Рішення

від 07.12.2022 по справі 922/674/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/674/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Люботинської міської ради Харківської області (62433, м. Люботин, вул. Слобожанська, 26) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буревісник" (62433, м. Люботин, вул. Слобожанська, 127) про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Люботинська міська рада Харківської області звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буревісник", в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором в розмірі 37372,40 грн., інфляційні втрати у розмірі 14141,72 грн., 3 % річних у розмірі 4865,58 грн. Витрати зі сплати судового збору позивач також просить стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань за Договором № 12 про добровільне відшкодування Люботинській міській раді щомісячного неодержаного доходу внаслідок використання земельної ділянки з порушенням законодавства про сплату на землю від 15.11.2013 в частині перерахування коштів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/674/22. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов. Роз`яснено, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Також, роз`яснено сторонам, що відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Однак, відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на позов не надав.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.02.2022 була направлена судом на адресу відповідача, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як місцезнаходження відповідача. Проте, вказана ухвала повернута на адресу суду з позначкою пошти "За закінченням терміну зберігання".

Разом з цим, суд звертає увагу, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17.

Крім того, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, для отримання поштових відправлень особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Відсутність відповідача за місцем їх державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

В той же час, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Разом з цим, суд звертає увагу, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Так, відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Проте, 24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ «Про затвердження Указу Президента України від 12.08.2022 №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ «Про затвердження Указу Президента України від 07.11.2022 №757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Згідно статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій, прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого статтею 248 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

15 листопада 2013 року у відповідності з "Порядком визначення та відшкодування Люботинській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату за землю", затвердженим рішенням Люботинської міської ради Харківської області від 28.07.2011 р. № 377, між Люботинською міською радою Харківської області та ТОВ "Буревісник" було укладено Договір № 12 про добровільне відшкодування Люботинській міській раді щомісячного неодержаного доходу внаслідок використання земельної ділянки площею 0,0469 га в м. Люботин Харківської області по вул. Слобожанська, 127, яка використовується для обслуговування магазину з порушенням законодавства про плату на землю.

Згідно п. 3.1. даного Договору ТОВ «Буревісник» забов`язується з 01.12.2013 р. в строк до 10 числа кожного місяця сплачувати Люботинській міській раді неодержаний дохід в розмірі 718,70 гривень щомісяця шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Люботинської міської ради.

Відповідно до п. 4.1. Договору, у разі невиконання його умов, Люботинська міська рада вправі звернутися до суду про примусове стягнення збитків, нанесених за весь період використання земельної ділянки ТОВ "Буревісник.

Проте, як вказує позивач, продовжуючи використовувати приміщення магазину з метою отримання прибутку, відшкодування, передбачені Договором, систематично не сплачувались, що призвело до виникнення заборгованості до бюджету станом на 01.02.2022 р. у розмірі 37372 гривень 40 копійок, а саме:

- жовтень - грудень 2017 р. - нараховано 2156,10 грн., сплачено 0,00 грн., заборгованість за 3 місяці * 718,70 грн. склала 2156,10 грн.;

- 2018 р. - нараховано 8624,40 грн., сплачено 0,00 грн., заборгованість за 12 місяців * 718,70 грн. склала 8624,40 грн.;

- 2019 р. - нараховано 8624,40 грн., сплачено 0.00 грн., заборгованість за 12 місяців *718,70 грн. склала 8624,40 грн.;

- 2020 р. - нараховано 8624,40 грн., сплачено 0.00 грн., заборгованість за 12 місяців * 718,70 грн. склала 8624.40 грн.;

- 2021 р. - нараховано 8624,40 грн., сплачено 0.00 грн., заборгованість за 12 місяців * 718,70 грн. склала 8624,40 грн.;

- січень 2022 р. - нараховано 718,70 грн., сплачено 0.00 грн., заборгованість за 1 місяць * 718,70 грн. склала 718,70 грн..

На теперішній час Договір є діючим, не скасованим, жодні зміни до нього не вносились.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлено листа з вимогою ліквідувати заборгованість (вих. № 03-36/4530 від 14.12.2021 р.). Однак, жодної відповіді не було отримано. До теперішнього часу зазначена заборгованість не погашена, внаслідок чого позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав з відповідним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором в розмірі 37372,40 грн., інфляційні втрати у розмірі 14141,72 грн., 3 % річних у розмірі 4865,58 грн..

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За правилами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до 3.1. Договору № 12 від 15.11.2013 відповідач зобов`язався з 01.12.2013 р. в строк до 10 числа кожного місяця сплачувати Люботинській міській раді неодержаний дохід в розмірі 718,70 гривень щомісяця шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Люботинської міської ради.

Проте, в порушення вказаного пункту Договору, відповідач не виконував своїх зобов`язань щодо відшкодування суми неодержаного доходу, внаслідок чого за ним рахується заборгованість у розмірі 37372,40 грн. за період з жовтня 2017 року по січень 2022 року.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили про сплату суми заборгованості за Договором № 12 про добровільне відшкодування Люботинській міській раді щомісячного неодержаного доходу внаслідок використання земельної ділянки від 15.11.2013 у розмірі 37372,40 грн.

Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання свого зобов`язання за Договором №12 від 15.11.2013.

За таких обставин, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за Договором №12 від 15.11.2013 у розмірі 37372,40 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4865,58 грн. та інфляційних втрат у розмірі 14141,72 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Відтак, у даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність згідно статті 625 ЦК України, у вигляді сплати процентів річних від простроченої суми.

Перевіривши наведені позивачем розрахунки, суд зазначає, що вони не суперечать вимогам чинного законодавства та є арифметично вірними. Відповідно, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4865,58 грн. та інфляційних втрат у розмірі 14141,72 грн.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову в повному обсязі, суд вважає доцільним стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 2481,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буревісник" (62433, м. Люботин, вул. Слобожанська, буд. 127, код ЄДРПОУ 22608593) на користь Люботинської міської ради Харківської області (62433, м. Люботин, вул. Слобожанська, буд. 26, код ЄДРПОУ 04058717) заборгованість за договором № 12 від 15.11.2013 у розмірі 37372,40 грн., інфляційні втрати у розмірі 14141,72 грн., 3 % річних у розмірі 4865,58 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 2481,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно дост. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст.256,257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17Перехідних положень ГПК України.

Позивач: Люботинська міська рада Харківської області (62433, м. Люботин, вул. Слобожанська, буд. 26, код ЄДРПОУ 04058717).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Буревісник" (62433, м. Люботин, вул. Слобожанська, буд. 127, код ЄДРПОУ 22608593).

У зв`язку з введеннямУказом Президента України № 64/2022воєнного стану на території України та обмеженим здійсненням судочинства Господарським судом Харківської області через проведення бойових дій на території міста Харкова, рішення по даній справі підписано судом за наявної можливості, після встановлення он-лайн доступу суддів та працівників апарату суду до системи "Діловодство спеціалізованого суду".

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Враховуючи введення в Україні воєнного стану із 24.02.2022 та об`єктивну неможливість підписання даного рішення у строки, передбаченіст.233 ГПК України, через активні боєві дії на території м. Харкова, повний текст рішення складено та підписано 07.12.2022.

Повне рішення складено "07" грудня 2022 р.

СуддяВ.В. Суслова

справа № 922/674/22