Рішення

від 08.12.2022 по справі 910/10341/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.12.2022Справа № 910/10341/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Дочірнього підприємства «Савсервіс столиця», м. Київ

до Приватного підприємства «Кочасо», м. Київ

про стягнення 447 967,95 грн

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «Савсервіс столиця» (далі - ДП «Савсервіс столиця»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Кочасо» (далі - ПП «Кочасо»/відповідач) про стягнення 447 967,95 грн, у тому числі: 298 783,69 грн - основного боргу, 66 796,57 грн - пені, 28 609,56 грн - 15% річних та 53 778,13 грн - інфляційних втрат, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором поставки №8512М від 01.06.2016.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 06.10.2022 позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, при цьому, був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, однак, 11.11.2022 до суду повернувся поштовий конверт з ухвалою суду від 06.10.2022 з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Приписами статті 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, за висновком суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2016 між Дочірнім підприємством «Савсервіс столиця» (далі - постачальник) та Приватним підприємством «Чако», назву якого змінено на Приватне підприємство «Кочасо» (далі - покупець) укладено договір поставки №8512М, відповідно до якого постачальник передає у власність , а покупець приймає і оплачує товар на умовах, визначених у даному договорі.

У відповідності до додатку №1 до цього договору, покупець здійснює розрахунки за товар, отриманий відповідно до договору, протягом 30 календарних днів з дати прийому-передачі товару.

Згідно п. 7.1. договору, у разі несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму заборгованості за кожний день прострочення виконання зобов`язання.

В п. 7.4. договору сторони погодили, у випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов цього договору покупець сплачує постачальнику 15% річних від простроченої суми вартості товару.

В додатковій угоді від 01.06.2019 сторони дійшли згоди не припиняти господарські відносини та додатково домовилися продовжити строк дії договору поставки №8512М від 01.06.2016 до 30.12.2020 включно.

13.11.2020 на виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 489 314,64 грн, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №99592742.

Як стверджує ДП «Савсервіс столиця» у позовній заяві, ПП «Кочасо» за поставлений товар розрахувалося частково в сумі 190 530,95 грн, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 298 783,69 грн.

За таких обставин, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з ПП «Кочасо» борг у розмірі 298 783,69 грн, а також пеню в сумі 66 796,57 грн, 15% річних у розмірі 28 609,56 грн та інфляційні втрати в сумі 53 778,13 грн нараховані за період з 05.02.2022 по 26.09.2022.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

У відповідності до положень ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Судом вище встановлено, що 01.06.2016 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №8512М, відповідно до якого позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 489 314,64 грн, проте відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 190 530,95 грн, внаслідок чого у ПП «Кочасо» утворилась заборгованість у розмірі 298 783,69 грн.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до додатку №1 до цього договору, покупець здійснює розрахунки за товар, отриманий відповідно до договору, протягом 30 календарних днів з дати прийому-передачі товару.

Судом встановлено, що відповідач за поставлений товар з позивачем у повному обсязі не розрахувався, на підтвердження зворотного ПП «Косачо» не надано суду будь-яких інших доказів.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ураховуючи встановлене вище, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання зобов`язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі, суд дійшов висновку, що ПП «Косачо» порушило умови договору поставки №8512М від 01.06.2016 та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 298 783,69 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 66 796,57 грн, 15% річних в сумі 28 609,56 грн та інфляційні втрати у розмірі 53 778,13 грн, нараховані на суму боргу за період з 05.02.2022 по 26.09.2022

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, згідно п. 7.1. договору, у разі несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму заборгованості за кожний день прострочення виконання зобов`язання.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж в ст. 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином шести місяців.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що ДП «Савсервіс столиця» не врахувало положення ст. 232 ГК України, внаслідок чого позивачем невірно здійснено розрахунок розміру пені.

За розрахунком суду, обгрунтованою до стягнення є сума пені у розмірі 45 513,35 грн, обчислена на суму боргу за період з 05.02.2022 по 05.08.2022.

Крім того, згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що в п. 7.4. договору сторони погодили, у випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов цього договору покупець сплачує постачальнику 15% річних від простроченої суми вартості товару.

Отже, суд перевірив наданий позивачем розрахунок 15% річних та інфляційних втрат, та встановив, що в останньому допущено арифметичну помилку, проте його розмір не перевищує суми, обчисленої судом, відтак ці вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Дочірнього підприємства «Савсервіс столиця» задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Кочасо» (04071, місто Київ, вулиця Ярославська, будинок 39; ідентифікаційний код 32085326) на користь Дочірнього підприємства «Савсервіс столиця» (03115, місто Київ, вулиця Миколи Краснова, будинок 27; ідентифікаційний код 31903537) 298 783 (двісті дев`яносто вісім тисяч сімсот вісімдесят три) грн 69 коп. - основного боргу, 45 513 (сорок п`ять тисяч п`ятсот тринадцять) грн 55 коп. - пені, 28 609 (двадцять вісім тисяч шістсот дев`ять) грн 56 коп. - 15% річних, 53 778 (п`ятдесят три тисячі сімсот сімдесят вісім) грн 13 коп. - інфляційних втрат та 6 400 (шість тисяч чотириста) грн 35 коп. - судового збору.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В. Бондарчук