Рішення

від 07.12.2022 по справі 910/7215/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.12.2022Справа № 910/7215/22За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗВОНКО-ТРЕЙД"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВК ТЕХНОПАК"

про стягнення 137250 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВК ТЕХНОПАК" (далі - відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗВОНКО-ТРЕЙД" (далі - позивач) боргу та санкцій за договором поставки №25/05/2021-01 від 25.05.2021, разом у сумі, що дорівнює вказаній вище ціні позову, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань повністю та вчасно оплатити поставлений йому товар.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову (відзив), або будь-які інші письмові заперечення чи пояснення по справі та/або заяви процесуального характеру.

До матеріалів справи (до позовної заяви) залучені докази виконання позивачем вимог ст. 172 ГПК України - надіслання відповідачу копії позовної заяви та копій доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Судом також були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про відкриття судом провадження у справі, оскільки відповідна ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилалася на адресу місцезнаходження відповідача, яка вказана у позові та зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а також на адресу вказану у договорі поставки №25/05/2021-01 від 25.05.2021 (Київська обл., с. Чайки, а/с 38).

Із залучених до матеріалів справи конвертів, у яких відповідачу направлялися копії ухвали суду, убачається, що даний лист було повернуто суду поштою у зв`язку з тим, що працівникам пошти не вдалося вручити листи відповідачу, позаяк адресат відсутній за вказаними адресами.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду Відповідачем та повернення її до суду є наслідками діяння (бездіяльності) самого Відповідача щодо його належного отримання, тобто, його власною волею, оскільки відомості, зокрема, про адресу місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань подає сам Відповідач.

Відтак, відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов`язки, а відповідач, натомість, проявив процесуальну бездіяльність.

За відсутності відзиву суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

25.05.2021 між позивачем як постачальником та відповідачем як покупцем було укладено Договір поставки продукції №25/05/2021-01 (далі - Договір).

За умовами п. 1.1 Договору у порядку та на умовах визначених цим Договором постачальник зобов`язуються передати у власність покупця продукцію яка не обтяжена та щодо якої відсутні претензії третіх осіб, визначену у п. 1.2 цього договору, надалі іменується «продукція», що є предметом поставки за цим Договором, а покупець в порядку та на умовах визначених цим договором зобов`язується прийняти та оплатити продукцію.

Сторонами погоджено у п. 1.2 Договору, що постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію у кількості та за ціною згідно рахунку та/або видаткової накладної.

За умовами п. 5.1 Договору на кожну партію поставки продукції постачальник надає покупцеві рахунок на оплату.

Оплата продукції здійснюється на умовах 100 % передоплати у спосіб відповідно до пункту 5.4 цього договору (п. 5.2 Договору).

Оплата продукції покупцем за цим договором здійснюється шляхом перерахування необхідної суми грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 5.4 Договору).

Як зазначає позивач, на підставі замовлення відповідача йому було виставлено рахунок №549 від 03.12.2021 на суму 390000 грн у тому числі ПДВ 65000 грн (копія рахунку надана з позовом).

Відповідачем було здійснено часткову оплату вартості товару загалом у сумі 300000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2 від 15.12.2021 на суму 200000 грн та платіжним дорученням №9 від 21.12.2021 на суму 100000 грн.

Позивач каже, що відповідач надав йому гарантійний лист (копія надана з позовом) у якому просив відвантажити товар на суму 390000 грн та обіцяв здійснити доплату за цю поставку у сумі 90000 грн до 15.02.2022.

На підтвердження факту поставки відповідачу товару на суму 390000 грн за Договором позивач надав копії ТТН №Р63 від 08.02.2022 та видаткової накладної №63 від 08.02.2022, які підписані лише зі сторони позивача.

Разом з тим, позивачем були надані копії податкових накладних на суму 390000 грн №684 від 15.12.2021, №696 від 21.12.2021 та №78 від 08.02.2022, які містять відмітку про реєстрацію в ЄРПН. Таким чином, позивач як постачальник зареєстрував податкові накладні на суму 390000 грн, що також підтверджує факт передачі ним відповідачу товару на вказану суму.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із досудовою претензією №133/22 від 07.07.2022 та просив останнього оплатити решту вартості отриманого ним товару у сумі 90000 грн. Відповідач вимогу не виконав, оплату решти товару на суму 90000 грн не здійснив.

Враховуючи, що відповідачем не було доплачено вартість товару за умовами Договору у сумі 90000 грн, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Правом на судовий захист відповідач не скористався, та обставин, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У частині третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Надані позивачем докази у їх сукупності є такими, що підтверджують факт отримання відповідачем товару за Договором на суму 390000 грн - 08.02.2022 та факт невиконання відповідачем свого обов`язку з оплати товару та наявності заборгованості за Договором у сумі 90000 грн позивачем належним чином доведено, документально підтверджено і відповідачем не спростовано.

Доказів оплати вищевказаної суми боргу матеріали справи не містять, а отже, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, Відповідач є порушником зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Сторони погодили в п. 6.4 Договору, що за порушення строків оплати поставленої продукції покупець виплачує постачальнику за потребою пеню у розмірі 0,3 % від суми неоплаченої у строк продукції за кожен день прострочення.

Позивач, як особа права якого порушені відповідачем, заявляючи даний спір просить суд також стягнути з останнього 47250 грн пені нарахованої у строк з 09.02.2022 по 02.08.2022.

Судом встановлено, що відповідачем в установлені п. 5.2 Договору строки не було здійснено оплати товару.

Заперечень щодо здійснених позивачем нарахувань та наведених ним сум, а також контррозрахунку нарахованих фінансових санкцій відповідачем суду надано не було.

Розрахунок пені судом перевірено та визнано обґрунтованим і арифметично правильним, а тому з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 47250 грн.

Судові витрати, у які позивачем включено витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ст.ст. 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВК ТЕХНОПАК" (м. Київ, пр.-т. Перемоги, 67, корпус В; ідентифікаційний код 43497886) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗВОНКО-ТРЕЙД" (м. Харків, вул. Рудика, 6; ідентифікаційний код 40442530) 90000 (дев`яносто тисяч) грн заборгованості, 42750 (сорок дві тисячі сімсот п`ятдесят) грн. пені та 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Сташків Р.Б.