Постанова

від 08.12.2022 по справі 585/2762/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2022 року м.Суми

Справа №585/2762/21

Номер провадження 22-ц/816/1036/22

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Ткачук С. С.

з участю секретаря судового засідання -Чуприни В.І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі ОСОБА_2 , Андріївська сільська рада Роменського району Сумської області,

третя особа Андріяшівська сільська рада Роменського району Сумської області

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 05 серпня 2022 року, у складі судді Шульги В.О., ухвалене у м. Ромни, повний текст якого складено 15 серпня 2022 року,

в с т а н о в и в :

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Андріївської сільської ради Роменського району Сумської області, третя особа - Андріяшівська сільська рада Роменського району Сумської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та визнання заповіту нікчемним.

Свої вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_3 і після її смерті відкрилася спадщина. За два роки до смерті матері, у неї різко погіршилися відносини з матір`ю через те, що вона, як донька, не могла надавати матеріальну та фінансову допомогу і підтримку, оскільки весь цей час була прикута до ліжка через хворобу, має III групу інвалідності. До 02 червня 2017 року, у зв`язку із прогресуванням хвороби, перебувала на диспансерному обліку. Мати перейшла проживати до іншої доньки - її сестри ОСОБА_2 , у якої два останніх роки прожила і померла. Сестра чинила перешкоди у її спілкуванні з матір`ю, проживали вони в різних населених пунктах, про дату та час смерті матері рідна сестра навіть не повідомила. Дізналася вона про смерть матері у 2007 році (на початку року) від знайомих, тобто після закінчення шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини. У 2021 році вона дізналася, що 29.11.2005 року матір`ю був складений заповіт, згідно з яким усе майно померла заповіла її сестрі ОСОБА_2 , хоча за життя остання говорила про те, що усе майно у заповіті поділить порівну між нею та сестрою. Вказує, що їх мама, в силу свого похилого віку, на момент складення заповіту за межі подвір`я ( АДРЕСА_1 ) не виходила, постійно знаходилася в самому будинку, тому секретар Андріївської сільської ради Дригус З.І., з метою посвідчення заповіту, здійснила виїзд за місцем фактичного проживання матері. Вона впевнена, що, підписуючи заповіт, мати його навіть не читала, бо складення заповіту було ініціативою ОСОБА_2 . З метою оформлення спадщини після смерті матері, ОСОБА_2 зверталася до Роменської державної нотаріальної контори: подала заяву про прийняття спадщини, навмисно після закінчення шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини, щоб нотаріус не змогла повідомити спадкоємців про відкриття спадщини, не повідомила її про смерть матері навмисно, щоб вона пропустила шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, що свідчить про недобросовісну поведінку, як спадкоємиці. Зловживаючи своїми правами та обов`язками, рідна сестра не повідомила про смерть матері, хоча вона, як інвалід, має право на обов`язкову частку у спадщині. Посадова особа виконавчого комітету сільської ради також не повідомила про смерть матері, не зробила оголошення в пресі, що об`єктивно перешкодило їй, як спадкоємиці, в належний строк звернутися для реалізації своїх спадкових прав, в тому числі обов`язкової частки на спадщину, що є поважними причинами пропущеного строку для подання заяви про прийняття спадщини. Саме на нотаріуса та на посадову особу органу місцевого самоврядування покладено обов`язок щодо повідомлення спадкодавця про необхідність подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом чи про відмову від її прийняття, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини. Спеціальним нормативним актом, який регулював на день складення заповіту повноваження посадових осіб місцевого самоврядування під час вчинення ними нотаріальних дій, була Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 р. № 22/5. Згідно з п. 2 Інструкції, нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських Рад народних депутатів вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів покладено вчинення цих дій. Тобто, на певну посадову особу виконавчого комітету сільської ради виконання повноважень на вчинення нотаріальних дій має бути покладено рішенням виконкому сільської ради. Те, що згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» секретар сільської ради може за рішенням ради одночасно здійснювати повноваження секретаря виконавчого комітету відповідної ради, а згідно з ч. 5 ст. 51 цього Закону функції секретаря виконкому за рішенням ради може здійснювати секретар відповідної ради, не надає автоматично секретарю виконкому повноваження вчиняти нотаріальні дії без відповідного рішення виконкому про це, навіть за умови, коли таке рішення відсутнє. Тобто, ОСОБА_4 працювала секретарем Андріївської сільської ради Роменського району Сумської області і їй не надавалися повноваження на вчинення нотаріальних дій рішенням виконкому сільської ради.

Посилаючись на зазначені обставини, просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном 1 місяць, який рахувати з дня набрання рішенням законної сили; визнати нікчемним заповіт ОСОБА_3 , 29.11.2005 року, посвідчений секретарем Андріївської сільської ради Роменського району Сумської області Дригус З.І., зареєстрований в реєстрі за № 176.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 05 серпня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та визнання заповіту нікчемним відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 3000 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та прийняти постанову про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не врахував, що її рідна сестра умисно не повідомила про смерть матері, про це вона дізналася на початку 2007 року від знайомих, тобто після закінчення шестимічного строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Вона, як інвалід, має право на обов`язкову частку у спадщині. Причиною пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини є недобросовісна поведінка відповідача ОСОБА_2 та нотаріуса, який зобов`язаний був повідомити її про відкриття спадщини, проте, суд не прийняв цього до уваги та не врахував висновків, зроблених Верховним Судом у постанові від 21 вересня 2020 року у справі № 130/2517/18; від 23 серпня 2017 року у справі № 1320цс17; від 10 січня 2019 року у справі № 263/1221/17.

Не погоджується з висновками суду про те, що позивач і її сестра ОСОБА_2 проживають в одному районі, мають спільних родичів, знайомих, тому позивач могла дізнатися про стан матері від інших рідних, з якими спілкуються обидві сестри. Вважає, що суд безпідставно не взяв до уваги покази свідків.

Оскільки посвідчення заповіту було зроблено особою, яка не мала повноважень на вчинення нотаріальних дій, заповіт має бути визнаний нікчемним.

Посилається на те, що в судових дебатах вона заперечувала проти стягнення з неї витрат на правничу допомогу зважаючи на те, що є пенсіонеркою, отримує мізерну пенсію, є особою з інвалідністю, тому вважає помилковими висновки суду про те, що вона не оспорювала розмір витрат на правничу допомогу.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Цимбал В.І. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Вказує, що судом ухвалене законне та обґрунтоване рішення, тому підстав для його скасування немає.

Учасники справи повідомлені про час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку, але в судове засідання не з`явились.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , якає є матір`ю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до змісту довідки характеристики Пустовійтівської сільської ради від 21.07.2020 р. № 578, ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно була зареєстрована в АДРЕСА_1 . Заборони на будь-яке майно на території Пустовійтівської сільської ради не зареєстровано. Діти померлої: дочки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Відомостями про інших спадкоємців сільська рада не володіє. Заповіт від імені ОСОБА_3 виконкомом Пустовійтівської сільської ради Роменського району не посвідчувався. За вище вказаною адресою спадкодавиця ОСОБА_3 на день своєї смерті була зареєстрована одна.

29 листопада 2005 року ОСОБА_3 заповіла усе своє майно ОСОБА_2 . Заповіт посвідчено секретарем Андріївської сільської ради Дригус Зінаїдою Іванівною 29 листопада 2005 року. При цьому в заповіті зазначено, що заповіт записаний зі слів ОСОБА_3 . Заповіт до підписання прочитаний вголос заповідачем ОСОБА_3 і власноручно підписаний нею у її присутності о 9 годині 24 хвилин вдома. Особу заповідача встановлено, дієздатність її перевірено.

Відповідно до довідки КНП «Роменська ЦРЛ» РМР № 4 від 03.02.2021 року ОСОБА_1 знаходиться на «Д» обліку з 18.04.2002 року з приводу Дз: Злоякісне новоутворення щитовидної залози гр. ІІІ ст. ІІ. Знаходилась на стаціонарному лікуванні з 03.08.2004 -17.08.2004 та з 08.08.2005 22.08.2005 р. 24.04.2002 тотальне видалення щитовидної залози. Останній огляд онколога 22.08.2005 р.

Відповідно довідки Роменського відділу обслуговування громадян головного управління Пенсійного фонду України від 08.02.2021 р. ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФ України та отримує пенсію по інвалідності з 19.08.2002 р.

Зі свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видане 06 березня 2002 року, вбачається, що спадкоємицею майна ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_3 .

Відповідно до виписки з медичної картки стаціонарного хворого, ОСОБА_1 знаходилась на лікуванні в Сумському обласному онкологічному диспансері з 18.04.2002 р. по 30.04.2002 р. з діагнозом: Рак щитовидної залози. Відповідно до інших довідок встановлено, що ОСОБА_6 проходила обстеження 20.09.2005 року в Сумському обласному кардіологічному диспансері, 30.06.2004 року, 20.07.2004 року в інституті онкології.

Постановою Сумського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 травня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення. Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права на спадщину за заповітом.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд виходив з того, що позивач не довела, що не знала про смерть матері, не вказала об`єктивних, непереборних труднощів для звернення до нотаріуса для подання заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк.

Вирішуючи спір в частині вимог позивача про визнання заповіту нікчемним суд виходив з того, що всупереч принципам змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства позивач не довела відсутності у секретаря сільської ради повноважень на вчинення нотаріальних дій.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам закону.

За загальними положеннями про спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст. 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Як роз`яснено у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справі, що переглядається, встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач не надала доказів, що зверталася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини і їй відмовлено у вчиненні нотаріальних дій у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини. Тому, доводи апеляційної скарги про те, що вона, як тільки дізналася про смерть матері, у 2007 році зверталася до нотаріальних контор м. Ромни із заявами про прийняття спадщини, є безпідставними та такими, що не підтверджені доказами. Разом з тим, коли ОСОБА_1 , за її твердженням, у 2007 році дізналася про те, що пропустила встановлений законом строк для подання заяви про прийняття спадщини, вона звернувся до суду з відповідним позовом через тривалий час, лише у вересні 2021 року.

Не є підставою для визначення додаткового строку на прийняття спадщини необізнаність спадкоємця про смерть спадкодавця. У постановах від 11 листопада 2020 року по справі № 750/262/20, від 13 грудня 2018 року по справі № 459/295/16-ц та від 11 липня 2018 року по справі № 381/4482/16-ц Верховний Суд вказав, що за відсутності у спадкоємця перешкод для подання заяви, якщо він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. До відповідного висновку приходив і Верховний Суд України у постановах від 04 листопада 2015 року по справі № 6-1486цс15, від 26 вересня 2012 року по справі № 6-85цс12.

Таким чином, незнання про смерть спадкодавця як причина пропуску строку для прийняття спадщини не може бути визнана поважною, оскільки сама по собі ця обставина без встановлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність причин пропуску зазначеного строку.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як недобросовісна поведінка відповідача ОСОБА_2 та нотаріуса, який не повідомив її про відкриття спадщини.

Так, відповідач ОСОБА_2 не вчинила жодних дій, які перешкоджали б позивачу своєчасно подати заяву про прийняття спадщини, а повідомляти позивача про смерть матері не є її обов`язком.

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.

Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Таким чином, на нотаріуса покладено обов`язок щодо повідомлення спадкоємця про необхідність подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом чи про відмову від її прийняття, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини.

З витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с. 28) вбачається, що спадкова справа Роменською районною державною нотаріальною конторою зареєстрована в Спадковому реєстрі 28.11.2006 року, тобто через 9 місяців після смерті спадкодавця ОСОБА_3 і після закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини, тому посилання позивача на недобросовісну поведінку нотаріуса, який зобов`язаний був повідомити її про відкриття спадщини, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Крім того, спадкодавицею був складений заповіт не на її ім`я.

З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

Посилання позивача на постанови Верховного Суду від 21 вересня 2020 року у справі № 130/2517/18; від 10 січня 2019 року у справі № 263/1221/17, від 23 серпня 2017 року у справі № 1320цс17 є безпідставними, оскільки їх зміст не свідчить про тотожність обставин цих справ і обставин справи, яка переглядається. Зокрема, у постановах, які наводить позивач, суд дійшов висновку, що при наявності заповіту належне повідомлення спадкоємців про відкриття спадщини є обов`язком нотаріуса. Проте, у справі, що переглядається позивач посилається на неповідомлення нотаріусом її, як особу, яка має обов`язкову частку у спадковому майні, а не як особу, на яку складено заповіт.

Враховуючи тривалість пропуску строку для прийняття спадщини, що становить понад 15 років, а також встановлені обставини, колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивач не довела існування об`єктивних та непереборних перешкод для подання заяви про прийняття спадщини в установлений законом шестимісячний строк, а підстави, на які посилається позивач у позові та в апеляційній скарзі, не можна вважати поважними причинами пропуску такого строку.

Пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного або оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав вважати складений ОСОБА_3 заповіт, яким вона заповіла все належне їй майно дочці ОСОБА_2 , нікчемним, оскільки позивач не надала суду жодного належного та допустимого доказу порушення вимог чинного законодавства при його складанні чи посвідченні. Крім того, пропуск позивачем строку для прийняття спадщини без поважних причин не свідчить про наявність у неї порушеного, невизнаного або оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку.

Таким чином, доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.

Судом встановлено, що 18 листопада 2021 року між адвокатом Цимбалом В.І. та Войтенко А.О. укладено договір про надання правничих послуг. Згідно з умовами договору, адвокат приймає на себе зобов`язання надати клієнту правничу допомогу: здійснювати захист прав та законних інтересів клієнта в якості його представника у цивільній справі № 585/2762/21.

Відповідно до квитанції № 49 від 20 листопада 2021 року адвокат Цимбал В.І. отримав від ОСОБА_2 3000 грн як оплату за надання професійної правничої допомоги.

Стягуючи з позивача на користь відповідача витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 3000 грн, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що такий розмір є розумним і справедливим з огляду на те, що представник відповідача адвокат Цимбал В.І. склав відзив на позов та приймав участь у судових засіданнях більш ніж три години робочого часу. Доводи апеляційної скарги про те, що в судових дебатах вона заперечувала проти стягнення з неї витрат на правничу допомогу на правильність висновків суду не впливають.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 05 серпня 2022 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - О. Ю. Кононенко

Судді: В. І. Криворотенко

С. С. Ткачук