Рішення

від 07.12.2022 по справі 911/1817/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2022 р. м. Київ Справа № 911/1817/22

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Дочірнього підприємства «Радомишльський лісгосп АПК» Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради (12200, Житомирська область, місто Радомишль, вул.Старокиївська, 22)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗВЄРЄВ І ПАРТНЕРИ» (09117, Київська обл., м. Біла Церква, вулиця Водопійна, 19, кв. 88)

про стягнення 229 186,91 грн.

без виклику учасників процесу

Дочірнє підприємство «Радомишльський лісгосп АПК» Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради (далі - позивач) подало до суду позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗВЄРЄВ І ПАРТНЕРИ» (далі - відповідач) про стягнення 229 186,91 грн., з яких: 159 708,02 грн основного боргу, 18 976,69 грн. пені, 53 502,20 грн інфляційних втрат. Також позивач просив суд стягнути з відповідача 50 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 3437,81 грн. судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 6 від 09.01.2020 в частині здійснення повної та вчасної оплати за поставку лісопродукції.

Ухвалою від 28.09.2022 Господарський суд Київської області залишив позовну заяву Дочірнього підприємства «Радомишльський лісгосп АПК» Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради без руху, у зв`язку з недотриманням ст. 162 та ст. 164, 174 України, надавши 10 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви.

05.10.2022 через канцелярію суду надійшла заява від позивача на виконання вимог ухвали від 28.09.2022.

Ухвалою від 06.10.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів відправки копії відзиву позивачу у строк, передбачений ч. 1 ст. 251 ГПК України протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву та доказів відправки копії відповіді на відзив відповідачу у строк, визначений судом згідно з вимог ч. 4 ст. 166 ГПК України, - до 07.11.2022 (включно), а відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 21.11.2022 (включно).

Судом враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень», для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Суд зазначає, що з 20.06.2022 відновлено відкритий доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень, який був обмежений внаслідок введення в Україні воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Враховуючи наведене, позивач та відповідач не були позбавлені права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №911/1817/22 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Як свідчить інформація, отримана на сайті АТ «Укрпошта» (ідентифікатор поштових відправлень 1220103854249), 08.10.2022 відповідач отримав позовну заяву з доданими до неї документами, однак відзиву по суті позовних вимог у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, а також до прийняття рішення у справі не надав; з заявою про поновлення строку, встановленого для подання відзиву до суду не звертався.

У відповідності до ч.1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

З огляду на зазначене, у відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

09 січня 2020 року між Дочірнім підприємством «Радомишльський лісгосп АПК» Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗВЄРЄВ І ПАРТНЕРИ» (Покупець) укладено Договір № 6 відповідно до умов якого, Продавець передає у власність Покупця лісо продукцію, яка визначена у Специфікаціях, а Покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього ціну відповідно до умов, о визначені у цьому Договорі.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що перелік, кількість та ціна лісо продукції, яка поставляється, вказується в специфікаціях та протоколах погодження ціни, яка є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 4.1. Договору, Покупець здійснює попередню оплату з моменту підписання договору в розмірі 100% вартості згідно специфікації або 100% вартості кожної окремої партії.

Відповідно до п. 8.1. Договору, цей договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками.

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1. цього договору та діє до 31 грудня 2020. Якщо жодна із сторін не звернулась письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до інших сторін про припинення його дії, то цей договір вважається пролонгованим до кінця поточного року. (п. 8.2. Договору).

09 січня 2020 року сторонами підписано специфікацію на поставку товару загальним об`ємом 3900,00 куб. м. на загальну суму 3 419 100,00 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору поставки № 6 від 09.01.2020 позивач здійснив відповідачу поставку товару на загальну суму 1233708,67 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками підприємств товарно-транспортними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач оплатив отриману продукцію частково, не виконавши свого обов`язку з повної оплати товару поставленого за Договором, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 156 708,02 грн.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із частиною першою статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 202 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Згідно із частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до положень статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язань припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин третьої та четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач факту отримання від позивача товару не заперечив та не спростував, правом на подання відзиву на позов не скористався, доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів за отриманий товар у повному обсязі не надав.

Таким чином, оскільки строк оплати за Договором настав, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано доводів позивача, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача в сумі 156 708,02 грн матеріалами справи підтверджена та підлягає задоволенню.

У зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань відповідачем позивач також просить стягнути з останнього 18 976,69 грн пені за період з 01.01.2022 по 30.06.2022.

Частиною 1 ст. 216 та частиною ст. 217 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас, суд зазначає, що такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня, її розмір та спосіб визначення встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Пунктом 5.3. Договору сторони встановили відповідальність на випадок прострочення покупцем термінів оплати, а саме погоджено, що у разі не надходження коштів за товар на розрахунковий рахунок Продавця у термін, обговорений в п. 3.2. Договору, Покупець за вимогою Продавця сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожен день прострочення оплати.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, суд не погоджується з обраним позивачем періодом нарахування пені, оскільки частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано.

Як зазначено у п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Як зазначалося вище, у договорі передбачено, що штрафні санкції нараховуються за кожний день прострочення платежу.

З аналізу вказаної норми та з врахуванням п. 2.5. Постанови суд приходить до висновку, що сторонами в договорі не визначено іншого строку нарахування штрафної санкції (пені), ніж того, що передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, тобто, шести місяців.

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд вважає, що, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України та дати останньої поставки відповідно до наданих позивачем товарно-транспортних накладних (18.06.2020), належним періодом нарахування пені є - з 19.06.2020 по 19.12.2020.

Відтак, позивачем неправомірно здійснено нарахування пені поза межами шестимісячного строку від дня прострочення зобов`язання.

Суд не може виходити за межі позовних вимог, в тому числі заявленого позивачем періоду нарахування пені. Оскільки, нарахування пені не відповідає положенням ч. 6 ст. 232 ГК України, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні вимоги позивача про стягнення пені за вказаний період у зв`язку з безпідставністю нарахування пені саме у визначений позивачем період.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму 53 502,20 грн інфляційних втрат, Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 інфляційних втрат судом встановлено, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 53 502,20 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю в заявленому розмірі.

За правилами Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (стаття 13 Кодексу).

За змістом частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (пункт 1 частини другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами першою, другою статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 156 708,02 грн. основного боргу та 53 502,20 грн інфляційних втрат. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно розподілу витрат позивача на правову допомогу в розмірі 50 000,00 грн. слід зазначити наступне.

Як вбачається із наданих суду доказів, 08 серпня 2022 року між адвокатом Єлісєєвим Валерієм Анатолійовичем та Дочірнім підприємством «Радомишльський лісгосп АПК» Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради (Клієнт) укладено Договір про надання правничої (правової) допомоги № 18, відповідно до умов якого, Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання на ознайомлення з наданими йому Клієнтом документами, детальне вивчення, аналіз та систематизацію отриманої інформації, вироблення правової стратегії, розроблення детального плану першочергових дій, ознайомлення з відповідними законодавчими нормами та національною судовою практикою, проведення попередньої усної юридичної консультації, а Клієнт зобов`язується виплатити Адвокату гонорар за надання такої правничої (правової) допомоги. Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання надати йому необхідну правничу(правову) допомогу у вигляді складення та узгодження з Клієнтом проекту претензії ДП «РадомишльськийлісгоспАПК» ЖОКАП«Житомироблагроліс» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 31124589) до ТОВ «Звєрєв і партнери» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 40320625) стосовно сплати заборгованості за товар згідно Договору №6 від 09.01.2020 року, а Клієнт зобов`язується виплатити Адвокату гонорар за надання вказаної правничої (правової) допомоги. Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання надати йому необхідну правничу (правову) допомогу у вигляді складення та узгодження з Клієнтом проекту позовної заяви ДП «Радомишльськийлісгосп АПК» ЖОКАП «Житомироблагроліс» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 31124589) до ТОВ «Звєрєв і партнери» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 40320625) про стягнення заборгованості за товар згідно Договору №6 від 09.01.2020 року, а Клієнт зобов`язується виплатити Адвокату гонорар за надання вказаної правничої (правової) допомоги. За взаємною домовленістю Сторін в процесі дії даного Договору, предмет Договору може бути розширений або конкретизований.

Згідно до п. 3.1. Договору, за надання правничої (правової) допомоги оплата гонорару здійснюватиметься Клієнтом шляхом попередньої оплати повної суми гонорару згідно виставленого Адвокатом рахунку, в якому вказуються надані послуги та їх вартість, а також усі витрати Адвоката, протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку. Оплата повинна бути підтверджена надходженням грошових коштів на поточний рахунок Адвоката. У призначенні платежу Клієнт вказує реквізити рахунку, відповідно до якого здійснюється оплата. Оплата гонорару може бути здійснена внесенням готівкових коштів.

За надання правничої (правової) допомоги Клієнт зобов`язується виплатити Адвокату гонорар у фіксованому розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок у термін до 10 серпня 2022 року включно авансовим платежем. (п. 3.4. Договору).

Вартість послуг за взаємною згодою Сторін може змінюватись залежно від обсягу та термінів виконуваних Адвокатом послуг. При зміні вартості послуг Сторони підписують додатковий Договір (додаток), який є невід`ємною частиною цього Договору. (п. 3.5. Договору).

12 вересня 2022 року сторони підписали акт здавання-приймання послуг з надання правничої (правової) допомоги за період з 08.08.2022 по 12.09.2022, відповідно до якого, Адвокат надав, а Клієнт прийняв відповідно до положень Договору від 08.08.2022 року № 18 «Про надання правничої (правової) допомоги» (надалі за текстом даного акту - «Договір»), наступне:

-Надання правничої (правової) допомоги у виді ознайомлення з наданими йому Клієнтом документами, детальне вивчення, аналіз та систематизацію отриманої інформації, вироблення правової стратегії, розроблення детального плану першочергових дій, ознайомлення з відповідними законодавчими нормами та національною судовою практикою, проведення попередньої усної юридичної консультації;

-Надання правничої (правової) допомоги у виді складення та узгодження з Клієнтом проекту претензії ДП «Радомишльський лісгосп АПК» ЖОКАП «Житомироблагроліс» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 31124589) до ТОВ «Зверев і партнери» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 40320625) стосовно сплати заборгованості за товар згідно Договору №6 від 09.01.2020 року;

-Надання правничої (правової) допомоги у виді складення та узгодження з Клієнтом проекту позовної заяви ДП «Радомишльський лісгосп АПК» ЖОКАП «Житомироблагроліс» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 31124589) до ТОВ «Зверев і партнери» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 40320625) про стягнення заборгованості за товар згідно Договору №6 від 09.01.2020 року.

Вартість адвокатського гонорару, відповідно до акту складає 50 000,00 гривень.

Згідно з наявними у матеріалах справи платіжного доручення № 2920 від 08.08.2022 позивачем було перераховано на рахунок адвоката Єлісєєва Валерія Анатолійовича 50 000,00 грн. з призначенням платежу: «гонорар згідно умов договору від 08.08.2022 № 18 «Про надання правничої (правової допомоги).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Разом з цим, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, оскільки віднесення вищевказаних витрат до складу судових передбачено законом, надання послуг адвокатом та оплата їх позивачем підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про включення витрат позивача на професійну правничу допомогу до складу судових витрат у даній справі.

Враховуючи надання суду документального підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи ухвалення судом рішення про часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог та стягнення з позивача на користь відповідача 45 860,00 грн. адвокатських витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Дочірнього підприємства «Радомишльський лісгосп АПК» Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗВЄРЄВ І ПАРТНЕРИ» про стягнення 229 186,91 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗВЄРЄВ І ПАРТНЕРИ» (09117, Київська обл., м. Біла Церква, вулиця Водопійна, 19, кв. 88, код ЄДРПОУ 40320625) на користь Дочірнього підприємства «Радомишльський лісгосп АПК» Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради (12200, Житомирська область, місто Радомишль, вул.Старокиївська, 22, код ЄДРПОУ 31124589) 156 708 (сто п`ятдесят шість тисяч сімсот вісім) грн 02 коп. основного боргу; 53 502 (п`ятдесят три тисячі п`ятсот дві) грн. 20 коп. інфляційних втрат; 3153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн. 15 коп. судового збору та 45860 (сорок п`ять тисяч вісімсот шістдесят) грн. 00 коп. витрат з оплати правничої допомоги адвоката.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: (http://court.gov.ua/fair/).

Суддя В.М. Антонова