Рішення

від 02.11.2022 по справі 510/2493/21

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/2493/21

Провадження № 2/510/702/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.11.22 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

- за участю секретаря Арабаджи Л.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідачі позовні вимоги визнали, відзиву на позов не надали, просили розглянути справу у їх відсутності.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Аждер В.А. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розглянути справу без його участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2 - помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 - померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 ; копія державного акту серії ЯМ №262343 від 29.12.2012р. на право власності на земельну ділянку - земельну ділянку площею 0,1603 га, розташовану по АДРЕСА_1 , виділену для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); виписка з погосподарської книги №8 Долинської сільської ради Ренійського району про належність житлового будинку ОСОБА_2 ; довідка виконкому Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 05.11.2021р. про склад сім`ї ОСОБА_4 на день її смерті; довідка виконкому Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 05.11.2021р. про склад сім`ї ОСОБА_2 на день його смерті; копія звіту про проведення незалежної оцінки вартості житлового будинку та присадибної земельної ділянки від 18.12.2021р.; копія постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 30.11.2021р.; відповідь завідувачки Ренійської держнотконтори від 20.09.2022р.; копія заяви позивача від 27.05.2014р. про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 ; копія заяви відповідача ОСОБА_2 від 27.05.2014р. про відмову від прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 ; копія заяви відповідачки ОСОБА_3 від 27.05.2014р. про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 ; копія Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 29.05.2014р. (свідоцтво про право на спадщину не видавалось); копія Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 29.05.2014р. (є чинний заповіт ОСОБА_4 від 15.01.1997р.); копія витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 29.05.2014р. (дата заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_3 ); копія Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 13.09.2022р. (дата заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_4 ); копія рішення Ренійського районного суду Одеської області від 22.02.2022р. у справі №510/838/21.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що сторони у справі являються дітьми нині померлих ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

За життя ОСОБА_2 на підставі даних погосподарської книги №8 виконкому Долинської сільради Ренійського (нині - Ізмаїльського) району Одеської області належав житловий будинок із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 .

На випадок смерті ОСОБА_2 не розпорядився належним йому майном, заповіту не залишив, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на належне йому майно. У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини спадкоємець за законом - ОСОБА_4 (дружина померлого) звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом, прийняла її в порядку ст. 549 ЦК УРСР 1963р. (який діяв на той час), крім того, ОСОБА_4 і фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, понесла витрати на поховання, виконала поминальні обряди. Таким чином, після смерті чоловіка його дружині - ОСОБА_4 став належати на праві власності спірний житловий будинок, однак він нею не був оформлений в установленому законом порядку.

Крім того, ОСОБА_4 за життя ще належала і земельна ділянка площею 0,1603 га, розташована по АДРЕСА_1 , виділена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), згідно державного акту серії ЯМ №262343 від 29.12.2012р. на право власності на земельну ділянку.

На випадок смерті ОСОБА_4 розпорядилася належним їй майном, 15.01.1997р. склала заповіт на ім`я своєї доньки - ОСОБА_3 (відповідачки у справі), ІНФОРМАЦІЯ_2 - померла. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне їй майно. У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини сторони у справі звернулися щодо прийняття спадщини до нотаріальної контори: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - із заявами про прийняття спадщини після смерті матері; ОСОБА_2 (син померлих) - із заявою про відмову від прийняття спадщини.

Окрім вищевказаного майна, ОСОБА_4 також належало і інше (земельні ділянки , майновий пай). Однак, ці об`єкти спадкового майна вже були предметами судового розгляду у цивільній справі за №510/838/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно, рішення по якій вже було винесено. Згідно рішення Ренійського районного суду Одеської області від 22.02.2022р. позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно були задоволені, за ОСОБА_3 було визнано в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на: земельну ділянку площею 1,30 га., (кадастровий номер 5124180500:01:005:0344), розташована на території Долинської сільської ради Ізмаїльського (колишнього Ренійського) району Одеської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; земельну ділянку площею 0,11 га., (кадастровий номер 5124180500:01:005:0486), розташована на території Долинської сільської ради Ізмаїльського (колишнього Ренійського) району Одеської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; майновий пай члена КСП «Анадол» Ізмаїльського (колишнього Ренійського) району Одеської області в розмірі 1889 грн. або 0,04 відсотків, на підставі свідоцтва серії НОМЕР_1 .

Щодо спадкового майна, що є предметом даного судового розгляду, то відповідачка ОСОБА_3 не заперечувала щодо задоволення позовних вимог, визнала їх в повному обсязі. Отже, між сторонами фактично відбувся розподіл спадкового майна, встановлений та визнаний юридично (за рішеннями судів).

Отже, позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 за законом (в частині, що не була прийнята за заповітом ОСОБА_3 ) в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, оскільки він своєчасно подав заяву про прийняття спадщини до нотаріуса та не відмовився від неї.

Проте, незважаючи на своєчасне звернення позивача за прийняттям спадщини, оформити її неможливо у зв`язку із тим, що в нього відсутні відповідні оригінали правовстановлюючих документів, про що 30.11.2021р. нотаріусом була винесена відповідна постанова.

Необхідні нотаріусу документи позивач надати не може у зв`язку із тим, що на час смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_4 житловий будинок не був зареєстрований у державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Згідно п. 7 глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Міністерством юстиції України 22.02.2012р. №296/5, у справах нотаріуса залишаються копії (фотокопії) правовстановлюючих документів - у т.ч. і при видачі свідоцтва про право на спадщину.

На копіях (фотокопіях) зазначених документів проставляється відповідна відмітка про перехід права власності до набувача чи спадкоємця.

Крім того, необхідні нотаріусу документи щодо землі позивач надати не може у зв`язку із втратою їх спадкодавцем. Чинним законодавством не передбачена можливість відновлення актів на право власності на земельну ділянку після смерті власника його спадкоємцями за умови, що свідоцтво про право на спадщину щодо цієї земельної ділянки не видано, а на підставі ксерокопії акту неможливо оформити спадщину. Згідно п. 5.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999р., при втраті (псуванні) державного акту на землю власнику або землекористувачу видається відповідний дублікат.

Так як набуте за спадкуванням право власності позивачем не було оформлено, він не в змозі отримати дублікат державного акту про право власності на землю.

Отже, після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_4 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на нерухомість, як на об`єкти спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.

Таким чином, позивач прийняв спадщину за законом після смерті своєї матері в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України і вважає, що має всі законні підстави для визнання за ним права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, відповідач ОСОБА_2 від неї відмовився, а ОСОБА_3 на неї не претендує.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв`язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ч. 1 п.4 Прикінцевих і Перехідних положень ЦК України 2003р. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Оскільки спадкодавець ОСОБА_5 помер у 1997р., спадкові відносини виникли у той час, то підлягають застосуванню положення ЦК УРСР 1963р.

Згідно із вимогами ст. 548 ЦК УРСР 1963р. для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Ст. 549 ЦК УРСР передбачено, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Після смерті ОСОБА_2 за прийняттям спадщини в установлений законом строк ніхто не звертався, однак, ОСОБА_4 , як спадкоємиця за законом, прийняла її фактично, в порядку ст. 549 ЦК УРСР 1963р.

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом . Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Як передбачено ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту

відкриття спадщини.

За ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном ; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У передбачений законом строк для прийняття спадщини ОСОБА_4 звернулась до нотаріальної контори із відповідною заявою для прийняття спадщини.

Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку ОСОБА_4 прийняла спадщину як юридично, так і фактично, оскільки її воля, як спадкоємиці за законом, була виражена у її діях по подачі заяви про прийняття спадщини та фактичному управлінню та володінню спадковим майном (зберігання технічних документів на нерухомість, мешкання у спадковому будинку, догляд за його збереженням, проведення ремонту, сплата за користування комунальними послугами та ін.).

Таким чином, ОСОБА_4 прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. За ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Як було встановлено судом, позивач у справі є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_4 .

У передбачений законом строк для прийняття спадщини позивач звернувся до нотаріальної контори із відповідною заявою. Як зазначив позивач, після смерті матері (яка прийняла спадщину за законом після смерті чоловіка) у нього були відсутні правовстановлюючі документи на спадковий житловий будинок, земельну ділянку. В даний час оформити своє право на спадщину та отримати відповідне свідоцтво позивач також не має можливості.

Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняв спадщину юридично, оскільки його воля, як спадкоємця за законом, була виражена у його діях по подачі нотаріусу у передбачений законом строк заяви про прийняття спадщини, а також по фактичному управлінню та володінню спадковим майном (зберігання копій правовстановлюючих та технічних документів на нерухомість, землю, розпорядження щодо їх цільового використовування тощо).

Таким чином, позивач прийняв спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, а також в порядку ч. 3 ст. 1269 ЦК України, оскільки подав заяву про прийняття спадщини та постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та не заявив про відмову від неї.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивач є суб`єктом набуття права власності на житловий будинок та присадибну земельну ділянку з підстав прийняття спадщини за законом в порядку ч. 1 ст.1269 ЦК України.

З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити його вимоги щодо визнання за ним права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 524, 548, 549 ЦК УРСР 1963р., ст. ст. 15, 328, 1216, 1217, 1218, 1225, 1268, 1269, 1270 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) в порядку спадкування за законом право власності на:

-житловий будинок із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 (рахується зареєстрованим за даними погосподарської книги виконкому Долинської сільської ради Ренійського району Одеської області за ОСОБА_6 );

-земельну ділянку площею 0,1603 га із кадастровим номером 5124180500:02:002:0188, розташовану по АДРЕСА_1 , виділену для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), згідно державного акту серії ЯМ №262343 від 29.12.2012р. на право власності на земельну ділянку,

що належали ОСОБА_4 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя Вячеслав ДУДНИК