Рішення

від 06.12.2022 по справі 910/9764/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.12.2022Справа № 910/9764/22 Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙНМАРТ" (03038, місто Київ, вулиця Миколи Грінченка, будинок 4, літера А, кімната 8) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПЕЙСЬКА РЕСТОРАЦІЯ 2015" (01010, місто Київ, Дніпровський узвіз, будинок 1) про стягнення 126 531,25 грн.,

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.09.2022 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙНМАРТ" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПЕЙСЬКА РЕСТОРАЦІЯ 2015" (далі - відповідач) про стягнення 126 531,25 грн та була передана 27.09.2022 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення укладеного з позивачем договору поставки № 219 від 18.04.2018 не здійснив повну оплату за поставлений товар та з урахуванням накладної № 49 на повернення від покупця, заборгованість відповідача перед позивачем становить 126531,25 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу у строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, позивачу запропоновано у строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву подати відповідь на відзив, відповідачу надано строк протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив (у разі подання такого) подати заперечення на відповідь на відзив.

Частиною п`ятою ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини одинадцятої ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до частин другої та третьої ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Нормами частини четвертої ст. 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із частиною першою ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (частина сьома ст. 120 ГПК України).

Так, на виконання приписів ГПК України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 03.10.2022 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (№ 0105492849355) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену у сервісі моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру Опендатабот.

Однак, конверт з ухвалою суду від 03.10.2022, який направлявся на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПЕЙСЬКА РЕСТОРАЦІЯ 2015" (01010, місто Київ, Дніпровський узвіз, будинок 1) був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Суд зазначає, що повернення відділенням поштового зв`язку до суду поштового конверту з відміткою «за закінченням терміну зберігання» свідчить, що рішення (ухвала) не вручена з причин, які не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом міста Києва.

Слід зазначити, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

Крім того, суд зазначає, що згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 03.10.2022 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не подано відзиву на позов, як і не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій ст. 165 ГПК України.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої ст. 165 та частини другої ст. 178 ГПК України.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

18.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАЙНМАРТ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПЕЙСЬКА РЕСТОРАЦІЯ 2015" (покупець) укладено договір поставки № 219 в порядку та на умовах якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що поставка товару здійснюється окремими партіями згідно узгоджених сторонами заявок. Заявка на поставку товару складається покупцем виходячи з асортименту, найменування, кількості та цін зазначених в прас-листі постачальника. Остаточно погоджені найменування, асортимент, кількість, ціна та за необхідності адреса постачальника, інші дані про товар, що має бути поставлений в рамках кожної окремої партії, зазначаються у відповідних видаткових накладних та/або специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору.

Заявка подається Покупцем в усній формі по телефону: +38 050 332 85 93 та/або в письмовій формі за підписом уповноваженої особи Покупця шляхом передачі особисто уповноваженій особі Постачальника або надсилається поштою, або за допомогою засобів електронного зв`язку (електронною поштою з використанням мережі Інтернет а формі сканованого документу або факсом). Заявки, надані по телефону та/або за допомогою засобів електронного зв`язку, Сторони визнають такими, що мають повну юридичну силу на рівні з Заявками, наданими у письмовій формі з печаткою та підписом уповноваженої особи Покупця (п. 1.3. договору).

Відповідно до пп. 3.3.2. п. 3.3. договору покупець оплачує товар шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на банківський рахунок постачальника вказаний в цьому договорі та/або рахунках постачальника на умовах: 100% вартості поставленої партії товару протягом 21 (двадцять один) банківських днів з дати поставки партії товару.

Згідно п. 6.2. договору за порушення строків оплати поставленого товару, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої суми заборгованості за кожний день прострочення, а в разі прострочення оплати більше як на 30 календарних днів, додатково 25% річних від суми заборгованості.

На виконання договірних зобов`язань та реалізацію заявок покупця, продавцем було здійснено поставку товару на загальну суму 1128435,60 грн, що підтверджується долученими до позовної заяви видатковими накладними та товарно-транспортними накладними.

Так, накладною на повернення від покупця № 49 від 07 вересня 2022 року на суму 19 127,70 грн. було повернуто товар продавцю.

Позивач зазначає, що сума повернутого товару за накладною на повернення від покупця № 49 від 07 вересня 2022 була зарахована в погашення боргу за видатковими накладними № 4190 від 10 грудня 2021 року на суму поставленого товару та повністю погасила борг за видатковими накладними: №3814 від 12 листопада 2021 року на суму 7962,30 грн. (видаткова накладна була частково сплачена Відповідачем попередніми платежами на суму 2 408,40 грн., а накладною на повернення від покупця № 49 від 07 вересня 2022 року на суму 19 127,70 було сплачену решту боргу - 5 553,90 грн.), № 3869 від 17 листопада 2021 року на суму 1981,80 грн.; № 3964 від 24 листопада на суму 2214,00 грн.

З урахуванням вищенаведених видаткових накладних, сума у розмірі 3 525,00 грн. є залишком несплати Відповідачем заборгованості по видатковій накладній № 4190 від 10 грудня 2021 року.

Як вказує позивач, відповідачем не було оплачено наступні накладні: № 4190 від 10.12.2021 року на загальну суму 12 903,30 грн (3 523,30 грн з урахуванням накладної на повернення від покупця № 49 від 07 вересня 2022 року); № 4237 від 14.12.2021 року на загальну суму 22 750,20 грн; № 4299 від 17.12.2021 року на загальну суму 6577,20 грн; №95 від 13.01.2022 року на загальну суму 10 341,00 грн; № 148 від 18.01.2022 року на загальну суму 18048,60грн; № 567 від 23.02.2022 року на загальну суму 18 144,00 грн.

Так, відповідно до акту звірки взаєморозрахунків по стану за період: 01.01.2022-12.09.2022 між сторонами за договором № 219 від 12.09.2022 заборгованість відповідача становить 79 386,30 грн.

У зв`язку з несплатою поставленого позивачем товару у відповідача виникла заборгованість у розмірі 79 386,30 грн, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідачем не надано ніяких доказів які б спростовували зазначене позивачем.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов`язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, позивач свій обов`язок виконав за договором поставки № 219 від 18.04.2018 щодо передачі відповідачу товару у відповідності до видаткових накладних № 4190 від 10.12.2021 року на загальну суму 12 903,30 грн (3 523,30 грн з урахуванням накладної на повернення від покупця № 49 від 07 вересня 2022 року); № 4237 від 14.12.2021 року на загальну суму 22 750,20 грн; № 4299 від 17.12.2021 року на загальну суму 6577,20 грн; №95 від 13.01.2022 року на загальну суму 10 341,00 грн; № 148 від 18.01.2022 року на загальну суму 18048,60грн; № 567 від 23.02.2022 року на загальну суму 18 144,00 грн., які оформлені належним чином, підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

Позивачем до матеріалів справи долучено акт звірки, який підписаний сторонами та скріплений їх печатками, відповідно до якого станом на 12.09.2022 року, заборгованість відповідача перед позивачем становить 79386,30 грн.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відтак, за висновками суду, позовні вимоги про стягнення з відповідача 79386,30 грн основного боргу за договором поставки № 219 від 18.04.2018 є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути із відповідача в зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором поставки, пеню у розмірі 18833,76 грн, 25% річних у розмірі 13 716,54 грн. та інфляційні втрати у розмірі 14 594,65 грн.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

Визначення поняття "пеня" міститься у частині 3 статті 549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до зазначеної норми, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

У пункті 6.2 Договору сторони погодили, що за порушення строків оплати поставленого товару, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої суми заборгованості за кожний день прострочення, а в разі прострочення оплати більше як на 30 календарних днів, додатково 25% річних від суми заборгованості.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 18833,76 грн суд зазначає, що останній виконано не вірно, оскільки позивачем взято період нарахування, який становить більше шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з частинами четвертою та шостою статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Згідно зі статтею 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі сплином якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Так пункт 6.2 Договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною шостою статті 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням "до дати фактичного виконання", тощо.

Таким чином за розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 13729,80 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Додатково суд звертає увагу, що у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Суд здійснивши перерахунок 25% річних, виходячи із визначених позивачем сум та дат здійснення таких розрахунків, дійшов висновку, що останній здійснено невірно, оскільки обрано початкові дати нарахування 25% річних з дат строк оплати за видатковими накладними яких ще не настав.

А відтак за перерахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 25% річних у розмірі 13604,70 грн.

Суд здійснивши перерахунок інфляційних втрат (з урахуванням роз`яснень Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, дійшов висновку, що останній здійснено вірно та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційні втрати у розмірі 14594,65 грн.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 79 386,30 грн основного бору, пені у розмірі 13729,80 грн, 25% річних у розмірі 13604,70 грн. та інфляційних втрат у розмірі 14594,65 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Також, позивач у позовній заяві зазначив, що орієнтовний розмір витрат на правову допомогу складатиме 20 000,00 грн та посилаючись на ч. 8 ст. 129 ГПК України повідомив, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПЕЙСЬКА РЕСТОРАЦІЯ 2015" (01010, місто Київ, Дніпровський узвіз, будинок 1, код ЄДРПОУ 40028634) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙНМАРТ" (03038, місто Київ, вулиця Миколи Грінченка, будинок 4, літера А, кімната 8; код ЄДРПОУ 37038899) 121 315 (сто двадцять одну тисячу триста п`ятнадцять) грн. 45 коп. з яких: 79 386 (сімдесят дев`ять тисяч триста вісімдесят шість) грн. 30 коп - сума основної заборгованості, 13729 (тринадцять тисяч сімсот двадцять дев`ять) грн. 80 коп. - пені, 13604 (тринадцять тисяч шістсот чотири) грн. 70 коп. - 25% річних, 14 594 (чотирнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто чотири) грн. 65 коп - інфляційних втрат та 2378 (дві тисячі триста сімдесят вісім) грн. 73 коп. - судового збору.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 06.12.2022

Суддя Владислав ДЕМИДОВ