Рішення
від 01.12.2022 по справі 910/9757/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.12.2022Справа № 910/9757/21За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Річковий шлях"

до 1) Акціонерного товариства "ВТБ Банк"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тенасіті"

про визнання електронних торгів, протоколу електронних торгів та договору недійсними

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Єременок О.В.

Представники сторін:

від позивача: Забарін А.Ф.

від відповідача -1: Кустова Т.В.

від відповідача - 2: Зимненко Є.В.

від третьої особи-1: Кустова Т.В.

від третьої особи-2: Глазков Є.С.

У судовому засіданні 01.12.2022 в порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Річковий шлях" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) Акціонерного товариства "ВТБ Банк"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро" про визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсним протоколу електронного аукціону, визнання недійсним договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є власником майна, яке було відчужене на спірних електронних торгах, та щодо якого укладено оспорений договір, а тому він як власник нерухомого майна звертається з даним позовом.

Ухвалою суду від 22.06.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

24.06.2021 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 22.06.2021 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 25.06.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 19.07.2021.

07.07.2021 від відповідача-1 надійшла заява про залучення до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

13.07.2021 від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву з додатками, в якому заперечено позовні вимоги, оскільки, не доведено право власності позивача на стоянкове судно та не доведено порушення права позивача спірним договором.

14.07.2021 від відповідача-1 надійшов відзив на позов з додатками, в якому відповідач проти позову заперечує, оскільки, у позивача не виникло право власності на судно та не доведено порушення його прав.

14.07.2021 від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшла заява про вступ у справу, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1.

16.07.2021 від позивача надійшла заява про зміну підстав позову про визнання електронних торгів, протоколу електронних торгів та договору недійсними. Позивач окрім іншого зазначив, що банк фактично продав товариству право на звернення до суду, оскільки, обсяг не майнових прав чітко в договорі не визначений, а відповідні немайнові права не можуть відчужуватись на прилюдних торгах. Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 № 910/11702/18.

У підготовчому засіданні 19.07.2021 судом протокольною ухвалою прийнято заяву позивача від 16.07.2021 про зміну підстав позову, постановлено продовжувати розгляд справи з урахуванням заяви про зміну підстав позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 відкладено підготовче засідання на 02.09.2021 та залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

03.08.2021 від третьої особи надійшли письмові пояснення на позовну заяву з додатками, в яких третя особа просить відмовити у позові.

06.08.2021 до суду надійшло клопотання відповідача-2 про долучення доказів до матеріалів справи та від цієї ж дати надійшов відзив відповідача-2 на позовну заяву з урахуванням заяви про зміну підстав позову. Відповідач-2 проти позову заперечує.

06.08.2021 від третьої особи надійшло клопотання про закриття провадження у справі.

09.08.2021 до суду надійшов відзив відповідача-1 на заяву позивача про зміну підстав позову, з запереченнями проти позовних вимог.

02.09.2021 від позивача надійшло клопотання.

02.09.2021 до суду надійшла заява відповідача-2 про зупинення провадження у справі.

Суд протокольною ухвалою 02.09.2021 відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі та у клопотанні про закриття провадження у справі.

В підготовчому засіданні 02.09.2021 оголошено перерву до 30.09.2021.

30.09.2021 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив з додатками.

У засіданні від 30.09.2021 оголошено перерву до 21.10.2021.

18.10.2021 до суду надійшла заява позивача про зміну підстав позову. Позовні вимоги мотивовані тим, що у позивача перед банком існують зобов`язальні відносини за договором купівлі-продажу судна від 02.05.2018, натомість, в зв`язку з укладенням спірного договору відповідач-2 заявляє свої майнові вимоги до позивача, в тому числі в судовому порядку. Вказані обставини свідчать про правову невизначеність позивача з приводу особи кредитора, що є підставою для задоволення позову.

19.10.2021 від відповідача-2 надійшло заперечення на відповідь позивача на відзив відповідача-2.

20.10.2021 від третьої особи надійшли додаткові пояснення по справі з додатками.

У підготовчому засіданні від 21.10.2021 суд протокольною ухвалою прийняв заяву позивача про зміну підстав позову та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 04.11.2021.

