Рішення

від 05.12.2022 по справі 320/539/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2022 року Київ№ 320/539/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біотестлаб» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біотестлаб» (далі позивач, Товариство) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київські області (далі відповідач, Головне управління), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.12.2021 № 296541812 форма «Ш», яке виписане до акта від 08.11.2021 № 18767/10-36-18-12/38692696 в частині нарахування штрафу в розмірі 5 %, що становить суму 11 617,69 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки позивачем було своєчасно сплачено узгоджене податкове зобов`язання з податку на додану вартість (в межах граничного терміну сплати), то спірне податкове повідомлення-рішення відповідача (в частині, що оскаржується) не відповідає критеріям правомірності та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 24.01.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник відповідача подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому наголосив, що камеральною перевіркою встановлено, окрім іншого, несвоєчасну сплату позивачем узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість за лютий 2021 року, тож спірне рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.

Правом на подання відповіді на відзив позивач не скористався.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач 22.03.2021 подав податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2021 року, визначивши в ній позитивне значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету в сумі 233 282, 00 грн., яка була доставлена відповідачу 22.03.2021, що підтверджується квитанцією № 2.

Позивач сплатив відповідну самостійно визначену узгоджену суму податку на додану вартість, що підтверджується платіжним дорученням від 31.03.2021 № 3247.

Натомість, відповідачем була проведена відносно позивача камеральна перевірка з питання сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності, своєчасності подання податкової звітності, сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН Товариством від 08.11.2021 № 18767/10-36-18-12/38692696 (далі акт), яким встановлено порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов`язання за листопад 2020 року, лютий 2021 року та уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, чим порушено вимоги пункту 203.2 статі 203, пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме: податкова декларація за листопад 2020 року податкове зобов`язання в сумі 149,80 грн., граничний термін сплати 31.12.2020, дата сплати 27.01.2021, кількість днів затримки 28; податкова декларація за лютий 2021 року податкове зобов`язання в сумі 232353,80 грн., граничний термін сплати 30.03.2021, дата сплати 31.03.2021, кількість днів затримки 1; уточнюючий розрахунок - податкове зобов`язання в сумі 216,80 грн., граничний термін сплати 21.04.2021, дата сплати 30.04.2021, кількість днів затримки 11.

На підставі акта, у зв`язку з виявленими порушеннями строків сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, відповідач виніс відносно позивача податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 08.12.2021 № 296541812, яким позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 5 % в сумі 11636, 02 грн.

Згідно з розрахунком штрафних санкцій до зазначеного рішення, штрафні санкції розраховано наступним чином: по податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2020 року 5 % штрафу в сумі 7,49 грн.; по податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2021 року - 5 % штрафу в сумі 11617,69 грн.; по уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість 5 % в сумі 10,84 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням форми «Ш» від 08.12.2021 № 296541812 в частині нарахованого штрафу по податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2021 року в сумі 11617, 69 грн., позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Для вирішення спірних правовідносин суд застосовує, зокрема, норми Конституції України та Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПК України), у відповідних редакціях, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 ПК України, податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з підпунктами 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), у тому числі надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію, яка йому надана, а також узагальнюючу податкову консультацію (підпункт 17.1.7 пункту17.1 статті 17 ПК України).

Натомість, контролюючі органи, зокрема: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів (підпункти 19-1.1.1, 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19 ПК України).

Відповідно до статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.

Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 34 ПК України податковим періодом може бути: календарний рік; календарне півріччя; календарні три квартали; календарний квартал; календарний місяць; календарний день.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За приписами пункту 46.1 статті 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.

Відповідно до пункту 49.1, підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 124.1 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно зі статтею 203 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Таким чином, відсутня спеціальна норма (для податку на додану вартість), яка б визначала перенесення строку у випадку, коли граничний строк сплати податку на додану вартість припадає на вихідний (святковий) день.

Разом із тим, згідно з пунктом 49.20 статті 49 ПК України, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Граничні строки подання податкової декларації можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені цим Кодексом.

За положеннями статті 1 Європейської конвенції про обчислення строків (ETS № 76) від 16.05.1972, вона застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, включаючи процедуру стосовно таких справ, якщо такі строки встановлені законом або судовим чи адміністративним органом; органом арбітражу, якщо такий орган не встановив порядку обчислення строків; або сторонами, якщо порядок обчислення строків не був безпосередньо чи опосередковано узгоджений між сторонами і не визначається існуючою практикою відносин між сторонами.

Відтак, у цьому випадку законодавством не визначено перенесення граничного строку сплати податкового зобов`язання у разі, якщо останній день сплати припадає на вихідний (святковий) день, що цілком узгоджується з положеннями частини першої статті 1 Конвенції.

Відповідно до статті 5 Конвенції, при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо diesadquem (означає день, у який цей строк спливає, стаття 2) строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк подовжується на перший робочий день, який настає після них.

Пунктом 56.21 статті 56 ПК України встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Окрім того, підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України, серед принципів податкового права закріплена, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

У взаємозв`язку з наведеним суд зазначає, що норма пункту 57.1 статті 57 ПК України не містить посилання конкретно на підпункт 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України щодо визначення строків подання податкової декларації, а містить лише загальне поняття «граничний строк, передбачений цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом».

Натомість пункт 49.20 статті 49 ПК України чітко визначає, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем. При цьому, у наведеним пунктом 49.20 статті 49 Кодексу не застосовується поняття «переноситься», а вживається термін «вважається», що не допускає жодних двозначних трактувань.

Таким чином, зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що якщо останній день строку подання податкової декларації, передбачений підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України припадає на вихідний або святковий день, граничним строком подання такої декларації є перший після нього робочий день. Відповідно, початок перебігу встановленого пунктом 57.1 статті 57 ПК України строку для сплати зазначеного у декларації податкового зобов`язання, пов`язаний саме із таким робочим днем.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права викладена Верховним Судом у постановах від 11.09.2018 у справі № 802/2229/17-а та від 02.04.2020 у справі № 813/4630/16.

У взаємозв`язку з наведеним, із матеріалів справи встановлено, що оскільки останній день строку подання Товариством податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2021 року, передбачений підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України припав на вихідний день 20 березня 2021 року (субота), то граничним строком подання такої декларації був операційний (банківський) день, що настав за вихідним днем - 22 березня 2021 року (понеділок), і, відповідно, саме від цієї дати розпочався відлік десятиденного строку сплати позивачем узгодженого податкового зобов`язання (тобто граничний строк сплати становив до 01.04.2021).

Матеріалами справи підтверджено, що податкове зобов`язання з податку на додану вартість за податковою декларацією з ПДВ за лютий 2021 року сплачено позивачем 31.03.2021, тобто в межах граничного строку, встановленого пунктом 57.1 статті 57, статті 203 ПК України.

Таким чином, у відповідача були відсутні правові підстави для застосування до Товариства штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасність сплати суми самостійно визначеного податкового зобов`язання з податку на додану вартість за відповідний період.

Відтак, спірне податкове повідомлення-рішення відповідача від 08.12.2021 № 296541812 форма «Ш» в частині нарахування штрафу (5 % від суми самостійно визначеного узгодженого податкового зобов`язання) по податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2021 року в сумі 11617, 69 грн. є протиправним та підлягає скасуванню в цій частині.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Водночас, відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У свою чергу судом встановлено, що відповідач не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування.

У підсумку, з урахуванням зазначеного в сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2270, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 23.12.2021 № 1925, отже зазначена сума судового збору підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 7, 9, 14, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Біотестлаб» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.12.2021 № 296541812 форма «Ш», яке виписане до акта від 08.11.2021 № 18767/10-36-18-12/38692696 в частині нарахування штрафу в розмірі 5 %, що становить суму 11 617, 69 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біотестлаб» (код ЄДРПОУ: 38692696; місцезнаходження: 08600, Київська область, м. Васильків, вул. Володимирська, буд. 57-А) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ ВП: 44096797; місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 5 корпус «А») судовий збір у розмірі 2270, 00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 0 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.