Рішення

від 01.12.2022 по справі 445/2043/21

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 445/2043/21

провадження № 2/445/121/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

01 грудня 2022 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Сивака В. М.

секретаря судового засідання Захарчук Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Золочівського районного суду Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариство здодатковою відповідальністю«Страхова компанія«Бенефіт» про стягнення страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Бенефіт» (далі відповідач, ПрАТ «СК «Перша»), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 172222,00 гривень страхового відшкодування згідно Договору комплексного страхування подорожуючих осіб №6117602 від 03 вересня 2018 року.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 03 вересня 2018 року між ним та ТДВ «Страхова компанія «Глобал Гарант» (з 21.06.2019 року перейменовано на ТДВ «Страхова компанія «Бенефіт») було укладено Договір комплексного страхування подорожуючих осіб №6117602 зі строком дії з 03.09.2018 року до 27.09.2018 року, за яким відповідач взяв на себе зобов`язання надати позивачу страхові послуги на час його перебування за кордоном, і у разі настання страхового випадку оплатити всі пов`язані з цим медичні витрати в розмірі 30 тис. Євро.

13 вересня 2018 року під час відпочинку в Греції, а саме готель Mirragio (Kanistro, Paliouri 630 85, Греція) відбулася страхова подія, а саме різкі болі у правій частині частині живота після чого Позивач звернувся до медичного працівника готелю Mirragio для проведення обстеження. В його присутності Позивач у телефонному режимі відповідно до п.п. 8.1.-8.3. Договору звернувся до Відповідача та повідомив про свій стан та всі необхідні обставини. Після цього, Позивач отримав скерування до European Interbalcan Medical Center, де було поставлено діагноз гострий гангренозний апендицит і в терміновому порядку була проведена операція.

Посилаючись на те, що в порушення умов зазначеного вище договору відповідач не відшкодував указані витрати позивачу, на підставіст. 16 Закону України «Про страхування», ст.ст.979,992 Цивільного кодексу України(даліЦК України),ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач звернувся до суду з указаним позовом.

Ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 08.11.2021 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТДВ «СК «Бенефіт» про стягнення страхового відшкодування.

Позивач у судове засідання не з`явився; про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином; подав до суду заяву, у якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи явку свого представника не забезпечив, причин неявки суд неповідомив, відзиву на позовну заяву не подав, клопотань про відкладення розгляду справи не подав.

Тому суд ухвалює заочне рішення в порядкуст. 280 ЦПК Українина підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ч. 8 ст.178 ЦПК Українитак як представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового зсідання технічними засобами згідно ч.2ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.

Повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, які підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами в їх сукупності, відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

03 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та ТДВ «Страхова компанія «Глобал Гарант» (далі- ТДВ «СК «Бенефіт») було укладено Договір комплексного страхування подорожуючих осіб №6117602 зі строком дії з 03.09.2018 року до 27.09.2018 року (далі Договір).

Відповідно до пункту 2.1.2. Договору страховим випадком є виникнення в період дії Договору страхування витрат страхувальника (Застрахованої особи) під час поїздки за кордон за оплату вартості наданих йому невідкладних медичних послуг, передбачених Договором страхування, якщо ці послуги були узгоджені із Страховиком та надані Застрахованій особі у зв`язку із надзвичайними подіями згідно з п.2.1.1.

Договір було укладено з наступними умовами: територія дії Європа; період страхування з 03.09.2018 року по 27.09.2018 року (25 днів) з лімітом перебування за кордоном 10 днів; страхова сума на одну особі «медичні та інші витрати» - 30000 Євро; франшиза 0 Євро; кількість застрахованих осіб- одна; програма страхування «одна» відповідно до якої кількість поїздок «One trip» (одна поїздка).

Відповідно дост. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Так, згідно з ст.16ЗУ «Про страхування» від07.03.1996року №85/96-ВРдоговір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст.979ЦК Україниза договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Як вбачається з ст.998ЦК Українистрахових зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений законом.

Згідно з ст.8 ЗУ «Про страхування»страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до частини першоїстатті 628ЦК Українизміст договору, у першу чергу, становлять його умови, визначені на розсуд сторін.

Відповідно достатті 629ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

13 вересня 2018 року під час відпочинку в Греції, а саме готель Mirragio (Kanistro, Paliouri 630 85, Греція) відбулася страхова подія, а саме різкі болі у правій частині частині живота після чого Позивач звернувся до медичного працівника готелю Mirragio для проведення обстеження. Цей медичний працівник погодився провести обстеження, при умові повідомлення страхової компанії (ТДВ «СК Глобал Гарант». В його присутності Позивач у телефонному режимі відповідно до п.п. 8.1.-8.3. Договору звернувся до Відповідача та повідомив про свій стан та всі необхідні обставини. Після цього, Позивач отримав скерування до European Interbalcan Medical Center, де було поставлено діагноз гострий гангренозний апендицит і в терміновому порядку була проведена операція.

Листом за вх.№ 183 від 28.09.2018 року, який було отримано Страховиком 05.10.2018 року Позивач направив Страховику пакет необхідних документів для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства. Серед скерованих документів були: квитанція про надання послуг серії КД №19184 від 17.09.2018 р. (оригінал, копія, переклад); квитанція про надання послуг серії КД №19184 від 17.09.2018 р. (оригінал, копія, переклад); виписка із медичної карти амбулаторного хворого (оригінал, копія, переклад); квитанція про надання послуг серії РД №47456 від 13.09.2018 р. КТ 529 (оригінал, копія, переклад); оплата згідно рахунку-фактури ІН 529; Дебет-оплата згідно рахунку-фактури на суму 5500 євро; дебет-оплата згідно рахунку-фактури на суму 4093,91 євро; квитанція оплати на суму 4000 євро; квитанція оплати серія РД №6046 від 13.09.2018 на суму 12 євро; рентген грудної клітини, F; рентген живота у вертикальному положенні; рецепт від 13.09.2018; рентген грудної клітини, F; інформаційний лист (оригінал на 2-х сторінках); результати лабораторних досліджень (оригінал на 9-ти сторінках); квитанція про оплату ТДВ СК «Глобал» від 03.09.2018 р. на суму 100 грн.

За результатами опрацювання листа Позивача та долучених документів, Відповідач скерував лист, у якому просив долучити наступні документи: Заяву про виплату страхового відшкодування на бланку Страховика; документ, що посвідчує особу (копії паспорта); довідку Державної прикордонної служби України про перетин державного кордону; копію закордонного паспорту з відмітками про перетин державного кордону.

26.12.2018 року Позивачем було скеровано Відповідачу Заяву на затвердженому бланку та витребовувані документи, які Страховик отримав 02.01.2019 року.05.02.2019 року Позивачем було отримано Лист від Страховика за вих.№250119-05 від 25.01.2019 р. відповідно до якого Страховик просить Довідку з Державної прикордонної служби України про перетин державного кордону України за весь строк дії Договору та копії всіх сторінок закордонного паспорта, після чого Страховик прийме рішення про здійснення страхового відшкодування.

У відповідь на вищезазначений лист, Позивач скерував Страховику завірені копії всіх сторінок закордонного паспорта ОСОБА_1 № НОМЕР_1 (17 арк.); Довідка від ГЦОСІ Державної прикордонної служби України від 14.03.2019 року за вих.№184/К-3536 про перетинання державного кордону України за період з 03.09.2018 р. по 27.09.2018 р. Згідно зазначеної довідки Державної прикордонної служби, Позивач перетинав державний кордон двічі у період з 03.09.2018 року по 27.09.2018 року, а саме: виїзд 03.09.2018 року в`їзд 04.09.2018 року; виїзд 09.09.2018 року в`їзд 18.09.2018 року. Відповідні документи були отримані Страховиком 22.04.2019 року.

Відповідно до п.5.3. умов Договору, страховий захист починається з моменту перетину застрахованою особою державного кордону України, але не раніше зазначеної в Договорі страхування дати початку його дії та закінчується з моменту перетину Застрахованою особою державного кордону під час в`їзду в Україну.

Відповідно до п.7.4.2. Договору страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування на умовах та у строк, передбачений даним Договором страхування.

Разом з тим, Відповідач відмовляється виплатити ОСОБА_1 страхове відшкодування, посилаючись на ту обставину, що з 03.09.2018 року по 04.09.2018 року Позивачем було здійснено одну поїздку, на яку розповсюджувався страховий захист і яка була застрахована згідно Договору №6117602. Відповідно до умов Договору страхування станом на 04.09.2018 року під час повернення в Україну Відповідача страховий захист його закінчився.

