Ухвала

від 14.11.2022 по справі 757/26889/22-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/26889/22-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2022 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 в інтересах Teleport logistics limited на бездіяльність слідчого Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у м. Києві, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №62021100020000238 від 09.07.2021,-

ВСТАНОВИВ:

03.10.2022 у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах Teleport logistics limited на бездіяльність слідчого Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у м. Києві, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №62021100020000238 від 09.07.2021.

Так, в обґрунтування скарги та наданих додаткових пояснень, адвокат зазначає, що під проведення обшуків було вилучено вантажі за авіанакладними № 501-0383 5893 від 24.05.2021 року, № 501-0383 5952 від 28.05.2021, № 501-0383 6033 від 01.06.2021 року, на вилучення яких ухвалами слідчих суддів не надавався дозвіл та арешт не накладався.

Адвокат вказує, що TELEPORT LOGISTICS LIMITED LLC не має жодного відношення до ТОВ «ПРЕМІУМ ПАКЕТ ГМБХ ЕНД КО.КГ» код ЄДРПОУ 37880992, є самостійною юридичною особою, що здійснює свою діяльність виключно в межах правового поля. Вантажі TELEPORT LOGISTICS LIMITED LLC не мають жодного відношення та не належать/не пов`язані з ТОВ «ПРЕМІУМ ПАКЕТ ГМБХ ЕНД КО.КГ» код ЄДРПОУ 37880992, не є забороненими до ввезення чи вилученими з обігу.

Таким чином, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, у кримінальному провадженні №62021100020000238 від 09.07.2021 року щодо неповернення TELEPORT LOGISTICS LIMITED LLC вантажі за авіанакладними № 501-0383 5893 від 24.05.2021 року, № 501-0383 5952 від 28.05.2021, № 501-0383 6033 від 01.06.2021 року;

- зобов`язати уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, у кримінальному провадженні №62021100020000238 від 09.07.2021 року повернути TELEPORT LOGISTICS LIMITED LLC вантажі за авіанакладними № 501-0383 5893 від 24.05.2021 року, № 501-0383 5952 від 28.05.2021, № 501-0383 6033 від 01.06.2021 року.

Особа, що подала скаргу в судове засідання не з`явилася, про місце і час розгляду скарги повідомлена належним чином. Разом з цим, представником було подано заяву, в якій остання просила розглядати скаргу без фіксування технічними засобами.

Слідчий/прокурор у судове засідання не з`явились, про розгляд скарги повідомлені належним чином.

Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність не з`явившихся осіб, на підставі наданих доказів.

Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали провадження приходжу до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що Слідчими другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Києві) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62021100020000238 від 09.07.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Вбачається з посилань адвоката та наданих матеріалів дійсно було проведено ряд обшуків під час здійснення досудового розслідування, які в подальшому були легалізовані на підставі ухвал слідчого судді.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Згідно положень ч.ч. 8, 9 ст. 236 КПК України, особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку. Другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім`ї або його представникові.

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» (<...>) [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Згідно зі ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.

Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.

Разом з цим, з матеріалів скарги, які були надані слідчому судді, не вдається встановити, які саме речі та документи були вилученні згідно даних накладних. Окрім цього, на думку суду, стороною звернення не надано достатньо доказів, які свідчать що дані накладні та товар, які просить повернути адвокат належить саме цій компанії.

Відтак, суд вважає, що скарга є недостатньо обґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про безпідставність вимог скарги, а відтак у задоволенні вимог скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах Teleport logistics limited на бездіяльність слідчого Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у м. Києві, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №62021100020000238 від 09.07.2021 - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1