Рішення

від 07.12.2022 по справі 910/12640/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.12.2022Справа № 910/12640/21Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Локанта"

про стягнення 94715,95 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Локанта" про стягнення за договором від 05.08.2020 № 1093/19 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва для розміщення рекламного засобу основного боргу в розмірі 74522,49 грн., штрафу в розмірі 15 % у сумі 10832,85 грн., пені в розмірі 4226,58 грн., трьох процентів річних у розмірі 1027,23 грн. та 4106,80 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та встановлено строк для подання відповідачу відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Вказана ухвала суду направлена, зокрема, відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 13.

Проте конверт із копією вищенаведеної ухвали повернуто на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення відповідачу за закінченням терміну зберігання.

Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Таким чином, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялася за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.

За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Таким чином, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.08.2020 між позивачем (робочий орган) та відповідачем (рекламорозповсюджувач) укладено тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва для розміщення рекламного засобу № 1093/19, за умовами якого на підставі відповідного наказу робочого органу про встановлення пріоритету на місце для розміщення рекламного засобу, дозволу на розміщення зовнішньої реклами, наданого на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), рекламорозповсюджувачу надається право тимчасового платного користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, виключно для розміщення та експлуатації рекламного засобу (далі - право тимчасового користування).

Відповідно до пункту 2.2 договору адресний перелік є невід`ємною частиною цього договору, який містить перелік місць для розміщення РЗ, на які за рекламорозповсюджувачем встановлено пріоритет та/або на які надано дозволи на розміщення РЗ, із зазначенням адреси та місця для розміщення РЗ, типу, виду, площі, дати та строку дії пріоритету, тощо.

Згідно з пунктом 5.2.3 договору рекламорозповсюджувач зобов`язаний не пізніше 20 числа поточного місяця, отримувати та сплачувати рахунки за тимчасове користування, у тому числі у разі встановлення/продовження пріоритету.

У пункті 6.1 договору сторони домовились, що ціною цього договору є плата за право тимчасового користування, розмір якої відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначається та розраховується на підставі рішень Київської міської ради або розпоряджень її виконавчого органу залежно від встановлених за рекламорозповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних переліках.

Плата за право тимчасового користування місцем нараховується, розраховується та використовується робочим органом у порядку, визначеному рішеннями Київської міської ради або її виконавчого органу (пункт 6.2 договору).

Відповідно до пункту 6.3 договору підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями та внесення рекламорозповсюджувачем відповідної плати є рішення робочого органу про встановлення/продовження пріоритету, рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання/продовження дозволу, інші юридичні факти відповідно до пункту 4 частини 2 статті 11 ЦК України.

За змістом пункту 6.4 договору плата щомісячно перераховується рекламорозповсюджувачем до бюджету міста Києва відповідно до умов договору.

Пунктами 6.13, 6.14 договору розрахунковим періодом надання місця у тимчасове користування та нарахування плати за тимчасове користування місцем є календарний місяць. Плата за тимчасове користування місцем, штрафні санкції за прострочення здійснення платежів нараховується робочим органом щомісячно та перераховуються рекламорозповсюджувачем не пізніше 20-го числа поточного місяця в розмірах, зазначених у рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє рекламорозповсюджувача від здійснення плати.

Відповідно до пункту 6.15 договору акт користування місцем із наведеним у ньому розрахунком плати за тимчасове користування місцем підтверджує факт тимчасового користування цим місцем у відповідному розрахунковому періоді.

Згідно з пунктом 8.1 договору останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє щодо кожного місця розміщення РЗ протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення РЗ, а також протягом строку фактичного користування місцем.Як убачається з адресного переліку № 1 (додаток № 1 до договору), розмір плати за місяць за місце розміщення РЗ у Печерському р-ні, вул. Хрещатик, 13, площею проекції 1,0000 становить 717,50 грн./місяць; площею проекції 5,4203 - 3889,07 грн.

На підставі рішень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідачу видані дозволи на розміщення рекламного засобу № 55211-16, 55208-16.

З огляду на наявність заборгованості у відповідача за договором від 05.08.2020 № 1093/19 позивач звертався до відповідача з претензією-вимогою від 27.05.2021 № 076-1779, однак відповіді або грошових коштів від відповідача не надійшло.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що згідно з рахунками за період з 05.08.2020 по 10.06.2021 та розрахунками коригування до рахунків-фактур за відповідачем утворилась заборгованість із плати за тимчасове користування місцями розміщення РЗ у сумі 74522,49 грн. Доказів на спростування розміру заборгованості відповідачем до матеріалів справи не надано.

Крім того, позивачем нарахована пеня в розмірі 4226,58 грн., штраф у розмірі 15 % у сумі 10832,85 грн., три проценти річних у розмірі 1027,23 грн. та 4106,80 грн. інфляційних втрат.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини 2, 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пунктів 7.2, 7.3 договору позивач застосовує до рекламорозповсюджувача штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми. Також позивач має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за тимчасове користування, що складає більше 1 місяця, штраф у розмірі 15 відсотків простроченої суми.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Здійснивши арифметичний перерахунок, суд дійшов висновку задовольнити відповідні вимоги про стягнення пені в розмірі 4226,58 грн., штрафу в розмірі 15 % у сумі 10832,85 грн., трьох процентів річних у розмірі 1027,23 грн. та 4106,80 грн. інфляційних втрат у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Локанта" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 13; ідентифікаційний код 40575992) на користь Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 41348526) основний борг у розмірі 74522 (сімдесят чотири тисячі п`ятсот двадцять дві) грн. 49 коп., штраф у розмірі 15 % у сумі 10832 (десять тисяч вісімсот тридцять дві) грн. 85 коп., пеню в розмірі 4226 (чотири тисячі двісті двадцять шість) грн. 58 коп., три проценти річних у розмірі 1027 (одна тисяча двадцять сім) грн. 23 коп., інфляційні втрати в розмірі 4106 (чотири тисячі сто шість) грн. 80 коп., 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова