Постанова

від 01.12.2022 по справі 916/2239/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2022 рокум. ОдесаСправа № 916/2239/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

за участю представниківсторін:

від позивача Тетеря С.І. свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЧН №00458 від 21.09.2018, ордер серія АІ №1293574 від 18.10.2022

від відповідача Куцевол Д.В., свідоцтво про право на занянття адвокатською діяльністю серія ДП №3622 від 09.02.201

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного агропромислового підприємства "ДЗВІН"

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.09.2022

про забезпечення позову, ухвалену суддею Гутом С.Ф. у м.Одесі

у справі № 916/2239/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА"

до скаржника

про стягнення 6 823 608,00 грн.,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Приватного агропромислового підприємства (далі ПАП) "ДЗВІН" про стягнення з останнього 6 823 608,00 грн. штрафу за договором поставки від 03.02.2021 р. № К2102-5522, а також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати у сумі 190 118,82грн.

Позовні вимоги ТОВ "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА обґрунтовує належним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки від 03.02.2021 № К2102-5522 в частині виконання взятих на себе обов`язків із своєчасного відвантаження товару.

Одночасно із пред`явленням позову позивачем подано до місцевого господарського суду заяву про забезпечення позову, в якій він просив суд накласти арешт на усе належне ПАП "ДЗВІН" рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти, що обліковуються на рахунках у банківських або інших кредитно-фінансових установах, в межах суми позовних вимог та понесених ТОВ "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА" судових витрат у загальному розмірі 7 013 726,82 грн.

В обґрунтування заяви позивач зазначив про те, що згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідача накладено низку обтяжень в інтересах АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК», зокрема на підставі договорів іпотеки №141552-ІД1 від 15.12.2017, №141552-ІД2 від 22.12.2020, №141552-ІД3 від 14.09.2021, що свідчить про те, що у випадку якщо відповідач порушить зазначені кредитні зобов`язання, банк зверне стягнення на предмети іпотеки, що у свою чергу може зробити неможливим повністю чи частково виконання судового рішення про задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення штрафних санкцій, які серед іншого могли б бути задоволені шляхом звернення стягнення на нерухоме майно.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.09.2022 заяву ТОВ "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА" про забезпечення позову задоволено частково та вжито заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на рухоме та нерухоме майно в межах ціни позову 6 823 608,00 грн., яке належить ПАП "ДЗВІН" на праві власності, окрім зареєстрованої за кадастровим номером 6125510100:01:001:0130 земельної ділянки (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2300389961103), загальною площею 0,0267 га, розташованої за адресою: Тернопільська обл., м.Чортків, вул. Олеся Гончара, земельна ділянка 6в; нежитлової будівлі магазину та кафе з офісним приміщення (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1541992461103), загальною площею 924,5 кв.м., розташована за адресою: Тернопільська обл., м.Чортків, вул. Олеся Гончара, буд. 6в; нежитлової будівлі будинок ремонтної майстерні (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1368890761255), загальною площею 1779 кв.м., за адресою: Тернопільська обл., с. Косів, вул. Франка Івана, буд. 9-А; нежитлової будівлі автопрофілакторій (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1368856261255), загальною площею 819,4 кв.м., за адресою: Тернопільська обл., с. Косів, вул. Франка Івана, буд. 9-К; нежитлової будівлі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1368837361255) загальною площею 51 кв.м., за адресою: Тернопільська обл., с. Косів, вул. Франка Івана, буд. 9-З; зареєстрованої за кадастровим номером 6125580700:02:001:4449 земельної ділянки (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 737054461255), площею 1,5239 га; зареєстрованої за кадастровим номером 6125584900:02:001:0330 земельної ділянки (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 736786361255), площею 2,1159 га; комплекс, об`єкт житлової нерухомості (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 80175061255), загальною площею складових частин об`єкта 1616 кв.м., розташований за адресою: Тернопільська обл., с. Білобожниця, вул. Шевченка, буд. 6а, яке є предметом договорів іпотеки, укладених між ПАП "ДЗВІН" та Акціонерним товариством "ПРОКРЕДИТ БАНК". У задоволенні решти заяви ТОВ "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА" відмовлено.

Місцевим господарським судом встановлено, що наявні обставини, що в підсумковому висновку можуть свідчити про існування сумнівів щодо можливості виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог, враховуючи що статутний капітал відповідача складає лише 883 000,00 грн., що менше заявлених до відповідача позовних вимог, а також перебування частини майна останнього під обтяженням на суму 75 000 000,00 грн. та 1 000 000,00 дол. США, а відтак задоволено відповідну заяву позивача в частині накладення арешту на нерухоме та рухоме майно відповідача в межах ціни позову, при цьому зазначено, що накладення арешту на об`єкти рухомого та нерухомого майна, щодо якого станом на день звернення з заявою про забезпечення позову відсутні обтяження, мінімально впливатиме на повсякденну роботу відповідача, не ускладнюючи його господарську діяльність, обраний вид забезпечення позову накладення арешту на майно, що належить відповідачу на праві власності, є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Разом з тим, місцевим господарським судом зазначено, що накладення арешту на грошові кошти відповідача у такому розмірі в розмірі 6 823 608,00 грн. здатне суттєво погіршити його майновий стан, а тому у задоволенні заяви у відповідній частині відмовлено.

Частково не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.09.2022 скасувати в частині задоволення заяви позивача про забезпечення позову та вжиття заходів забезпечення шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідача, та прийняти нове рішення в цій частині, яким відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову повністю.

Скаржник зазначає, що оскаржувану ухвалу прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції при відкритті провадження у даній справі та винесені оскаржуваної ухвали безпідставно застосував альтернативну підсудність передбачену ч. 5 ст. 29 ГПК України, помилково ідентифікувавши місце виконання укладеного між сторонами договору, як м. Одеса, що призвело до відкриття провадження щодо спору, який не підсудний Господарському суду Одеської області.

Також скаржник зазначає, що місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали та застосуванні заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на рухоме та нерухоме майно в межах ціни позву, яке належить відповідачу на праві власності (за виключенням майна, що перебуває в іпотеці) не враховано відсутність будь-яких доказів, які б свідчили про неможливість/ускладення виконання рішення суду в майбутньому.

На переконання апелянта вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову є необґрунтованими, передчасними та такими, що блокують господарську діяльність підприємства та не є співмірними із заявленими позивачем вимогами, оскільки вартість майна, на яке накладається арешт значно перевищує суму позовних вимог. Крім того, скаржник зазначає, що наразі в провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа №910/5151/22 за позовом ПАП "ДЗВІН" до ТОВ "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА" про визнання недійсним договору поставки від 03.02.2021 № К2102-5522, укладеного між ними, що взагалі ставить під сумнів існування договірного зобов`язання відповідача зі сплати штрафних санкцій та свідчить про очевидну спірність позовних вимог та додатково обґрунтовує відсутність необхідності застосування заходів забезпечення позову.

Позивач надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує її доводи, зазначає, про те, що саме відповідач мав би довести, що накладення арешту на належне йому рухоме та нерухоме майно є неспівмірним заходом забезпечення позову та перешкоджатиме здійсненню ним своєї господарської діяльності і надати належні і допустимі докази на підтвердження означеного, однак останнім означене здійснено не було. Крім того, відповідач зазначає, що ухвала суду про забезпечення позову не може бути оскаржена з підстав порушення судами правил юрисдикції окремо від рішення суду в цій справи, ухваленого за результатами розгляду справи по суті, у зв`язку з чим вважає, що оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Розглянувши матеріали оскарження ухвали, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, вжитими оскарженою ухвалою місцевого господарського суду заходами забезпечено шляхом накладення арешту на все належне ПАП "ДЗВІН" рухоме та нерухоме майно вимоги позивача про стягнення 6 823 608,00 грн. штрафу, які обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 03.02.2021 № К2102-5522 в частині виконання взятих на себе обов`язків із своєчасного відвантаження товару.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Заяву позивача про забезпечення позову обгрунтовано тим, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у відповідача наявний значний обсяг боргових зобов`язань, що виникли перед Акціонерним товариством «ПРОКРЕДИТ БАНК» на підставі договорів кредиту та договорів іпотеки, що свідчить про те, що у випадку, якщо відповідач порушить свої кредитні зобов`язання, Акціонерне товариство «ПРОКРЕДИТ БАНК» зверне стягнення на предмет іпотеки, що, у свою чергу, може зробити неможливим повністю чи частково виконання судового рішення про задоволення позовних вимог ТОВ "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА" у даній справі. Господарський суд першої інстанції погодився з обгрунтованістю таких висновків позивача, проте не звернув уваги на той факт, що відповідно до наданих позивачем витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строк виконання основного зобов`язання за кредитними договорами ПАП "ДЗВІН" настане лише 20.06.2029, при цьому позивачем не надано будь яких доказів на підтвердження порушення зобов`язань за цими договорами з боку ПАП "ДЗВІН", або наявність претензій до нього з боку Акціонерного товариства «ПРОКРЕДИТ БАНК», а отже висновок про можливість звернення останнім стягнення на предмет іпотеки на теперішній час є не обгрунтованим і базується лише на припущеннях позивача.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що позивачем не наведено у заяві про забезпечення позову і обставин на підтвердження вчинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на реалізацію значної кількості належного йому майна, щодо якого, станом на день звернення з заявою про забезпечення позову, відсутні обтяження, навпаки з наданих ним відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що протягом 2019-2021 років підприємством лише активно придбавалась нерухомість.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не правомірно задовольнив заяву позивача про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на рухоме та нерухоме майно в межах ціни позву, яке належить відповідачу на праві власності (за виключенням майна, що перебуває в іпотеці), оскільки позивачем належними і допустимими доказами, в розумінні приписів ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, не доведено обставин, з якими закон пов`язує застосування заходів забезпечення.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвалу місцевого господарського суду в оскаржуваній частині прийнято з порушенням норм процесуального права, при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, щодо відсутності підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно скаржника знайшли своє підтвердження, а відтак наявні правові підстави для її задоволення та скасування ухвали господарського суду в оскаржуваній частині та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА" про забезпечення позову в повному обсязі.

Разом з тим, колегія суддів не дає оцінки доводам апелянта щодо порушення судом першої інстанції правил юрисдикцію, оскільки відповідне питання вирішується судом в ухвалі про відкриття провадження, яка у відповідності до приписів ст. 255 ГПК України не підлягає оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції, а заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Також слід зазначити, що оскільки у даному випадку суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення по суті спору, а скасовує проміжну ухвалу місцевого господарського суду з передачею справи на подальший розгляд суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не проводиться, а має здійснюватися судом першої інстанції згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України за результатами розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 269-271, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного агропромислового підприємства "ДЗВІН" задовольнити, ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.09.2022 у справі №916/2239/22 скасувати частково.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА" про забезпечення позову відмовити повністю.

Справу №916/2239/22 передати на розгляд до Господарського суду Одеської області.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 6.12.2022 об 11.30.

Головуючий суддяРазюк Г.П.

Суддя Колоколов С.І.

Суддя Савицький Я.Ф.