Ухвала

від 27.10.2022 по справі 291/299/22

РУЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 291/299/22

У К Р А Ї Н А

Ружинський районний суд Житомирської області

У Х В А Л А

27 жовтня 2022 року

Ружинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Митюк О.В.,

за участю секретаря Герасимчук Н.П.,

представника позивача Афійчука Ю.М.,

представника відповідача Лівака А.П.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт.Ружині Житомирської області цивільну справу за позовом

Керівника Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Ружинської селищної ради

до Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області, ОСОБА_1 , ТОВ «Сігнет-Ленд», ТОВ «Сігнет-Центр»

про визнання незаконним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду знаходиться вищевказана цивільна справа.

06.07.2022 року на адресу суду від представника ТОВ «Сігнет-Ленд» адвоката Лівака А.П. надійшов відзив на позов, заява про залишення позовної заяви керівника Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ружинської селищної ради до Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області, ОСОБА_1 , ТОВ «Сігнет-Ленд», ТОВ «Сігнет-Центр» про визнання незаконним та скасування наказу, витребування земельної ділянки без розгляду. Дана заява мотивована тим, що прокурор в даному випадку не має жодних належних підстав для подання вказаного позову в інтересах держави, оскільки предмет позову жодним чином не стосується інтересів держави. Крім того, вважає, що прокурор не мав підстав та повноважень на звернення з вказаним позовом в інтересах держави в особі Ружинської селищної ради, так як фактично незаконно перейняв виключно власні повноваження Ружинської селищної ради, що є недопустимим. Тобто представник відповідача вважає, що прокурор в порушення вимог ст.56 ЦПК України неналежно обгрунтував в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначенні законом підстави для звернення до суду. В підготовчому судовому засіданні представник позивача підтримав подану письмову заяву.

Представник позивача 13.07.2022 року подав заперечення на заяву ТОВ «Сігнет-Ленд» про залишення позову без розгляду, та просив в підготовчому судовому засіданні відмовити в задоволенні заяви з підстав викладених в запереченні.

28.07.2022 року на адресу суду від представника ТОВ «Сігнет-Ленд» адвоката Лівака А.П. надійшло заперечення на відповідь прокурора, та, заява про акриття провадження у справі за позовною заявою керівника Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ружинської селищної ради до Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області, ОСОБА_1 , ТОВ «Сігнет-Ленд», ТОВ «Сігнет-Центр» про визнання незаконним та скасування наказу, витребування земельної ділянки. Дана заява мотивована тим, що позовні вимоги прокурора про витребування земельної ділянки з незаконного володіння заявлені до ТОВ «Сігнет-Ленд» та до ТОВ «Сігнет-Центр», які юридичними особами. В свою чергу, позовна вимога про визнання незаконним та скасування наказу ТУ Держгеокадастру у Житомирській області №6-5091/14-20-СГ від 14.05.2020 жодним чином не стосується вищевказаних юридичних осіб. У зв`язку з цим вважає, що розгляд вказаної справи підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. В підготовчому судовому засіданні представник позивача підтримав подану письмову заяву.

Представник позивача 13.07.2022 року подав заперечення на заяву ТОВ «Сігнет-Ленд» про залишення позову без розгляду, та просив в підготовчому судовому засіданні відмовити в задоволенні заяви з підстав викладених в запереченні.

Представник позивача 11.08.2022 року подав заперечення на заяву ТОВ «Сігнет-Ленд» про закриття провадження у справі, та просив в підготовчому судовому засіданні відмовити в задоволенні заяви з підстав викладених в запереченні.

Інші учасники в підготовче судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені.

Суд, дослідивши клопотання, заслухавши пояснення учасників справи встановив наступне.

Відповідно до ст.257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: 1) позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності; 2) позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи; 3) належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або неповідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи; 4) у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; 5) позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду; 6) між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана; 7) дієздатна особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках відкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява; 8) провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк; 9) позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору; 10) позивач у визначений судом строк не вніс кошти для забезпечення судових витрат відповідача і відповідач подав заяву про залишення позову без розгляду; 11) після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду; 12) між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення суду іншої держави, якщо право укласти таку угоду передбачене законом або міжнародним договором України, за винятком випадків, якщо суд визнає, що така угода суперечить закону або міжнародному договору України, є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Відповідно до частини другої статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно із частиною першою статті 56 ЦПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах.

Якщо держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.

У судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

Європейський суд з прав людини ( ЄСПЛ) звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення ЄСПЛ від 15 січня 2009 року в справі «Менчинська проти Росії» .

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Зазначеним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України: прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача (частини четверта та п`ята статті 56 ЦПК України).

Системне тлумачення частин четвертої та п`ятої статті 56 ЦПК України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає змогу дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Згідно з частиною п`ятого статті 175 ЦПК України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. Близька за змістом вимога застосовується згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»: прокурор має обгрунтувати наявність підстав для представництва.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно з частиною четвертою статті 56 ЦПК України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення у разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки усунуті не були.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з частковою державною власністю у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних тощо) дій, програм, спрямованих на захист

суверенітету, територіальної цілісності України, гарантування її державної, економічної безпеки, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

У ст. 140 Конституції України закріплено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції (стаття 143 Конституції України).

Згідно ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, в тому числі, судового захисту прав місцевого самоврядування.

Відповідно до Європейської хартії місцевого самоврядування (ратифікована Верховною Радою України в 1997 р. Законом України № 452/97- ВР, набрала чинності для України 01.01.1998р.) держави - члени Ради Європи, які підписали цю Хартію, врахували, що органи місцевого самоврядування є однією з головних підвалин будь-якого демократичного режиму та право громадян на участь в управлінні державними справами є одним з демократичних принципів, які поділяються всіма державами - членами Ради Європи і воно найбільш безпосередньо може здійснюватися саме на місцевому рівні.

У Конституції України місцевому самоврядуванню, як одній з основ демократичного ладу, присвячено спеціальний XI розділ. Не будучи складовою частиною системи державних органів, органи місцевого самоврядування водночас тісно взаємодіють з державними органами і являють собою особливу форму участі громадян в управлінні державними і суспільними справами виключно місцевого значення.

Відповідно до ст. 5,7 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

В Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську

громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (частина перша статті 140). Виходячи з цих конституційних положень у системному зв`язку з положеннями статті 6 Конституції України про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 березня 2002 року визначив політико-правову природу органів місцевого самоврядування, які не є органами державної влади, а є представницькими органами, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто такі, які пов`язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад і перелік яких визначено у Конституції і законах України (пункти 4, 5 мотивувальної частини Рішення від 26 березня 2002 року № 6-рп/2002 у справі про охорону трудових прав депутатів місцевих рад).

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише па підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

Таким чином, інтерес держави полягає у міцному та самодостатньому місцевому самоврядуванні кожної територіальної общини в її територіальних кордонах і держава гарантує наділення органів місцевого самоврядування певними державними повноваженнями та надає можливість населенню управляти власними справами, спільно приймати рішення та діяти з метою їх реалізації.

Отже, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади як і державні органи.

Як зазначено, держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Оскільки

повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом juга NOVIT сигіа («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити на момент відкриття провадження у справі доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади, зокрема повноважень Ружинської селищної ради, здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 (провадження № 14-350цс 19) з посиланням на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс 19).

Бердичівською окружною прокуратурою на виконання вищевказаних норм законодавства на адресу Ружинської селищної ради 19.01.2021 направлено повідомлення в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» для вжиття заходів щодо оскарження в судовому порядку набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 2 га за кадастровим номером 1825281800:02:000:0132 з метою повернення її в комунальну власність.

Однак, Ружинською селищною радою будь-які заходи не вжито, що свідчить про бездіяльність указаного органу місцевого самоврядування щодо захисту інтересів територіальної громади.

11.02.2022 з Ружинської селищної ради надійшов лист за №177 в якому зазначено, що селищна рада позбавлена можливості самостійно звернутись з позовом, оскільки у неї відсутні будь-які підтверджуючі документи, що можуть бути доказами при подані позову з приводу протиправного набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, та не є розпорядником вказаних доказів. Зважаючи на викладено, Ружинська селищна рада не заперечує проти подання відповідного позову органами прокуратури.

Так, «нездійснення захисту» полягає в тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави за захистом до суду не звертається. Така поведінка (бездіяльність)

уповноваженого державного органу може бути наслідком об`єктивних причин (відсутність коштів на сплату судового збору та відсутність у штатному розписі посади юриста). Щоб інтереси держави не залишалися незахищеними прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює такий захист. 'Гака правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду України (справа №806/1000/17 від 25.04.2018 та справа №926/1111/15 від 26.07.2018), у яких Верховним Судом України надано оцінку поняттю «інтереси держави», закріпленого в Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 та підтверджено підстави звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування. Крім того, Верховним Судом України звернено увагу на те, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Відповідно до уставленої практики ССГІЛ підтримка прокуратури однієї з сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, якщо того вимагають захисту інтереси держави (рішення у справі «Корольов проти Російської Федерації»), крім того, поняття «суспільного», «публічного» інтересу ЄСІІЛ' тлумачить надзвичайно широко: як від інтересу держави загалом до інтересу окремої територіальної громади (рішення у справі «Депаль проти Франції», у справі «Хамер проти Бельгії»).

Належне (законне) розпорядження земельними ділянками державної власності, які відповідно до ст. 14 Конституції України є основним національним багатством, що перебувають під особливою охороною держави, а право власності на які набувається виключно відповідно до закону, безумовно є складовою питання державного (загального) інтересу.

На підставі викладеного суд вважає, що при зверненні до суду з вказаною позовною заявою прокурор, маючи відповідні повноваження для звернення до суду, належним чином обґрунтував підстави для представництва інтересів держави в особі Ружинської селищної ради. Жодних недоліків цієї заяви, в тому числі в частині відсутності обґрунтування прокурором підстави для здійснення представництва інтересів держави, суд при відкритті провадження у вказаній справ і позовну заяву прокурора як з цих, так і з інших підстав без руху не залишав.

А тому підстав для задоволення заяви представника відповідача ТОВ «Сігнет-Ленд» про залишення без розгляду позовної заяви керівника Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ружинської селищної ради у справі №291/299/22 не має.

Відповідно до вимог ст.48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідно до ст.50 ЦПК України, позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно.

Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в міс4евому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

При визначенні юрисдикційності спору слід ураховувати, що критеріями розмежування між цивільною та іншими юрисдикціями є, по-перше, характер спору про право (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами інших видів судочинства), по-друге, однією зі сторін у спорі є, як правило, але не виключно, фізична особа.

Вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об`єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов`язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об`єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову.

Тобто критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є як суб`єктний склад учасників процесу, так і характер спірних правовідносин.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо вирішення таких справ не віднесено до інших видів судочинства.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного і обґрунтованого рішення.

Крім того, вирішення за правилами господарського судочинства такого спору в частині позовних вимог до відповідачів, які є юридичною особою, а за правилами цивільного судочинства - в частині позовних вимог до відповідача, який є фізичною особою порушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи, оскільки дослідження одного і того ж предмета, а також одних і тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій.

Отже, позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов`язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2015 року у справі № 523/3082/14-ц. Крім того, аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у

постановах від 13 березня 2018 року у справі № 415/2542/15-ц (провадження № 14-40цс18), від 21 березня 2018 року у справі № 2-1390/11 (провадження № 14- 41цс18), від 17 квітня 2018 року у справі № 545/1014/15-ц (провадження № 14- 54 цс 18), від 25 квітня 2018 року у справі №1522/18417/12-ц (провадження №14-74цс18), від 20 червня 2018 року у справі №758/6863/14-ц (провадження №14-224цс18), від 12 вересня 2018 року у справі №759/10401/15 (провадження №14-269цс18), від 23 січня 2019 року у справі №464/3790/16-ц (провадження №14-468цс18), від 27 березня 2019 року у справі №200/15135/14 (провадження №14-23цс19).

У справі № 291/299/22 прокурором заявлено дві позовні вимоги, а саме: визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 14.05.2020 №6-5091/14-20-СГ про затвердження проекту землеустрою та надання у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) земельну ділянку площею 2 га за кадастровим номером 1825281800:02:000:0132, що розташована за межами населеного пункту с. Верхівня Бердичівського району Житомирської області; витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігнет-Ленд» (код ЄДРПОУ 42643938) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігнет-Центр» (код ЄДРПОУ 38180739) земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2 га з кадастровим номером 1825281800:02:000:0132 вартістю 57140,54 грн. (п`ятдесят сім тисяч сто сорок гривень п`ятдесят чотири копійки), розташовану за межами населеного пункту с. Верхівня Бердичівського району Житомирської області на користь Ружинської селищної ради.

Суд вважає, що вказані позовні вимоги нерозривно пов`язані між собою та від вирішення однієї з них (питання законності набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку) залежить вирішення іншої вимоги (витребування спірної земельної ділянки у власника ТОВ «Сігнет - Ленд» та орендаря ТОВ «Сігнет-Центр»).

Тобто предметом спору є спільні права кількох відповідачів на спірну земельну ділянку.

Отже, з огляду на суб`єктний склад сторін, характер спірних правовідносин, спір у вищевказаній справі підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У зв`язку вищевикладеним, суд вважає, що підстав для задоволення заяви представника відповідача ТОВ «Сігнет-Ленд» про закриття провадження у справі відсутні.

Керуючисьст. 255, 257, 259, 353 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Лівака А.П. про закриття провадження по цивільній справі за позовом Керівника Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Ружинської селищної ради до Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області, ОСОБА_1 , ТОВ «Сігнет-Ленд», ТОВ «Сігнет-Центр» про визнання незаконним та скасування наказу відмовити.

В задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Лівака А.П. про залишення без розгляду позову Керівника Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Ружинської селищної ради до Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області, ОСОБА_1 , ТОВ «Сігнет-Ленд», ТОВ «Сігнет-Центр» про визнання незаконним та скасування наказу відмовити.

Повний текст ухвали виготовлено 01.11.2022 року.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Апеляційна скарга на ухвали суду, які визначені вст. 353 ЦПК Україниможе бути подана протягом пятнадцяти днів з дня його (її) проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, з врахуваннямПерехідних положень ЦПК України.

Суддя О. В. Митюк.