Рішення

від 07.12.2022 по справі 904/2417/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2022м. ДніпроСправа № 904/2417/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА ПОШТА", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОФЛЕКС ГРУП", м. Кам`янське, Дніпропетровська область

про стягнення

Суддя Ярошенко В.І.

Без участі (виклику) представників сторін

ПРОЦЕДУРА

Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВА ПОШТА" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОФЛЕКС ГРУП" про стягнення заборгованості з наданих послуг з організації перевезення відправлень у розмірі 54 325, 98 грн, яка складається з 27 000 грн - основна заборгованість, пеня - 6 615, 37 грн, процентів в розмірі - 13 579, 91 грн, інфляційні втрати - 7 130, 70 грн.

Ухвалою суду від 19.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/2417/22. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОФЛЕКС ГРУП" через систему "Електронний суд" 12.09.2022 подало клопотання із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

12.09.2022 відповідач також подав клопотання про долучення доказів, а саме платіжні доручення про сплату заборгованості у розмірі 27 000 грн.

Ухвалою суду від 22.09.2022 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОФЛЕКС ГРУП" про розгляд справи в порядку загального позовного провадження відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОФЛЕКС ГРУП" через систему "Електронний суд" 20.09.2022 подало заяву про застосування строків позовної давності.

Також 20.09.2022 ним подано клопотання про долучення доказів та заява про зменшення розміру штрафних санкцій.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті ст. 6 Конвенції, у зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв`язку з поведінкою заявників.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача, викладена у позовній заяві

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати заборгованості з наданих послуг з організації перевезення відправлень.

Позиція відповідача

Відповідач зазначає, що ним повністю сплачена заборгованість за договором в розмірі 27 000 грн, на підтвердження ним надано копії платіжних доручень.

Також відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій.

Останній зазначає, що із наявного в матеріалах справи акту звірки взаємних розрахунків вбачається, що заборгованість із дати початку розрахунків (08.12.2020) не була 27 000 грн, а зменшувалась виходячи із фактичних оплат проведених відповідачем.

Такі оплати не було враховано позивачем, а тому наведені розрахунки заборгованості є невірними, не відповідають фактичним обставинам справи і спростовуються наявними доказами.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОФЛЕКС ГРУП" просить застосувати строки позовної давності.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (далі позивач, експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРОФЛЕКС ГРУП" (далі відповідач, замовник) укладено договір про надання послуг з організації перевезення відправлень шляхом приєднання до нього на підставі заяви № 253241 від 11.12.2018.

Відповідно до пункту 2.2 договору експедитор зобов`язується за плату та за рахунок замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов`язаних із організацією перевезення відправлення, а замовник зобов`язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених договором.

Згідно пунктів 2.3, 2.4 договору експедитор надає замовнику послуги на умовах цього договору та згідно з Умовами, затвердженими експедитором. За надані експедитором послуги замовник сплачує експедитору винагороду згідно з чинними тарифами експедитора, розміщеними на офіційному сайті експедитора novaposhta.ua.

Загальна ціна цього договору складається із вартості послуг, наданих експедитором протягом строку дії договору. Оплата вартості наданих експедитором послуг відбувається за чинними тарифами експедитора на підставі акту наданих послуг, шляхом перерахування Замовником на поточний рахунок експедитора коштів у розмірі 100% вартості послуг упродовж 2 банківських днів з моменту погодження актів наданих послуг експедитора (пункт 5.1 договору).

У відповідності з пунктом 5.3 договору експедитор до 10-го, 20-го та останнього числа кожного місяця складає акти наданих послуг на підставі фактично наданих послуг і надсилає замовнику одним з наступних способів: - шляхом направлення підписаних та скріплених печаткою актів наданих послуг у двох паперових примірниках для підписання замовником; - шляхом направлення актів в електронному вигляді, з накладанням кваліфікованого електронного підпису. Підписання актів наданих послуг в електронному вигляді здійснюється сторонами з урахуванням порядку та строків, що визначені умовами п. 5.4 договору. Адреса електронної пошти замовника для обміну електронними документами вказується замовником в заяві про приєднання.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що замовник упродовж 2 робочих днів з дати отримання актів надання послуг від експедитора підписує надані експедитором 2 примірники актів надання послуг та повертає експедитору 1 примірник підписаного акту або в той самий строк надає експедитору письмову мотивовану відмову від підписання актів. Не підписання замовником актів упродовж 2 робочих днів з дати отримання актів від експедитора без надання відповідних письмових пояснень є фактом визнання замовником повного виконання експедитором своїх зобов`язань за договором. У такому разі вважається, що акти погоджено, послуги експедитора надано в повному обсязі та відповідно до умов договору, претензії замовника відсутні й замовник зобов`язаний здійснити оплату послу згідно з отриманими документами для оплати наданих послуг.

Згідно з пунктом 8.1 договору, договір набуває чинності з моменту прийняття експедитором від замовника заяви про приєднання та діє до дати відмови будь-якої сторони від договору, але не раніше виконання однією із сторін взятих на себе обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи, заява про приєднання до договору про надання послуг з організації перевезення відправлень була прийнята експедитором 11.12.2018.

Позивачем на підтвердження виконання своїх зобов`язань за вказаним договором надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг):

- № НП-004159945 від 31.08.2020 на суму 7 644, 50 грн з ПДВ;

- № НП-004116529 від 20.08.2020 на суму 14 907, 50 грн з ПДВ;

- № НП-004077511 від 10.08.2020 на суму 15 818 грн з ПДВ;

- № НП-004029526 від 31.07.2020 на суму 14 558 грн з ПДВ.

Також позивачем виставлені на оплату рахунки-фактури.

На виконання пункту 5.3.1 позивач на юридичну адресу відповідача надіслав підписані та скріплені печаткою акти наданих послуг у двох паперових примірниках для підписання замовником, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 12.11.2020.

Цінний лист № 3601101044909 був повернутий органом поштового зв`язку відправнику з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Таким чином, позивач наполягає на тому, що, за таких обставин, відповідач вважається таким, що отримав акти від часу, коли міг би їх отримати у поштаря 08.12.2020.

Враховуючи викладене, та на підставі п. 5.4 договору, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) вважаються погодженими, послуги за замовленнями надані в повному обсязі, претензії від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОФЛЕКС ГРУП" відсутні і тому, відповідач зобов`язаний здійснити оплату послуг згідно з вказаними актами, яка становить 27 000 грн.

Зазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду з даними позовом, в якому просить стягнути заборгованість з наданих послуг з організації перевезення відправлень у розмірі 54 325, 98 грн, яка складається з 27 000 грн - основна заборгованість, пеня - 6 615, 37 грн, процентів в розмірі - 13 579, 91 грн, інфляційні втрати - 7 130, 70 грн.

Відповідачем після відкриття провадження справи надані докази сплати суми основного боргу в розмірі 27 000 грн.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Згідно з частиною 1 статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що положення цієї глави (глави 63 Цивільного кодексу України "Послуги. Загальні положення") можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Щодо суми основного боргу

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Проте, відповідачем не було виконано своїх зобов`язань за Договором та не було проведено розрахунки згідно Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) позивача.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов`язання виконав належним чином, надавши замовнику (відповідачу) послуги з організації перевезення відправлень, згідно положень та умов, які наведено в договорі, а відповідач в порушення умов Договору в обумовлений строк не оплатив надані послуги в повному обсязі та має перед позивачем заборгованість з оплати останніх в сумі 27 000 грн.

При цьому наявні у справі докази свідчать, що позовна заява до Господарського суду Дніпропетровської області була надіслана позивачем засобами поштового зв`язку 16.08.2022, згідно інформаційної наліпки на конверті.

Після звернення позивача до суду з даним позовом, відповідачем були надані докази оплати залишку боргу в сумі 27 000 грн, що становить спірну суму заявленого до стягнення основного боргу.

В підтвердження відповідачем надані копії платіжних доручень № 109 від 19.08.2022 на суму 2 000 грн, № 499 від 23.08.2022 на суму 1 000 грн, № 117 від 25.08.2022 на суму 1 000 грн, № 122 від 26.08.2022 на суму 1 000 грн, № 127 від 30.08.2022 на суму 1 000 грн. № 131 від 30.08.2022 на суму 11 000 грн, № 132 від 31.08.2022 на суму 10 000 грн.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 27 000 грн була сплачена відповідачем після звернення позивача до суду з даним позовом.

У зв`язку з наведеними обставинами, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі в частині вимог позивача про стягнення з відповідача вищенаведеної суми основного боргу, в зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо суми пені

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

За змістом ст.ст. 549, 551 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Позивач заявив вимогу про стягнення пені у розмірі 6 615, 37 грн за період з 11.08.2021 по 11.08.2021.

Суд звертає увагу, що пеня нарахована за період з 11.08.2021 по 11.08.2022, однак ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Підпунктом 6.3.1. Договору сторони погодили, що за несвоєчасну та/або неповну оплату наданих Експедитором послуг Замовник сплачує Експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення та 30 % річних від суми заборгованості. Строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань є більшим, ніж це передбачено ч. 6 ст. 232 ГКУ, і становить 1 рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже нарахування пені слід проводити з 15.12.2020 по 14.12.2021.

Оскільки, позивач визначив початком нарахування 11.08.2021, що є його правом, враховуючи, що суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню за період з 11.08.2021 по 14.12.2021 у розмірі 1 566 грн.

Щодо суми 30 % річних та інфляційних втрат

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Підпунктом 6.3.1. Договору сторони погодили, що за несвоєчасну та/або неповну оплату наданих Експедитором послуг Замовник сплачує Експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення та 30 % річних від суми заборгованості. Строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань є більшим, ніж це передбачено ч. 6 ст. 232 ГКУ, і становить 1 рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як зазначено, у п. 6.3.1 сторони передбачити інший розмір відсотків річних, а саме 30%.

Позивач, визначив початок періоду нарахування 08.12.2020, зазначивши, що саме 08.12.2020 він мав можливість отримати акти здачі-приймання робіт.

