виставлених рахунків. Винагорода експедитора 2 згідно цих рахунків, є різниця між сумою, що перерахована експедитором 1 за виконання умов цього договору та транзитною сумою, що підлягає оплаті перевізникам (третім особам) залучених експедитором 2 до виконання умов за даним договором. Строк оплати експедитором 1 - 14 календарних днів з моменту вивантаження (якщо інше не зазначено в заявці) за умови надання до цього моменту копій документів: Акт здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунок, податкова накладна.

Відповідно до п. 9.1. договору, даний договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2020, а у частині грошових зобов`язань - до повного виконання.

01.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Десна Транс Груп" (як перевізником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Десна Транс Авто" (як експедитором) було укладено договір № 02/03/17 про надання експедиторських послуг по перевезенню вантажів в міжнародному сполученні, який регулює взаємовідносини між перевізником і експедитором при здійсненні перевезення вантажів в міжнародному сполученні.

Як стверджує позивач, він виконав належним чином обов`язки за договором від 14.01.2021, що підтверджується підписаним актом № ОУ-0000014 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.02.2022, рахунком та податковою накладною.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, на думку позивача, що відповідач як експедитор 1 свої обов`язки щодо розрахунку за надані послуги не виконав та станом на дату подання позовної заяви у нього наявна заборгованість в розмірі 32 028,00 грн.

Заперечуючи проти заявленого позову відповідач послався, зокрема, на таке:

- до позовної заяви додано копію вантажної накладної CMR настільки поганої якості, що її взагалі неможливо прочитати, а відтак не виконано вимог ГПК України щодо достовірності, належності та достатності доказів;

- з наданої позивачем накладної неможливо встановити, яке саме перевезення виконано, ким та коли, яке відношення позивач має до цього перевезення;

- строк дії договору від 01.03.2017 закінчився 31.12.2017;

- позивачем не надано доказів, що ним було відправлено саме CMR стосовно спірного перевезення та саме оригінал.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону є міжнародним перевезенням вантажів.

До будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін, застосовується Конвенція про договір міжнародного перевезення вантажів, яка підписана в м. Женеві 19.05.1956.

Відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.

За приписами ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" (далі-Конвенція) закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції.

Відповідно до ст. 1 Конвенції остання застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Стаття 4 Конвенції передбачає, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Статтею 9 Конвенції встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Як зазначалось судом вище, на підтвердження факту здійснення перевезення вантажу згідно з договором ЮКЕ00392 від 14.01.2021 за маршрутом з Сен Жозефа (Франція) до м. Києва (вул. Богатирська), позивачем надана накладна CMR № 137515 (копія наявна у додатках до позову та у відповіді на відзив).

Таким чином, враховуючи зазначені приписи чинного законодавства, договору ЮКЕ00392 від 14.01.2021, заявки на перевезення № 99045 від 08.02.2022, надана позивачем міжнародна товарно-транспортна накладна є належним та допустимим доказом надання перевізником послуг з міжнародного перевезення вантажу, зміст яких, зокрема, наявність відмітки про доставку вантажу та отримання його вантажоотримувачем на вказаній CMR, дають суду підстави стверджувати про виконання перевізником обов`язків з прийняття вантажу до перевезення та належної передачі вантажу вантажоотримувачу.

При цьому, як вбачається із наявної в матеріалах справи копії CMR, будь-які заперечення щодо повного та належного надання послуг з міжнародного перевезення вантажу з боку замовника відсутні.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із заявкою № 99045 від 08.02.2022 відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити оплату за надані послуги протягом 14 банківських днів по отриманню оригіналів документів (Акт, рахунок, оригінал CMR та дві копії CMR завірених печаткою перевізника).

За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

У п. 26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Дотримуючись принципу змагальності учасників судового процесу, позивачем надано до матеріалів справи копії наступних документів, з доказами їх направлення на адресу відповідача:

- CMR (міжнародної товарно-транспортної накладної) №137515;

- рахунку-фактури від 16.02.2022;

- акту здачі-прийняття робіт №ОУ-0000014;

- з доказами відправлення;

- претензії вих. № 7 від 28.06.2022.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію такого стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведену вище сутність принципу змагальності сторін та стандарту доказування вірогідності доказів, суд вважає, що належними доказами підтверджено направлення на адресу відповідача (вказану у договорі та заявках) оригіналів документів та отримання документів відповідачем.

Відповідач, у свою чергу, жодних доказів на підтвердження факту ненадходження на його адресу оригіналів документів не надав.

Крім того, відповідачем не було пред`явлено жодної претензії до позивача щодо невиконання його заявки № 99045 від 08.02.2022 до договору від 14.01.2021.

Доводи відповідача про закінчення строку дії договору від 01.03.2017 суд не приймає до уваги, оскільки вони є не обґрунтованими. Відповідно до п. 9 вказаного договору, у випадку якщо одна зі сторін не повідомить іншу в письмовій формі за 30 днів до закінчення строку дії договору про свій намір його розірвати, то строк дії автоматично продовжується на кожен наступний рік. Відповідачем не доведено того, що станом на час розгляду справи договір від 01.03.2017 є недійсним, розірваним або строк його дії закінчився.

Доказів на спростування обставин, викладених у позові та відсутності заборгованості у розмірі 32 028,00 грн відповідачем суду також не надано.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості у сумі 32 028,00 грн.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та адвокатом Капарою Вікторією Ігорівною (яка діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №477 від 02.11.2018) було укладено договір про надання правничої допомоги від 11.07.2022 (надалі - договір).

Згідно із умовами п. 3.4.2. договору, клієнт зобов`язується оплатити адвокату гонорар за надання ним правничої допомоги в розмірі 5 000,00 грн Відповідно до підписаного між позивачем та адвокатом Капарою В.І. актом виконаних робіт від 11.07.2022 вартість наданих адвокатом послуг становить 5 000,00 грн.

Ураховуючи надані адвокатом послуги, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд приходить до висновку про обґрунтованість понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у сумі 5 000,00 грн.

Судом враховано те, що за приписами ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем, у порядку ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, заяви про зменшення суми судових витрат не подано, заперечень щодо співмірності заявлених позивачем витрат на правову допомогу не наведено.

Згідно із приписами ст.129 ГПК України витрати позивача на правничу допомогу та витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача х огляду на задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст.ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Десна Транс Авто" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніті Консалт" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 11; код ЄДРПОУ 40729295) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Десна Транс Авто" (14000, м. Київ, вул. І Травня, 105, кв. 1; код ЄДРПОУ 39626797) заборгованість в розмірі 32 028, 00 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 481,00 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.12.2022 року.

Суддя Ю.О.Підченко