КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 11-cc/824/814/2022
Єдиний унікальний номер 757/51231/21-к Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
адвоката ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу директора ТОВ «СІМВАЛ» ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Печерськогорайонного суду міста Києва від 24 вересня 2021 року у кримінальному провадженні за № 42021102060000080 від 07.06.2021 року,
ВСТАНОВИЛА:
Зазначеною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 та накладено арешт на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42021102060000080 від 07.06.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, зокрема, об`єкт нерухомості, який перебуває у власності ТОВ «СІМВАЛ» за адресою: місто Київ, вулиця Михайла Бойчука, буд.34 (нежитлові приміщення цокольного поверху з №7 по №24, дві вітрини (в літері А) з забороною відчужування, розпоряджання та вчиняти реєстрації будь яких дій.
В ухвалі слідчий суддя вказав, що клопотання слідчого містить достатньо правових підстав для його задоволення у відповідності до вимог ст. 170 КПК України, оскільки майно має ознаки такого, що було здобуте кримінально протиправним шляхом, тобто відповідає критеріямст. 98 КПК України та є речовим доказом у кримінальному провадженні 42021102060000080.
В апеляції директор ТОВ «СІМВАЛ» ОСОБА_8 просить поновити строк на апеляційне оскарження посилаючись на те, що присутніми під час розгляду клопотання про накладення арешту в суді першої інстанції, директор та представник товариства не були, зі змістом оскаржуваної ухвали ознайомились лише 03 грудня 2021 року, що підтверджується матеріалами провадження. Також просить скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на майно ТОВ «СІМВАЛ», зокрема (нежитлові приміщення цокольного поверху з №7 по №24, дві вітрини (в літері А) місто Київ, вулиця Михайла Бойчука, буд.34.
Мотивуючи свої доводи, викладені в апеляційній скарзі, апелянт вказує на порушення слідчим суддею вимог ст. 170 КПК України. Також апелянт вказує і на те, що слідчий суддя помилково дійшов висновку про те, що вищевказане майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, не надав належної оцінки тому, що матеріали клопотання не містять постанови про визнання об`єкти нерухомості, які перебувають у власності ТОВ «СІМВАЛ» речовими доказами. Вказує апелянт на те, що розгляд клопотання про накладення арешту слідчим суддею був формальним, без належної перевірки обставин викладених в матеріалах по розгляду клопотання, про що свідчить накладення арешту не по вул. Михайла Бойчука, а за адресою Миколи Бойчука, тобто неіснуючою адресою.
Апелянт наголошує на тому, що жодній посадовій особі товариства не повідомлено про підозру, не допитано в якості свідків у кримінальному провадженні.
Зокрема, вказує, що докази того, що ТОВ «СІМВАЛ» причетні до обставин кримінального провадження, про яке йде мова в клопотанні органу досудового розслідування та оскаржуваній ухвалі, відсутні.
Оскільки дана ухвала оскаржується в частині накладення арешту на майно ТОВ «СІМВАЛ» то колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах апеляційних вимог апелянта.
Колегія суддів приймає до уваги доводи клопотання директора ТОВ «СІМВАЛ» про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді та вважає за необхідне поновити його з огляду на те, що під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно ні власник майна, ні представник товариства присутніми не були, зі змістом оскаржуваної ухвали ознайомились лише 03 грудня 2021 року.
Заслухавши доповідь судді, пояснення адвоката в інтересах ТОВ «СІМВАЛ», який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити, вивчивши матеріали провадження за клопотанням органу досудового розслідування, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.
Ухвала суду має відповідати вимогам статті ст. 370 КПК України, тобто ухвала повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів справи, Слідчим відділом Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021102060000080 від 07.06.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України. В межах зазначеного кримінального провадження слідчий звернувся з клопотанням про накладення арешту, зокрема, об`єкт нерухомості, який перебуває у власності ТОВ «СІМВАЛ» за адресою: місто Київ, вулиця Михайла Бойчука, буд.34 (нежитлові приміщення цокольного поверху з №7 по №24, дві вітрини (в літері А) є предметом та доказом розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190 КК України, здобуті злочинним шляхом та є речовими доказами, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Слідчий суддя погодився з доводами клопотання та наклав арешт на майно ТОВ «СІМВАЛ».
З таким висновком колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.
Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
З урахуванням положень ст.ст. 2, 7 КПК України, при розгляді клопотання про накладенняарешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати мету, правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
З матеріалів провадження вбачається, що органом досудового розслідування під час складання вищевказаного клопотання та слідчим суддею під час його розгляду не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.
Арешт майна з підстав, що воно виступає знаряддям вчинення кримінального правопорушення та набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення на даний час є можливим, коли існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, тобто відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Орган досудового розслідування в клопотанні не надав будь якої оцінки щодо правової підстави для арешту майна. Згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Виходячи з наведеної норми права, матеріальні об`єкти, які на переконання органу досудового розслідування, мають одну або декілька ознак наведених в ст. 98 КПК України можуть набути статусу речового доказу за рішенням слідчого.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених КПК України, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.
Аналізуючи наведені вимоги закону, колегія суддів переконана, що висновок органу досудового розслідування щодо відповідності матеріального об`єкту тим чи іншим ознакам ст. 98 КПК України може бути зроблений лише в тексті постанови, яка має відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України, зокрема містити мотиви прийнятого рішення.
Відсутність постанови про визнання майна речовим доказом, як окремого процесуального документа, який фіксує висновок слідчого про набуття майном статусу речового доказу та мотиви з яких він дійшов такої думки, позбавляє слідчого суддю можливості провести аналіз та зробити висновок про наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою його збереження як речового доказу.
З урахуванням викладеного, а саме того, що за матеріалами клопотання відсутня постанова про визнання вищезазначеного майна речовим доказом та неможливо чітко встановити тих обставин, які зазначені в клопотанні по розгляду про накладення арешту, що в свою чергу мало стати підставою для відмови у задоволенні клопотання, однак не було зроблено слідчим суддею.
Також колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що відповідно до ст. ст.64-2 КПК України з клопотанням про арешт майна третьої особи до слідчого судді повинен звертатись прокурор, а не слідчий СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві, що має місце в даному провадженні. За матеріалами клопотання підозра у кримінальному провадженні №42021102060000080відсутня, що не було враховано слідчим суддею при прийнятті рішення.
За наведеного, ухвала слідчого судді в частині рішення щодо ТОВ «СІМВАЛ», підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 98, 110, 117, 170, 171, 173, 376, 404, 405, 407,422 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Поновити директору ТОВ «СІМВАЛ» ОСОБА_8 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 вересня 2021 року.
Апеляційну скаргу директора ТОВ «СІМВАЛ» ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 вересня 2021 року- задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24 вересня 2021 року, в частині задоволення клопотання старшого слідчого СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42021102060000080 від 07.06.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, зокрема, об`єкт нерухомості, який перебуває у власності ТОВ «СІМВАЛ» за адресою: місто Київ, вулиця Михайла Бойчука, буд.34 (нежитлові приміщення цокольного поверху з №7 по №24, дві вітрини (в літері А) з забороною відчужування, розпоряджання та вчиняти реєстрації будь яких дій - скасувати.
В цій частині постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 про накладення арешту на вищеззначене майно ТОВ «СІМВАЛ» у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42021102060000080 від 07.06.2021 року.
В решті залишити ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24 вересня 2021 року без змін
Ухвала Київського апеляційного суду оскарженню не підлягає.
Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
.
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 28.11.2022 |
Оприлюднено | 17.01.2023 |
Номер документу | 107706824 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Злочини проти власності |
Кримінальне
Київський апеляційний суд
Глиняний Віктор Петрович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні