Постанова

від 30.11.2022 по справі 440/6443/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2022 р.Справа № 440/6443/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

за участю секретаря судового засідання Юсіфової Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської міської ради на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2021, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, м. Полтава, повний текст складено 19.10.21 по справі № 440/6443/21 за позовом Приватного підприємства "ФОНЛІС" до Полтавської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ФОНЛІС" (далі - ПП "ФОНЛІС", позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської міської ради, в якій просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду відповідно до вимог закону заяви позивача від 11 січня 2021 року про погодження меж земельної ділянки; зобов`язати відповідача розглянути відповідно до вимог закону заяву позивача від 11 січня 2021 року про погодження меж земельної ділянки та прийняти на пленарному засіданні ради рішення про погодження меж земельної ділянки позивача для обслуговування приміщення, яке належить ПП "ФОНЛІС" на праві приватної власності та розташоване на земельній ділянці за адресою: вул. Європейська, 153, м. Полтава.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2021 позовні вимоги ПП "ФОНЛІС" задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Полтавської міської ради щодо розгляду в передбаченому Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" заяви Приватного підприємства "ФОНЛІС" від 11 січня 2021 року.

Зобов`язано Полтавську міську раду розглянути заяву Приватного підприємства "ФОНЛІС" від 11 січня 2021 року з дотриманням вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської міської ради (вул. Соборності, 36, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ЄДРПОУ 24388285) на користь Приватного підприємства "ФОНЛІС" (вул. Покровська, 16, офіс 7, м. Решетилівка, Решетилівський район, Полтавська область, 38400, ЄДРПОУ 42965674) судові витрати у розмірі 1135 (одну тисячу сто тридцять п`ять) гривень 00 копійок.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду у даній справі вирішено питання поновлення майнових прав суб`єкта господарювання - Приватного підприємства "ФОНЛІС", заснованих на укладеному між суб`єктами господарювання ПрАТ "НДІ КОЛАН" та ПП "ФОНЛІС" договору купівлі продажу, а тому вказаний спір має праватноправовий характер та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Також стверджує, що жодною нормою права не визначено повноважень, способу їх здійснення та правових підстав щодо можливості вчинення Полтавською міською радою дій щодо встановлення спільних меж земельних ділянок призначених для обслуговування будівель та споруд, які на праві приватної власності належать суб`єктам господарювання. У відповідності до змісту ст. 41 Конституції України, ст.ст. 20, 134 Господарського кодексу України, ст.ст. 316, 319 Цивільного кодексу України, ст. 106 Земельного кодексу України виключною компетенцією щодо вирішення спору, який виник між суб`єктами господарювання щодо майнових прав заснованих на умовах господарського договору, наділений виключно суд.

Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, позивач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що П "ФОНЛІС" на праві приватної власності належить виробничий будинок з господарськими будівлями і спорудами по вул. Європейськів, 153 у місті Полтава.

Учасниками справи не заперечується та обставина, що позивач отримав дозвіл на на розробку проекту розподілу території з метою визначення меж земельної ділянки та земельної частки для обслуговування адміністративного корпусу (частини будівлі) за адресою: вул. Європейська, 153, м. Полтава.

На підставі вищевказаного дозволу ТОВ "Фірма "Архімісто" розробило вказаний проект.

З метою доопрацювання проекту розподілу території з метою визначення меж земельної ділянки та земельної частки для обслуговування адміністративного корпусу (частини будівлі) за адресою: вул. Європейська, 153, м. Полтава у позивача виникла необхідність погодити межі земельної ділянки із суміжними землекористувачами.

Звернення позивача до суміжних землекористувачів не призвели до отримання позитивного результату, а відтак 11 січня 2021 року ПП "ФОНЛІС" звернулось до Полтавської міської ради як до землевласника цієї земельної ділянки з вимогою про погодження меж земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомого майна позивача.

За результатами розгляду вищевказаного звернення відповідач на засіданні постійної комісії за питань регулювання земельних відносин, охорони довкілля, природокористування Полтавської міської ради прийняв оформлене протоколом цієї комісії рішення від 18 лютого 2021 року: "взяти до відома інформацію, надану у зверненні ПП "ФОНЛІС".

Позивач, не погоджуючись із порядком розгляду його заяви, звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності у міської ради обов`язку у встановлений чинним законодавством строк винести заяву позивача від 11 січня 2021 року про погодження меж земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомого майна ПП "ФОНЛІС" на розгляд сесії та ухвалити за наслідками її розгляду відповідне законне рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно вимог частини першої статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За приписами частин першої та п`ятої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Статтею 120 Земельного кодексу України врегульовано, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває в оренді, у користуванні на праві емфітевзису, суперфіцію у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно права оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, крім випадків, визначених частиною четвертою цієї статті.

За приписами частини першої статті 91 Земельного кодексу України до обов`язків власників земельних ділянок, зокрема належать: забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Частинами першою, другою та восьмою статті 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи або особи, які використовують земельні ділянки на праві емфітевзису.

Статтею 106 Земельного кодексу України (в редакції на момент звернення із заявою до відповідача) врегульовано, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

У розумінні статті 107 Земельного кодексу України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

За змістом абзацу четвертого частини третьої статті 123 Земельного кодексу України у разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність та користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ст. 158 Земельного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з частиною третьою, п`ятою цієї статті органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

На підставі наведеного вище нормативно-правового обгрунтування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що власник земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомого майна позивача, наділений повноваженнями щодо погодження меж такої земельної ділянки, а також правом звернення до органів місцевого самоврядування щодо вирішення проблемних питань під час встановлення меж земельних ділянок з суміжними користувачами.

У свою чергу пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

За змістом статті 59 зазначеного Закону рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

При цьому, виходячи з положень статей 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення питань у сфері земельних правовідносин реалізується органом місцевого самоврядування шляхом прийняття відповідних рішень на пленарних засіданнях.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, що у спірному випадку відповідач рішення у спосіб встановлений законом не прийняв, а саме: замість розгляду по суті звернення позивача у формі прийняття відповідно рішення на пленарному засіданні ради прийняв на засіданні постійної комісії з питань регулювання земельних відносин, охорони довкілля, природокористування Полтавської міської ради оформлене протоколом цієї комісії рішення від 18 лютого 2021 року: "взяти до відома інформацію, надану у зверненні ПП "ФОНЛІС".

Отже, має місце факт ухилення суб`єкта владних повноважень від виконання покладених на нього законодавством обов`язків у формі неналежного розгляду звернення позивача, що чітко свідчить про адміністративну направленість юрисдикцію спору.

В даному випадку спір стосується не погодження меж земельної ділянки, а неналежного розгляду заяви позивача, що виключає можливість розгляду такого спору в порядку цивільного судочинства.

Посилання в апеляційній скарзі на відсутність у міської ради повноважень щодо вирішення ініційованого позивачем питання є помилковим, оскільки це, по-перше, жодним чином не позбавляє міську раду обов`язку у встановлений чинним законодавством строк винести заяву позивача від 11 січня 2021 року про погодження меж земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомого майна ПП "ФОНЛІС" на розгляд сесії та ухвалити за наслідками її розгляду відповідне законне рішення; по-друге, суперечить приписам ст. 158 Земельного кодексу України щодо повноважень орану місцевого самоврядування вирішувати спірні питання встановлення меж земельних ділянок.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не розглянувши вищевказану заяву позивача в порядку, передбаченому Законом, відповідач порушив законні інтереси позивача на належний розгляд його звернення, та допустив протиправну бездіяльність, не прийнявши рішення за наслідками розгляду заяви від 11 січня 2021 року в порядку, передбаченому Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення вимог позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Полтавської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2021 по справі № 440/6443/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.С. ЧалийСудді І.М. Ральченко В.В. Катунов Повний текст постанови складено 07.12.2022.