Рішення

від 23.11.2022 по справі 753/5729/22

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/5729/22

провадження № 2/753/4974/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2022 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Заставенко М.О.,

з секретарем судового засідання Проценко Я.Б.,

за участю

представника позивача Списа Олександра Івановича,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тубордерс Україна»</a>, третя особа ОСОБА_3 про застосування наслідків недійсності правочину,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2022 року ОСОБА_2 звернувся в Дарницький районний суд м. Києва із позовною заявою до ТОВ «Тубордерс Україна», третя особа ОСОБА_3 , про стягнення з відповідача на свою користь коштів у сумі 657 500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 є одним із співзасновників ТОВ «Тубордерс Україна», іншим співзасновником є Крукаускас Відас. У період з червня 2020 року по січень 2021 року позивачем, як співзасновником товариства, на підставі договорів про надання поворотної безоплатної фінансової допомоги № 24/06/2020 р. від 24.06.2021 р., №10/08/2020 р. від 10.08.2020 р., № 01/09/2020 р. від 01.09.2020 р., № 06/10/2020 від 06.10.2020 р., № 09/11/2020 від 09.11.2020 р., № 03/12/2020 від 03.12.2020 р., № 11/01/2021 від 11.01.2021 надано ТОВ «Тубордерс Україна» поворотну безоплатну допомогу на загальну суму 657 500,00 грн. А саме:

- за договором № 24/06/2020 від 24.06.2020 фактично надано 40 000,00 грн.;

- за договором № 10/08/2020 від 10.08.2020 фактично надано 45 000,00 грн., з них повернуто 15 000,00 грн., залишок неповернутих коштів 30 000,00 грн.;

- за договором № 01/09/2020 від 01.09.2020 фактично надано 187 000,00 грн. та перераховано частинами 03.09.2020 - 40 000,00 грн., 08.09.2020 - 70 000,00 грн., 11.09.2020 - 70 000,00 грн., 21.09.2020 - 2 500,00 грн., 21.09.2020 - 5 000,00 грн.;

- за договором № 06/10/2020 від 06.10.2020 фактично надано 40 000,00 грн. та перераховано частинами 06.10.2020 - 20 000,00 грн., 27.10.2020 - 20 000,00 грн.;

- за договором № 09/11/2020 від 09.11.2020 фактично надано 80 000,00 грн. та перераховано частинами 09.11.2020 - 20 000,00 грн., 10.11.2020 - 30 000,00 грн., 13.11.2020 - 30 000,00 грн.;

- за договором № 03/12/2020 від 03.12.2020 фактично надано 80 000,00 грн. та перераховано частинами 02.12.2020 - 30 000,00 грн., 07.12.2020 - 20 000,00 грн., 30.12.2020 - 30 000,00 грн.;

- за договором № 11/01/2021 від 11.01.2021 фактично надано 200 000,00 грн. та перераховано частинами 15.01.2021 - 80 000,00 грн., 19.01.2021 - 40 000,00 грн., 26.01.2021 - 80 000,00 грн.

Оскільки рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14.12.2021 у справі № 753/10263/21 визнано недійсними договори про надання поворотної безоплатної фінансової допомоги № 24/06/2020 р. від 24.06.2021 р., №10/08/2020 р. від 10.08.2020 р., № 01/09/2020 р. від 01.09.2020 р., № 06/10/2020 від 06.10.2020 р., № 09/11/2020 від 09.11.2020 р., № 03/12/2020 від 03.12.2020 р., № 11/01/2021 від 11.01.2021, що укладені між ТОВ «Тубордерс Україна» та ОСОБА_2 , останній просив стягнути перераховані ним на користь ТОВ «Тубордерс Україна» кошти на виконання вказаних договорів.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О. від 23.06.2022 відкрито провадження за вказаною позовною заявою, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання.

09.08.2022 до суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому не визнає заявлені позовні вимоги з тих підстав, що вказані договори про надання поворотної безоплатної фінансової допомоги були визнані судом недійсними, що було визнано самим ОСОБА_2 . Крім того, на підтвердження перерахування коштів позивачем надано до суду квитанції на загальну суму 177 500,00 грн., по виписці з рахунку відповідача вбачається зарахування коштів на суму 390 000,00 грн. з призначенням платежу «безвідсоткова поворотна фінансова допомога від засновника ОСОБА_2 », в той час як позивач стверджує про перерахування 625 500,00 грн. Вважає подання даного позову черговою спробою незаконного заволодіння коштами ТОВ «Тубордерс Україна», оскільки позивач вже звертався до суду із позовом про стягнення поворотної фінансової безоплатної допомоги з врахуванням інфляції та трьох відсотків річних від простроченої суми, який в подальшому залишив без розгляду.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 10.08.2022 закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті.

18.08.2022 представником позивача до суду подано відповідь на відзив, в якому зазначив, що відповідач вказує завідомо неправдиві та перекручені обставини, посилаючись на які намагається уникнути поверненню ОСОБА_2 коштів, які були перераховані на рахунок відповідача в якості фінансової допомоги.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення заявлених вимог.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що між ТОВ «ТУБОРДЕРС УКРАЇНА», в особі директора Завалка В.Я. та ОСОБА_2 , як фізичною особою, було укладено договори про надання поворотної фінансової допомоги № 24/06/2020 р. від 24.06.2021 р., №10/08/2020 р. від 10.08.2020 р., № 01/09/2020 р. від 01.09.2020 р., № 06/10/2020 від 06.10.2020 р., № 09/11/2020 від 09.11.2020 р., № 03/12/2020 від 03.12.2020 р., № 11/01/2021 від 11.01.2021.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14.12.2021 у справі № 753/10263/21 визнано недійсними договори про надання поворотної безоплатної фінансової допомоги № 24/06/2020 р. від 24.06.2021 р., №10/08/2020 р. від 10.08.2020 р., № 01/09/2020 р. від 01.09.2020 р., № 06/10/2020 від 06.10.2020 р., № 09/11/2020 від 09.11.2020 р., № 03/12/2020 від 03.12.2020 р., № 11/01/2021 від 11.01.2021, що укладені між ТОВ «Тубордерс Україна» та ОСОБА_2 .

Згідно частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

У абзаці 1 частини першої статті 216 ЦК України передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 (провадження № 12-83гс18) зроблено висновок, що "положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що цей вид зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали".

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено висновок, що "предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України".

Системне тлумачення абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України та пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що:

- законодавець не передбачив можливість здійснення односторонньої реституції;

- правила абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України застосовуються тоді, коли відбувається саме двостороння реституція;

- в тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, то для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України.

Враховуючи те, що договори про надання поворотної безоплатної фінансової допомоги № 24/06/2020 р. від 24.06.2021 р., №10/08/2020 р. від 10.08.2020 р., № 01/09/2020 р. від 01.09.2020 р., № 06/10/2020 від 06.10.2020 р., № 09/11/2020 від 09.11.2020 р., № 03/12/2020 від 03.12.2020 р., № 11/01/2021 від 11.01.2021 визнані судом недійсними, суд вважає правомірними вимоги позивача щодо повернення йому коштів, сплачених за цими договорами.

Що стосується суми яка підлягає поверненню, то звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 зазначив, що на виконання вищевказаних договорів, він перерахував на рахунок ТОВ «Тубордерс Україна» поворотну безоплатну допомогу на загальну суму 657 500,00 грн.

Однак, з інформації наданої АТ «Укрсиббанк» на запит суду щодо руху коштів по рахунку ТОВ «Тубордерс» вбачається наступні перерахування коштів ОСОБА_2 в якості поворотної безвідсоткової фінансової допомоги: 20.08.2020 на суму 25 000,00 грн.; 03.09.2020 на суму 40 000,00 грн.; 08.09.2020 на суму 70 000,00 грн.; 11.09.2020 на суму 70 000,00 грн.; 21.09.2020 на суму 2 500,00 грн.; 21.09.2020 на суму 5 000,00 грн.; 06.10.2020 на суму 20 000,00 грн.; 27.10.2020 на суму 20 000,00 грн.; 09.11.2020 на суму 20 000,00 грн.; 10.11.2020 на суму 30 000,00 грн.; 13.11.2020 на суму 30 000,00 грн.; 03.12.2020 на суму 30 000,00 грн.; 07.12.2020 на суму 20 000,00 грн.; 30.12.2020 на суму 30 000,00 грн.; 15.01.2021 на суму 80 000,00 грн.; 19.01.2021 на суму 40 000,00 грн.; 26.01.2021 на суму 80 000,00 грн. Всього на загальну суму 612 500,00 грн.

Таким чином, суд вважає доведеним перерахування суми в розмірі 612 500,00 грн., які підлягають поверненню на користь позивача.

Загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, на момент здійснення платежів, були визначені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (далі - Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті № 22).

Згідно з Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті № 22 платник - особа, з рахунку якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання до банку або іншої установи - члена платіжної системи документа на переказ готівки разом з відповідною сумою коштів.

Платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника.

Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Відповідно до частини п`ятої статті 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" платіжні інструменти мають бути оформлені належним чином і містити інформацію про їх емітента, платіжну систему, в якій вони використовуються, правові підстави здійснення розрахункової операції і, як правило, держателя платіжного інструмента та отримувача коштів, дату валютування, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення банком розрахункової операції, що цілком відповідають інструкціям власника рахунку або іншого передбаченого законодавством ініціатора розрахункової операції.

Отже, саме на позивача як платника покладено обов`язок заповнення платіжного документа в частині реквізиту "призначення платежу" та саме він відповідає за дані, що зазначені в цьому реквізиті платіжного доручення.

З банківської виписки не вбачається, що решта платежів були здійснені позивачем.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд вважає заявлені позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тубордерс Україна»</a> на користь ОСОБА_2 грошові кошти внесені:

за договором № 10/08/20 від 10.08.2020 у розмірі 25 000 грн;

за договором № 01/09/20 від 01.09.2020 у розмірі 187 500 грн;

за договором № 06/10/2020 від 06.10.2020 у розмірі 40 000 грн;

за договором № 09/11/2020 09.11.2020 у розмірі 80 000 грн;

за договором № 03/12/2020 від 03.12.2020 у розмірі 80 000 грн

за договором № 11/01/2021 від 11.01.2021 у розмірі 200 000 грн,

а всього 612 500 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Позивач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 .

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Тубордерс Україна»</a>, код ЄДРПОУ 43606022, адреса м. Київ, вул. Колекторна, 3.

Третя особа ОСОБА_3 , адреса АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя М.О. Заставенко

Повний текст рішення складено 02.12.2022.