01.11.2021 до суду надійшло клопотання позивач про приєднання копій документів до матеріалів справи.

03.11.2021 від позивача надійшли додаткові письмові пояснення щодо підстав позову по справі з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.11.2021.

В судовому засіданні 25.11.2021 оголошено перерву до 16.12.2021.

02.12.2021 до суду надійшла заява відповідача-2 про зупинення провадження у справі до винесення постанови Верховним Судом за результатами розгляду касаційної скарги ТОВ "ФК"Кантієро" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 у справі № 910/4937/21.

У судовому засіданні від 16.12.2021 судом без виходу до нарадчої кімнати було постановлено протокольну ухвалу про відмову у задоволені заяви відповідача-2 про зупинення провадження та оголошено перерву в судовому засіданні до 27.01.2022.

27.01.2022 до суду надійшла заява позивача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенасіті".

Судове засідання 27.01.2022 не відбулось, в зв`язку з чим ухвалою суду від 14.02.2022 сторін викликано в судове засідання 24.02.2022.

Судове засідання 24.02.2022 не відбулось, в зв`язку з чим ухвалою суду від 09.08.2022 сторін викликано в судове засідання 25.08.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2022 вирішено повернутись до розгляду справи № 910/9757/21 у підготовчому провадженні та призначено підготовче засідання на 15.09.2022. Також цією ухвалою залучено до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Тенасіті".

30.08.2022 від відповідача-1 надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи.

31.08.2022 від відповідача-2 надійшло клопотання про долучення доказів з додатками.

У підготовчому засіданні від 15.09.2022 оголошено перерву до 10.10.2022.

24.10.2022 від позивача надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2022 повідомлено сторін про призначення підготовчого засідання на 17.11.2022.

Ухвалою суду від 17.11.2022 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 01.12.2022.

01.12.2022 через канцелярію суду від відповідача-2 надійшли додаткові пояснення.

01.12.2022 через канцелярію суду від третьої особи надійшло клопотання.

В судовому засіданні 01.12.2022 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечували, з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Представник третьої особи-1 проти позову заперечував з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Представник третьої особи-2 позовні вимоги підтримав.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідачів просили у позові відмовити.

Представник третьої особи-1 просив у позові відмовити.

Представник третьої особи-2 просив позов задовольнити.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.05.2018 між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Річковий шлях" (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу судна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А., зареєстрований в реєстрі за № 286.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Продавець передає у власність Покупця, а Покупець приймає у власність судно, назва "Готель Баккара", в подальшому іменоване "Судно", і сплачує за нього грошову суму, вказану в пункті 2.2 цього Договору.

Згідно з пунктом 1.2 Договору від 02.05.2018 відчужене Судно належить Продавцю на праві приватної власності. Документ, що підтверджує набуття Продавцем права власності на судно є Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений між Продавцем та Публічним акціонерним товариством "Банк Форум", посвідчений Ковальчуком С.П., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 26.12.2016 за реєстровим №13134. Згідно вказаного в цьому пункті 1.2 Договору документу, що підтверджує набуття Продавцем права власності на Судно, Судно має такі характеристики: назва "Готель Баккара"; регістровий номер 2-305849; тип та призначення судна: стоянкове, плавготель; порт прописки: Київ; дата побудови: 2007 рік, згідно Класифікаційного свідоцтва № 101-1-127-13, яке видане Регістром судноплавства України 12.03.2013 та дійсне до 12.03.2021.

Відповідно до пункту 2.2 Договору від 02.05.2018 продаж Судна за домовленістю сторін вчиняється за ціною в сумі 28000000,00 грн.

Згідно з пунктом 2.4 цього Договору ціна Судна, що встановлена в пункті 2.2 Договору, не підлягає зміні та сплачується Покупцем у такому порядку: в день укладання Договору Покупець сплачує продавцю 9240000,00грн. (підпункт 2.4.1 Договору); в строк до 26.06.2018 Покупець сплачує 18760000,00 грн. (підпункт 2.4.2 Договору).

Згідно з пунктом 7.7 Договору від 02.05.2018 цей Договір є підставою для реєстрації Судна на ім`я Покупця.

Водночас згідно з пунктом 2.5 Договору право власності на Судно виникає у Покупця після отримання Продавцем оплати ціни судна, встановленої в пункті 2.2 цього Договору, в повному обсязі та підписання сторонами акту приймання-передачі судна, але в будь-якому випадку не раніше 11.06.2018.

17.07.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Річковий шлях" було зареєстровано право власності на судно, отримано свідоцтво про право власності на судно серії АВ № 001415.

Акціонерне товариство "ВТБ Банк" перебуває в процесі ліквідації (рішення Правління Національного банку України від 18.12.2018 № 849-рш щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації АТ "ВТБ Банк", рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.12.2018 № 3392 щодо початку процедури ліквідації АТ "ВТБ Банк" та від 17.11.2020 № 1957 щодо продовження повноваження ліквідатора АТ "ВТБ Банк" до моменту внесення запису про припинення банку до Єдиного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань).

13.05.2021 на електронних торгах було реалізовано лот GL48N019549 "Майнові права на стоянкове судно "Готель Баккара" № 2-305849, дата побудови 2007 рік, судно (стоянкове) швартування на р. Дніпро у районі Північно-західної частини Венеціанського острову м. Київ та сервер System p570 8xPOWER6 з монтажно-інсталяційними роботами, інвентарний номер 51338" (протокол електронного аукціону № GFD001-UA-20210430- 78961). У паспорті названого активу було зазначено, зокрема, про відсутність реєстрації права власності за АТ "ВТБ Банк" та відсутність фізичного доступу до об`єкту.

За результатами проведеного аукціону (електронних торгів) визначено переможця - ТОВ "ФК "Кантієро".

28.05.2021 між Акціонерним товариством "ВТБ Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ Банк" Стрюкової І.О. (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро" (покупець) укладено Договір № 30-КБ купівлі-продажу майнових прав щодо судна, які є відмінними від права власності, посвідчений 28.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т.В. і зареєстрований за № 1434 (далі - Договір № 30-КБ від 28.05.2021).

Згідно з пунктом 1.1 Договору № 30-КБ від 28.05.2021 Продавець передає Покупцеві, а Покупець приймає у власність майнові права щодо рухомого майна (судно "Готель Баккара" з наведеними вище характеристиками), право власності на яке виникло у продавця на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеного між ПАТ "ВТБ Банк" та ПАТ "Банк Форум", посвідченого Ковальчуком С.П. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 26.12.2016 за реєстровим № 13134, та було припинено на підставі Свідоцтва про право власності на судно від 17.07.2019 серії АВ № 001415, виданого ТОВ "Річковий Шлях", та Свідоцтва про право плавання під Державним прапором України від 17.07.2019 серії СВ № 001915, виданого ТОВ "Річковий Шлях", з посиланням на Договір купівлі-продажу судна від 02.05.2018, укалденого між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Річковий шлях", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А., зареєстровано у реєстрі за № 286, які є відмінними від права власності та які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому, а саме:

-визнання права власності на Судно;

-визнання правочину щодо припинення права власності Продавця недійсним;

-припинення дії третіх осіб, яка порушує право власності;

-відновлення становища, яке існувало до порушення прав Продавця;

-відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

-визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб;

-та інші майнові права, які пов`язані із виникненням та припиненням права власності продавця на Судно, зокрема, але не виключно:

-витребування Судна з чужого незаконного володіння;

-оскарження у судовому порядку недійсності правочину, за яким Продавцем було набуто право власності на Судно або припинено право власності на Судно;

-звернення до державних органів, установ та організацій всіх форм власності в межах прав та повноважень, на підставі майнових прав, які передбачені законодавством та укладеними Продавцем правочинами, вказаними у пункті 1.1 цього Договору, включаючи, але не обмежуючись органів нотаріату, Міністерства юстиції та його територіальних органів, суб`єктів державної реєстрації прав, державних реєстраторів;

-набуття у власність Судна, а також інші права, що випливають з майнових прав щодо Судна, в тому числі ті, які виникнуть в майбутньому у зв`язку із встановленням обставин неправомірності припинення права власності Продавця на Судно, або скасуванням рішень судів про недійсність правочинів на підставі яких Продавець набув право власності;

-отримання грошових коштів/відшкодування вартості Судна за наслідками недійсності/нікчемності правочинів, на підставі яких право власності на Судно було набуто Продавцем;

-інші права Продавця, що пов`язані або випливають із правочинів, на підставі яких виникло/існувало право власності Продавця на Судно;

-інші права Продавця, що пов`язані або випливають із правочинів, на підставі яких припинено право власності Продавця на Судно;

-пред`явлення позову про визнання права власності Покупця, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, з подальшою реєстрацією права власності за Покупцем, надалі за текстом - "Майнові права".

Отже, укладаючи Договір № 30-КБ від 28.05.2021 купівлі-продажу, предметом якого є майнові права щодо судна, відмінні від права власності на нього, безпосередньо у цьому Договорі Відповідачами було зазначено про припинення права власності АТ "ВТБ Банк" (Продавця) на судно, майнові права відносно якого ним відчужувалися.

Постановою Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 910/17079/19 за позовом Акціонерного товариства "ВТБ Банк" від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "ВТБ Банк" Стрюкова І.О. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Річковий шлях" про визнання договору розірваним, скасування реєстрації права власності на судно, скасування свідоцтва про право власності на судно скасовано реєстрацію права власності на судно, що має наступні характеристики: назва "Готель Баккара"; регістровий номер: 2-305849; тип та призначення судна: стоянкове, плав готель, порт приписки: Київ, дата побудови: 2007 рік, згідно класифікаційного свідоцтва № 101-1-127-13, яке видане Регістром судноплавства України 12.03.2013 року та дійсне до 12.03.2021 року; скасовано свідоцтво про право власності на судно від 17.07.2019 року серії АВ № 001415 та свідоцтво про право плавання під Державним прапором України від 17.07.2019 серії СВ № 001915. В частині вимог про визнання Договору купівлі-продажу судна від 02.05.2018 розірваним з дати його укладення - відмовлено.

У частині відмови у задоволенні позовної вимоги АТ "ВТБ Банк" про визнання Договору від 02.05.2018 Верховним Судом зазначено, що АТ "ВТБ Банк" був і залишається власником спірного судна, оскільки повного та належного виконання Відповідачем (ТОВ "Річковий шлях") своїх зобов`язань за цим Договором не відбулось (п. 73 постанови Верховного Суду від 29.09.2021), а ТОВ "Річковий шлях" залишається зобов`язаною стороною за Договором від 02.05.2018.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Річковий шлях" (іпотекодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тенасіті" (іпотекодержатель) було укладено Іпотечний договір, посвідчений 27.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковіною І.В., зареєстрований в реєстрі за № 605. За цим Іпотечним договором ТОВ "Річковий шлях" передало в іпотеку судно "Готель Баккара". Право іпотеки та заборона у зв`язку з укладенням Іпотечного договору було належним чином зареєстровано 27.05.2021.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 у справі №910/8142/21, яке набрало законної сили, було встановлено розмір заборгованості ТОВ "Річковий шлях" перед ТОВ "Тенасіті" у сумі 9408000,00 грн та стягнуто її у повному обсязі з відповідача на користь позивача.

08.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Річковий шлях" (іпотекодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тенасіті" (іпотекодержатель) було укладено Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковіною І.В., зареєстрований в реєстрі за № 937.

Згідно з п. 1.1 цього Договору сторони дійшли згоди щодо звернення стягнення за Договором іпотеки шляхом позасудового врегулювання; позасудове врегулювання здійснюється шляхом набуття Іпотекодержателем права власності на Предмет іпотеки. Іпотекодавець цим Договором передає, а Іпотекодержатель набуває у власність в рахунок погашення заборгованості Іпотекодавця майно: судно "Готель "БАККАРА", номер у Державному судновому реєстрі України № АРС-85 від 17.07.2019; призначення та тип судна: стоянкове, плавготель Н 300; порт прописки: Київ; рік та місце побудови: 2007 рік.

