Рішення

від 06.12.2022 по справі 320/8586/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2022 року Справа №320/8586/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І.І., розглянувши порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОТЕРМ-С" до Броварської міської ради Броварського району Київської області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕРМ-С» (далі - позивач, ТОВ «ЕКОТЕРМ-С», товариство) до Броварської міської ради Броварського району Київської області (далі - відповідач, Броварська міськрада) із позовом про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якому зокрема, позивач просить суд:

- визнати протиправним рішення Броварської міської ради Броварського району Київської області № 607-19-08 від 23.12.2021 року про відмову ТОВ «ЕКОТЕРМ-С» у затвердженні проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки та у наданні у користування на умовах оренди, площею 0,3315 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови - землі житлової та громадської забудови, по вул. Броварській, 42А в с. Требухів, Броварського району Київської області (кадастровий номер земельної ділянки 3221289001:01:036:0101);

- зобов`язати Броварську міську раду Броварського району Київської області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки та у наданні у користування на умовах оренди, площею 0,3315 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови - землі житлової та громадської забудови, по вул. Броварській,42 А в с. Требухів, Броварського району Київської області (кадастровий номер земельної ділянки 3221289001:01:036:0101).

21.09.2022, ухвалою суду вказана позовна заява була залишена без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.

Позивачем усунуто недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

05.10.2022, ухвалою суду задоволено клопотання ТОВ «ЕКОТЕРМ-С» про поновлення строку для звернення до адміністративного суду, визнано поважними причини пропуску ТОВ «ЕКОТЕРМ-С» строку звернення до суду з цим позовом та поновлено товариству строк звернення до суду з позовом до Броварської міської ради Броварського району Київської області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

В позовній заяві позивач вказує, що на виконання умов ч. 2 ст. 128 Земельного кодексу України 10.03.2021 товариством було подано до відповідача клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки орієнтовною площею 0,3315 га, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови за адресою вул. Броварська, 42 А, с. Требухів, Броварський район, Київська область . Відповідач в порушення ч. 3 ст. 128 Земельного кодексу України надавав однотипні відповіді, з порушенням місячного строку розгляду клопотання та 28.10.2021 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, позивач звернувся відповідно до Комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області «Бровари землеустрій» для розробки проекту. 29.11.2021 позивачем було подано проект землеустрою на затвердження та 23.12.2021 відповідачем прийнято рішення про відмову у затвердження проекту землеустрою, яку позивач вважає протиправною обґрунтовуючи тим, що спірне рішення не містить в собі підстави для відмови, що визначена ч. 8 ст. 186 Земельного кодексу України, якою може бути лише невідповідність положень земельної ділянки вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації, а також за ч. 10 вказаної статті висновок щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію… Позивач наполягає, що проект землеустрою містить всі передбачені законодавством погодження, земельній ділянці відповідно присвоєно кадастровий номер 3221289001:01:036:0101, товариством виконано усі умови визначені чинним законодавством, а у відповідача не має законодавчих підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність.

Позивач також вказав про те, що за вказаними спірними правовідносинами відсутні обставини впливу на дискреційні повноваження відповідача та посилаючись на ч. 4 ст. 245 КАС України, висновки Верховного Суду у справах серед інших, як від 31.07.2020 справа № 810/2474/18, від 24.01.2020 справа № 316/979/18 та від 27.10.2020 у справі № 480/313/19, від 16.09.2021 у справі № 260/18/19, за відсутності права відповідача у даному спорі діяти на власний розсуд, ефективним способом захисту порушеного права товариства є зобов`язання Броварську міську раду затвердити проект землеустрою та надати земельну ділянку у власність.

Товариство просить суд за ч. 1 ст. 382 КАС України встановити судовий контроль у даній справі у вигляді зобов`язання відповідача у встановлений судом строк подати звіт про виконання судового рішення, мотивуючи необхідність такого тим, що відповідач свідомо порушує положення чинного законодавства, перешкоджає в реалізації права товариства на приватизацію земельної ділянки, вказав також про те, що такі дії відповідача свідчать про небажання останнього виконувати сої обов`язки, у ТОВ «ЕКОТЕРМ-С» є побоювання щодо подальшого невизнання відповідачем рішення суду.

21.11.2022 до суду надійшло клопотання від відповідача з проханням поновити процесуальні строки для подачі відзиву на позовну заяву та долучення до матеріалів справи даного відзиву із письмовими доказами.

