Рішення

від 06.12.2022 по справі 160/15443/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2022 року Справа № 160/15443/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Луніної О.С., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

05.10.2022 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658), в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0485455-2407-0423 від 05.04.2021 року Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, згідно якого, ОСОБА_1 було визначено суму податкового зобов?язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами, які є власниками об?єктів нежитлової нерухомості, код 18010300, на загальну суму 28814,43 грн за період 2020 рік.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у приватній власності ОСОБА_1 перебуває об?єкт нежитлової нерухомості будівля, складське приміщення, загальною площею 1331,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0485455-2407-0423 від 05.04.2021 року, згідно якого, позивачу визначено суму податкового зобов?язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 28814,43 грн за 2020 рік. Однак, позивач вважає, що на нього розповсюджується пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, згідно з яким, не є об?єктом оподаткування будівлі, споруди, сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Належне позивачу на праві приватної власності нерухоме майно підпадає під визначення пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, оскільки є будівлею, спорудою сільськогосподарського товаровиробника та, з урахуванням відповідних документів, може бути віднесено до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, а тому не є об?єктом оподаткування з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Аналогічні висновки викладено у рішенні суду в адміністративній справі № 160/5997/21, прийнятого за результатом оскарження податкового повідомлення-рішення, яким позивачу було нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо того ж нерухомого майна за період 2019 рік.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2022 року відкрито провадження у справі № 160/15443/22 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, а також встановлено відповідачеві строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

24.10.2022 року до суду надійшов відзив Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити у їх задоволенні. У відзиві зазначає, що обов?язковими умовами для застосування податкової преференції, передбаченої пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України є: використання об?єктів нерухомості безпосередньо сільськогосподарськими товаровиробниками, віднесення цих об?єктів до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, об?єкти нерухомості не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. При цьому, позивач не здійснював та не здійснює сільськогосподарську діяльність, пов?язану з використанням будівлі «Складське приміщення» за функціональним призначенням. Позивачем на підтвердження факту здійснення сільськогосподарської діяльності додано до адміністративного позову, зокрема, наступні документи: довідку від 07.09.2020 року № 225-1271, видану ОСОБА_1 , згідно якої, складське приміщення площею 1422 кв. м. розташоване за адресою: АДРЕСА_2 використовується у сільськогосподарській діяльності; акт обстеження об?єкту нежитлового приміщення від 14.01.2021, згідно якого «будівля складського приміщення» за адресою: АДРЕСА_2 використовується позивачем у сільськогосподарському виробництві. Відповідач звертає увагу на те, що акт обстеження об?єкту нежитлового приміщення видано 14.01.2021, разом з тим, грошові зобов?язання ОСОБА_1 визначено за податковий період 2020 рік. Крім того, довідка від 07.09.2020 року № 225-1271 містить інформацію щодо площі об?єкта нерухомості (1422 кв. м), що не відповідає оподатковуваній площі будівлі, зазначеної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (1331,1 кв.м). Також, згідно ІТС «Податковий блок» підсистема «Реєстрація ПП», вид діяльності, пов?язаний із сільськогосподарським виробництвом: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур доповнено позивачем лише 29.12.2020. Згідно поданої до контролюючого органу декларації платника єдиного податку за 2020 рік, ФОП ОСОБА_1 задекларовано суму отриманого доходу у розмірі 0,00 грн, при цьому, вид діяльності 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур у декларації відсутній означене свідчить, що позивач не займається виробництвом сільськогосподарської продукції та їх реалізацією. Однак, саме це і є визначальним у даній категорії справ. З урахуванням наведеного, відповідач вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту використання об?єкту нерухомості, протягом періоду - 2020 рік, за призначенням у сільськогосподарській діяльності позивача. За приписами пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, саме будівлі, які мають код 1271 згідно з Класифікатором, не є об?єктом оподаткування податком, тому будівлі, які відносяться до іншого класу, ніж 1271, але використовуються у сільськогосподарській діяльності, оподатковуються на загальних підставах. Оскільки позивачем не надано документів, що підтверджують віднесення будівлі загальною площею 1331,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», встановленого Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, зокрема, висновку Державного науково-дослідного інституту автоматизованих систем у будівництві Міністерства розвитку громад на території України, то на момент виникнення податкового зобов?язання, використання позивачем об?кту нерухомості у власній сільськогосподарській діяльності є недоведеним. За таких обставин, вказаний об?єкт нерухомості не підпадає під визначення пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ, оскільки не є спорудою саме сільськогосподарського товаровиробника та за відсутністю відповідних документів, не може бути віднесено до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, а тому, є об?єктом оподаткування з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. З урахуванням наведеного, відповідач вважає, що позивачем не доведено та належним чином не підтверджено умови, за яких до ОСОБА_1 може застосовуватись податкова преференція, передбачена пп. «ж» пп. 266.2. п. 266.2 ст. 266 ПКУ.

