Ухвала

від 29.07.2010 по справі 11/113/07-ап

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУ Д УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" липня 2010 р. К-16543/07

Вищий адміністративний су д України у складі колегії су ддів:

Головуючий: Нечитайло О.М.

Судді: Конюшко К.В.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашко О.І.,

при секретарі Коротковій О.В.

за участю представників :

позивача: не з' явився,

відповідачів: не з' явились,

прокурора: Суходольського С.М.,

розглянувши у відк ритому судовому засіданні

касаційну скаргу Держ авної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запорі жжя

на постанову Господар ського суду Запорізької обла сті від 20.03.2007 року

у справі №11/113/07-АП

та ухвалу Дніпропетровс ького апеляційного адм іністративного суду від 04.07.2007 р оку

у справі №22а-184/07

за позовом Прокурора Л енінського району м. Запоріж жя в інтересах держави в особ і Державної податкової інспе кції у Ленінському районі м. З апоріжжя

до Суб' єкта підприємн ицької діяльності - фізично ї особи ОСОБА_8

та Товариства з обмежен ою відповідальністю «Штарг»

про визнання недійсним договору та стягнення 10328,40 грн .,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Ленінського району м. Запоріжжя в інтерес ах держави в особі Державної податкової інспекції у Лені нському районі м. Запоріжжя з вернувся з позовом про визна ння недійсним з підстав, пере дбачених ст. 207 Господарського Кодексу України, усного дого вору від 04.10.2004 року про надання маркетингових послуг, укладе ного між Суб' єктом підприєм ницької діяльності - фізичн ою особою ОСОБА_8 (далі - в ідповідач-1) та Товариством з о бмеженою відповідальністю « Штарг»(далі - відповідач-2).

З мотивів наявності у відпо відача-2 умислу на укладення у годи з метою, яка завідомо суп еречить інтересам держави і суспільства, позивач просив застосувати санкції, передба чені ч. 1 ст. 208 Господарського к одексу України.

Постановою Господарського суду Запорізької області ві д 20.03.2007 року (суддя - Гончаренко С.А.), залишеною без змін ухвал ою Дніпропетровського апеляційного адміністратив ного суду від 04.07.2007 року (судова колегія у складі: головуючий суддя - Проценко О.А., судді - Коршун А.О., Туркіна Л.П.), позов задоволено частково: визнано недійсним спірне господарсь ке зобов' язання. У задоволе нні решти позовних вимог від мовлено.

Рішення судів попередніх і нстанцій мотивовані тим, що н адані позивачем докази є дос татніми для визнання спірног о господарського зобов' яза ння таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інте ресам держави і суспільства, оскільки судовим рішенням в ід 08.04.2004 року було скасовано дер жавну реєстрацію ТОВ «Штарг» та актом від 30.07.2004 року №436/19-4013-1 ану льовано свідоцтво про реєстр ацію цього підприємства плат ником податку на додану варт ість. У стягненні передбачен их ч. 1 ст. 208 ГК України санкцій б уло відмовлено через недовед ення позивачем факту вчиненн я відповідачем-1 господарськ ого зобов' язання з метою, як а завідомо суперечить інтере сам держави і суспільства.

Державна податкова інспек ція у Ленінському районі м. За поріжжя не погодилась з ріше ннями судів попередніх інста нцій, звернулась з касаційно ю скаргою до Вищого адмініст ративного суду України, у які й з підстав порушення судами норм матеріального права пр осить частково скасувати пос танову Господарського суду З апорізької області від 20.03.2007 ро ку та змінити ухвалу Дніпроп етровського апеляційного ад міністративного суду від 04.07.200 7 року, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі.

Скаржник зазначив, що наяв ні у справі докази підтвердж ують наявність у діях відпов ідача-2 мети, яка завідомо супе речить інтересам держави і с успільства, що є умовою для за стосування санкцій, передбач ених ч. 1 ст. 208 ГК України.

Відповідачами письмових з аперечень на касаційну скарг у не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС Ук раїни, суд касаційної інстан ції перевіряє правильність з астосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуаль ного права, правової оцінки о бставин у справі і не може дос ліджувати докази, встановлюв ати та визнавати доведеними обставини, що не були встанов лені в судовому рішенні та ви рішувати питання про достові рність того чи іншого доказу .

Судами першої та апеляційн ої інстанцій встановлено, що 04.10.2004 року між Суб' єктом підп риємницької діяльності - фі зичною особою ОСОБА_8 (зам овник) та Товариством з обмеж еною відповідальністю «Штар г»(виконавець) було укладено усний договір про надання ма ркетингових послуг, за умова ми якого замовникові надано послуги на загальну суму 10328,40 г рн., в тому числі ПДВ - 1721,40 грн., щ о підтверджується актом вико наних робіт від 04.10.2004 року. Опла ту за отримані послуги здійс нено готівковим шляхом, підт вердженням чого є квитанції до прибуткових ордерів №404 та №406.

Зазначені обставини не зап еречуються учасниками проце су.

У касаційній скарзі позива ч зазначає, що підставою для в исновку про наявність у діях відповідача-2 умислу, спрямов аного на досягнення мети, яка завідомо суперечить інтерес ам держави і суспільства, є об ставини справи, відповідно д о яких рішенням Господарсько го суду м. Києва від 08.10.2003 року у с праві №16/651 скасовано державну реєстрацію ПП «Інтерфлекс»; актом ДПІ у Печерському райо ні м. Києва від 01.12.2003 року №2780 анул ьовано свідоцтво про реєстра цію цього підприємства платн иком податку на додану варті сть; листом ДПІ у Печерському районі м. Києва від 29.06.2006 року №13 530/7/15-310 повідомлено, що останній звіт з ПДВ був поданий ПП «Інт ерфлекс»з показниками про ві дсутність фінансово-господа рської діяльності; актом пер евірки місцезнаходження від 04.06.04 року №215/151 ДПІ у Печерському районі м. Києва встановлено, щ о ПП «Інтерфлекс»з 16.11.2002 року з а юридичною адресою відсутнє у зв' язку з закінченням стр оку дії договору оренди.

У зв' язку з цим вважає, що с пірна угода повинна бути виз нана недійсною на підставі с т. 207 ГК України із застосуванн ям наслідків, передбачених с т. 208 ГК України, так як укладала сь з метою, яка суперечить інт ересам держави і суспільства .

Заслухавши суддю-доповіда ча, перевіривши наявні у спра ві докази у їх сукупності, Вищ ий адміністративний суд Укра їни вважає, що касаційна скар га ДПІ у Шевченківському рай оні м. Запоріжжя підлягає час тковому задоволенню, з огляд у на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Шевченківськом у районі м. Запоріжжя заявлен о позов про визнання недійсн им господарського зобов' яз ання, укладеного між відпові дачами, на підставі ст.ст. 207-208 Го сподарського кодексу Україн и.

Судова колегія Вищого адмі ністративного суду України в бачає наявність підстав для закриття провадження щодо да ної частини позовних вимог, з важаючи на наступне.

Відповідно до статті 228 Циві льного кодексу України (далі - ЦК України) правочин, учине ний з метою, яка завідомо супе речить інтересам держави і с успільства, водночас є таким , що порушує публічний порядо к, а отже є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 ста тті 215 цього Кодексу, визнання судом такого правочину неді йсним не вимагається.

Даний факт, а саме встановле ння нікчемності угоди як так ої, що порушує публічний поря док та суперечить інтересам держави і суспільства, презю мується у мотивувальній част ині судового рішення, а не в ре золютивній.

На підставі викладеного, су дова колегія Вищого адмініст ративного суду України дійшл а висновку щодо наявності пі дстав для скасування судових рішень судів першої та апеля ційної інстанцій та закриття провадження у справі в части ні позовних вимог ДПІ у Шевче нківському районі м. Запоріж жя про визнання недійсним ук ладеного відповідачами госп одарського зобов' язання у п орядку, передбаченому ст. 207 ГК України.

У свою чергу, органи державн ої податкової служби, вказан і в абзаці 1 статті 10 Закону Укр аїни від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про д ержавну податкову службу в У країні», можуть на підставі п ункту 11 цієї статті звертатис ь до судів із позовами про стя гнення в доход держави кошті в, одержаних за правочинами, в чиненими з метою, яка завідом о суперечить інтересам держа ви і суспільства, посилаючис ь на їхню нікчемність.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено в имогу щодо стягнення в доход держави грошових коштів, отр иманих за спірним господарсь ким зобов' язанням, на підст аві ст. 208 Господарського коде ксу України.

Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господар ське зобов'язання визнано не дійсним як таке, що вчинено з м етою, яка завідомо суперечит ь інтересам держави і суспіл ьства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконан ня зобов'язання обома сторон ами - в доход держави за рішенн ям суду стягується все одерж ане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сто рони стягується в доход держ ави все одержане нею, а також у се належне з неї першій сторо ні на відшкодування одержано го. У разі наявності наміру ли ше в однієї зі сторін усе одер жане нею повинно бути поверн ено другій стороні, а одержан е останньою або належне їй на відшкодування виконаного ст ягується за рішенням суду в д оход держави.

Згідно з частиною 1 статті 208 ГК України, передбачені нею с анкції застосовує лише суд. Ц е правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна мож е бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, о бсязі та порядку, встановлен их законом.

Оскільки зазначені санкці ї є конфіскаційними, стягуют ься за рішенням суду в доход д ержави за порушення правил з дійснення господарської дія льності, то вони належать не д о цивільно-правових, а до адмі ністративно-господарських с анкцій як такі, що відповідаю ть визначенню, наведеному у ч астині першій статті 238 ГК Укр аїни.

Наведене законодавче регу лювання спірних правовіднос ин свідчить на користь висно вку, що застосування санкцій можливо лише у разі виконанн я правочину хоча б однією сто роною. У той же час, зазначені санкції не можна застосовува ти за сам факт несплати подат ків (зборів, інших обов'язкови х платежів) однією зі сторін д оговору, оскільки за таких об ставин правопорушенням є нес плата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявні сть умислу на укладення угод и з метою, яка завідомо супере чить інтересам держави і сус пільства. Оскільки відповіда чем не доведено попередньої узгодженої домовленості між відповідачами на ухилення в ід сплати податків, колегія с уддів Вищого адміністративн ого суду України вважає, що об ставини, на які посилається п озивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не можуть бут и підставою для застосуванн я санкцій, передбачених ст. 208 Г К України.

Зазначений висновок узгод жується з вимогами ч. 2 ст. 18 Зак ону України «Про державну ре єстрацію юридичних осіб та ф ізичних осіб - підприємців» , відповідно до якого у разі, я кщо відомості, які підлягают ь внесенню до Єдиного держав ного реєстру, є недостовірни ми і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірн і. Третя особа не може посилат ися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати пр о те, що такі відомості є недос товірними.

Сам факт скасування держав ної реєстрації підприємства судовим рішенням не тягне за собою безумовних висновків про недійсність усіх угод, ук ладених з моменту його держа вної реєстрації і до моменту виключення з державного реє стру. Юридичним наслідком ск асування державної реєстрац ії підприємства мало бути зд ійснення ліквідаційної проц едури, під час якої вирішують ся питання про задоволення в имог кредиторів, у тому числі держави.

Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного су ду України з наведених мотив ів погоджується із висновкам и судів першої та апеляційно ї інстанцій про відсутність підстав для застосування сан кцій, передбачених ст. 208 ГК Укр аїни.

На підставі викладеног о, керуючись ст.ст. 157, 210 - 231 Кодекс у адміністративного судочин ства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Дер жавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запор іжжя задовольнити частково.

2. Постанову Господарського суду Запорізької області ві д 20.03.2007 року у справі №11/113/07-АП та ух валу Дніпропетровського апе ляційного адміністративног о суду від 04.07.2007 року у справі №22а -184/07 у частині задоволення позо вних вимог про визнання госп одарського зобов' язання не дійсним скасувати із закрит тям провадження у справі у ці й частині.

В решті постанову Господа рського суду Запорізької обл асті від 20.03.2007 року у справі №11/113/0 7-АП та ухвалу Дніпропетровсь кого апеляційного адміністр ативного суду від 04.07.2007 року у с праві №22а-184/07 залишити без змін .

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крі м випадків, встановлених ста ттею 237 Кодексу адміністратив ного судочинства України.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М.

Судді Конюшко К.В.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашко О.І.