06.12.2022, ухвалою суду задоволено клопотання Броварської міської ради, поновлено процесуальний строк для подання до суду відзиву та витребуваних судом письмових доказів по справі.

У поданому до суду відзиві, представник відповідача вказав про те, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, Броварська міська рада не порушувала положення ст. 128 Земельного кодексу України, відповідно до договору купівлі-продажу від 21.05.2003, позивач придбав частину приміщення колишньої котельні позначеної на плані за цифрами 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, яка не є окремо стоячою будівлею та відповідно є власником 4/5 частини вказаної котельні за адресою: вул. Броварська, 42-а, с. Требухів. Та власником іншої частини будівлі, 1/5 є територіальна громада села Требухів Броварського району Київської області. На кадастровому плані земельної ділянки наданого позивачем до позову вбачається, що частина будівлі, яка перебуває у власності Броварської міської територіальної громади знаходиться на земельній ділянці, яку позивач бажає отримати в оренду та наслідки надання такої оренди позбавлять відповідача права доступу до своєї частини приміщення, яке перебуває у його власності, а також доступу до трансформаторної підстанції, пожежного резервуару та насосної станції, що розміщенні на спірній земельній ділянці. Відповідач зауважив, що жодного документу на підтвердження права власності на об`єкти частини будівлі, трансформаторної підстанції, пожежного резервуару та насосної станції, позивачем до проекту землеустрою не надано.

Також, представник зазначив, що позивач має намір отримати в оренду для обслуговування нежитлового будівлі, що перебуває у його власності, земельну ділянку розмір якої значно перевищує розміри останньої, яка необхідна для такого обслуговування. Відповідні дії позивача мають за собою наслідок проведення процедури земельних торгів у порядку ст.ст. 134, 135 Земельного кодексу України. Представник відзначив, що рішенням від 28.10.2022 № 450-14-08 ТОВ «ЕКОТЕРМ-С» було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди, в наступному було відмовлено спірним рішення у затвердженні проекту землеустрою з підстав визначених законодавством, враховуючи зазначене в задоволенні позову просить суд відмовити.

За ч. 5 та ч. 8 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Таким чином, суд вважає можливим розглянути справу у порядку письмового провадження, за правилами спрощеного позовного провадження та за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані сторонами по справі, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕРМ-С» є юридичною особою, код ЄДРПОУ - 32171226, має Статут, затверджений загальними зборами учасників протоколом №9 від 23.12.2019, місцезнаходження: с. Трибухів, вул. Броварська, 42 А, Броварський район, Київська область.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 21.05.2003 ТОВ «ЕКОТЕРМ-С» придбало у Територіальної громади с. Требухів Броварського району Київської області нежитлову будівлю, а саме 4/5 частин приміщення колишньої котельні позначеної на плані за цифрами: 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, що знаходиться за адресою: вул. Броварська, 42-а, с. Требухів, Броварського району Київської області.

У вказаному договорі зазначено, що згідно за даними правовстановлюючого документа відчужувані 4/5 частин приміщення колишньої котельні, розміром загальної площі 518,8 кв.м.

Вказана нежитлова будівля належала продавцю Територіальній громаді с. Требухів Броварського району Київської області на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Требухівської сільської ради 07.03.2004, на підставі рішення №37 від 27.02.2003, зареєстрованого в Броварському міжміському бюро технічної інвентаризації 07.04.2003 в книзі №В/2 за №575.

Відповідно до наданого до справи Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Броварського бюро технічної інвентаризації від 25.05.2004 вбачається колективна форма власності на 4/5 вказаної частини нежитлової будівлі.

З обставин по справі вбачається слідуюче.

10.03.2021, на підставі ст. 128 Земельного кодексу України, товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕРМ-С» було подано до Броварської міської ради Броварського району Київської області клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки орієнтовною площею 0,3315 га, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови за адресою вул. Броварська, 42 А, с. Требухів, Броварський район, Київська область із переліком документів, зазначених в додатку до вказаної заяви.

Листом від 07.04.2021 №04-22/343 Броварська міська рада повідомила позивача про включення питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,3315 га до проекту рішення чергової сесії Броварської міської ради, що запланована на 27.04.2021.

Згідно витягу з рішення № 170-06-08 від 27.04.2021 Броварської міської ради Броварського району Київської області, розглянувши клопотання ТОВ «ЕКОТЕРМ-С» від 10.03.2021, п. 8 вирішено зняти до вивчення питання надання дозволу ТОВ «ЕКОТЕРМ-С» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування на умовах оренди земельної ділянки орієнтовною площею 0,3315 га, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови за адресою вул. Броварська, 42 А, с. Требухів, Броварського району.

Відповідно до витягу з рішення №211-07-08 від 27.05.2021 Броварської міської ради Броварського району Київської області, п. 13 вирішено зняти до вивчення питання надання дозволу ТОВ «ЕКОТЕРМ-С» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування на умовах оренди земельної ділянки орієнтовною площею 0,3315 га, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови за адресою вул. Броварська, 42 А, с. Требухів, Броварського району.

Листом від 30.06.2021 № 04-22/773 Броварська міська рада повідомила позивача про розгляд питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,3315 га на пленарному засіданні, що відбулось 22.06.2021, рішенням сесії питання не підтримано, роз`яснено про те, що питання буде включено до проекту рішення чергової сесії Броварської міської ради, що запланована на 29.07.2021.

Згідно витягу з рішення № 335-10-08 від 29.07.2021 Броварської міської ради Броварського району Київської області, п. 26 вирішено зняти до проведення аудиту питання надання дозволу ТОВ «ЕКОТЕРМ-С» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди, на якій розміщене майно, що являється власністю юридичної особи, орієнтовною площею 0,3315 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови за адресою вул. Броварська, 42 А, с. Требухів, Броварського району.

Листом від 31.08.2021 №04-22/1270 Броварська міська рада повідомила позивача про розгляд питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,3315 га на пленарному засіданні, що відбулось 26.08.2021, рішенням сесії питання не підтримано, роз`яснено про те, що питання буде включено до проекту рішення чергової сесії Броварської міської ради, що запланована на 23.09.2021.

За витягом з рішення № 404-12-08 від 21.09.2021 Броварської міської ради Броварського району Київської області, п. 16 вирішено зняти до вивчення питання надання дозволу ТОВ «ЕКОТЕРМ-СС» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди, на якій розміщене майно, що являється власністю юридичної особи, орієнтовною площею 0,3315 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови за адресою вул. Броварська, 42 А, с. Требухів, Броварського району.

Згідно витягу з рішення від 28.10.2021 № 450-14-08 Броварської міської ради Броварського району Київської області, п. 12 вирішено надати дозвіл ТОВ «ЕКОТЕРМ-С» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди, на якій розміщене майно, що являється власністю товариства, площею 0,3315 га, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови за адресою вул. Броварська, 42 А, с. Требухів, Броварського району Київської області.

ТОВ «ЕКОТЕРМ-С» замовив проект землеустрою у КП «Бровари-землеустрій», який було виготовлено ще 04.11.2021.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6509985222021, земельну ділянку площею 0,3315 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови зареєстровано за кадастровим номером 3221289001:01:036:0101, що вчинено Управлінням у Каховському районі Головного управління Держгеокадстру у Херсонській області 25.11.2021.

За вказаним витягом вбачається, що інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня та містяться відомості про безстрокові обмеження у використанні земельної ділянки від 28.07.2021 №1 та №2 - Охоронна зона навколо (уздовж) об`єкта енергетичної системи:

на площі земельної ділянки 0,0714 га згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2021 №821, Закону України «Про електроенергетику»;

на площі земельної ділянки 0,0631 га згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2021 №821, Закону України «Про електроенергетику».

29.11.2021 ТОВ «ЕКОТЕРМ-С» звертається до Броварської міської ради із клопотанням про надання у оренду земельної ділянки площею 0,3315 га із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови за адресою вул. Броварська, 42 А, с. Требухів, Броварського району Київської області та надає згідно Додатків документацію із землеустрою, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, повідомлення про те, що право на отримання безоплатно у власність земельної ділянки за даним видом використання товариством не використано та надано згоду на обробку персональних даних за Законом України «Про захист персональних даних».

23.12.2021 рішенням № 607-19-08 Броварська міська рада Броварського району Київської області в п. 28 вирішила відмовити ТОВ «ЕКОТЕРМ-С» у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та у наданні у користування на умовах оренди, площею 0,3315 га, з них 0,1345 га - охоронна зона навколо (уздовж) об`єкта енергетичної системи, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови - землі житлової та громадської забудови, по вул. Броварська, 42 А, с. Требухів, Броварського району Київської області. Кадастровий номер земельної ділянки 3221289001:01:036:0101.

Відповідно вбачається, що позивач 10.03.2021 спочатку звернувся до Броварської міської ради із клопотанням в порядку ст. 128 Земельного кодексу України щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність, виготовив проект землеустрою 04.11.2021, замовивши останній у КП «Бровари-землеустрій», отримав витяг про державну реєстрацію земельної ділянки вчиненої Управлінням у Каховському районі Головного управління Держгеокадстру у Херсонській області 25.11.2021, яку відповідно зареєстровано за кадастровим номером 3221289001:01:036:0101.

Та, клопотання подане позивачем від 10.03.2021 неодноразово включалось до чергової сесії Броварської міської ради через не прийняття одноголосного рішення про задоволення такого клопотання.

Таким чином, судом встановлено, що позивач вдруге, 29.11.2021 звертається до Броварської міської ради із клопотанням, що за предметом є іншим, а саме просив надати у оренду спірну земельну ділянку, додавши до клопотання готовий проект землеустрою, витяг з Державного земельного кадастру та інші документи.

В даній справі позивач у своїх позовних вимогах просить суд визнати протиправним рішення Броварської міської ради Броварського району Київської області № 607-19-08 від 23.12.2021 про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та у наданні у користування на умовах оренди, площею 0,3315 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови - землі житлової та громадської забудови, по вул. Броварській, 42А в с. Требухів, Броварського району Київської області (кадастровий номер земельної ділянки 3221289001:01:036:0101) та зобов`язати прийняти рішення про затвердження вказаного проекту землеустрою.

Частинами 2, 3 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Суд зазначає, що позивач обґрунтовує свої позовні вимоги посиланням на положення ст.128 Земельного кодексу України, яка передбачає право на подання клопотання юридичною особою щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність, але вимоги позивача стосуються затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та у наданні в користування на умовах оренди, відповідно, до позовної заяви ТОВ «ЕКОТЕРМ-С» не надано доказів щодо наслідків розгляду заяви від 10.03.2021, в матеріалах справи наявне клопотання товариства подане 29.11.2021 про надання у оренду спірної земельної ділянки, у зв`язку з чим, суд не розглядає такі твердження позивача та виходячи з матеріалів справи та заявлених позовних вимог, вважає необхідним розглядати справу саме в межах заявлених ТОВ «ЕКОТЕРМ-С» позовних вимог за предметом спору щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та у наданні в користування останньої на умовах оренди.

Відповідно, не погоджуючись з вказаним спірним рішенням позивач звернувся до суду із відповідними позовними вимогами.

Позиція позивача по справі базується на неправомірній відмові відповідача у затвердженні проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки та у наданні у користування на умовах оренди, площею 0,3315 га, кадастровий номер 3221289001:01:036:0101 по вул. Броварській 42 А в с. Требухів, Броварського району Київської області, як така, що не передбачена в ч. 8 ст. 186 Земельного кодексу України та складена з порушенням положень ч. 10 ст. 186 Земельного кодексу України.

Відповідач в свою чергу вважає вимоги необґрунтованими та безпідставними оскільки клопотання позивача про надання дозволу на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та у наданні у користування на умовах оренди, площею 0,3315 га, кадастровий номер 3221289001:01:036:0101 не відповідає діючому законодавству, на земельній ділянці на яку претендує позивач отримати в оренду, розміщена не лише частина будівлі, яка належить територіальній громаді, а й має на собі розміщені об`єкти такі як трансформаторна підстанція, пожежний резервуар та насосна станція.

Відповідно, предметом розгляду у даній справі є рішення відповідача від 23.12.2021 № 607-19-08 про відмову у затвердженні проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки та у наданні у користування на умовах оренди, площею 0,3315 га, кадастровий номер 3221289001:01:036:0101, у зв`язку з чим, суд вважає необхідним, з урахуванням положень ст. 2 КАС України, встановити законність чи протиправність такого рішення із застосуванням положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, в силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV (далі - Закон № 161-XIV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 2 Закону № 161-XIV відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відносини, пов`язані з орендою земельних ділянок, на яких розташовані цілісні майнові комплекси підприємств, установ і організацій державної або комунальної власності, а також заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим, та їх структурних підрозділів, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності (ст. 3 Закону № 161-XIV).

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч. 1 ст. 6 Закону № 161-XIV).

При цьому, суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею врегульовано, зокрема, Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктами «а», «б», «в» статті 12 Земельного кодексу України, серед інших, вказаних, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим. Тобто кожній категорії земель притаманні свої особливості щодо її користування, що у свою чергу обмежує право на користування нею виключно тільки до її цільового призначення.

Зокрема, за ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, серед вказаних, зокрема, землі житлової та громадської забудови.

Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим (ч. 3 ст. 19 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення та при зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.

За абз. 2 ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності, віднесених до категорій земель житлової та громадської забудови, земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а також земельних ділянок (крім земельних ділянок, розташованих на територіях, об`єктах природно-заповідного фонду), на яких розташовані будівлі, споруди, що є у приватній власності землекористувача, який використовує земельні ділянки на правах постійного користування, оренди, емфітевзису, суперфіцію, може здійснюватися землекористувачем. У такому разі зміна цільового призначення земельної ділянки не потребує прийняття рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, який здійснює розпорядження відповідною земельною ділянкою.

Зміна землекористувачем цільового призначення земельної ділянки державної, комунальної власності, наданої йому в користування (крім постійного користування) без проведення земельних торгів для провадження певної діяльності, не повинна призводити до провадження ним на такій земельній ділянці іншої діяльності (крім випадків розташування на земельній ділянці будівель, споруд, що перебувають у власності землекористувача).

При внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про встановлення або зміну цільового призначення земельної ділянки належність земельної ділянки до відповідної функціональної зони визначається за даними Державного земельного кадастру. Відомості про цільове призначення земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру (ч. 4 ст. 20 Земельного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для:

а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам;

б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок;

в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною;

г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Згідно ст. 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм (ст. 39 Земельного кодексу України).

Як встановлено судом, позивач у даній справі у поданій заяві 29.11.2021 та згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку мав на меті отримати рішення про затвердження проекту землеустрою щодо надання на праві оренди земельної ділянки із цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, змінюючи її цільове призначення на - 03.15 Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

Відповідачем надано до справи копію витягу із містобудівної документації с. Требухів Броварського району Київської області, погодженого 11.11.2021 начальником управління містобудування та архітектури - головний архітектор міста С. Батинчук та заступником начальника управління - начальником Служби містобудівного кадастру Л.Рибакова, на замовлення ТОВ «ЕКОТЕРМ-С», за адресою: с. Трибухів, вул. Броварька, в якому визначено відповідні межі земельної ділянки із розташуванням громадських будівель - 1 - офісна будівля, 2 - трансформаторна підстанція, 3 - пожежні резервуари, 4 - насосна станція.

Згідно з описом меж, умовних позначень, доданого до кадастрового плану земельної ділянки та згідно Кадастрового плану земельної ділянки № 3221289001:01:036:0101, в маштабі 1:1000, площа земельної ділянки становить 0,3315 га та межує у своїх позначеннях із земельними угіддями між юридичними, фізичними особами та органами місцевого самоврядування (А-Б, Б-В, В-Г, Г-Д, Д-Е, Е-Є): 0,2720 землі під соціально-культурними об`єктами; 0,0037 землі під соціальними об`єктами; 0,0558 землі під соціально-культурними об`єктами. Від Є до А землі загального користування (проїзд).

Суд враховує, що згідно ст. 65 Земельного кодексу України землями промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

Відповідно до ст. 76 Земельного кодексу України землями енергетичної системи визнаються землі, надані під електрогенеруючі об`єкти (атомні, теплові, гідроелектростанції, електростанції з використанням енергії вітру і сонця та інших джерел), під об`єкти транспортування електроенергії до користувача, крім визначених законом випадків розміщення таких об`єктів на землях іншого цільового призначення.

Землі енергетичної системи можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Уздовж повітряних і підземних кабельних ліній електропередачі встановлюються охоронні зони.

Лінійні об`єкти енергетичної інфраструктури можуть розміщуватися на земельних ділянках усіх категорій земель без зміни їх цільового призначення, у тому числі за договорами сервітуту.

Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За правилами частини другої статті 116 Земельного кодексу України набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Згідно частин 2 та 3 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Зокрема, частиною 2 вказаної статті передбачено, що не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб; будівництва, обслуговування об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, мультимодальних терміналів, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу).

Судом встановлено, що позивач претендує на отримання земельної ділянки за кадастровим номером 3221289001:01:036:0101 площею 0,3315 га на якій також розташована його приватна нежитлова будівля, придбана 4/5 частина якої 21.05.2003, на правах оренди, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, що не передбачає за собою такої процедури як проведення торгів виходячи зі змісту ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України у відповідній частині.

Такий порядок має відповідати та бути дотриманим згідно положень ст. 123 Земельного кодексу України.

Зокрема, статтею 123 Земельного кодексу України визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу (абз. 2 ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України).

Відповідно до абз. 4 та абз. 5 ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, і якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність та користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Частиною 6 статті 123 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Частиною 12 статті 123 Земельного кодексу рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:

затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);

надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Відповідно до ч. 15 ст. 123 Земельного кодексу України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч. 16 ст. 123 Земельного кодексу України).

Пункт 6 частини 3 статті 186 Земельного кодексу України визначає, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Зокрема, ч. 8 ст. 186 Земельного кодексу України визначено, що підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

За ч. 9 ст. 186 Земельного кодексу України Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб`єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати:

додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, визначеного Законом України "Про землеустрій";

надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами чи організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею;

проведення будь-яких обстежень, експертиз чи робіт.

Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб`єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження такої документації іншими органами.

Відповідно до ч. 10 ст. 186 Земельного кодексу України висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування (оренду). Так, зокрема, після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин відповідно до приписів статті 186 Земельного кодексу України.

Єдиною підставою для відмови у затвердженні (погодженні) проекту землеустрою може бути лише невідповідність документації із землеустрою її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації (ч. 8 ст. 186 Земельного кодексу України), що відображено також у ч. 15 ст. 123 Земельного кодексу України.

Та такий висновок, рішення компетентного органу має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію (ч. 10 ст. 186 Земельного кодексу України).

Відповідно перелік таких недоліків надає право особі на повторне подання клопотання про погодження або затвердження документації із землеустрою після усунення вказаних у рішенні недоліків та повторна така відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

Таким чином, жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186 Земельного кодексу України, норми ч. 15 ст. 123 та ч. 8 ст. 186 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Як підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем, за наслідками розгляду клопотання позивача від 29.11.2021, спірним рішенням від 23.12.2021 № 607-19-08 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та у наданні у користування на умовах оренди, в якому вказано, що із площі земельної ділянки 0,3315 га, частина 0,1345 га є землями охоронної зони навколо (уздовж) об`єкта енергетичної системи, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови - землі житлової і громадської забудови.

Належність частини земель, а саме 0,1345 га до охоронної зони навколо (уздовж) об`єкта енергетичної системи відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2021 №821, Закону України «Про електроенергетику», підтверджується наданим до справи витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6509985222021 від 25.11.2021, кадастровий номер земельної ділянки 3221289001:01:036:0101.

Суд зазначає, що згідно наказу від 29.12.2008 №643 Державного комітету України із земельних ресурсів, затверджено Класифікатор обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок, у Додатку якого міститься зазначення коду виду обмеження (обтяження) 01, код типу обмежень (обтяжень) 01.01, код обмеження (обтяження) у використанні земельної ділянки 01.01.05 -охоронна, зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи, визначено Законом України «Про електроенергетику», постановою Кабінету міністрів України від 04.03.97 № 209 «Про затвердження Правил охорони електричних мереж».

Вказані обставини зазначені відповідачем у спірному рішенні щодо частини земельної ділянки розміром 0,1345 га, позивачем в позовній заяві не спростовуються.

Та, враховуючи вищезазначені положення чинного земельного законодавства, суд зазначає, що вказане спірне рішення не відповідає положенням ч. 15 ст. 123, зокрема, ч. 8 та ч. 10 ст. 186 Земельного кодексу України, оскільки у вказаному рішенні не зазначено саме посилання на норми законодавства, якими керувався відповідач, відмовляючи у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачі в оренду земельної ділянки, однак, без визначених конкретно положень відповідної норми права, що не дає змоги встановити дійсну фактичну і правову підставу, яка (які) слугувала (и) для відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачі в оренду земельної ділянки площею 0,3315 га «для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови», а також в рішенні не вказано які саме недоліки містить документація із землеустрою з належним описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, враховуючи те, що у спірному рішенні зазначено лише позицію щодо частини спірної земельної ділянки 0,1345 га, щодо решти 0,197 га земельної ділянки рішення відповідачем не прийнято.

Вказуючи на недоліки в документації із землеустрою, позивач не позбавлений права на усунення останніх та повторної подачі відповідного клопотання до компетентного органу.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 . 2 ст. 77 КАС України).

Відповідно судом встановлено, що спірне рішення від 23.12.2021 №607-19-08 винесено відповідачем за результатами розгляду проекту землеустрою містить лише загальну фразу про те, що земельна ділянка площею 0,1345 га знаходиться в охоронній зоні навколо (уздовж) об`єкта енергетичної системи, та щодо іншої частини площі земельної ділянки, питання не вирішено. Посилання відповідача у відзиві на те, що позивач бажає отримати у оренду земельну ділянку, що у шість разів перевищує площу, яка може бути надана у оренду, не підтверджено належними та достатніми доказами, про дану обставину не вказано у рішенні під час розгляду проекту землеустрою.

Відповідно, всупереч вимог ч. ч. 8 та 10 ст. 186 ЗК України, відповідачем у спірному рішенні не наведено вичерпного переліку недоліків поданого позивачем проекту землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію.

Таким чином, суд констатує, що оскільки оскаржуване рішення містить посилання на те, що частина земельної ділянки площею 0,1345 га знаходиться в охоронній зоні навколо (уздовж) об`єкта енергетичної системи, щодо іншої частини, рішення не прийнято, та прийнято останнє без конкретного опису недоліків з посиланням на норми законів (нормативно-правових актів) та/або щодо затвердженої документації із землеустрою, жодної вказівки щодо зон охорони, зон обмежень, порядок їх застосування, то встановити дійсну та повну підставу відмови неможливо.

У свою чергу, відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указані норма основного закону означають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

При цьому, «на підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. «У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. «У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Водночас, аналізуючи оскаржуване рішення відповідача, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.

Зокрема, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) (заява №37801/97, пункт 36), вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: взяти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Відповідно, несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

В підсумку, позивач має право на скористанні права на набуття у користування земельною ділянкою на правах оренди із належним видом цільового призначення, враховуючи те, що він дотримався визначеної законодавством процедури виготовлення проекту землеустрою, подання клопотання та документів на вирішення органом місцевого самоврядування. При цьому позивач був отримав дозвіл на розроблення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки, замовив проектну документацію, яка була розроблена в установленому порядку. Суд враховує також наявні обставини порушення відповідачем строків розгляду клопотання та дані обставини не покладені позивачем в основу оспорюваного ним рішення, що виключає необхідність суду у їх дослідженні та наданні висновків.

Відповідач зі свого боку не надав суду належних та достатніх доказів наявності обмежень, установлених генеральним планом міста, або заборон, які б не узгоджувалися із цільовим призначенням, визначеним у проекті землеустрою, щодо відведення відповідної ділянки для надання її у користування (оренду) позивачу. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку ст. 186 Земельного кодексу України, норми Земельного кодексу України не містять.

При цьому, як уже зазначалося, перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

У зв`язку із зазначеним суд вважає, що відповідач порушив наведені норми чинного законодавства щодо належного розгляду та вирішення клопотання позивача поданого 29.11.2021 шляхом прийняття відповідного рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої, частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи з наведених норм, у взаємозв`язку з обставинами справи, суд вважає, що оскільки у спірному рішенні відповідачем не зазначено визначених ч. 9 та ч. 10 ст. 186 Земельного кодексу України (не наведено вичерпного перелік недоліків проекту землеустрою, з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів, нормативно-правових актів, затвердженої документації із землеустрою), то таке рішення відповідача не відповідає критеріям правомірності, тож є протиправним та підлягає скасуванню в силу своєї протиправності.

У той же час, щодо позовної вимоги зобов`язального характеру, суд зазначає наступне.

Висновок (рішення) про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою належить до виключних повноважень органу місцевого самоврядування. Умови, за яких орган місцевого самоврядування відмовляє у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені вказаними вище положеннями Земельного кодексу України. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити проект землеустрою або відмовити в його затвердженні, якщо для цього є законні підстави. Тобто в органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тож такі повноваження не є дискреційними.

Разом з тим, зобов`язання відповідача погодити проект землеустрою може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Натомість, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності наведених підстав.

Водночас, прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача погодити проект землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у наданні такого погодження, може бути необґрунтованим та призвести до надання погодження з порушенням закону.

За таких обставин у суду відсутні підстави для задоволення заявленої позивачем вказаної вимоги зобов`язального характеру.

У свою чергу суд вважає, що в даному випадку належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути в установленому законом порядку проект землеустрою та відповідно до вимог ст. 186 Земельного кодексу України прийняти мотивоване та обґрунтоване рішення (висновок) з урахуванням висновків суду.

У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені сторонами доводи, окрім вищевказаних судом обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Також, у своїй позовній заяві позивач просить суд зобов`язати Броварську міську раду подати суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дня набрання ним законної сили із застосуванням наслідків невиконання останнього для відповідача.

Відповідно, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Частиною 2 статті 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Системний аналіз процесуального законодавства дає підстави для висновку, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття судового рішення у справі. При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додатковій постанові від 31.07.2018 у справі №235/7638/16-а.

Разом з тим, ст. 382 КАС України визначає, що прийняття судом ухвали про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду, яке пов`язано з наявністю певних передумов, які можуть свідчити про ухилення відповідача від обов`язку виконати судове рішення.

З матеріалів справи судом не встановлено, а позивачем не доведено, що відповідач ухилятиметься від обов`язку виконати судове рішення, яке, в силу статті 129-1 Конституції України є обов`язковим до виконання.

Враховуючи вищевикладене вимоги ТОВ «ЕКОТЕРМ-С» щодо зобов`язання Броварської міської ради подати суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дня набрання ним законної задоволенню не підлягають.

Водночас, відповідно до ч. 6 ст. 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також зазначаються порядок і строк виконання судового рішення, надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення.

Суд зазначає, що у зв`язку з розпочатою військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ.

У подальшому, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 №2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15.08.2022 №2500-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Отже, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 року № 389-VIII.

Зокрема, суд зазначає, що пунктом 12 пункту 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, під час дії воєнного стану, визначено, що передача органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування земельних ділянок державної, комунальної власності у власність, користування у період, коли функціонування Державного земельного кадастру призупинено, не здійснюється (крім передачі в оренду земельних ділянок відповідно до підпункту 2 цього пункту).

Відповідно до п. 23 пункту 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України визначено у період дії воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях особливості регулювання земельних відносин, передбачені цим пунктом, діють відповідно в межах України або окремої її місцевості, у якій введено воєнний стан.

Положення цього пункту, які передбачають особливості правового регулювання земельних відносин щодо укладення договорів оренди земельної ділянки, передачі прав землекористування, встановлення і зміни цільового призначення земельних ділянок у період, коли функціонування Державного земельного кадастру призупинено на всій території України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, застосовуються через 30 робочих днів з дня прийняття такого рішення і діють до дня прийняття зазначеним органом рішення про відновлення функціонування Державного земельного кадастру.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на вказані вище дії, прийняття відповідних рішень.

Суд вважає, що вказані обставини унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду в частині повторного розгляду клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою та прийняття за результатами такого розгляду відповідного рішення, а тому відповідно до ч. 3 ст. 378 КАС України наявні підстави для відстрочення виконання судового рішення в цій частині до припинення (скасування) в Україні воєнного стану.

За наслідками вирішення справи, суд також зазначає, що за правилами ст.139 КАС України на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати по сплаті судового збору за подання даної позовної заяви до суду у розмірі пропорційно до задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 481,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2456 від 13.09.2022 про сплати судового збору в сумі 2418,00 грн. та № 2459 від 22.09.2022 про сплату судового збору в сумі 63,00 грн., у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачений судовий збір у розмірі 1240,50 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Броварської міської ради Броварського району Київської області № 607-19-08 від 23.12.2021 про відмову товариству з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕРМ-С» у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та у наданні у користування на умовах оренди, площею 0,3315 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови - землі житлової та громадської забудови, по вул. Броварській, 42А в с. Требухів, Броварського району Київської області. Кадастровий номер земельної ділянки 3221289001:01:036:0101.

Зобов`язати Броварську міську раду Броварського району Київської області (код ЄДРПОУ 26376375, вул. Гагаріна, 15, м. Бровари) повторно розглянути клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕРМ-С» від 29.11.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки щодо надання у користування на умовах оренди площею 0,3315 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови - землі житлової та громадської забудови, по вул. Броварській, 42А в с. Требухів, Броварського району Київської області. Кадастровий номер земельної ділянки 3221289001:01:036:0101 та відповідно до вимог статті 186 Земельного кодексу України прийняти обґрунтоване рішення (висновок) з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Відстрочити виконання рішення суду у зобов`язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.

Стягнути на користь Товариства з обмежено відповідальністю «ЕКОТЕРМ-С» (код ЄДРПОУ 32171226, вул. Броварська, 42-А, с. Требухів, Броварський район, Київська область) судовий збір у розмірі 1 240,50 грн. (одна тисяча двісті сорок гривень 50 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Броварської міської ради Броварського району Київської області (код ЄДРПОУ 26376375, вул. Гагаріна, 15, м. Бровари).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І.І.