Справа розглядається судом в порядку спрощеного провадження за приписами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про таке.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 03.12.2004 року, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься запис № 22090000000000258, що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію Фізичної особи-підприємця серії В00 № 9373279.

Основним видом економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 є: 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.

Додаткові види діяльності ФОП ОСОБА_1 : 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів, 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп?яної промисловості, 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (з 29.12.2020).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта у приватній власності ОСОБА_1 перебуває об`єкт нежитлової нерухомості - будівля складське приміщення, загальною площею 1331.1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

05.04.2021 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області прийняло податкове повідомлення-рішення № № 0485455-2407-0423 згідно з яким, ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов?язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 28814,43 грн за період - 2020 рік.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач 02.02.2022 року оскаржив його в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.

За результатом розгляду скарги позивача, Державна податкова служба України прийняла рішення від 14.09.2022 року, згідно з яким, скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Податковий кодекс України).

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно із підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 ст.266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

За умовами підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування.

Так, за приписами підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»).

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) «Будівлі нежитлові» належить клас (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо. До класу (код 1272) «Будівлі для культової та релігійної діяльності» належать, зокрема, церкви, каплиці, мечеті, синагоги.

За результатами правового аналізу наведених вище положень нормативно-правових актів Верховний Суд у постанові від 20.02.2020 у справі № 820/3706/17 дійшов висновку, що підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта у приватній власності ОСОБА_1 знаходиться об`єкт нежитлової нерухомості будівля складське приміщення, загальною площею 1331.1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП «Зоря».

Відповідно до довідки Перещепинської міської ради № 671 від 09.02.2016 року, згідно рішення Загальних зборів співвласників майна бувшого колективного сільськогосподарського підприємства «Зоря» від 11.01.2002 року (Протокол загальних зборів власників майнових паїв від 11.01.2002) ОСОБА_1 виділено індивідуально із спільного майна співвласників бувшого КСП «Зоря», в рахунок його частки, що відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства «Зоря», серія НОМЕР_2 , повторно виданого Перещепинською міською радою Новомосковського району Дніпропетровської області 04 січня 2016 року, становить 6535,00 грн. (0,098% від вартості усього майна співвласників), нерухоме майно: складське приміщення для зберігання сільськогосподарської продукції, загальною площею 1500м. кв., та огорожу території складу, протяжністю 240 м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, довідка № 654 від 09.02.2016 року видана виконавчим комітетом Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області гр. ОСОБА_1 в тому, що дійсно об?єкт нерухомого майна, складське приміщення для зберігання сільськогосподарської продукції, загальною площею 1500 кв. м. та огорожа території складу, протяжністю 240 м, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, позивачем до позовної заяви додано наступні докази: довідку Перещепинської міської ради № 225-1271 від 07.09.2020 про те, що дійсно складське приміщення використовується у сільськогосподарській діяльності позивача як сільськогосподарського виробника; акт обстеження використання нежитлового приміщення від 14.01.2021 згідно якого, склад обстежено у складі комісії представників виконкому м. Перещепине за результатами якого встановлено використання складу для сільськогосподарських потреб, а саме зберігання зерна.

Також, суду надано докази того, що позивачу належить:

-на праві власності - земельна ділянка сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) кадастровий номер № 1223255000:01:046:0559, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку від 01.08.2003;

-на праві оренди - земельні ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) кадастровий номер №1223210500:02:001:0320 та №1223210500:02:001:0318, що підтверджується договорами оренди земельної ділянки від 05.09.2009.

Крім того, земельна ділянка за місцем розташування складського приміщення, також знаходиться в оренді у позивача і має цільове призначення - для сільськогосподарського призначення.

Також, на підтвердження здійснення позивачем сільськогосподарської діяльності пов`язаної з виробництвом сільськогосподарського продукції свідчить наявність у його власності сільськогосподарської техніки, а саме комбайну зернозбирального, колісного трактору, причіпу, цистерни.

Враховуючи, що основним об`єктом складського приміщення, яке придбав позивач є зерносховище, яке віднесено до класу (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», то його функціональним призначенням є використання у сільськогосподарській діяльності.

Додатковим аргументом на користь такого висновку є обставина розташування сказаного складського приміщення на земельній ділянці сільськогосподарського призначення, яка належить на праві оренди позивачу.

Крім того, суд враховує, що відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Тобто, визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ «Податок на майно»).

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 Податкового кодексу України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Так, поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18 січня 2001 року №2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що позивач підпадає під визначення сільськогосподарського товаровиробника. Наведені вище поняття «сільськогосподарський товаровиробник» не суперечать його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26 листопада 2020 року у справі №560/168/19.

Також, відповідно до статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - це продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам Державного класифікатора продукції та послуг.

Отже, будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу Державного класифікатора 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, не є об`єктами оподаткування згідно з п.п.«ж» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 04 березня 2021 року у справі № 500/2782/18.

З огляду на викладене, основним об`єктом складського приміщення, яку придбав позивач є зерносховище та його функціональним призначенням є саме використання у сільськогосподарській діяльності, а вказаний об`єкт нерухомості підпадає під визначення пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, оскільки є будівлею, спорудою саме сільськогосподарського товаровиробника та з урахуванням відповідних документів може бути віднесений до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, а тому не є об`єктом оподаткування з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Наведені вище обставини вже встановлені судом у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі № 160/5997/21, яка набрала законної сили 30.09.2021 року, та в касаційному порядку відповідачем не оскаржена.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Доводи відповідача стосовно того, що довідка від 07.09.2020 № 225-1271 містить інформацію щодо площі об?єктів нерухомості (1422 кв.м), що не відповідає оподатковуваній площі будівлі, зазначеної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (1331,1 кв.м), суд оцінює критично, з огляду на наступне.

Згідно з технічним паспортом на складське приміщення, площа складу становить 1331,1 кв. м., а площа основи забудови складає 1422 кв. м., отже вказані відмінності не впливають на віднесення об?єкту нерухомості до об?єктів, які не оподатковуються податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Також, безпідставними є посилання відповідача на те, що позивач у 2020 році не займається виробництвом сільськогосподарської продукції та її реалізацією, оскільки він задекларував суму отриманого доходу у розмірі 0,00 грн.

Однак, відсутність отриманого доходу протягом року не позбавляє особу статусу сільськогосподарського товаровиробника, та не може бути законною підставою для не застосування до нього преференцій, передбачених пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, з урахуванням сукупності наведених вище обставин.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0485455-2407-0423 від 05.04.2021 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За умовами ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи сукупність викладених обставин, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні докази у їх сукупності при безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, розмір судових витрат, які підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача складає 992,40 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 139, 241, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0485455-2407-0423 від 05.04.2021 року Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) судові витрати у розмірі 992,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна