Рішення

від 07.09.2022 по справі 759/13061/21

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/13061/21

пр. № 2/759/384/22

07 вересня 2022 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Журибеди О.М.,

за участю секретаря Багінської І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із зазначеною позовною заявою в якій просить: стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 борг за договором позики у розмірі 1 909 878, 87 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 02.10.2019 року було укладено договір позики грошей, згідно з яким, позикодавець ОСОБА_1 передав у власність, а позичальник ОСОБА_2 прийняла 195 000, 00 грн., що на момент підписання договору в еквіваленті, за домовленістю сторін, становило 7 800, 00 доларів США.

Договором було визначено графік повернення позиченої суми грошей і встановлено строк виплати повної суми боргу до 02.04.2020 року.

У встановлений договором ситрок позичальник не повернув кошти, проте, пообіцяв повернути позивачеві кошти пізніше і просив змінити умови договору.

Позикодавець погодився продовжити позичальникові строк виконання його умов за договором, про що 02.04.2020 було укладено новий договір про внесення змін № 1 до договору позики грошей, посвідченого 02.10.2019 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бураковою О.І.

Умовами договору від 02.04.2020 року було визначено новий графік повернення позиченої суми грошей і встановлено строк виплати повної суми боргу до 02.10.2020 року.

Позивач виконав свої обов`язки за договором в повному обсязі, водночас станом на звернення з позовом до суду, відповідач не здійснив жодного платежу, спрямованого на виконання свої зобов`язань за договором.

Відтак станом на день подання позову у відповідача наявні боргові зобов`язання з договором позики у розмірі 195 000, 00 грн, однак відповідно до умов договору позика підлягає поверненню таким чином, щоб розмір повернутої позики відповідав доларовому еквівалентові позики, а тому враховуючи положення договору 02.10.2020 року відповідач мав повернути позивачеві грошові кошти в сумі 221 007, 54 грн.

Позивач вказує на те, що п. 9 договору, пеня становить 3% від простроченої суми за кожень день прострочення. З дня, коли відповідач мав повернути кошти минуло 252 дні, тобто пеня складає 1 670 817, 00 грн.

Також позивачем розраховано інфляційні втрати, які становлять 18 054, 33 грн.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12.07.2021 року в справі відкрито провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 07.02.2022 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову, накладено арешт на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_2

02.05.2022 року згідно розпорядження № 118 керівником апарату здійснено повторний авторозподіл справи, у зв`язку з перебуванням судді Войтенко Ю.В. на лікарняному.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 06.05.2022 року прийнято справо до провадження судді Журибеда О.М. та призначено підготовче засідання.

В судове засідання позивач не з`явився, його представник подав до суду заяву про розгляд у відсутності позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про дату та місце слухання справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду не відомі.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

02.10.2019 року між ОСОБА_3 , діючого від імені та в інтересах ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) було укладено договір позики, за умовами якого позикодавець передає у власність позичальнику 195 000 грн., що на момент підписання цього договору в еквіваленті, за домовленістю сторін, становить 7800 доларів США, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю в строк та на умовах, передбачених цим договором, позику в вищезазначеному розмірі (п.1 договору позики) (а.с.5).

Згідно п.2 договору позики, позика передається позикодавцем позичальнику безпосередьо при підписанні сторонами цього договору готівкою. Підписання цього договору позичальником підтверджує факт одерження з ним від позикодавця грошових коштів в сумі, визначеній в п. 1 цього договору. Підписаний позичальником договір є доказом передачі позики від позикодавця та позичальника.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач належним чином виконав зобов`язання, взяте на себе за договором позики від 02.10.2019 року, передавши у власність відповідача ( позичальника) грошові кошти у сумі 195 000 грн. Відповідач не заперечував факт отримання ним коштів у борг від позивача у момент підписання договору позики від 02.10.2019 року.

За положеннями ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За умовами договору позики від 02.10.2019 року позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві суму позики, визначену п.1.1. договору у строк до 02.04.2020 року (п.4 договору позики).

Між тим, 02.04.2020 року між ОСОБА_3 , діючого від імені та в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , діючого від імені та в інтересах ОСОБА_2 було укладено договір про внесення змін № 1 до договору позики грошей від 02.10.2019 року, в якому строк виплати повної суми боргу до 02.10.2020 року (п.1 договору про внесення змін № 1) (а.с.7).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У строк, передбачений договором про внесення змін № 1 від 02.04.2020 року, відповідач кошти, отримані в борг, у повному обсязі не повернув, безпідставно ухилившись від взятого на себе зобов`язання.

Відповідно до положень п. 1.2 договору позики, сторони узгодили, що у випадку зміни курсу гривні до долара США, позика підлягає поверненню, таким, чином, щоб розмір повернутої позики (частини позики) відповідав доларовому еквівалентові позики за курсом Національного Банку України продажу доларів США, станом на дату повернення позики (частини позики).

В судовому засіданні встановлено, за даними Національного Банку України, офіційний курс гривні до долару США станом на 02.10.2020 року стонивив 28, 3343 гривень за 1 долар США.

Отже, враховуючи положення п.12 договору позики, 02.10.2020 сума неповернутих коштів становить 221 007, 54 грн.

За положеннями з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи вищенаведене, суд встановив, що станом на день розгляду справи відповідач свої вимоги за договором позики не виконав належним чином та не повернув грошові кошти, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилася заборгованість з основного боргу у розмірі 221 007, 54 грн.

У зв`язку з вищенаведеним, суд вбачає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача зазначену заборгованість.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума інфляційних нарахувань за жовтень 2020 року по квітень 2021 року складає 18 054, 33 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань , суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 18 054, 33 грн. інфляційних втрат обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 670 817, 00 грн пені нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно вимог ч. 3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 9 договору позики, пеня становить 3% від простроченої суми за кожень день прострочення.

Крім того, суд вважає, що позивачем доведено та обґрунтовано, неналежне виконання зобов`язання за договором відповідачем, та правомірне застосування в зв`язку з цим пені за неналежне виконання обов`язків за договором.

Поряд з цим, при вирішенні питання стягнення розміру пені суд враховує положення ч. 3 ст. 551 ЦК України. Згідно з вимогами зазначеної норми, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом вказаної норми, суд може зменшити розмір неустойки (пені), що підлягає стягненню, враховуючи при цьому, зокрема, занадто високий її розмір порівняно зі збитками споживача, ступінь виконання зобов`язання, тобто зменшити розмір штрафних санкцій через не співмірність із розміром основного зобов`язання. При цьому зменшення розміру неустойки (пені) - це право суду.

З розрахунку заборгованості в частині, який суд визнає обґрунтованим, встановлено, що сума заборгованості за договором позики становить 221 007, 45 грн., в той час пеню за невиконання умов договору нараховано у сумі 1 670 817, 00 грн. Тобто така пеня перевищує основну суму боргу, тому, керуючись засадами розумності та справедливості, суд вважає доцільним застосувати положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, та зменшити розмір пені до 221 007, 54 грн., тобто, до суми основного боргу.

Таким чином, узагальнюючи все вищевикладене, суд приходить до переконання, що загальний розмір заборгованості, що виник у відповідача у зв`язку з отриманням позики та користування нею та неналежним виконанням договірних зобов`язань, виходячи з поданих доказів, розрахованих на підставі умов договору позики та доведений матеріалами справи, становитиме 460 069, 41 грн. та складається з: 221 007, 54 грн. - основна заборгованість за договором позики; 221 007, 54 грн. пеня та 18054, 33 грн. - інфляційних втрат.

За таких обставин суд приходить до переконання, що позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за договором позики на користь позивача в розмірі 460 069, 41 грн.

Згідно вимогст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи присуджені до стягнення суми боргу за договором позики, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме, в сумі 273,54 грн., виходячи із задоволення заявленої в позові суми на 2, 41 % (тобто 11350, 00 грн*2,41% =273,54).

Керуючись ст. ст.251,257,261,267,530,599,612,625,631 ЦКст. ст.13 ,76 ,89 ,141 ,280 ,282, 284, 289 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Ленінградським РУГУ МВС України в місті Києві 19.11.1996 року) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий Київським РВ в м. Одесі ГУДМС України в Одеській області 11.05.2016) борг за договором позики у розмірі 460 069 грн. (чотириста шістдесят тисяч шістдесят дев`ять гривень) 41 коп., з яких: 221 007, 54 грн. - основна заборгованість за договором позики; 221 007, 54 грн.- пеня, 18054, 33 грн. - інфляційних втрат.

Стягнути ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Ленінградським РУГУ МВС України в місті Києві 19.11.1996 року) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий Київським РВ в м. Одесі ГУДМС України в Одеській області 11.05.2016) судовий зіб в розмірі 4600 грн. 69 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.М. Журибеда