Відповідно до п.4.3.2. Договору страхування підставою для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування є подання Страхувальником (Застрахованою особою) свідомо неправдивих відомостей про предмет договору Страхування або про факт настання страхового випадку.

Відповідач вважає, що має право на застосування п.4.3.2. Договору страхування та відповідно на відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки позивачем подано недостовірні відомості щодо перетину державного кордону. Разом з тим, суд критично оцінює відповідні аргументи Відповідача, зважаючи на наступне.

Згідно статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату, а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Жодної інформації з приводу того, що «One trip» означає розповсюдження дії договору страхування лише першу подорож не зазначено ні у самому договорі страхування, ні у правилах страхування, розміщених на офіційному веб-сайті Відповідача.

Дослівний переклад словосполучення «One trip» звучить одна подорож, а не перша подорож, що можна трактувати як можливість отримання відшкодування лише у випадку настання страхового випадку в межах однієї подорожі.

Відповідно до п.5.4. Договору страхування при багаторазових поїздках Застрахованої особи за кордон, Договір страхування містить обмеження щодо максимальної кількості днів перебування Застрахованої особи за кордоном протягом строку дії договору страхування. Максимальна кількість днів перебування Застрахованої особи за кордоном автоматично зменшується на кількість днів попереднього перебування Застрахованою особою за кордоном під час дії Договору страхування.

Договором страхування, укладеним між сторонами визначено ліміт перебування за кордоном 10 днів. Як вбачається із Довідки Державної прикордонної служби України №184/К-3536 Позивач протягом строку дії договору здійснив дві поїздки за кордон з 03.09.2018 р.-04.09.2018р. (1 день) та 09.09.2018р.-18.09.2018 (9 днів). Таким чином сумарна кількість днів перебування ОСОБА_1 за кордоном протягом строку дії Договору страхування не перевищила ліміт перебування Позивача за кордоном.

Тому суд приходить до висновку, що між ОСОБА_1 та Страховою компанією «Бенефіт» не було досягнуто згоди щодо розуміння графи кількість поїздок «One Trip» як перша поїздка. Із змісту долученого до матеріалів справи договору страхування вбачається можливість Застрахованої особи здійснювати кілька поїздок за кордон і межах загального ліміту перебування за кордоном протягом строку дії договору. Тому, зважаючи на те, що у межах строку дії договору страхування із ОСОБА_1 стався лише один страховий випадок, а останнім не перевищено ліміту перебування за кордом, відмова Відповідача у виплаті страхового відшкодування є незаконною, а відповідно страхове відшкодування підлягає виплаті.

Згідно правового висновку ВС, зробленого у справі № 352/1950/15-ц (61-2973св22) (постанова від 05.10.2022 р.) у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (принцип Сontra proferentem).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Однією з підстав виникнення зобов`язання є договір (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів.

Згідно з частиною першою статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України.

У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значень термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення. Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21) зроблено висновок, що «у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення «contra proferentem». «Contra proferentem» (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem») - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» («no individually negotiated»), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін». Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище, оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.

Отже, зважаючи на неоднозначність тлумачення умов договору страхування в частині закріплення умови «програма страхування А, відповідно до якої кількість поїздок «One trip», а також на те, що Договір страхування №6117602 є договором приєднання та викладений на умовах Відповідача, суд вважає за доцільне застосувати принцип contra proferentem і відповідно має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище.

Враховуючи викладене, керуючись Законом України «Про страхування», ст.ст.11,509,526,598,611,612,625,979 Цивільного кодексу України, ст.ст.3,4,12,13,76-81,133,141,259,263-265,273,353-355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІПерехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Бенефіт» про стягнення страхового відшкодування - задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «БЕНЕФІТ» (Код ЄДРПОУ 2317014774) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 172222,00 (сто сімдесят дві тисячі двісті двадцять дві грн. 00 коп.) гривень страхового відшкодування згідно Договору комплексного страхування подорожуючих осіб №6117602 від 03 вересня 2018 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за заявою відповідача поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення може бути протягом 30-ти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення 30-денного строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 01.12.2022 року.

Суддя В. М. Сивак