Відповідно до п. 5.4 договору замовник упродовж 2 робочих днів з дати отримання актів надання послуг від експедитора підписує надані експедитором 2 примірники актів надання послуг та повертає експедитору 1 примірник підписаного акту або в той самий строк надає експедитору письмову мотивовану відмову від підписання актів. Не підписання замовником актів упродовж 2 робочих днів з дати отримання актів від експедитора без надання відповідних письмових пояснень є фактом визнання замовником повного виконання експедитором своїх зобов`язань за договором. У такому разі вважається, що акти погоджено, послуги експедитора надано в повному обсязі та відповідно до умов договору, претензії замовника відсутні й замовник зобов`язаний здійснити оплату послу згідно з отриманими документами для оплати наданих послуг.

Оплата вартості наданих експедитором послуг відбувається за чинними тарифами експедитора на підставі акту наданих послуг, шляхом перерахування Замовником на поточний рахунок експедитора коштів у розмірі 100% вартості послуг упродовж 2 банківських днів з моменту погодження актів наданих послуг експедитора (п. 5.1 договору).

З викладеного слідує, що строк оплати наданих послуг настав 14.12.2020 (08.12.2020 відповідач міг отримати акти +2 банківські дні для погодження або не погодження актів + 2 банківські дні для оплати), відповідно прострочка оплати з 15.12.2020.

Таким чином, вимога про стягнення 30% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 13 424, 99 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат у розмірі 7 130, 70 грн, суд встановив, що заявлена до стягнення сума вказаних нарахувань є вірною.

Щодо строків позовної давності

Положеннями ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ст. 258 ЦК України).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Разом з тим суд звертає увагу, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 Розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено п. 12 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин. Постановами Кабінету Міністрів України, прийнятими протягом 2020, 2021 та 2022 років, дія карантину продовжувалась на всій території України та діє до цього часу. Розпорядженням КМУ «Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації» від 23.03.2020 № 338-р зі змінами від 19.08.2022 № 928, установлено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 31 грудня 2022 року.

Станом на 14.12.2021 (кінцеву дату нарахування пені згідно з пунктом 6.3.1 договору) на усій території України продовжував діяти карантин, пов`язаний із запобіганням поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

За таких обставин суд вказує, що строк позовної давності в силу п. 12 Розділу Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України продовжується на строк дії карантину, у зв`язку з чим суд відхиляє доводи відповідача щодо пропуску Позивачем строку позовної давності.

Щодо зменшення розміру штрафних санкцій

Як вбачається з листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 форс-мажорною обставиною в Україні визнано військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення 24 лютого 2022 року воєнного стану в нашій державі. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року і до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями статті 218 Господарського кодексу України, у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в силу приписів частини 1 статті 617 Цивільного кодексу, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу та ст. 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

28.02.2022 ТПП України видала лист-підтвердження про настання форс-мажорних обставин, утім такий лист не може слугувати абсолютним доказом неможливості виконати зобов`язання для всіх без виключення суб`єктів господарювання. І навіть в самому листі є застереження про те, обставини є надзвичайними та невідворотними за зобов`язаннями, виконання яких стало неможливим у встановлений термін, але аж ніяк не для всіх зобов`язань, як помилково вказує відповідач.

Тобто головним є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

Щоб засвідчити форс-мажорні обставини відповідачу необхідно звернутися до Торгово-промислової палати, а для того, щоб отримати сертифікат про форс-мажорні обставини, потрібно довести причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається, як на підставу неможливості виконати зобов`язання. Утім відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності форс-мажору у спірних правовідносинах (відповідний сертифікат Торгово-промислової палати).

Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності Товариство у відзиві на позов не вказує, які саме на його думку зобов`язання за Договором були ним порушені або невиконані. Разом з тим, посилаючись на дію карантинних заходів та введення воєнного стану в Україні стверджує, що ці обставини (форс-мажорні) зумовили виникнення затримок з оплати товару.

Крім того, одне лише передбачене законом віднесення карантину та воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках карантину (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання договору поставки.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

У матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань за договором.

Відтак, клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, є необґрунтованим.

Також, досліджуючи баланс інтересів сторін, суд звертає увагу на ту обставину, що надання послуг та настання строку їх оплати відбулися до введення воєнного стану; відповідачу були наданні послуги, однак не оплачував його впродовж 14 місяців до введення відповідного положення.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Згідно частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Тому судовий збір у розмірі 2 243, 33 грн слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам, враховуючи сплату боргу у розмірі 27 000 грн після відкриття провадження у справі.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 178, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 27 000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврофлекс Груп" (49104, м. Дніпро, вул. Запорізьке шосе, буд. 28л; ідентифікаційний код 36381116) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (03026, м. Київ, Столичне шосе, 103, корпус 1, поверх 9, ідентифікаційний код 31316718) пеню у розмірі 1 566 грн, 30 % річних у розмірі 13 424, 99 грн, інфляційні втрати у розмірі 7 130, 70 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 243, 33 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.І. Ярошенко