Постанова

від 21.11.2022 по справі 303/5644/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 303/5644/21

П О С Т А Н О В А

іменем України

21 листопада 2022 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

судді-доповідачки Готри Т. Ю.,

суддів Бисаги Т. Ю., Собослоя Г. Г.,

за участю секретарки судового засідання Ігнатко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Глушаниця Андрій Леонідович, до Акціонерного товариства «Універсал Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про скасування записів із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Глушаниця Андрій Леонідович, на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 серпня 2021 року, ухвалене суддею Костем В. В.,

у с т а н о в и в:

У липні 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Глушаниця А.Л., звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Універсал Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про скасування записів із Державного реєстру речових прав на нерухоме майною

Позов обґрунтувалатим,що 16червня 2016року вонапридбала у ОСОБА_2 ,на підставінотаріально посвідченогодоговору купівлі-продажу, земельну ділянку площею 0,1158 га, за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 2122755500:12:000:0041 (далі - земельна ділянка).

Під час укладення цього договору приватним нотаріусом Попович В.В. було здійснено перевірку щодо наявності обтяжень щодо вказаної земельної ділянки іпотекою, іншими заборонами, де таких обтяжень не було.

Однак у червні 2020 року відповідач АТ «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, де з позовної заяви їй стало відомо, що дана земельна ділянка обтяжена іпотекою та забороною на підставі договору іпотеки від 21.03.2008, укладеного між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 .

Зазначала, що з метою врегулювання спору, вона, за попередньою домовленістю з відповідачем, погасила частину кредитної заборгованості в розмірі 280 000,00 гривень. Натомість відповідач не здійснив дій щодо припинення іпотеки та заборони на земельну ділянку. Наявність іпотеки та заборони на належне їй нерухоме майно (земельну ділянку), порушує її право власності.

Посилаючись на наведені вище обставини просила суд скасувати:

- запис про іпотеку номер 9999934 від 21 березня 2008 року, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 21998871 від 11.06.2015 державної реєстраторки Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області ОСОБА_4 , який перенесено із запису 9338597 стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 2122755500:12:000:0041, площею 0,1158 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 ;

- запис про обтяження номер 9999911 від 21 березня 2008 року, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 21998871 від 11.06.2015 державної реєстраторки Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області Бангрович О.В., який перенесено із запису 9338582, вид обтяження - заборона на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2122755500:12:000:0041, площею 0,1158 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 серпня 2021 року у прийнятті визнання позову відповідачем АТ «Універсал Банк» відмовлено.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 серпня 2021 року у задоволенні цього позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із цим рішенням місцевого суду ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Глушаниця А.Л., подала на нього апеляційну скаргу внаслідок його незаконності та необґрунтованості через порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.

Скарга мотивована тим, що судом першої інстанції помилково, як на підставу для відмови в задоволенні її позову, констатовано про дійсність іпотеки до моменту припинення основного зобов`язання чи до закінчення строку дії іпотечного договору та про не надання нею суду підтверджуючих документів щодо припинення основного зобов`язання, оскільки предметом позову не є визнання іпотеки припиненою і вона не є стороною договору іпотеки.

Зазначала і те, що судом належним чином не надано оцінки заяві відповідача про повне визнання ним позову, де АТ «Універсал Банк» просив її позов задовольнити. До того ж суд не постановив ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову.

Звертала увагу і на те, що єдиним відповідачем у цій справі є АТ «Універсал Банк», яке повністю визнало позов, а відтак позов підлягав до задоволення.

З огляду на наведене просила апеляційний суд оскаржене рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.

Своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористалися.

Учасники справи, їх представники у судове засідання не з`явилися повторно, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали. Водночас від представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Глушаниці А.Л. на електронну пошту Закарпатського апеляційного суду 21.11.2022 надійшло клопотання про розгляд справи за його та позивачки відсутності. За таких обставин неявка учасників справи, на переконання колегії суддів і відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідачку, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 місцевий суд виходив із їх недоведеності та необґрунтованості, оскільки позивачкою не надано підтверджуючих документів щодо припинення основного зобов`язання, так як іпотека є дійсною до моменту припинення основного зобов`язання, проведеним належним виконанням, або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Проте колегія суддів із цими висновками суду першої інстанції в повній мірі погодитися не може, оскільки таких суд дійшов із неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права з огляду на таке.

Судом установлено, що 21 березня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_3 (іпотекодавець) укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки /нерухомого майна - житлової нерухомості/, за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку житловий будинок, загальною площею 56,20 кв м, за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією ж адресою, загальною площею 0,2096 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування жилого будинку (а.с.14, 15).

