Рішення

від 28.10.2022 по справі 314/3644/21

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/3644/21

Провадження № 2/314/187/2022

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2022 року м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області в складі судді Мануйлової Н.Ю., секретар судового засідання Рясна А.В., розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу №314/3644/21 за позовом ОСОБА_1 до Михайло-Лукашівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, ОСОБА_2 про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, уточненим під час розгляду справи, до Михайло-Лукашівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, співвідповідача ОСОБА_2 , про визнання права власності.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується матеріалами спадкової справи. Спадкоємицею після її смерті стала її донька ОСОБА_2 , яку залучено співвідповідачем до участі у розгляду даної справи. Після смерті ОСОБА_3 , її спадкоємиця успадкувала земельну ділянку з кадастровим номером 2321583000:04:001:0006 площею 10.9500 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗП №035106 зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №527, виданого Вільнянською районною радою Запорізької області 17.02.2000 року, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим Третьою запорізькою державною нотаріальною конторою по спадковій справі за №150 за 2017 рік. Проте, інше спадкове майно оформлено співвідповідачкою не було. Відповідно до довідки виконавчого комітету Михайло-Лукашівської сільської ради від 27.08.2021 №316 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 з 2008 року та з цього ж часу користується земельною ділянкою площею 0.49 га за цією ж адресою.

У 2008 році ОСОБА_4 купив у місцевого фермера житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0.49 га за цією ж адресою, та отримав від нього оригінали правовстановлюючих документів на будинок та земельну ділянку, які утримує в себе й по сьогоднішній день. Вказаний фермер (станом на теперішній час виїхав за межі району та його місцезнаходження невідоме) повідомив про те, що свого часу він купив вказані об`єкти нерухомого майна у ОСОБА_3 за час її життя у селі, яку забрала мешкати до себе її донька у м.Запоріжжя.

У 2009 році ОСОБА_1 та його матері ОСОБА_5 вдалося розшукати ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 , та остання повідомила позивача про те, що свого часу вона розпорядилась належним їй житловим будинком та земельною ділянкою.

При цьому, за час життя ОСОБА_3 в с.Максимівка Вільнянського району 02.02.2010 року надала довіреність на ім`я ОСОБА_5 (матері позивача), за змістом якої уповноважила останню отримати в Запорізькому міжміському бюро технічної інвентаризації витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно житловий будинок. Обставини того, що користувачем належного їй домогосподарства є позивач ОСОБА_6 були відомі ОСОБА_3 , та відповідно до її волевиявлення претензій майнового характеру до теперішнього володільця (позивача ОСОБА_1 ) не має та не буде мати, від нотаріального оформлення правочину відмовилась, пояснюючи таке браком часу. Починаючи з 2008 року, оригінали документів на спірне домоволодіння зберігаються у позивача. Зокрема, ще до 02.02.2010 мати позивача ОСОБА_5 фактично займалась питанням оформлення житлового будинку на ім`я ОСОБА_3 , яка в свою чергу, надала їй копію свого паспорту. Проте, в подальшому ОСОБА_3 померла.

ОСОБА_1 розшукав співвідповідача по справі ОСОБА_2 та просив її укласти правочин купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки у встановленому законом порядку, проте отримав категоричну відмову. Співвідповідач по справі ОСОБА_2 повідомила про те, що за час життя її мати висловила своє волевиявлення, та розпорядилась належним їй житловим будинком та земельною ділянкою на власний розсуд. Право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ЗП 04У №0545 виданого 23 лютого 1996 року Максимівською сільською радою Вільнянського району, зареєстрованого в Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за №108, щодо земельної ділянки площею 0.49 га, з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, розташованої в с.Новофедорівка Вільнянського району.

Право власності ОСОБА_3 на житловий будинок підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, видане ОСОБА_3 . Максимівською сільською радою 09.03.2010, зареєстрованого ОП ЗМБТІ 26.03.2010 Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26.03.2010 та технічним паспортом на житловий будинок.

Починаючи з 2008 року ані ОСОБА_3 , ані її донька - співвідповідач ОСОБА_2 претензій до ОСОБА_1 не мали.

Станом на теперішній час виникла необхідність оформлення документів на будинок та земельну ділянку на ім`я ОСОБА_1 , проте реалізувати таке право можливо лише в судовому порядку.

Починаючи з 2008 року позивач ОСОБА_1 разом із своєю матір`ю ОСОБА_7 , оселився в будинку АДРЕСА_1 та користується земельною ділянкою, утримує в себе оригінали правовстановлюючих документів, постійно проживає у вищевказаному житловому будинку, користується ним, декілька разів робив поточний ремонт в будинку, ремонтував дах будинку, змінив дерев`яні вікна на металопластикові, постійно сплачує комунальні послуги за будинок, утримує та доглядає земельну ділянку. Користування та володіння майном позивачем по справі є відкритим та очевидним, що визнає сільська рада, на території якої розташоване домоволодіння.

До теперішнього часу ніхто не оспорював набуття позивачем за набувальною давністю права власності на вказане домоволодіння. Проте, наявність правовстановлюючих документів на житловий будинок та земельну ділянку на ім`я померлої ОСОБА_3 унеможливлює оформлення за ОСОБА_1 права власності в порядку спрощеної реєстрації речового права на нерухоме майно. Спадкоємиця ОСОБА_3 , - донька ОСОБА_2 оформила після смерті матері лише земельну ділянку (пай), та за результатами перемовин з нею та ОСОБА_3 в 2009-2010 роках відмовились вживати будь-яких дій щодо оформлення у порядку, передбаченому діючим законодавством об`єкти нерухомого майна: житловий будинок та земельну ділянку, фактичним володільцем та користувачем яких є позивач ОСОБА_1 . На даний час позивач продовжує проживати у вказаному будинку, веде господарство, тобто добросовісно та відкрито володіє цим майном більше десяти років, постійно сплачує комунальні послуги за цією адресою, господарює на земельній ділянці, відноситься як до свого власного майна що доводить факт добросовісності володіння.

Отже, починаючи з 2008 року (на момент заволодіння спірними житловим будинком та земельною ділянкою) позивач не міг передбачити того, що відповідач ухилиться від укладення договору купівлі-продажу в належній формі; крім того позивач чітко знав та був впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Просить суд визнати за ним право власності на житловий будинок з усіма господарськими будівлями та спорудами та на земельну ділянку.

Представником позивача до суду подано заяву про розгляд цивільної справи за його відсутності, на позовних вимогах наполягає, просить позов задовольнити, судові витрати залишити за позивачем.

Представником відповідача Михайло-Лукашівською сільською радою до суду подано заяву про визнання позову та розгляд цивільної справи за його відсутності.

Співвідповідач ОСОБА_2 до суду не з`явилась, про дату судового засідання повідомлена у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомила.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Відповідно до ст.11ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1ст.10ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 3 цієї ж статті Закону, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Аналогічним чином питання обов`язків доказування та питання доказів регулює ст.60 ЦПК України, за якою кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується матеріалами спадкової справи. Спадкоємицею після її смерті стала її донька ОСОБА_2 , яку залучено співвідповідачем до участі у розгляду даної справи. Після смерті ОСОБА_3 її спадкоємиця успадкувала земельну ділянку з кадастровим номером 2321583000:04:001:0006 площею 10.9500 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗП №035106 зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №527, виданого Вільнянською районною радою Запорізької області 17.02.2000 року, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом виданим Третьою запорізькою державною нотаріальною конторою по спадковій справі за №150 за 2017 рік. Проте, інше спадкове майно оформлено співвідповідачкою не було.

Крім того, як вбачається з матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , її спадкоємиця відповідач по справі ОСОБА_2 у заяві про прийняття спадщини зазначила лише вищевказану земельну ділянку, не включаючи до спадкової маси житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,49га за цією ж адресою.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Михайло-Лукашівської сільської ради від 27.08.2021 №316 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 з 2008 року та з цього ж часу користується земельною ділянкою площею 0.49 га за цією ж адресою.

Починаючи з 2008 року, позивач ОСОБА_1 оселився в будинку АДРЕСА_1 та користується земельною ділянкою, утримує в себе оригінали правовстановлюючих документів, постійно проживає у вищевказаному житловому будинку, користується ним, утримує та доглядає земельну ділянку. Користування та володіння майном позивачем по справі є відкритим та очевидним, що визнає сільська рада, на території якої розташоване домоволодіння.

Спадкоємиця ОСОБА_3 , - донька ОСОБА_2 , оформила після смерті матері лише земельну ділянку (пай), та за результатами перемовин з нею та ОСОБА_3 , у 2009-2010 роках, відмовились вживати будь-яких дій щодо оформлення у порядку передбаченому діючим законодавством об`єкти нерухомого майна: житловий будинок та земельну ділянку, фактичним володільцем та користувачем яких є позивач ОСОБА_1 . На даний час позивач продовжує проживати у вказаному будинку, веде господарство, тобто добросовісно та відкрито володіє цим майном більше десяти років, господарює на земельній ділянці, відноситься як до свого власного майна, що доводить факт добросовісності володіння.

Отже, починаючи з 2008 року (на момент заволодіння спірними житловим будинком та земельною ділянкою) позивач не міг передбачити того, що відповідач ухилиться від укладення договору купівлі-продажу в належній формі; крім того позивач чітко знав та був впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Просить суд визнати за ним право власності на житловий будинок з усіма господарськими будівлями та спорудами та на земельну ділянку.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю.

Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватись моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Згідно ст ст 1, 2, 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підставами для державної реєстрації прав та їх обтяжень, зокрема є рішення судів, що набрали законної сили.

Відповідно до змісту пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України, ЦПК України, кожна сторона повинна довести належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 1ст. 344 ЦК Україниособа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду. Перебіг строку набувальної давності починається від моменту виникнення володіння.

Згідно ч. 4ст. 344 ЦК Україниправо власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Користування та володіння майном позивачем по справі є відкритим та очевидним.

До теперішнього часу ніхто не оспорював право позивача за набувальною давністю права власності на вказане домоволодіння.

Враховуючи, що іншим способом, окрім судового порядку, позивач не може захистити своє спадкове майнове право, тому відповідно до ст. 16 ЦК України воно підлягає захисту шляхом визнання за нею права власності на будинок в порядку спадкування за заповітом.

Таким чином, оцінивши надані докази у сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання права власності є обґрунтованими та законними.

За встановлених обставин суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Враховуючи заяву позивача, суд залишає понесені судові витрати за ним.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76-80, 259, 263-265, 280-281, 354 ЦПК України суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ,місце реєстрації АДРЕСА_3 ,місце фактичногопроживання: АДРЕСА_1 ) до Михайло-Лукашівської сільської ради Запорізького району Запорізької області (адреса місця розташування: 70042, Запорізька обл., Вільнянський район, с.Михайло-Лукашеве, вул. Космічна, буд. 8, код ЄДРПОУ 25477986), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ) про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0.49 га з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, розташовану на території АДРЕСА_5 , право на яку посвідчено Державним актом на право приватної власності на землю серії ЗП 04У №0545, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної влансоіт на землю за №108, виданого 23 лютого 1996 року Максимівською сільською радою на ім`я ОСОБА_3 ; житловий будинок з усіма господарськими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 , право на який посвідчено на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3 виданого Максимівською сільською радою 09.03.2010 року, зареєстрованого ОП ЗМБТІ 26.03.2010 року за номером запису про право власності 29869881, виданих на ім`я ОСОБА_3 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 28.10.2022.

Суддя Наталія Юріївна Мануйлова

28.10.2022