Ухвала

від 30.11.2022 по справі 758/9465/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 30 листопада 2022 року апеляційну скаргу прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2022 року,

за участі:

прокурора ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 поданого в рамках кримінального провадження № 42022102070000177, внесеного внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.05.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 364-1, ч.2 ст. 110-2 КК України, про арешт належного Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮНІГРАН» (код ЄДРПОУ 24584514) майна, а саме наступних транспортних засобів, які були виявлені під час обшуку 25.08.2022 на території Пинязевицького родовища, яке розробляється АТ «Малинський каменедробильний завод», за адресою Житомирська область, Малинський район, смт. Гранітне, згідно переліку зазначеного у клопотанні.

Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора та накласти арешт на транспортні засоби, згідно із переліку.

Апелянт вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необгрунтованною, через невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам провадження.

Слідчим суддею не взято до уваги те, що вказане майно відповідає ознакам, передбачених ст. 98 КПК України та постановою прокурора визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Звертає увагу на те, що за допомогою вказаних транспортних засобів здійснюється відвантаження корисних копалин за заниженими цінами до інших підприємств, від чого ТОВ «Юнігран», його керівництво та бенефіціарні власники, які у тому числі є громадянами РФ отримують прибуток від реалізації корисних копалин, та який може бути використаний для фінансування збройної агресії РФ проти України.

Крім того, слідчим суддею не взято до уваги, завдання арешту та його мету, про які зазначено в клопотанні прокурора, а саме з метою забезпечення та збереження речових доказів.

Прокурор вважає, що не застосування заборони розпорядження майном може призвести до зникнення, втрати, пошкодження чи передачі такого майна чи настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

В судове засідання представник власника майна не з`явився, про причини неявки не повідомив, хоча про час та місце судового засідання йогоповідомлено у встановленому законом порядку, а тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності представника власника майна, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що скарга не підлягає до задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів судового провадження, СВ ВП в річковому порту Київ ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 17 травня 2022 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, під № 42022102070000177, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 110-2 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що власник корпорації «ЮНІГРАН» ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , має подвійне громадянство - України та Російської Федерації (паспорт громадянина РФ серії НОМЕР_2 ) створив на території України протиправний механізм по виведенню грошових коштів, отриманих шляхом ухилення від сплати податків за кордон з подальшим їх використанням для фінансування країни агресора.

Так, група компаній корпорації «ЮНІГРАН», до якої входять:

ТОВ «Будіндустрія-Сервіс ЛТД» (ЄДРПОУ 32658487), ПАТ «Малинський каменедробильний завод» (ЄДРПОУ 04011905), ПрАТ «Пинязевицький кар`єр» (ЄДРПОУ 01374553), ТОВ «Юнігран» (ЄДРПОУ 24584514), ТОВ «ДБК Модуль» (ЄДРПОУ 44467810), ТОВ «Альянс-Союз» (ЄДРПОУ 30440191), ТОВ «Бріззо» (ЄДРПОУ 41853802), АТ «Коростенський кар`єр» (ЄДРПОУ 00292422), МРГО «СМТ Барвінківське» (ЄДРПОУ 36105665), ТОВ «Юнігран-Сервіс» (ЄДРПОУ 34082463), кінцевим беніфіціарним власником яких є ОСОБА_6 , спеціалізуються на видобутку корисних копалин (щебню) на родовищах Малинського, Коростенського та Пинязевецького гранітних кар`єрів Житомирської області та річкового піску.

На думку органу досудового розслідування, механізм протиправної діяльності полягає в ухиленні від сплати податків шляхом мінімізації рентних платежів під час видобутку граніту, що призводить до суттєвих втрат бюджету, а також неефективного та нераціонального використання надр.

25 серпня 2022 року в рамках кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Києва проведено обшук на території Пинязевицького родовища, яке розробляється АТ «Малинський каменедробильний завод», за адресою Житомирська область, Малинський район, смт. Гранітне, за результатами проведення якого вилучено значну частину майна ТОВ «Юнігран», у тому числі транспортні засоби

Постановоюпрокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 від 17 жовтня 2022 року вказані транспортні засобивизнано речовими доказами у кримінальному провадженні№42022102070000177.

21 жовтня 2022 року прокурор Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 звернулась до Подільського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на транспортні засоби.

Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2022 року у задоволенні клопотання прокурора відмовлено, з тих підстав, що прокурором не доведено необхідність застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права та інтереси власника майна.

Колегія суддів погоджується із таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч.ч 1, 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, в тому числі збереження речових доказів та конфіскації майна

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слід переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення, які можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Як вбачається з матеріалів провадження, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 171 КПК України,зазначив мету відповідно до положень ст. 170 КПК України, з якою пов`язує необхідність у накладенні такого арешту, - з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні та з метою забезпечення можливої конфіскації майна.

Однак, колегія суддів вважає, що в клопотанні та долучених до нього матеріалах, не надано достатніх і належних доказів на підтвердження обставин, на які послався прокурор.

З наявної в матеріалах провадження постанови прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 від 17 жовтня 2022 року, незрозуміло, яке доказове значення має вказане майно у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 110-2 КК України.

Враховуючи зазначене, а також те, що в матеріалах, які додані до клопотання прокурора, відсутні докази, що вказане майно набуто кримінально протиправним шляхом або є предметом кримінального правопорушення, то існування правової підстави для арешту вказаного майна з метою забезпечення збереження речових доказів спростовується та свідчить про формальність постанови прокурорапро визнання зазначеного майна речовими доказами.

Крім того, жодній службовій особіТОВ «Юнігран» повідомлення про підозру не вручалося та не надано доказів причетності до вчинення кримінального правопорушення, яке розслідується в межах вказаного кримінального провадження.

Відтак, слідчий суддя дійшов правильного висновку, що посилання прокурора на необхідність накладення арешту на майно з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання є безпідставним.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки за викладених у клопотанні обставин та доданих до нього матеріалах не доведено необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Відтак, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 167, 170 - 173 КПК України, відмовив у задоволенні клопотання прокурора з підстав недоведеності та необґрунтованості необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді в матеріалах судового провадження і зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2022 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9

Єдиний унікальний №758/9465/22 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_10

Провадження № 11сс/824/4492/2022 Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК України