Постанова

від 07.12.2022 по справі 640/9762/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/9762/20 Суддя першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Горяйнова А.М., Пилипенко О.Є.,

секретаря Висоцького А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Повного товариства «Ломбард «Комод» ТОВ «Керуюча компанія «Смарт-Груп» і компанія» до Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділа Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування рішень, за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділа Державної податкової служби України, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2022, -

У С Т А Н О В И В:

Повне товариство «Ломбард «Комод» ТОВ «Керуюча компанія «Смарт-Груп» і компанія» (далі - позивач, ПТ «Ломбард «Комод») звернулось у суд з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділа Державної податкової служби України, (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.01.2020 №00001184207 та №00001204207.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи, перевірку проведено з порушенням вимог законодавства.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2022 позов задоволено частково. Визнати протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.01.2020 №00001184207 у частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 15842,54 грн та №00001204207 у частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 187730,31 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Свою позицію обґрунтовує тим, що факт відсутності виплати доходів працівникам позивача в будь-якому разі підпадає під положення п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо несплати нарахованих сум податку до виплати доходів.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.

Судом установлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ПТ «Ломбард «Комод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, а також сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за період з 01.10.2016 по 30.09.2019, за результатами якої складено акт від 27.12.2019 №63/26-15-05-10-02/6469834 (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено наступні порушення, зокрема:

- пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, з урахуванням пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. 168.4.1 п. 168.4 ст. 168, пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168, п. 171.1 ст. 171, п. 171.2 «а» ст. 171, п. 57.1 ст. 57, п. 54.2 ст. 54, п. 87.9 ст. 87 ПК України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету, а саме, несвоєчасно сплачено податок за період з листопада 2016 року по лютий 2017 року у сумі 277109,81 грн та не сплачено податок за період з лютого 2017 року по серпень 2019 року у сумі 4404520,74 грн;

- пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, з урахуванням пп 1.5 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, пп. 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168, п. 171.1 ст. 171, п. 171.2 «а» ст. 171, п. 57.1 ст. 57, п. 54.2 ст. 54, п. 87.9 ст. 87 ПК України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо своєчасності перерахування військового збору до бюджету, а саме, несвоєчасно сплачено збір за період з лютого 2017 року по квітень 2017 року у сумі 22838,51 грн та не сплачено збір за період з квітня 2017 року по серпень 2019 року у сумі 337860,67 грн;

- ст. 51, п. 70.16 ст. 70, пп. 176.2 «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України, р. ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а саме, подання з недостовірними відомостями податкової звітності щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2016 року, 1, 2, 4 квартали 2017 року, 1, 2, 4 квартали 2018 року, 1, 2 квартали 2019 року.

28.01.2020 ГУ ДПС у м. Києві на підставі Акту перевірки прийнято податкові повідомлення рішення:

- №00001184207, яким визначено позивачу грошове зобов`язання з військового збору у розмірі 591572,16 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням - 337860,97 грн, за штрафними санкціями - 253711,19 грн;

- №00001204207, яким визначено ПТ «Ломбард «Комод» грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 7657965,55 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням - 4404520,74 грн, за штрафними санкціями - 3253444,81 грн.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження рішенням ДПС України від 10.04.2020 №12964/6/99-00-08-05-04-06 указані рішення залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що у липні 2019 року та серпні 2019 року заробітна плата позивачем не виплачена, а тому штрафна фінансова санкція за цей період не може бути нарахована ані за п. 126.1 ст. 126, ані за п. 127.1 ст. 127 ПК України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Згідно з пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом здійснюється відповідно до п. 168.1 ст. 168 ПК України.

Положеннями пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

За приписами пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до пп. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 ПК України якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Згідно з пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Пунктом 54.2 ст. 54 ПК України визначено, що грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно з пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

З урахуванням наведеного, податок, який підлягає утриманню з нарахованого, але не виплаченого (не наданого) доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки для місячного податкового періоду, тобто 10 календарних днів для сплати податкового зобов`язання, які починають розраховуватись після 20 числа (як граничного строку, передбаченого ПК України для подання місячної податкової декларації), незалежно від того, чи передбачено подання самої декларації.

Положення пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України передбачено, щодо місячного податкового періоду слід розуміти таким чином, що податкове зобов`язання податковим агентом повинне бути сплачене протягом 30 днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 05.03.2019 у справі №818/1696/16, від 14.05.2019 у справі №813/6270/15.

Відповідно до пп. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Як вбачається з Акту перевірки та не заперечується позивачем, ПТ «Ломбард «Комод» нараховувався податок з доходів фізичних осіб: у лютому 2017 року - 122 163,41 грн, з яких несвоєчасно сплачено 537,01 грн, не сплачено - 121 626,40 грн; у березні 2017 року - 163 039,32 грн, з яких несвоєчасно сплачено 12 685,56 грн, не сплачено 150 353,76 грн; у квітні 2017 року - 152 659,11 грн, з яких несвоєчасно сплачено 9 615,94 грн, не сплачено 143 043,17 грн; у травні 2017 року - 139 275,13 грн; у червні 2017 року - 138 847,05 грн; у липні 2017 року - 136 174,37 грн; у серпні 2017 року - 135 255,41 грн; у вересні 2017 року - 138 783,34 грн; у жовтні 2017 року - 137 082,80 грн; у листопаді 2017 року - 142 956,18 грн; у грудні 2017 року - 143 535,22 грн; у січні 2018 року - 156 044,42 грн; у лютому 2018 року - 155 349,29 грн; у березні 2018 року - 154 892,43 грн; у квітні 2018 року - 157 207,27 грн; у травні 2018 року - 149 796,26 грн; у червні 2018 року - 147 044,51 грн; у липні 2018 року - 149 481,07 грн; у серпні 2018 року- 139 330,04 грн; у вересні 2018 року - 142 246,56 грн; у жовтні 2018 року - 145 192,31 грн; у листопаді 2018 року - 135 626,78 грн; у грудні 2018 року - 134 149,63 грн; у січні 2019 року - 144 152,44 грн; у лютому 2019 року - 146 722,34 грн; у березні 2019 року - 149 009,00 грн; у квітні 2019 року - 144 864,97 грн; у травні 2019 року - 142 348,50 грн; у червні 2019 року - 133 813,01 грн; у липні 219 року - 132 240,52 грн; у серпні 2019 року - 118 066,74 грн; всього 4 404 520,74 грн

Податок на доходи з фізичних осіб самостійно нараховано платником податків, але не сплачено до бюджету, відтак таке податкове зобов`язання є узгодженим, і як підтверджується матеріалами справи, позивач не ставить під сумнів правомірність розрахунку податкового зобов`язання з ПДФО.

Отже, за період з 01.10.2016 по 30.09.2019 позивачем як податковим агентом не було сплачено ПДФО у загальному розмірі 4 404 520,74 грн та сплачено ПДФО несвоєчасно у розмірі 277 109,81 грн.

Ураховуючи відсутність будь-яких заперечень позивача щодо правомірності формування суми податкового зобов`язання з ПДФО у розмірі 4 404 20,74 грн, у цій частині податкове повідомлення рішення №00001204207 від 28.01.2020 не підлягає скасуванню.

Також в Акті перевірки зазначено, що за період, що перевірявся (01.10.2016 - 30.09.2019), у ПТ «Ломбард «Комод» була заборгованість з виплати заробітної плати працівникам; станом на 30.09.2019 у ПТ «Ломбард «Комод» наявна заборгованість з виплати заробітної плати працівникам у загальній сумі 1 554 844,31 грн, а саме за вересень 2019 року у сумі 588 752,37 грн, за серпень 2019 року - 639 885,66 грн, за липень 2019 - 326 206,28 грн.

Відтак, за відсутності доказів протилежного, станом на 30.09.2019 у позивача була наявна заборгованість по виплаті заробітної плати тільки за 3 місяці: липень-вересень 2019 року. Заборгованість із заробітної плати за інші місяці погашена.

Відповідно до ст. 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 126.1. ст. 126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з п 127.1 ст. 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відтак, для застосування п. 127.1 ст. 127 ПК України потрібно, щоб нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу. Тобто склад порушення пов`язується з фактом виплати доходу без сплати податку.

У разі якщо виплата доходу, а відповідно, і перерахування податку здійснені з порушенням строку, визначеного пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України, фактично має місце порушення, передбачене ст. 126 цього Кодексу, відповідно, і штрафні санкції мають бути застосовані у встановленому нею розмірі.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 21.05.2020 у справі №820/4330/17.

Водночас Верховний Суд у постанові від 11.08.2021 у справі №640/18945/18 зазначає, що правопорушенням за ст. 127 ПК України є бездіяльність податкового агента, тобто ненарахування, неутримання, несплата, неперерахування податку на доходи фізичних осіб до або під час виплати доходу. Таким чином, для застосування відповідальності у вигляді штрафних санкцій за ст. 127 ПК України слід з`ясувати, яка з подій сталась першою: виплата доходу чи сплата податку, хоча і з порушенням граничного строку сплати. Якщо до моменту виплати доходу на користь громадян податковий агент, хоча із порушенням передбаченого ст. 168 ПК України строку, сплачує суму податку, то застосуванню підлягає ст. 126 ПК України. Аналогічні наслідки мають місце у разі їх одночасної сплати. Якщо ж виплата доходу передувала сплаті податку, податковий агент має нести відповідальність на підставі ст. 127 ПК України.

Отже, у цій справі встановлення обставин стосовно того, коли був сплачений податок з доходів фізичних осіб та військовий збір по відношенню до моменту виплати доходу, є визначальним для правильного вирішення спору та обрання норми матеріального права, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

На такому ж акцентує увагу і Верховний Суд у постанові від 21.05.2020 у справі №820/4330/17.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема із Акту перевірки, наявна заборгованість з виплати заробітної плати працівникам у загальній сумі 1 554 844,31 грн лише за 3 місяці, а саме, липень-вересень 2019 року.

Проте, санкція за п. 127.1 ст. 127 ПК України розрахована за період з лютого 2017 року по серпень 2019 року.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до змісту п. 127.1 ст. 127 ПК України відповідальність за порушення, передбачене цієї статтею, може мати місце лише у разі, коли платник податків, в тому числі податковий агент, допустив бездіяльність щодо нарахування, утримання та/або сплати (перерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника, тобто, взагалі не виконав зазначених обов`язків або сплата податку здійснюється після виплати доходу платнику податку.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 07.02.2018 у справі №813/5787/15.

Із сукупного аналізу матеріалів справи вбачається, що станом на 30.09.2019 заборгованість по заробітній платі погашено за період з лютого 2017 року по червень 2019 року включно, проте у цьому періоді не сплачено ПДФО.

Відтак, апеляційний суд переконаний, що в періоді лютий 2017 року - червень 2019 року позивачем допущено бездіяльність щодо не сплати ПДФО як податковим агентом з виплаченої суми заробітної плати, відтак, застосування санкції за п. 127.1 ст. 127 ПК України за період з лютого 2017 по червень 2019 року є правомірним.

Що ж стосується накладення санкції за п. 127.1 ст. 127 ПК України за липень 2019 року і серпень 2019 року, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо протиправності такої санкції, оскільки факт виплати доходу відсутній, заборгованість із заробітної плати за ці місяці станом на 30.09.2019 існувала, а тому в цьому разі ст. 127 ПК України до позивача застосувати неможливо.

Оскільки відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України санкція розраховується у відсотках від погашеної суми податкового боргу, то п. 126.1 ст. 126 ПК України теж застосувати неможливо. Для застосування або п. 126.1 ст. 126, або п. 127.1 ст. 127 ПК України треба дочекатися або факту виплати доходу без сплати ПДФО, або факту погашення податкового боргу з ПДФО.

Отже, в межах спірних правовідносин штрафна фінансова санкція за липень і серпень 2019 року не може бути нарахована ані за п. 126.1 ст. 126, ані за п. 127.1 ст. 127 ПК України.

З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду про протиправність та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 28.01.2020 №00001204207 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 187730,31 грн.

Що стосується військового збору, то судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у ст. 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені ст. 176 цього Кодексу.

Відповідно до п. 171.1 ст. 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що військовий збір було несвоєчасно сплачено за лютий 2017 року, березень 2017 року та квітень 2017 року, за що на позивача накладено санкції за п. 126.1 ст. 126 ПК України, з чим апеляційний суд погоджується.

У періоді з лютого 2017 року по серпень 2019 року позивачем нараховано, але не сплачено військовий збір, за що податковим органом накладено санкції у розмірі 25%, 50% та 75%. Із накладенням таких санкцій колегія суддів погоджується в періоді з лютого 2017 року по червень 2019 року включно, оскільки заробітна плата за цей період була виплачена, а в момент її виплати не здійснено сплату військового збору, за що передбачено штрафні санкції відповідно до п. 127.1 ст. 127 ПК України.

Натомість у липні 2019 року та серпні 2019 року заробітна плата не виплачена, а отже не порушено вимогу щодо сплати військового збору до або разом з виплатою доходу. Проте за цей період неможливо накласти і санкцію відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України, оскільки відсутній факт погашення податкового боргу.

Ураховуючи те, що позивач самостійно нараховував суми військового збору, а також не спростовує неправомірності формування суми податкового зобов`язання із військового збору у розмірі 337860,97 грн, податкове повідомлення-рішення №00001184207 від 28.01.2020 є правомірним у частині, зокрема, щодо суми грошового зобов`язання за податковим зобов`язанням з військового збору у розмірі 337860,97 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі: 4 514,00 грн за п. 126.1 ст. 126 ПК України (несвоєчасна сплата військового збору) та 233 354,65 грн за п. 127.1 ст. 127 ПК України.

Натомість, штрафна фінансова санкція за липень і серпень 2019 року не може бути нарахована ані за п. 126.1 ст. 126, ані за п. 127.1 ст. 127 ПК України.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податкове повідомлення рішення №00001184207 від 28.01.2020 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 15 842,54 грн є протиправним і підлягає скасуванню.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 139, 243, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділа Державної податкової служби України, залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2022 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко

Судді А.М. Горяйнов

О.Є. Пилипенко

Повний текст постанови складений 07.12.2022.