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 квітня 2016 року (справа № 303/6765/15-ц): 1) припинено та виключено записи прозаборону відносно земельних ділянок, які знаходяться у АДРЕСА_1 , а саме: - за реєстраційним номером обтяження 9998822, зареєстровану державним реєстратором реєстраційної служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області 21.03.2008, що стосується земельної ділянки площею 0,0938 га, кадастровий номер 2122755500:12:000:0040; - за реєстраційним номером обтяження 9999911, зареєстровану державним реєстратором реєстраційної служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області 21.03.2008, що стосується земельної ділянки площею 0,1158 га, кадастровий номер 2122755500:12:000:0041; 2) припинено та виключено записи про іпотеку, відносно земельних ділянок, які знаходяться у АДРЕСА_1 , а саме: - за реєстраційним номером 9998849, зареєстровану державним реєстратором реєстраційної служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області 21.03.2008, що стосується земельної ділянки площею 0,0938 га, кадастровий номер 2122755500:12:000:0040; - за реєстраційним номером 9999880, зареєстровану державним реєстратором реєстраційної служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області 21.03.2008, що стосується земельної ділянки площею 0,1158 га, кадастровий номер 2122755500:12:000:0041 (а.с.10, 11).

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 12 липня 2016 року зазначене рішення суду першої інстанції від 13.04.2016 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «Універсал Банк», треті особи, ОСОБА_3 і Реєстраційна служба Мукачівського МРУЮ, про припинення та виключення записів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно відмовлено (а.с.12, 13).

16червня 2016року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено нотаріальнопосвідчений договіркупівлі-продажуземельної ділянки,предметом якогоє земельнаділянка зкадастровим номером2122755500:12:000:0041,площею 0,1158га,з цільовимпризначенням длябудівництва таобслуговування житловогобудинку,господарських будівельі споруд(присадибнаділянка)за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8, 9).

Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 237468688 від 17.12.2020 вбачається, що власницею з 16.06.2016 земельної ділянки, кадастровий номер 2122755500:12:000:0041, площею 0,1158 га, з цільовим призначенням для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 . Водночас, на підставі повідомлення ВАТ «Універсал Банк» від 21.03.2008, державною реєстраторкою Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області Бангрович О.В., відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 21998871 від 11.06.2015, внесено запис про іпотеку за № 9999934 та, на підставі договору іпотеки від 21.03.2008, цією ж державною реєстраторкою, відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 21998871 від 11.06.2015, установлено заборону на це нерухоме майно, номер запису про обтяження 9999911 (а.с.19, 20).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини 1, 3 ст. 13 ЦПК України).

Згідно зі Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, а також Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству» № 2255-ІХ від 12.05.2022, який набрав чинності 26.07.2022, ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у такій редакції:

«Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Отже,у розумінніположень наведеноївище нормиправа уредакції,на відмінувід положеньцієї жстатті 26Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» упопередній редакції,тобто до 16.01.2020, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, належними ниніспособами судовогозахисту порушенихправ таінтересів особиє саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.

За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та зазначеної Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб відповідно до викладеної у позові вимоги, який не суперечить закону.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

Отже, наведене вище свідчить, що з 16 січня 2000 року, тобто на час звернення 19.07.2021 з цим позовом ОСОБА_1 до суду, законодавець уже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав, як скасування запису про проведену державну реєстрацію, а відтак обраний позивачкою спосіб судового захисту у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати їй відновлення порушеного права, а значить не спроможний надати особі ефективний захист її прав.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Колегія суддів погоджується з правильністю висновків суду першої інстанції про необхідність відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 , однак не може погодитися із їх правовим обґрунтуванням, оскільки місцевий суд повинен був відмовити у задоволенні позовних вимог унаслідок обрання позивачкою неналежного способу захисту своїх прав, а не через необґрунтованість і недоведеність нею своїх вимог.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляції про те, що місцевий суд не постановив ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову, оскільки така ухвала наявна в матеріалах справи на а. с. 41-42, а також не бере до уваги і надану Закарпатському апеляційному суду 10.10.2022 відповідачем АТ «Універсал Банк» заяву про визнання позову, оскільки така за наведених вище обставин суперечить закону, а саме ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Доводи апеляційної скарги колегія суддів уважає частково слушними, оскільки вони ґрунтуються на вимогах закону і фактичних обставинах справи та частково спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а відтак апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

За таких обставин рішення місцевого суду підлягає до зміни в частині його правового обґрунтування (мотивувальної частини рішення), а резолютивна його частина до залишення без змін.

На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2724 грн (а.с.62) слід покласти на апелянтку - позивачку ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Глушаниця Андрій Леонідович, задовольнити частково.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 серпня 2021 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Резолютивну частину рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду на протязі тридцяти днів із дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 грудня 2022 року.

Суддя-доповідачка

Судді