Рішення

від 02.12.2022 по справі 908/1308/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/107/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2022 справа № 908/1308/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/1308/22

за позовом концерну Міські теплові мережі (юридична адреса: бул. Гвардійський, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091; поштова адреса: вул. Адмірала Нахімова, буд. 4, Запоріжжя, 69005)

до відповідача повного товариства Діана (вул. Північне шосе, буд. 3-В, м. Запоріжжя, 69006)

про стягнення 10893,17 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Заявлено позовні вимоги про стягнення з повного товариства Діана 10893,17 грн., які складаються з 9464,97 грн. основного боргу за договором № 470 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2002, 427,89 грн. 3% річних та 1000,31 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням умов договору № 202708 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.05.2007 щодо вартості спожитої теплової енергії у період з січня 2019 року по квітень 2021 року, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 9464,97 грн. Посилаючись на приписи ст.ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України та ст.ст. 1, 2, 193, 232, 276 Господарського кодексу України, позивач просив позов задовольнити. В позові позивач зазначив, що ціна позову підпадає під визначення категорії справи як малозначна.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2022 справу № 908/1308/22 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 10.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1308/22, присвоєно справі номер провадження 18/107/22, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі №908/1308/22, також запропоновано відповідачу надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачу у строк протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку шляхом направлення на їхні адреси відповідної ухвали.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштової кореспонденції копія ухвали суду про відкриття провадження у справі вручена повноважному представнику відповідача 18.08.2022.

Від відповідача 15.09.2022 до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначив, що позовну заяву з додатками він не отримав, тому відзив надається після ознайомлення 02.09.2022 директором товариства із матеріалам справи. Позовні вимоги відповідач визнав необґрунтованими та вказав не те, що в частині позовних вимог, які стосуються стягнення боргу з січня 2019 року по квітень 2022 року включно позовна давність сплинула. Також відповідач відзначив, що концерном «Міські теплові мережі» не обґрунтовано розрахунок заборгованості, в розрахунку лише констатуються певні суми, однак не наведено яким чином ці суми обраховані позивачем. Відповідач у відзиві просив:

- поновити строк подання відзиву на позов;

- застосувати до позовних вимог концерну «Міські теплові мережі» до повного товариства «Діана» про стягнення заборгованості позовну давність;

- розгляд справи проводити в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін;

- в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до частини 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З огляду на приписи ст. 119 ГПК України, зважаючи на запровадження воєнного стану на території України та приймаючи до уваги пояснення відповідача щодо причин пропуску процесуального строку, з метою дотримання принципу господарського судочинства щодо рівності та змагальності сторін, строк подачі відзиву на позов судом поновлений.

Розглянувши клопотання відповідача про розгляд справи з викликом сторін суд відмовив у його задоволенні.

При вирішенні даного клопотання суд врахував, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. В обґрунтування клопотання відповідачем не наведено жодного доказу існування обставин, які вимагають розгляду справи № 908/1308/22 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи за № 908/1308/22 дозволяють здійснити розгляд справи по суті.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, знаходження судді Левкут В.В. у щорічній відпустці по 23.09.2022, а також інтенсивні артилерійські обстріли м. Запоріжжя, що загрожувало життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, рішення прийнято без його проголошення 02.12.2022.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Концерном «Міські теплові мережі» в особі філії концерну «Міські теплові мережі» Ленінського (Вознесенівського) району (Теплопостачальна організація, позивач у справі) та повного товариства «Діана» (Споживач, відповідач у справі) 01.10.2002 укладений договір постачання теплової енергії в гарячій воді № 470 (надалі Договір), за умовами якого Теплопостачальна організація взяла на себе зобов`язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, згідно п. 1.3, а Споживач зобов`язується оплачувати теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі Споживача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.2 Договору теплова енергія постачається Споживачу у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року.

Підпунктом 3.2.2 Договору визначено, що Споживач теплової енергії зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах згідно рахунків за теплову енергію і в терміни, які передбачені розділом VІ договору

Згідно із п. 6.2 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

За умовами п. 6.3 Договору Енергопостачальна організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає Споживачу рахунок на фактично спожиту теплову енергію, акт надання послуг і податкову накладну. Споживач зобов`язаний оформити акт надання послуг і до 25-го числа, наступного за розрахунковим, повернути його Енергопостачальній організації.

Підставою для розрахунків Споживача з Енергопостачальною організацією є Акт надання послуг, підписаний обома сторонами. (п. 6.4 Договору).

Згідно із п. 6.6 Договору Споживач зобов`язаний до 20-го числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок Енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію і передоплату.

Згідно з п. 10.1 Договору цей договір набуває чинності після підписання його обома сторонами та діє з 01 жовтня 2002 року по 30 вересня 2003 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди сторін про його розірвання.

Станом на дату звернення до суду з цією позовною заявою жодною з сторін не заявлено про розірвання договору № 470, отже він є чинним.

Згідно преамбулі Договору цей договір укладений на об`єкт теплопостачання орендоване вбудоване приміщення по вул. Північне шосе, 3-А, м. Запоріжжя.

За твердженням позивача, відповідачу на виконання умов договору № 470 постачання теплової енергії в гарячій воді теплопостачальна організація відпустила теплову енергію за період з січня 2019 року по квітень 2021 року на загальну суму 9888,75 грн., що підтверджується рахунками та актами приймання-передачі теплової енергії за спірний період, надісланими на адресу відповідача. Споживач здійснив часткову оплату вартості спожитої теплової енергії в сумі 423,78 грн., сума заборгованості 9464,97 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань по оплаті вартості отриманої теплової енергії, позивачем направлено на його адресу претензію № 790/05-юр від 11.02.2022 з вимогою щодо сплати 9464,97 грн. заборгованості за Договором, 427,89 грн. 3% річних та 1000,31 грн. інфляційних втрат.

Рахунки та Акти приймання-передачі теплової енергії за період з січня 2019 року по квітень 2021 року направлялись на адресу відповідача у відповідні розрахункові періоди, що підтверджується реєстрами відправлення рекомендованої кореспонденції за цей період.

Відповідач підписані акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період на адресу теплопостачальної організації не повернув, заперечень щодо нарахувань, зазначених в рахунках та актах приймання-передачі теплової енергії не надав.

Претензія позивача залишена відповідачем без відповіді та без задоволення, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законом України "Про теплопостачання", "Правилами користування тепловою енергією", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198 (надалі Правила).

Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено поняття теплової енергії це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до п. 2 ст. 275 Господарського кодексу України, ст. 1, п. 4 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного теплопостачальною організацією та споживачем.

Згідно зі ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов`язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов`язки: обов`язком позивача стало постачання відповідачу теплової енергії у вигляді гарячої води, а обов`язком відповідача оплата вартості теплової енергії в порядку та на умовах, визначених Договором.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної оплати теплової енергії у спірний період, всупереч умов Договору та вимог закону, в обумовлений Договором строк не виконав.

Суд приймає до уваги, що споживач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання-передачі теплової енергії на адресу Теплопостачальної організації не надав, належним чином оформлені акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період не повернув. Тобто, відповідач фактичного погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з нарахованими позивачем сумами до сплати, всього 9888,75 грн.

Відповідно до п. 23 Правил розрахунки за спожиту і силову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими у встановленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного договором, з врахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання у розрахунковому періоді.

Система опалення приміщення, яке орендується відповідачем, є спільною із загальнобудинковою і є невід`ємною складовою централізованої системи теплопостачання будинку, в якому воно розташоване, тому факт наявності теплопостачання в приміщенні відповідача в спірному періоді підтверджується рішеннями про початок та закінчення опалювальних сезонів 2019 2021 років, відповідно до яких концерном «Міські теплові мережі» розпочато і закінчено опалювальні сезони у місті Запоріжжя.

Таким чином, є обґрунтованим нарахування позивачем вартості теплової енергії за актами за період з січня 2019 року по квітень 2021 року в сумі 9888,75 грн., яку всупереч умовам Договору та вимог закону, відповідач оплатив частково, наявна сума заборгованості 9464,97 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд визнав вимоги позивача про стягнення з відповідача 9464,97 грн. заборгованості правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 427,89 грн. 3% річних та 1000,31 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов`язань, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлені позивачем правомірно.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, виходячи з простроченої вартості теплової енергії за кожним окремо актом за загальний період з 20.03.2019 по 11.02.2022, суд визнав його правильним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, до стягнення належить 427,89 грн. 3% річних.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз`яснення:

- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;

- якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;

- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за кожним окремо актом за визначений позивачем загальний період з квітня 2019 року по грудень 2021 року суд встановив, що до стягнення підлягає сума 1000,31 грн. інфляційних втрат, як і визначено позивачем.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач надав суду письмову заяву, в якій просив застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення заборгованості. При цьому відповідач зазначив, що позивачем розрахунок заборгованості здійснено з січня 2019 року, що виходить за межі позовної давності.

Згідно ст. 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У відповідності до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Згідно із частинами третьою та четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Спірні правовідносини виникли з січня 2019 року, строк виконання зобов`язання за рахунком від 31.01.2019 настав 20.02.2019, розрахунок заборгованості проведено позивачем з січня 2019 року по квітень 2021 року.

Позивач звернувся до суду з даним позовом про захист порушеного права 03.08.2022 (згідно відмітки відділення поштового зв`язку на конверті).

Умовами договору передбачено оплату теплової енергії до 20 числа поточного місяця (п. 6.6 Договору). Отже зобов`язання по оплаті теплової енергії за січень 2019 року, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 692 ЦК України, повинно бути виконано відповідачем - до 20.02.2019, за лютий 2019 року - до 20.03.2019, і так далі помісячно до 20.05.2021.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.

Слід враховувати, що у відповідності із п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786,1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії такого карантину. Зазначені вище зміни до ЦКУ набрали чинності 02.04.2020. Початок карантину, у зв`язку з розповсюдженням коронавірусної хвороби, на території України датується 12.03.2020, що вбачається з постанови КМУ «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОУГО 19, спричиненої корона вірусом № 211 від 11 березня 2020 року. Таким чином, якщо закінчення строку позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості, сум процентів, передбачених ст.625 ЦК України, припадає на період з 02.04.2020 по даний час, відповідно, строк позовної давності за такими вимогами не вважається пропущеним та продовжується на строк дії зазначеного карантину, який на даний час не припинив свою дію (продовжений до 31.12.2022).

За встановлених судом обставин, підстави для застосування позовної давності у суду відсутні, тому у задоволення заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності суд відмовляє.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов`язання по оплаті вартості отриманої теплової енергії, не надав.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з повного товариства Діана (вул. Північне шосе, буд. 3-В, м. Запоріжжя, 69006; ідентифікаційний код 20489090) на користь концерну Міські теплові мережі (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69005, Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 4, ідентифікаційний код 32121458, п/р НОМЕР_1 у Філії АТ «Укрексімбанк», МФО 322313) 9464,97 грн. (дев`ять тисяч чотириста шістдесят чотири грн. 97 коп.) основного боргу. Видати наказ.

3.Стягнути з повного товариства Діана (вул. Північне шосе, буд. 3-В, м. Запоріжжя, 69006; ідентифікаційний код 20489090) на користь концерну Міські теплові мережі (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69005, Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 4, ідентифікаційний код 32121458, р/р НОМЕР_2 у ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478) 427,89 грн. (чотириста двадцять сім грн. 89 коп.) 3% річних, 1000,31 грн. (одну тисячу грн. 31 коп.) інфляційних втрат та 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одну грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 07.12.2022.

Суддя В.В. Левкут