22.11.2021 ТОВ "Тенасіті" зареєстровано право власності на зазначене судно, отримано свідоцтво про право власності на нього серії АВ № 001628.

Отже, станом на день розгляду справи право власності на судно зареєстровано за ТОВ "Тенасіті".

Звертаючись до суду з даним позовом та заявляючи вимогу про визнання договору купівлі-продажу № 30-КБ від 28.05.2021 недійсними, позивач зазначив, що внаслідок укладення між Відповідачами спірного Договору ними одночасно вчинялись дії як кредиторами позивача, зокрема, ТОВ "ФК "Кантієро" до Господарського суду міста Києва були подані: - заява про порушення відносно ТОВ "Річковий шлях" провадження у справі про банкрутство (справа № 910/9983/21); - заяви про заміну первісного позивача - АТ "ВТБ Банк", на ТОВ "ФК "Кантієро" як його правонаступника, про забезпечення позову, про зміну предмету позову на вимогу про визнання права власності за ТОВ "ФК "Кантієро" на судно "Готель "Баккара" (справа № 910/4937/21). Таким чином, унаслідок укладення Договору № 30-КБ від 28.05.2021 склалася ситуація одночасного існування двох кредиторів у зобов`язанні, котре виникло з Договору від 02.05.2018, та одночасної реалізації ними своїх прав, що є очевидним порушенням прав та законних інтересів Позивача, як боржника, адже створює для нього правову невизначеність стосовно того, перед ким із цих кредиторів він надалі має виконувати свої зобов`язання за Договором від 02.05.2018.

Враховуючи, що оспорюваний Договір № 30-КБ від 28.05.2021 був укладений за результатами електронних торгів, проведених 13.05.2021, під час яких реалізовано лот GL48N019549 щодо майнових прав на судно "Готель Баккара", Позивач вважає також наявними й підстави для визнання цих торгів і протоколу електронного аукціону №GFD001-UA-20210430-78961 від 13.05.2021 недійсними.

Щодо вимог про визнання недійсними електронних торгів та протоколу електронного аукціону.

Правова природа процедур реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажу майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов`язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.

Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18.

Отже, торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту.

До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20.

Враховуючи викладене, у позові в частині визнання недійсними електронних торгів, проведених 13.05.2021 ТОВ "Національна Електронна Біржа" з реалізації лоту GL48N019549 в частині реалізації майнових прав на стоянкове судно "Готель Баккара" № 2-305849, дата побудови 2007 рік, судно (стоянкове) швартування на р. Дніпро у районі Північно-західної частини Венеціанського острову м. Київ, та протоколу електронного аукціону №GFD001-UA-20210430-78961 від 13.05.2021 за результатами вказаних електронних торгів слід відмовити.

Щодо вимоги про визнання недійсним Договору купівлі-продажу № 30-КБ від 28.05.2021, укладеного між Банком та ТОВ "ФК "Кантієро".

Реалізуючи передбачене статтею 64 Конституції України право на судовий захист і звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Водночас, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Згідно з частиною 2 статті 16, частиною 1 статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України.

За змістом ч. 3 ст. 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Тобто оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Отже, за змістом статей 15, 16, 215 ЦК України визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав позивача, який не є стороною цього правочину, а в разі відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено.

Виходячи з наведеного, Позивач, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним Договору № 30-КБ купівлі-продажу майнових прав щодо судна від 28.05.2021, стороною якого він не є, зобов`язаний довести, яким чином оспорюваний ним договір порушує його права чи законні інтереси, а суд, у свою чергу, повинен перевірити доводи і докази, якими Позивач обґрунтовує свої вимоги, заперечення Відповідачів, наведені ними в обгрунтуання власної правової позиції, і в залежності від встановленого, вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту Позивача.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 № 916/1411/19.

Як уже зазначалося, ТОВ "Річковий шлях" обґрунтовує свій інтерес у позові про визнання недійсним Договору, стороною якого воно не є, тим, що унаслідок його укладення Товариство опинилося у стані правової невизначеності, адже і Банк, і ТОВ "ФК "Кантієро" одночасно вчиняють дії як кредитори у зобов`язанні за Договором від 02.05.2018, що, за твердженням Позивача, суперечить положенням ст. 512 ЦК України.

Вирішуючи питання про обґрунтованість та доведеність Позивачем наявності в нього, як заінтересованої особи, правових підстав щодо оспорювання Договору № 30-КБ в контексті захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів, суд виходить з такого.

Зі змісту оспорюваного Позивачем Договору № 30-КБ вбачається, що предметом купівлі-продажу за ним є майнові права щодо рухомого майна - судна "Готель Баккара", які є відмінними від права власності та які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому, а саме:

-визнання права власності на Судно;

-визнання правочину щодо припинення права власності Продавця недійсним;

-припинення дії третіх осіб, яка порушує право власності;

-відновлення становища, яке існувало до порушення прав Продавця;

-відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

-визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб;

-та інші майнові права, які пов`язані із виникненням та припиненням права власності продавця на Судно, зокрема, але не виключно:

-витребування Судна з чужого незаконного володіння;

-оскарження у судовому порядку недійсності правочину, за яким Продавцем було набуто право власності на Судно або припинено право власності на Судно;

-звернення до державних органів, установ та організацій всіх форм власності в межах прав та повноважень, на підставі майнових прав, які передбачені законодавством та укладеними Продавцем правочинами, вказаними у пункті 1.1 цього Договору, включаючи, але не обмежуючись органів нотаріату, Міністерства юстиції та його територіальних органів, суб`єктів державної реєстрації прав, державних реєстраторів;

-набуття у власність Судна, а також інші права, що випливають з майнових прав щодо Судна, в тому числі ті, які виникнуть в майбутньому у зв`язку із встановленням обставин неправомірності припинення права власності Продавця на Судно, або скасуванням рішень судів про недійсність правочинів на підставі яких Продавець набув право власності;

-отримання грошових коштів/відшкодування вартості Судна за наслідками недійсності/нікчемності правочинів, на підставі яких право власності на Судно було набуто Продавцем;

-інші права Продавця, що пов`язані або випливають із правочинів, на підставі яких виникло/існувало право власності Продавця на Судно;

-інші права Продавця, що пов`язані або випливають із правочинів, на підставі яких припинено право власності Продавця на Судно;

-пред`явлення позову про визнання права власності Покупця, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, з подальшою реєстрацією права власності за Покупцем, надалі за текстом - "Майнові права".

Відповідно до ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Статтею 190 ЦК України передбачено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Згідно з абзацом 3 частини 2 статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Частиною 2 статті 656 ЦК України визначено, що предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Попри те, що законодавство не містить чіткого і повного переліку майнових прав, останнє під майновими розуміє: 1) речові права, в тому числі речові права на чуже майно; 2) майнові права інтелектуальної власності; 3) майнові корпоративні права; 4) зобов`язальні права (права вимоги майнового характеру); 5) інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо).

Аналогічного за змістом висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.04.2021 у справі № 910/11702/18.

З визначеного в оспорюваному Договорі №30-КБ переліку прав, які Банк передає ТОВ "ФК "Кантієро", вбачається, що майнові права інтелектуальної власності, майнові корпоративні права та інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) Відповідачу-2 за ним не передавалися, як і не передавалися речові права на чуже майно.

Аналізуючи вищевказаний перелік прав, суд дійшов висновку, що у даному випадку під виглядом відчуження майнових прав щодо рухомого майна, які є відмінними від права власності, Банком фактично було продано Товариству саме лише своє можливе право на звернення до суду за захистом порушених прав власника майна.

У п. 41 постанови від 13.04.2021 у справі № 910/11702/18 Верховний Суд зробив висновок, що у разі, якщо під виглядом відчуження майнових прав щодо нерухомого майна фактично має місце продаж права на звернення до суду з позовом або права на застосування способів захисту цивільних прав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 16 (визнання права) та статтею 387 (право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння), статтею 392 (визнання права власності) ЦК України, вказані способи судового захисту цивільних прав не можуть бути предметом договору купівлі-продажу майнових прав.

Суд зазначає, що правове підґрунтя такого висновку полягає у неможливості здійснення особою захисту права власності на майно за відсутності у неї самого цього права.

Так, згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом наведеної норми позов про визнання права власності може бути пред`явлено особою, яка вже є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою чи якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Позов про визнання права власності у порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України, пред`являється на захист уже існуючого, наявного права, що виникло у позивача з підстав, передбачених законом, і підтверджується належними та допустимими доказами, а не з наміром набути таке право за рішенням суду.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Реалізується таке право шляхом звернення до суду з віндикаційним позовом. Віндикаційний позов є позадоговірною вимогою неволодіючого власника індивідуально-визначеної речі до незаконно володіючого нею невласника про витребування (повернення) цієї речі в натурі з володіння останнього.

Правовий аналіз положень статті 387 ЦК України дає підстави для висновку, що суб`єктом права на віндикацію є лише власник речі (інший титульний, тобто законний володілець), а відтак, звертаючись до суду з даною вимогою, позивач повинен підтвердити своє право власності на витребовуване майно, довівши не тільки те, що він мав вказане право, а й те, що останнє зберігається за ним станом на момент розгляду спору судом.

Таким чином, у розумінні наведених норм можливість захисту особою права власності на майно у той чи інший спосіб обумовлена та нерозривно пов`язана з самою наявністю у неї названого речового права. У зв`язку з чим визначені законом способи захисту права власності, не будучи наділеними оборотоздатністю, не можуть окремо відчужуватися на користь іншої особи поза переходом до неї права власності на майно.

Зі змісту переданих прав за Договором № 30-КБ вбачається, що предметом цього Договору так чи інакше сторони обумовили передачу майнових прав, які пов`язані з виникненням та припиненням права власності.

Так, під виглядом відчуження майнового права щодо рухомого майна, відмінного від права власності, Відповідачем-1 було продано Відповідачу-2 право на оспорення правочинів щодо набуття/припинення права власності Банку на спірне судно.

З наведеного слідує, що фактично як право на оспорення правочинів, так і будь-яке право, пов`язане з виникненням чи припиненням права власності на майно, за захистом якого може звернутися особа, належить лише власнику майна або особі, котра має повноваження власника (володіння, користування майном).

Судом уже зазначалося, що можливість захисту особою права власності на майно у будь-якому разі обумовлюється наявністю у неї вказаного речового права, як і про неможливість окремого відчуження на користь іншої особи самого способу захисту права власності поза переходом до неї такого права.

Таким чином, реалізація права на захист ТОВ "ФК "Кантієро" права власності на спірне судно поза наявністю у нього самого цього речового права є неможливою незалежно від обрання того чи іншого способу його захисту за оспорюваним Договором, у зв`язку з чим підстави стверджувати про те, що останній в цій частині порушує права та законні інтереси Позивача відсутні.

Крім цього, зі змісту переданих прав вбачається, що вони мають абстрактний характер, не конкретизовані та не індивідуалізовані належним чином, а за своєю суттю є повністю тотожними закріпленим ЦК України та ГК України однойменним способам захисту цивільних прав та інтересів осіб.

Враховуючи усе вищевикладене, суд дійшов висновку, що Договір №30-КБ не спроможний порушувати жодних прав ТОВ "Річковий шлях".

Твердження Позивача стосовно того, що позов про визнання Договору № 30-КБ недійсним є способом захисту його інтересу у правовій визначеності щодо особи кредитора у зобов`язанні, котре виникло з Договору купівлі-продажу судна, судом відхиляється як безпідставне та необґрунтоване.

Так, оспорюваний Договір, не будучи договором про відступлення права вимоги, не має своїм правовим наслідком заміну кредитора у вказаному зобов`язанні. Відтак незалежно від факту його укладення особа кредитора у зобов`язанні, котре виникло з Договору купівлі-продажу судна, була та залишилася незмінною - АТ "ВТБ БАНК".

Самі по собі намагання ТОВ "ФК "Кантієро" вчиняти дії у якості кредитора у зобов`язанні з купівлі-продажу судна, про які зазначає Позивач, жодним чином не порушують його прав та не зачіпають інтересів, адже не породжують виникнення у ТОВ "Річковий шлях", як боржника, обов`язку з виконання взятого на себе грошового зобов`язання на користь Товариства.

У контексті наведеного суд звертає увагу Позивача на те, що законодавством передбачений окремий юридичний механізм захисту інтересу боржника у визначеності щодо особи кредитора: до моменту письмового повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов`язанні виконання ним свого обов`язку на користь первісного кредитора є належним виконанням (ч. 2 ст. 516 ЦК України). У розумінні ч. 2 ст. 527 ЦК України боржник не обмежений в праві вимагати доказів того, що виконання приймається належним кредитором, а відтак вправі не виконувати свого обов`язку на користь особи, яка повідомила про перехід до неї прав первісного кредитора у зобов`язанні, до надання нею доказів такого переходу (ч. 2 ст. 517 ЦК України).

Таким чином, Позивач, звертаючись до суду з вимогою про визнання недійсним Договору № 30-КБ купівлі-продажу майнових прав щодо судна від 28.05.2021, стороною якого він не є, не довів факту порушення оспорюваним договором його прав чи законних інтересів, що є самостійною підставою для відмови у позові в цій частині.

На підставі усього вищевикладеного суд дійшов висновку, що у позові ТОВ "Річковий шлях" про визнання електронних торгів, протоколу електронних торгів та договору купівлі-продажу майнових прав щодо судна, які є відмінними від права власності, укладеного між АТ "ВТБ Банк" та ТОВ "ФК "Кантієро", недійсними слід відмовити у повному обсязі.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїм вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів учасників справи суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір залишається за позивачем.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Річковий шлях" (01004, м. Київ, вул. Льва Толстого, будинок 11/61, приміщення 67, ідентифікаційний код 41947119) до Акціонерного товариства "ВТБ Банк" (01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська, будинок 8/26, ідентифікаційний код 14359319); Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро" (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, будинок 32, офіс 8, ідентифікаційний код 43186135)про визнання недійсними електронних торгів, проведених 13.05.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Національна Електронна Біржа» (лот GL48N019549) в частиніреалізації майнових прав на стоянкове судно «Готель Баккара» №2-305849, дата побудови 2007 рік, судно (стоянкове) швартування на р. Дніпро у районі Північно-західної частини Венеціанського острову м. Київ; визнання недійсним протоколу електронного аукціону №GFD001-UA-20210430-78961 від 13.05.2021, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Національна Електронна Біржа» у частині реалізації майнових прав на стоянкове судно «Готель Баккара» № 2-305849, дата побудови 2007 рік, судно (стоянкове) швартування на р. Дніпро у районі Північно-західної частини Венеціанського острову м. Київ; визнання недійсним Договору № 30-КБ купівлі-продажу майнових прав щодо судна, які є відмінними від права власності, посвідченого 28.05.2021 Лапкевич Т.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрованого за № 1434, укладеного між AT «ВТБ БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «КАНТІЄРО» - відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 08.12.2022

Суддя І.В.Усатенко

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення01.12.2022
Оприлюднено09.12.2022
Номер документу107745513
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про державну власність щодо визнання права власності

Судовий реєстр по справі —910/9757/21

Рішення від 01.12.2022

Господарське

Господарський суд міста Києва

Усатенко І.В.

Ухвала від 17.11.2022

Господарське

Господарський суд міста Києва

Усатенко І.В.

Ухвала від 14.11.2022

Господарське

Господарський суд міста Києва

Усатенко І.В.

Ухвала від 27.10.2022

Господарське

Господарський суд міста Києва

Усатенко І.В.

Ухвала від 04.09.2022

Господарське

Господарський суд міста Києва

Усатенко І.В.

Ухвала від 24.08.2022

Господарське

Господарський суд міста Києва

Усатенко І.В.

Ухвала від 21.08.2022

Господарське

Господарський суд міста Києва

Усатенко І.В.

Ухвала від 17.08.2022

Господарське

Господарський суд міста Києва

Усатенко І.В.

Ухвала від 08.08.2022

Господарське

Господарський суд міста Києва

Усатенко І.В.

Ухвала від 14.02.2022

Господарське

Господарський суд міста Києва

Усатенко І.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні