Постанова

від 05.12.2022 по справі 635/5051/16-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 635/5051/16-ц Номер провадження 22-ц/814/3231/22Головуючий у 1-й інстанції Бобко Т.В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря судового засідання Коротун І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві справу за апеляційними скаргами адвоката Пархоменка Олександра Олександровича, представника ОСОБА_1 , і ОСОБА_2

на рішення Харківського районного суду Харківської області від 28 квітня 2021 року (час ухвалення судового рішення з 17:10:03 27 квітня 2021 до 11:17 28 квітня 2021, дата виготовлення повного текста судового рішення - 07 травня 2021)

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про перерозподіл часток у справі спільної часткової власності, виділ частки в праві спільної сумісної власності та виділ частки в натурі

та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності та визначення частки у праві спільної сумісної власності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

у с т а н о в и в :

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , після уточнення позовних вимог, остаточно просив:

- виділити йому в натурі частку у розмірі 77/100 у житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно фактичного порядку користування сторін та варіанту порядку користування житловим будинком з надвірними будівлями, що запропонований судовим експертом ОСОБА_3 у висновку судової будівельно-технічної експертизи №7511/19532 від 28 листопада 2018 року;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/100 частки житлового будинку у розмірі 7 887 гривень;

- визначити, що частки сторін у праві власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , становлять: ОСОБА_1 - 77/100, ОСОБА_2 - 23/100;

- визначити, що розмір частки ОСОБА_1 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,1000 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд, кадастровий номер: 6325111000:00:021:0039, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , складає 343/500, та виділити йому зазначену частку в натурі згідно варіанту поділу земельної ділянки, запропонованого судовим експертом ОСОБА_3 у висновку судової будівельно-технічної експертизи №7511/19532 від 28 листопада 2018 року;

-стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 74 кв.м. земельної ділянки кадастровий номер: 6325111000:00:021:0039 у розмірі 14 022 гривень;

- визначити, що частки сторін у праві власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325111000:00:021:0039, становлять: ОСОБА_1 -343/500 або 686 кв.м., ОСОБА_2 - 157/500 або 314 кв.м.;

- визначити, що розмір частки ОСОБА_1 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0390 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, за кадастровим номером: 6325111000:00:021:0040, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та виділити йому зазначену частку в натурі згідно варіанту поділу земельної ділянки, запропонованого судовим експертом ОСОБА_3 у висновку судової будівельно-технічної експертизи №7511/19532 від 28 листопада 2018 року;

-стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір витрати з оплати послуг судового експерта в сумі 3 217,50 гривень, витрати з оплати послуг суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 в сумі 5 000 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , розташований житловий будинок з надвірними будівлями, 76/100 частин якого належить позивачу на підставі договору дарування від 18 листопада 1997 року, а 24/100 частин - відповідачу на підставі договору дарування від 13 червня 2003 року.

Зазначав, що рішенням Південноміської ради Харківського району Харківської області від 18 квітня 2008 року співвласникам було передано у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 0,10 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6325111000:00:021:0039 та земельну ділянку площею 0,0390 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану за зазначеною адресою, кадастровий номер 6325111000:00:021:0040, на підставі вищевказаного рішення були видані державні акти на право власності на земельні ділянки. Таким чином, сторонам на праві спільної сумісної власності належать зазначені земельні ділянки і частки співвласників у праві власності на них за сторонами не визначені.

У добровільному порядку сторони не можуть дійти згоди щодо поділу спільного майна, тому позивач просив поділити з урахуванням звітів експерта ОСОБА_4 від 03 листопада 2020 року.

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, після неодноразової зміни предмету позову, остаточно просив:

визнати за ним право власності на кімнату - приміщення (сіни) І площею 7,50 кв.м. в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 ;

визначити за ним частку у праві спільної часткової власності на земельну ділянку (загальною площею 0,0390 га) з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 6325111000:00:021:0040 у розмірі 0, 0195 га (1/2 частика) та виділити її в натурі;

визначити за ним частку у праві спільної часткової власності на земельну ділянку (загальною площею 0,1000 га) з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд кадастровий номер 6325111000:00:021:0039 у розмірі, який на даний момент перебуває у його користуванні та виділити її в натурі.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що на підставі договору дарування йому належить 24/100 часток домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказував, що одне з приміщень, яке також належить позивачу за зустрічним позовом, не було враховано при визначенні загальної площі та часток, а саме - приміщення І площею 7,5 кв.м., тому загальна площа спільної власності становить 68,3 кв.м., відповідно частка ОСОБА_5 - 68/100 часток, а ОСОБА_2 - 32/100 часток.

Звертав увагу, що при ознайомленні з матеріалами цивільної справи виявилось, що в правовстановлюючих документах, на які посилається позивач за основним позовом, а саме в договорі дарування 76/100 частин спірного житлового будинку ОСОБА_1 від 18 листопада 1977 року та в договорі дарування 24/100 частин спірного будинку ОСОБА_2 від 13 червня 2003 року вказані лише ідеальні частки. Матеріали цивільної справи не містять договору між сторонами про конкретне користування будинком та землею, який відповідно до вимог ст. 88 ЗК України повинен мати обов`язкову письмову форму та повинен бути завірений нотаріально. Розподіл земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства не передбачає іншого законного способу розподілу, окрім розподілу на рівні долі.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 28 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволені частково.

Визначено, шо розмір частки ОСОБА_1 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 6325111000:00:021:0039, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_2 , що розмір частки ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 6325111000:00:021:0039, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_3 , що розмір частки ОСОБА_1 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0390 га, кадастровий номер 6325111000:00:021:0040, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 складає 1/2 частину.

Визначено, що розмір частки ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0390 га, кадастровий номер 6325111000:00:021:0040, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 складає 1/2 частину.

Виділено ОСОБА_1 в натурі на 76/100 частин земельної ділянки площею 0,1000 га., кадастровий номер 6325111000:00:021:0039, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 686 кв.м. замість належної йому частини земельної ділянки площею 760 кв.м., що складає 343/500 частин земельної ділянки згідно І варіанту висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №7511/19532 від 28 листопада 2018 року (земельна ділянка позначена на плані в додатку № 1 до висновку експертизи зеленим кольором).

Виділено ОСОБА_2 в натурі на 24/100 частин земельної ділянки площею 0,1000 га. кадастровий номер 6325111000:00:021:0039, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 314 кв.м. замість належної йому частини земельної ділянки площею 240 кв.м., що складає 157/500 частин земельної ділянки згідно І варіанту висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №7511/19532 від 28 листопада 2018 року (земельна ділянка позначна на плані в додатку № 1 до висновку експертизи блакитним кольором).

Перерозподілено ідеальні частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в праві власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 6325111000:00:021:0039, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 6325111000:00:021:0039, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 343/500 частин земельної ділянки площею 0.1000 га, кадастровий номер 6325111000:00:021:0039, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 157/500 частин земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 6325111000:00:021:0039, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості частки в спільному майні - земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 5325111000:00:021:0039, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що складає 74 кв.м., в сумі 14 022 (чотирнадцять тисяч двадцять дві) гривень.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовлено.

В іншій частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 06 квітня 2017 року щодо заборони ОСОБА_2 здійснювати будівництво житлового будинку, господарських будівель, споруд та інших об`єктів нерухомого майна на земельній ділянці площею 0,1000 га кадастровий номер 6325111000:00:021:0039 з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 ; заборону ОСОБА_2 здійснювати будівництво житлового будинку, господарських будівель, споруд та інших об`єктів нерухомого майна на земельній ділянці площею 0,0390 га, кадастровий номер 6325111000:00:021:0040 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 742,80 гривень.

В апеляційній скарзі адвокат Пархоменко О.О., представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині визначення розміру частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0390 та, кадастровий номер 6325111000:00:021:0040, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та поділу даної земельної ділянки в натурі та прийняти в цій частині нове рішення, яким:

визначити, що розмір частки ОСОБА_1 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0390 га, кадастровий номер 6325111000:00:021:0040, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 часток;

виділити ОСОБА_1 в натурі на 76/100 частин земельної ділянки загальною площею 0,0390 га, кадастровий номер 6325111000:00:021:0040, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , згідно варіанту поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6325111000:00:021:0040, що запропонований судовим експертом ОСОБА_3 у висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №7511/19532 від 28.11.2018 року;

визначити, що розмір частки ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0390 га, кадастровий номер 6325111000:00:021:0040, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 часток;

виділити ОСОБА_2 в натурі на 24/100 частин земельної ділянки загальною площею 0,0390 га, кадастровий номер 6325111000:00:021:0040, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , згідно варіанту поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6325111000:00:021:0040, що запропонований судовим експертом ОСОБА_3 у висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №7511/19532 від 28.11.2018 року.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги повторно викладено зазначене у позові та, зокрема, стверджується, що суд першої інстанції не звернув увагу, що із технічної документації із землеустрою чітко вбачається, що позивачу та відповідачу була передана єдина земельна ділянка, загальною площею 0,1390 га, на якій розташований житловий будинок, 24/100 частин якого належить ОСОБА_2 , а 76/100 частин належить ОСОБА_1 .

Вказував, що суд першої інстанції правомірно здійснив поділ земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 6325111000:00:021:0039, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд - відповідно до часток сторін у праві власності на житловий будинок, а поділ земельної ділянки площею 0,0390 га, кадастровий номер 6325111000:00:021:0040, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, по 1/2 частині, що є помилкою, оскільки суд першої інстанції не з`ясував чи розташований на земельній ділянці, яка підлягає поділу, будинок, господарські будівлі та споруди і цільове призначення земельної ділянки в даному випадку значення не має (про можливість поділу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на якій розташований житловий будинок зазначає і Верховний Суд у постанові від 21 березня 2018 року по справі № 686/9580/16-ц, провадження 61-3478 св 18).

У підтвердження доводу про єдність земельної ділянки свідчать, як висновки ТУ земельних ресурсів в Х/о та Відділу містобудування та архітектури Харківської РДА (які досліджував суд першої інстанції та посилався на них у рішенні), так і рішення Південноміської ради, яким земельну ділянку надано сторонам у спільну сумісну власність. Кількість сформованих земельних ділянок також не має значення при їх поділу у розмірі частки співвласника у праві власності на будинок, так як головним критерієм є прив`язка земельних ділянок до будинку, розташування на них господарських будівель і споруд.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 , постановити в цій частині нове рішення яким відмовити позивачу за первісним позовом в повному обсязі, задовольнивши зустрічний позов у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, висловивши незгоду з первісним позовом, зокрема, вказував, що суд помилково зробив висновок по суті спору,спираючись на висновок експерта, що "проведені переобладнання не відображені у технічному паспорті та не зареєстровані", однак залишив поза увагою, що експерт, не враховуючи вищевказане приміщення, виключила з розрахунку часток приміщення площею 7,5 м. кв., що суттєво зменшило його частку.

Зазначав, що суд в порушення норм процесуального права відмовив йому у задоволенні клопотання щодо призначення повторної судової комплексної експертизи, проігнорував аргументи його недовіри експерту та поклав висновки експертизи в основу рішення.

Експертиза містить один єдиний варіант розподілу земельних ділянок, що є неприпустимим та таким, що свідчить про упередженість експерта, який вважає за можливе виділити позивачу за основним позовом ділянку землі у безпосередній близькості до вікон його будинку та посередині його ділянки. Такий варіант знецінює об`єкт нерухомості в цілому та ускладнює користування земельною ділянкою. Адже це робить неможливим використання будь-якої техніки для оброблення землі, та вузький прохід не дає можливості використовувати землю за призначенням.

Висновок суду щодо застування наслідків пропуску строку давності є необґрунтованим та суперечать фактам, зокрема відсутність будь-яких неправомірних дій відповідача за первісним позовом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2021 року справу передано в провадження колегії суддів Харківського апеляційного суду.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 22.06.2021 року відкрито провадження у справі за апеляційною скаргою адвоката Пархоменка О.О., представника ОСОБА_1 ..

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 27.07.2021 року закінчено підготовку до апеляційного розгляду апеляційної скарги адвоката Пархоменка О.О., представника ОСОБА_1 та призначено справу до розгляду в апеляційній інстанції у судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного суду.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 11.10.2021 року відкрито провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 .

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 11.10.2021 року закінчено підготовку до апеляційного розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 та призначено справу до розгляду в апеляційній інстанції у судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного суду.

Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовженого строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд.

Указом Президента України від 18.04.2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 17.05.2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Полтавського апеляційного суду від 02.08.2022 року справу передано до провадження колегії суддів під головуванням судді Лобова О.А., суддів учасників колегії Дорош А.І., Триголов В.М.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 08 серпня 2022 року справу прийнято до провадження колегії суддів під головуванням судді Лобова О.А., суддів учасників колегії Дорош А.І., Триголов В.М. та призначено до судового розгляду.

Правом подачі відзивів сторони не скористались.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційних скарг та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення з таких підстав:

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно рішення виконкому Південноселищної ради від 09.03.1955 року за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована земельна ділянка площею 1351 кв.м.

На земельній ділянці площею 1351 кв.м. знаходився житловий будинок літ «А-1», зареєстрований на праві власності в 1/2 частині за ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 23.11.1982р. та в 1/2 частині за ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 11.12.1984р.

В 1983 році ОСОБА_7 прибудовано до зазначеного будинку прибудову літ «А1-1», яку прийнято до експлуатації, в зв`язку з чим рішенням виконкому Південноміської Ради народних депутатів № 491 від 10.11.1987р. змінено ідеальні частки співвласників та оформлено право власності (видані свідоцтва про право власності) на будинок в 57/100 частинах за ОСОБА_7 , в 43/100 частинах за ОСОБА_8 .

На підставі свідоцтва про право на спадщину від 15.07.1988р. право власності на 43/100 частини будинку перейшло від ОСОБА_8 до ОСОБА_9 .

На підставі договору купівлі-продажу від 23.09.1988р. право власності на 43/100 частини будинку перейшло від ОСОБА_9 до ОСОБА_10 .

В 1992 році ОСОБА_10 прибудовано до зазначеного будинку прибудову літ «21-1», яку прийнято до експлуатації, в зв`язку з чим рішенням виконкому Південноміської Ради народних депутатів № 367 від 09.09.1997р. змінено ідеальні частки співвласників та оформлено право власності (видані свідоцтва про право власності) на будинок в 76/100 частинах за ОСОБА_10 , в 24/100 частинах за ОСОБА_7 ..

На підставі договору дарування від 18.11.1997р. право власності на 76/100 частини будинку перейшло від ОСОБА_10 до ОСОБА_1 ..

На підставі свідоцтва про право на спадщину право власності на 24/100 частин будинку перейшло від ОСОБА_7 до ОСОБА_11 .

На підставі договору дарування від 13.06.2003р. право власності на 24/100 частин будинку перейшло від ОСОБА_11 до ОСОБА_2 ..

На підставі договору дарування від 18 листопада 1997 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Харківського району державної нотаріальної контори Поляковою Л.О. за реєстровим №3-4014, ОСОБА_1 належить 76/100 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності зареєстроване в Комунальному підприємстві «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» 19 жовтня 2004 року (Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №5113440 від 19 жовтня 2004 року).

Як вбачається зі змісту зазначеного договору дарування жилий будинок має житлову площу 49,50 кв.м., при будинку є надвірні будівлі: 2 сараї літ «Е», «Ж», 2 вбиральні літ «Д». «У», огорожа № 1,7, водопровід літ «К», «К1», зливна яма літ. «К2».

На підставі договору дарування частини житлового будинку від 13 червня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Десятниченко О.В. за реєстровим №1978, ОСОБА_2 належить 24/100 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності зареєстроване в Комунальному підприємстві «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» 30 липня 2003 року (Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №1122831 від 30 липня 2003 року).

Як вбачається зі змісту зазначеного договору дарування жилий будинок має житлову площу 37,60 кв.м., при будинку є надвірні будівлі: сараї літ «Е», «Ж», вбиральні літ «Д». «У», огорожа № 1-7, водопроводи літ «к», «кі», зливна яма літ. «к2».

Згідно обох договорів дарування спірний будинок розташований на земельній ділянці площею 1 351 кв.м.

Рішенням XVI сесії V скликання Південноміської ради Харківського району Харківської області «Про передачу у спільну сумісну власність безплатно земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у АДРЕСА_1 » від 18 квітня 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передано у спільну сумісну власність безоплатно земельні ділянки площею 0,10 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель у АДРЕСА_1 та площею 0,0390 га для ведення особистого селянського господарства у АДРЕСА_1 .

На підставі вищевказаного рішення Південноміської ради Харківського району Харківської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 03 квітня 2009 року отримали державні акти на право власності на зазначені земельні ділянки відповідно серії ЯЖ №464778 та серії ЯЖ № 464779 на земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, та відповідно серії ЯЖ №464760 та серії ЯЖ № 464761 - на земельну ділянку площею 0,0390 га для ведення особистого селянського господарства. Співвласниками земельних ділянок зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без визначення частки у спільній власності.

Згідно технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленого за станом на 01 грудня 2017 року, будинок має 2 квартири, 4 житлові кімнати, загальна площа усього по квартирам - 60,80 кв.м., житлова площа - 37,60 кв.м., площа підсобних приміщень - 23,20 кв.м., площа літніх приміщень (холодних прибудов) - 7,50 кв.м.; домоволодіння складається з наступного: будинок літ. «А-1», сіни літ. «а», ганок літ. «а2», прибудова літ. «А2-1», навіс літ «аі», вбиральні літ «Д», «У», сараї літ. «Е». «Ж», огорожа №1, №3, №4, №6, №7, льох літ. «ап», ворота №2, №5, водопроводи літ. «к», «кі», вигрібна яма літ. «к2».

Аналогічну інформацію містить технічний паспорт на зазначений житловий будинок, виготовлений за станом на 12 квітня 2002 року.

Згідно судово будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 7511/19532 від 28.11.2018р. технічно розділити земельну ділянку з кадастровим номером: 6325111000:00:021:0039, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до часток ОСОБА_1 у розмірі 76/100 та ОСОБА_2 у розмірі 24/100, не є можливим. Запропоновано один варіант розподілу земельної ділянки з кадастровим номером: 6325111000:00:021:0039 з відхиленням від часток ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Мається технічна можливість розділити земельну ділянку з кадастровим номером: 6325111000:00:021:0040, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до часток ОСОБА_1 у розмірі 76/100 та ОСОБА_2 у розмірі 24/100. Запропоновано один варіант розподілу земельної ділянки з кадастровим номером: 6325111000:00:021:0040 відповідно до часток ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Вказана реальна площа кожного з приміщень та загальна площа будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розмір часток співвласників будинку відповідно до встановленої загальної площі не розраховувався. Надано один варіант порядку користування спірним житловим будинком між співвласниками.

Задовольняючи частково первісний та зустрічний позови, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки за договорами дарування від 18 листопада 1997 року та 13 червня 2003 року до сторін по справі - співвласників домоволодіння, перейшло право власності відповідно на 76/100 частин та 24/100 частин домоволодіння, а відповідно і право користування земельною ділянкою, на якій розміщені відповідні частини житлового будинку, господарських будівель та споруд, та частини земельної ділянки, необхідної для їх обслуговування становлять ті ж самі частки.

Земельна ділянка площею 0,0390 га з кадастровим номером: 6325111000:00:021:0040, перейшла у власність сторін не в зв`язку з переходом права власності на об`єкти нерухомості, розташовані на земельній ділянці, а у порядку її відведення, а тому відсутні підстави для визначення розміру часток ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на зазначену земельну ділянку відповідно до розміру їхніх часток у праві власності на житловий будок з надвірними будівлями та спорудами - 76/100 та 24/100 частин відповідно.

Проте, виходячи з вимог ст. 89 Земельного кодексу України та ст.369, 372 ЦК України, які передбачають право виділення часток співвласників у праві спільної сумісної власності, які є рівними, якщо інше не передбачено договором або законом, враховуючи відсутність договору між сторонами щодо розміру належних їм часток, суд вважав за можливе визначення розмір часток сторін у праві спільної сумісної власності сторін на зазначену земельну ділянку по 1/2 частині кожному.

Суд визнав прийнятним для використання та реалізації запропонований експертом варіант розподілу, оскільки відхилення від часток сторін є незначним та складає 74 кв.м., відповідає порядку користування будинком, що фактично склався між сторонами, забезпечує можливість сторонам для обслуговування належної їм частину будинку та вільне користування кожним зі співвласників належним йому майном.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних вимог в частині перерозподілу ідеальних часток, суд виходив з того, що приміщення, зазначене в технічному паспорті як сіни площею 7,50 кв.м., на яке позивач за зустрічним позовом просить визнати право власності, фактично переобладнане у два нових приміщення та є самочинною реконструкцією.

Відмовляючи у застосуванні наслідків пропуску позовної давності, суд першої інстанції виходив з того, що реалізація позивачем передбаченого чинним законодавством права визначення частки у праві спільної сумісної власності та виділення її в натурі не може бути обмежена строком позовної давності та жодним чином не пов`язується з моментом виникнення права спільної сумісної або часткової власності.

Перевіряючи доводи апеляційних скарг, апеляційний суд виходить з такого.

Апеляційна скарга ОСОБА_1

ОСОБА_1 набув право власності на частину спірного будинку у листопаді 1997 року, отже відповідно до приписів ст.30, ст.67 ЗК України 1991 року він отримав користування земельною ділянкою у розмірі 0,1 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, оскільки у договорі дарування частини будинку іншого не встановлено, лише зазначено, що житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 1 351 м.кв.

ОСОБА_2 набув право власності на частину будинку у червні 2003 року, отже відповідно до ст.120 ЗК України він отримав користування земельною ділянкою у розмірі 0,1 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, оскільки у договорі дарування частини будинку іншого не встановлено, лише зазначено, що житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 1 351 м.кв.

Як убачається з рішення XVI сесії V скликання Південноміської ради Харківського району Харківської області від 18 квітня 2008 року сторонам по справі передано у спільну сумісну власність дві земельні ділянки: площею 0,10 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і площею 0,0390 га для ведення особистого селянського господарства (т.1 а.с.14).

У рішенні відсутні посилання про поділ єдиної земельної ділянки певною площею з певним цільовим призначенням. Згідно рішення органу місцевого самоврядування обидві земельні ділянки передані у власність сторонам на підставі і в порядку ст.118 і ст.121 ЗК України.

Згідно ч.6 ст.118 ЗК України (в редакції на час набуття сторонами у власність обох земельних ділянок) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Статтею 121 ЗК України (в редакції на час набуття сторонами у власність обох земельних ділянок) визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва й обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 га, в селищах - не більше 0,15 га, в містах - не більше 0,10 га; для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Таким чином, за змістом наведених норм, громадяни мали право на набуття у власність в порядку приватизації певних видів земельних ділянок, у тому числі для будівництва й обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) і для ведення особистого селянського господарства у розмірах згідно встановлених норм.

При цьому з урахуванням норми ст.120 ЗК України якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Отже, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що земельна ділянка площею 0,0390 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства набута сторонами спору на загальних підставах в порядку приватизації у межах норм щодо її розміру, встановлених законом, а тому на цю земельну ділянку не розповсюджуються правила ст.120 ЗК України.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 .

Належними і допустимими доказами у справі, а саме висновком судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 7511/19532 від 28.11.2018р. і даними технічних паспортів (станом на 12 квітня 2002 року і станом на 01 грудня 2017 року) підтверджено, що кімната-приміщення (сіни) І площею 7,50 м.кв. утворилася внаслідок проведених переобладнань у частині будинку, що належить ОСОБА_2 , які призвели до утворення нових приміщень, зміни їх площі. Зазначені зміни у частині будинку не легалізовані у встановленому порядку, а тому суд першої інстанції обґрунтовано врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року (справа № 722/1882/16), і зробив правильний висновок про те, що приміщення розміром 7,50 м.кв., щодо якого заявлена вимога про визнання права власності, є самочинним будівництвом, а тому відповідно до ст.376 ЦК України право власності на нього не виникає.

Суд першої інстанції правомірно відхилив вимоги позивача за зустрічним позовом про призначення повторної експертизи, оскільки вони по суті полягають у незгоді з визначенням розміру часток сторін у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, що відповідно до приписів ст. 113 ЦПК України не може бути підставою вважати висновок експерта необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи.

Спеціальними нормами, якими врегульовані питання призначення та проведення експертиз, зокрема будівельно-технічної і земельно-технічної, не передбачена обов`язковість виготовлення експертом декількох варіантів користування та/або поділу земельної ділянки та/або будинку (господарських споруд), оскільки це залежить від наявності технічної (фізичної) можливості такого поділу.

Заявляючи про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, позивач за зустрічним позовом посилався на те, що перебіг строку у межах спірних правовідносин починається з моменту виникнення права спільної часткової власності на будинок і з моменту виникнення права спільної сумісної власності на землю.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої про відсутність підстав для застосування строків давності у межах спірних правовідносин, оскільки за змістом Глави 26 ЦК України співвласники майна володіють і користуються ним за взаємною згодою, у разі спору суд вирішує питання про порядок користування та/або поділ такого майна.

Отже, момент набуття права спільної сумісної (часткової) власності не може бути обов`язково початком перебігу строку давності, оскільки співвласники можуть необмежений час за взаємною згодою користуватися і володіти спільним майном.

За змістом ст.364, ст.367 ЦК України кожен із співвласників майна має право поділити таке майно або ж виділити свою частку у ньому незалежно від згоди чи незгоди іншого співвласника або від вчинення чи невчинення останнім (іншим співвласником) певних неправомірних дій, тощо.

Сам факт звернення ОСОБА_1 з позовом і подання ОСОБА_2 зустрічного позову свідчить про існування між ними незгоди щодо користування і володіння спільним майном і матеріали справи не містять підтверджень того, що такі протиріччя виникли між ними понад три роки до часу звернення до суду з позовом.

Інші доводи апеляційної скарги з урахуванням практики Європейського суду з прав людини у питанні застосування і тлумачення п.1 статті 6 Конвенції (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року) не потребують детальної оцінки з урахуванням характеру спору, наданих у справу доказів, встановлених фактичних обставин та правових позицій сторін спору.

Зважаючи на наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції виконав вимоги ст.89, ст.264, ст.265 ЦПК України, дав належну оцінку встановленим фактам, які підтверджені відповідними доказами, зробив правильні по суті висновки по заявленим вимогам і у рішенні навів мотивовані оцінки аргументів сторін, а також мотиви прийняття і відхилення наданих у справу доказів.

В апеляційній скарзі відсутні посилання на нові істотні обставини та відповідні докази, з якими процесуальне законодавство пов`язує можливість скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги адвоката Пархоменка Олександра Олександровича, представника ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 28 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 05 грудня 2022 року.

Головуючий суддя О.А.Лобов

Судді: А.І.Дорош

В.М.Триголов