Вирок

від 02.12.2022 по справі 333/1849/22

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 333/1849/22

Провадження №1-кп/333/477/22

ВИРОК

Іменем України

02 грудня 2022 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суду м.Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурорки ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя матеріали кримінального провадження відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Першотравневе, Житомирської області, маючого середню спеціальну освіту, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України. Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою» статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

04.05.2022 приблизно о 15 годині 05 хвилин ОСОБА_4 , маючи прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та його дії залишаться ніким непоміченими, з метою особистого збагачення, знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 , підійшов до кіоску № НОМЕР_1 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який розташований на території Олександрівського ринку. Далі, реалізуючи свій злочинний умисел, заздалегідь підготовленими ключами, відчинив навісний замок, дверей кіоску та проникнув до приміщення кіоску з хлібобулочними виробами, де з ящику викрав грошові кошти у сумі 2 178 гривень 00 копійок, які належать потерпілому ТОВ «Гюрсой».

Після чого, ОСОБА_4 , разом з викраденими грошовими коштами зник з місця скоєння злочину, тим самим розпорядився ними на власний розсуд, спричинивши своїми умисними діями потерпілому ТОВ «Гюрсой» майнову шкоду на зазначену суму.

За таких обставин, суд вважає доведеним пред`явлене обвинувачення ОСОБА_4 та кваліфікує дії останнього: за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у пред`явленому обвинувачені визнав повністю, щиро покаявся, підтвердив обставини вчинення злочину, викладених вище та при цьому зазначив наступне, що у зв`язку з тяжким матеріальним становищем вирішив викрасти з кіоску гроші.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 вповному обсязівизнав своювину увчиненні інкримінованогойому злочину,передбаченого ч.4ст.185КК України, при обставинах, викладених у обвинувальному акті, приймаючи до уваги, що прокурор та обвинувачений не оспорювали обставини, встановлені судом, учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, суд учасникам кримінального провадження роз`яснив положення ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки прокурор запропонував саме у такому порядку досліджувати докази по даному кримінальному провадженню.

Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши у судовому засіданні, обвинуваченого ОСОБА_6 , дослідивши матеріали, що стосуються речових доказів, а також, які характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду в правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні і відповідають критеріям якості доказів, встановленим п.150 рішення ЄСПЛ в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та п.57 рішення ЄСПЛ в справі «Яременко проти України».

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставить у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.

Враховуючи особистість обвинуваченого ОСОБА_4 та конкретні обставини кримінального провадження, раніше не судимого, офіційно не працює, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Відповідно до змісту статей 50,65 КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

З урахуванням наведеного при призначенні міри покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який згідно ст. 12 КК України віднесений до тяжкого злочину інші обставини справи, суд вважає, що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства.

Процесуальні витратизгідно обвинувальногоакту укримінальному провадженнівідсутні.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Долю речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 369, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання виді 5 років позбавлення волі.

Згідно вимог ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік.

Відповідного до вимог ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов`язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Запобіжний до ОСОБА_4 не застосовувався.

Речові докази:

- накладну №000012253 від 04.05.2022, CD-R диск зберігати в матеріалах кримінального провадження;

- зв`язку ключів з 4 ключами та 2 брилками - повернути за належністю;

- змив на марлевий тампон та контроль до нього з марлевої ручки на вхідних дверях кіоску, який упакований до паперового коніерту, що зберігаються в камері зберігання речових доказів відділу поліції №4 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя ОСОБА_1