Ухвала

від 08.12.2022 по справі 918/822/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"08" грудня 2022 р.м. РівнеСправа №918/822/22

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши матеріали справи

за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан-Вест" (33016, Рівненська область, м. Рівне, вул. Андрія Мельника, буд. 2, кв.63, код ЄДРПОУ 38505161)

про відкриття провадження у справі про банкрутство

В судовому засіданні приймали участь:

від боржника: не з"явився;

від кредиторів: не з"явились;

від розпорядника майна: не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сан-Вест" звернулося до Господарського суду Рівненської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 25 жовтня 2022 року відкрито провадження у справі № 918/822/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан-Вест".

25.10.2022 року оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан-Вест" на офіційному веб-порталі судової влади України.

24.11.2022 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Управління капітального будівництва Виконавчого комітету Рівненської міської ради надійшла заява, в якій просить суд визнати грошові вимоги Управління капітального будівництва Виконавчого комітету Рівненської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан-Вест" в сумі 713 989,36 грн..

25.11.2022 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій просить суд визнати грошові вимоги ОСОБА_1 в сумі 1 995 219 грн.10 коп..

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28 листопада 2022 року Заяви Управління капітального будівництва Виконавчого комітету Рівненської міської ради, ОСОБА_1 про визнання кредитором, прийнято до розгляду та призначено у судовому засіданні на 06.12.2022 року.

30.11.2022 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Головного управління ДПС у Рівненській області надійшла заява, в якій просить суд визнати грошові вимоги Головного управління ДПС у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан-Вест" в сумі 312 321,76 грн..

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 30 листопада 2022 року Заяву Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання кредитором, прийнято до розгляду та призначено у судовому засіданні на 06.12.2022 року.

05.12.2022 року через відділ канцелярії та документального забезпечення господарського суду від розпорядника майна Мельник І.А. надійшов звіт про надіслані кредиторам боржника ТОВ "Сан-Вест" повідомлень про результати розгляду заяв кредиторів, в якому розпорядник майна визнає кредиторські вимоги, а саме:

- грошові вимоги кредитора Головного управління Державної податкової служби в Рівненській області до боржника ТОВ «Сан-Вест», які не забезпечені заставою, визнаються розпорядником майна в повному обсязі в розмірі 312 321 грн. 76 коп., та підлягають включенню до Реєстру вимог кредиторів у справі № 918/822/22 про банкрутство ТОВ «Сан-Вест» згідно до наступної черговості: 116 235 грн. 78 коп. (єдиний соціальний внесок) як вимоги 2 (другої) черги задоволення; 196 085 грн. 98 коп. (єдиний податок) як вимоги 3 (третьої) черги задоволення;

- грошові вимоги кредитора ОСОБА_1 до боржника ТОВ «Сан-Вест», які не забезпечені заставою, визнаються розпорядником майна в повному обсязі в сумі 1 995 219 грн. 10 коп., та підлягають включенню до Реєстру вимог кредиторів у справі № 918/822/22 про банкрутство ТОВ «САН-ВЕСТ» як вимоги 4 (четвертої) черги задоволення;

- грошові вимоги кредитора Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради до боржника ТОВ «САН-ВЕСТ», які не забезпечені заставою, визнаються розпорядником майна в повному обсязі на суму 713 989 грн. 36 коп., та підлягають включенню до Реєстру вимог кредиторів у справі № 918/822/22 про банкрутство ТОВ «Сан-Вест» як вимоги 4 (четвертої) черги задоволення;

- сума сплаченого судового збору за подачу заяви до господарського суду з кредиторськими вимогами зі сторони кредиторів в розмірі 4 962 грн. 00 коп. згідно до абз. 1 п. 1 ст. 64 Кодексу підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів як вимоги 1 (першої) черги задоволення.

У судове засідання 06.12.2022 року не з`явились представники кредиторів, боржника та розпорядника майна, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Крім того, представниками кредиторів подано клопотання про розгляд справи у їх відсутності. Розпорядником майна подано заяву про проведення судового засідання без участі розпорядника майна.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України не явка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Неявка учасників процесу не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, поданий розпорядником майна звіт про роботу, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до п.1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника.

В розрізі даної статті законодавець здійснює класифікацію кредиторів по категоріям, а саме: забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Так, згідно ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26 жовтня 2022 року відкрито провадження у справі 918/822/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «САН-ВЕСТ» (33016, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Андрія Мельника, буд. 2, кв. 63, ЄДРПОУ 38505161), введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна ТОВ «Сан-Вест» арбітражного керуючого Мельник Ірину Анатоліївну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №1856 від 06.02.2013, 33028, м. Рівне, вул. Соборна, буд. 94, офіс. 29).

25.10.2022 року оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан-Вест" на офіційному веб-порталі судової влади України.

Після публікації оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «САН-ВЕСТ» з заявою про визнання кредитором до боржника звернувся кредитор фізична особа ОСОБА_1 з вимогами в сумі 1 995 219 грн. 10 коп..

З даною заявою кредитор звернувся до Господарського суду Рівненської області 25 листопада 2022 року про що свідчить відповідна відмітка щодо її надходження до суду.

Пунктом 7 ст. 116 ГПК України встановлено, що строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Таким чином, кредитором було подано письмову заяву з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом встановленого чинним законодавством строку.

Заява фізичної особи ОСОБА_1 мотивована тим, що згідно до Договору надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 31.12.2019 року та від 09.08.2021 року нею було надано ТОВ «Сан-Вест» поворотну фінансову допомогу в сумі 715 300 грн. 00 коп., яку станом на дату звернення з заявою до суду боржник не повернув. Також згідно до договору про відступлення права вимоги від 21 листопада 2022 року ОСОБА_1 набула права вимоги до боржника за договором №1 надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 30.01.2020 року на суму 1 279 919 грн. 10 коп. На підтвердження обставин, що викладені в заяві, кредитор до заяви долучає копії наступних документів - договору надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 31.12.2019 року, додаткової угоди №1 від 31.12.2021 року до договору надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 31.12.2019 року, акту звірки взаєморозрахунків від 30.09.2022 року, договору № 1 надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 09.08.2021 року, акту звірки взаєморозрахунків від 30.09.2022 року, договору про відступлення права вимоги від 21.11.2022 року, акту приймання-передачі від 21.11.2022 року, договору № 1 надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 30.01.2020 року, додаткової угоди №1 від 31.12.2021 року до даного договору №1 та акту звірки взаєморозрахунків від 30.09.2022 року.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

У свою чергу докази відповідно до ст. ст. 76-79 ГПК України повинні бути належними на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення;

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються;

Достовірними створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлено, що 31.12.2019 року між ОСОБА_1 (позикодавець) та ТОВ «Сан-Вест» (позичальник) було укладено Договір надання поворотної фінансової допомоги (позики).

Відповідно до п. 1.1. якого за цим Договором позикодавець надає позичальнику фінансову допомогу - позику, а останній зобов`язується повернути отримані кошти у визначений цим договором строк.

Згідно до п. 1.2 даного Договору оскільки між Сторонами налагоджується тісні взаємовигідні ділові стосунки, позика надається позичаьнику на безвідсотковій ( безвідплатній) основі.

Пунктом 2.1 даного Договору визначалося, що сума фінансової допомоги (позики) становить - 203 500 (двісті три тисячі п`ятсот) грн. 00 коп..

Пунктом 3.1. даного Договору було встановлено, що позика може надаватись як в безготівковій формі так і в готівковій формі, що визначається сторонами за їх домовленістю, яка не потребує оформлення в письмовому вигляді.

Відповідно до п. 4.1 та п. 4.2 Договору строк користування фінансовою допомогою (позикою) становить до 31.12.2021 року з моменту отримання суми позики позичальником. Строк, вказаний у п.4.1 даного Договору, може бути продовжений за угодою сторін. Позика повертається позикодавцю на його банківський (картковий) рахунок або у вигляді готівкових коштів у строки визначені Розділом 4 цього Договору. Позичальник має право повертати позику частинами. (пункти 5.1 та 5.2 даного Договору).

Враховуючи дане, ОСОБА_1 надала для ТОВ «Сан-Вест» фінансову поворотну допомогу в розмірі 203 500,00 грн..

Додатковою угодою до даного Договору від 31.12.2021 року, що буда укладена між Сторонами, строк користування наданими коштами на умовах договору надання фінансової допомоги продовжили до 30.09.2022 року.

Таким чином, станом на 26.10.2022 року заборгованість за даним договором боржника становить 203 500 грн. 00 коп..

09.08.2021 року між ОСОБА_1 (позикодавець) та ТОВ «Сан-Вест» (позичальник) було укладено Договір №1 надання поворотної фінансової допомоги (позики).

Відповідно до п. 1.1. якого за цим Договором позикодавець надає позичальнику фінансову допомогу - позику, а останній зобов`язується повернути отримані кошти у визначений цим договором строк.

Згідно до п. 1.2 даного Договору оскільки між Сторонами налагоджується тісні взаємовигідні ділові стосунки, позика надається позичальнику на безвідсотковій ( безвідплатній) основі.

Пунктом 2.1 даного Договору визначалося, що сума фінансової допомоги (позики) становить 550 000 грн. 00 коп.

Пунктом 3.1. даного Договору було встановлено, що позика може надаватись як в безготівковій формі так і в готівковій формі, що визначається сторонами за їх домовленістю, яка не потребує оформлення в письмовому вигляді.

Відповідно до п. 4.1 та п. 4.2 Договору строк користування фінансовою допомогою (позикою) становить до 31.08.2022 року з моменту отримання суми позики позичальником. Строк, вказаний у п.4.1 даного Договору, може бути продовжений за угодою сторін.

Позика повертається позикодавцю на його банківський (картковий) рахунок або у вигляді готівкових коштів у строки визначені Розділом 4 цього Договору. Позичальник має право повертати позику частинами. (пункти 5.1 та 5.2 даного Договору).

ОСОБА_1 дана фінансова допомога була надала для ТОВ «Сан-Вест» частково в розмірі 511 800,00 грн.

Таким чином, станом на 26.10.2022 року заборгованість за даним договором боржника становить 511 800 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Пунктом 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Також, дана умова дублюється ст.. 1049 ЦК України якою встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи дане, в позичальника існує обов`язок повернути отримані кошти позикодавцю, які були останньому надані як позики в строк та на умовах, які визначені відповідно до умов підписаного між сторонами договору.

Оскільки, ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В Постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 вказано, що у ст. 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Отже, з даного випливає, що в боржника існує обов`язок повернути отримані кошти на підставі укладених договорів від 31.12.2019 року та від 09.08.2021 року з кредитором в сумі 715 300 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що 21.11.2022 року між ОСОБА_1 (новий кредитор) та ОСОБА_2 (первісний кредитор) було підписано договір про відступлення права вимоги. Згідно до умов даного договору первісний кредитор відступає належне йому право вимоги до ТОВ «Сан-Вест» за Договором №1 надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 30 січня 2020 року.

Відповідно до п. 1.3 та п. 1.4 даного Договору станом на дату укладення даного Договору заборгованість боржника перед первісним кредитором за Договором №1 надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 30 січня 2020 року становить 1 279 919 грн. 10 коп. Боржник підтверджує те, що він не заперечує щодо відступлення права вимоги за Договором №1 надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 30 січня 2020 року та є повідомлений про факт відступлення права вимоги.

Згідно до п. 3.1 даного Договору права та обов`язки первісного кредитора за вимогами до боржників, що вказані в п. 1.1 даного Договору, в тому числі, щодо заявлення, визнання та задоволення кредиторських вимог в судах України, є такими, що вважаються передані новому кредитору та перейшли до нього з моменту підписання даного Договору. Передача прав вимоги та Документації, що підтверджують зобов`язання та заборгованість Боржника здійснюється згідно до Акту.

Враховуючи дане, сторонами 21.11.2022 року було підписано відповідний акт приймання-передачі. Відповідно до якого фізична особа ОСОБА_2 передав, а фізична особа ОСОБА_1 прийняв право вимоги до ТОВ «Сан-Вест» за Договором №1 надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 30 січня 2020 року. Сторони домовилися, що підписання даного Акту є підтвердженням і передачі документів, що стосується підстав виникнення даних зобов`язань та стану розрахунків за ними на дату укладення Акту. Продавцем було передано Покупцю документи що засвідчують та підтверджують права вимоги, в тому числі щодо заявлення, визнання та задоволення кредиторських вимог в судах України, що згруповані в папку в кількості 1 штук на 15 аркушах.

Згідно до обставин викладених в заяві та доданих документів встановлено, що 30.01.2020 року між ОСОБА_2 (позикодавець) та ТОВ «Сан-Вест» (позичальник) було укладено Договір №1 надання поворотної фінансової допомоги (позики).

Відповідно до п. 1.1. якого за цим Договором позикодавець надає позичальнику фінансову допомогу - позику, а останній зобов`язується повернути отримані кошти у визначений цим договором строк.

Згідно до п. 1.2 даного Договору оскільки між Сторонами налагоджується тісні взаємовигідні ділові стосунки, позика надається позичальнику на безвідсотковій (безвідплатній) основі.

Пунктом 2.1 даного Договору визначалося, що сума фінансової допомоги (позики) становить - 5 200 000 (п`ять мільйонів двісті тисяч) грн. 00 коп..

Пунктом 3.1. даного Договору було встановлено, що позика може надаватись як в безготівковій формі так і в готівковій формі, що визначається сторонами за їх домовленістю, яка не потребує оформлення в письмовому вигляді.

Відповідно до п. 4.1 та п. 4.2 Договору строк користування фінансовою допомогою (позикою) становить до 31.12.2021 року з моменту отримання суми позики Позичальником. Строк, вказаний у п.4.1 даного Договору, може бути продовжений за угодою сторін.

Позика повертається позикодавцю на його банківський (картковий) рахунок або у вигляді готівкових коштів у строки визначені Розділом 4 цього Договору. Позичальник має право повертати позику частинами. (пункти 5.1 та 5.2 даного Договору).

Враховуючи дане, ОСОБА_2 надав для ТОВ «Сан-Вест» фінансову поворотну допомогу в розмірі 5 100 000,74 грн.

Додатковою угодою до даного Договору від 31.12.2021 року, що буда укладена між Сторонами, строк користування наданими коштами на умовах договору надання фінансової допомоги продовжили до 30.09.2022 року.

Однак, станом на дату підписання Договору відступлення права вимоги ТОВ «Сан-Вест» належним чином свого зобов`язання щодо повернення наданої ОСОБА_2 фінансової поворотної допомоги не виконав, у зв`язку з чим як станом 21.11.2022 року так і на сьогоднішній день Товариство боргує за даним договором позики грошові зобов`язання в розмірі 1 279 919 грн. 10 коп.

Частинами 1, 3 ст. 512 ЦК України унормовано, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину. Заміна кредитора у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

В статті 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ст. 517 ЦК України Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч.1. ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 ЦК України).

Приписами ч. 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Статтею 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору.

Відтак, грошові вимоги кредитора фізичної особи ОСОБА_1 до боржника ТОВ «Сан-Вест», не забезпечені заставою, визнаються в повному обсязі на суму 1 995 219 грн. 10 коп., та підлягають включенню до Реєстру вимог кредиторів у справі № 918/822/22 про банкрутство ТОВ «Сан-Вест» як вимоги 4 (четвертої) черги задоволення. Сума сплаченого судового збору за подачу даної заяви до господарського суду згідно абз. 1 п. 1 ст. 64 Кодексу підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів як вимоги 1 (першої) черги задоволення.

Заява Головного Управління ДПС в Рівненській області мотивована тим, що згідно до самостійно задекларованих зобов`язань в боржника існує борг в сумі 312 321 грн. 76 коп. в т. ч. по ЄСВ в сумі 116 235 грн. 78 коп. та по єдиному податку в сумі 196 085 грн. 98 коп. На підтвердження обставин, що викладені в заяві, кредитор долучає наступні документи стан розрахунків з бюджетом, розрахунок виникнення боргу, витяг з реєстраційних та облікових даних платника податків, інтегрована картка платника податків, копії податкових вимог, копія звітності з єдиного податку, копія звітності по ЄСВ.

З метою забезпечення реалізації процедури розгляду вимог кредиторів в порядку визначеному Кодексом, а саме щодо узгодження правової позиції розпорядника майна з позицією боржника щодо заяв кредиторів, на адресу боржника було надіслано листа вих. № 02-01/20-918/822/22-4 від 04.11.2022 року, в яких пропонувалося боржнику надати розпоряднику майна інформацію про результати розгляду вимог кредиторів, що надійшли до суду, з відповідним нормативно-правовим обґрунтуванням своєї позиції.

Станом на дату надання відповіді щодо заявлених вимог, розпорядником майна було узгоджено позицію з боржником, та враховано при розгляді облікові дані ТОВ «Сан-Вест».

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

У свою чергу докази відповідно до ст. ст. 76-79 ГПК України повинні бути належними на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, розглянувши письмову заяву ГУ ДПС в Рівненській області з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, розпорядник майна та боржник визнає заявлені вимоги в повному обсязі з огляду на наступні обставини.

За результати розгляду заяви ГУ ДПС в Рівненській області з грошовими вимогами до боржника встановлено, що відповідно до ст. 1 ПК України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Згідно п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до положень статті 4 Закону №2464-VI передбачено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.4 ст.8 Закону №2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За змістом частин 5 та 7 статті 9 Закону №2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування; єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року №449 (у редакції Наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року №469) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953 (далі - Інструкція №449).

Згідно п.1 розділу VI Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Абзацом 2 п.2 розділу VI Інструкції №449 встановлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Відповідно абз.3 п.3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

У випадках, передбачених абз.3 цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається), зокрема, платникам, зазначеним у пп.пп.3, 4, 6 п.1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень (п.3 розділу VI Інструкції № 449).

Тобто, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом №2464-VI.

Необхідно врахувати, що сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо)

Слід зазначити, відповідно до п.п. 16.1.4. п. 16.1. ст. 16 ПК України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до ст. 36 Кодексу, є податковим обов`язком. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Підстави припинення податкового обов`язку, крім його виконання, визначені п. 37.3. ст. 37 ПК України. Згідно п. 38.1. ст. 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 38.2. ст. 38 ПК України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Враховуючи дане, при розгляді заяви встановлено, що боржником самостійно було проведено розрахунок грошового зобов`язання по сплаті ЄСВ на суму 116 235 грн. 78 коп., що підтверджується поданими до контролюючого органу Звітами про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з жовтня 2020 року по грудень 2020 року, та Податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб і сум утриманого із них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2021 рік, за 1 та 2 квартал 2022 року.

На підставі даного, грошове зобов`язання щодо сплати ЄСВ за період з жовтня 2020 року по червень 2022 року в сумі 116 235 грн. 42 коп. підлягає визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів.

Також кредитором було заявлено вимоги щодо несплати зі сторони боржника єдиного податку в сумі 196 085 грн. 98 коп..

Єдиний податок (спрощена система оподаткування, обліку та звітності) особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів на сплату єдиного податку в певному порядку з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до поданої заяви встановлено, що ТОВ «Сан-Вест» є платником єдиного податку на ІІІ групи для юридичних осіб.

Платники єдиного податку ІІІ групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду (п. 296.3 ст. 296 ПКУ).

Податкова декларація складається наростаючим підсумком з урахуванням норм п. 296.5 і 296.6 ст. 296 ПКУ.

Підпунктом 1 п. 293.5 ст. 293 ПКУ визначено, що ставки єдиного податку для платників ІІІ групи (юридичні особи) встановлюються у подвійному розмірі ставок, визначених п. 293.3 ст. 293 ПКУ, до суми перевищення обсягу доходу.

Відповідно до п.п. 16.1.4. п. 16.1. ст. 16 ПК України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до ст. 36 Кодексу, є податковим обов`язком. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Підстави припинення податкового обов`язку, крім його виконання, визначені п. 37.3. ст. 37 ПК України. Згідно п. 38.1. ст. 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 38.2. ст. 38 ПК України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Згідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Враховуючи дане, при розгляді заяви встановлено, що боржником самостійно було проведено розрахунок грошового зобов`язання по сплаті єдиного податку на суму 196 085 грн. 98 коп., що підтверджується поданими до контролюючого органу Податковими деклараціями платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за період з липня 2020 року по грудень 2020 року.

На підставі даного, грошове зобов`язання щодо сплати єдиного податку за період з липня 2020 року по грудень 2020 року в сумі 196 085 грн. 98 коп. підлягає визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів.

Відтак, заявлені грошові вимоги кредитора Головного управління державної податкової служби в Рівненській області до боржника ТОВ «Сан-Вест» не забезпечені заставою, визнаються в повному обсязі на суму 312 321 грн. 76 коп., та підлягають включенню до Реєстру вимог кредиторів у справі № 918/822/22 про банкрутство ТОВ «Сан-Вест» згідно до наступної черговості: 116 235 грн. 78 коп. (єдиний соціальний внесок) як вимоги 2 (другої) черги задоволення; 196 085 грн. 98 коп. (єдиний податок) як вимоги 3 (третьої) черги задоволення.

Також, сума сплаченого судового збору за подачу даної заяви до господарського суду згідно до абз. 1 п. 1 ст. 64 Кодексу підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів як вимоги 1 (першої) черги задоволення.

Заява Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради мотивована тим, що згідно до договору суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:001:0094 від 03.12.2019 року боржником належним чином не виконано обов`язку щодо сплати орендної плати в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 713 898 грн. 36 коп. На підтвердження обставин, що викладені в заяві, кредитор долучає копії наступних документів - договору суборенди земельної ділянки від 03.12.2019 року, витягу з ДРРП на нерухоме майно № 193131817 від 16.12.2019 року, договору №1 від 17.02.2022 року, акту звірки взаєморозрахунків від 29.09.2022 року.

З метою забезпечення реалізації процедури розгляду вимог кредиторів в порядку визначеному Кодексом, а саме щодо узгодження правової позиції розпорядника майна з позицією боржника щодо заяв кредиторів, на адресу боржника було надіслано листа вих. № 02-01/20-918/822/22-4 від 04.11.2022 року, в яких пропонувалося боржнику надати розпоряднику майна інформацію про результати розгляду вимог кредиторів, що надійшли до суду, з відповідним нормативно-правовим обґрунтуванням своєї позиції.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

У свою чергу докази відповідно до ст. ст. 76-79 ГПК України повинні бути належними на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення; Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються; Достовірними створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень , вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлено, що між Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради (Орендар) та ТОВ «Сан-Вест» (Суборендар) укладено Договір суборенди земельної ділянки від 03.12.2019 року. Згідно до якого Орендар зобов`язувався передати Суборендареві земельну ділянку у строкове платне володіння і користування без зміни цільового призначення, а Суборендар зобов`язується прийняти і використовувати земельну ділянку відповідно до умов цього договору та вимог земельного законодавства.

Згідно до п. 1.2 даного Договору земельна ділянка передавалася в суборенду на підставі

рішення Рівненської місткої ради від 25.09.2014 року № 4527 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок у мікрорайоні № 92 «Ювілейний» (IV містобудівельний комплекс) та в районі вулиць Соборної і Ковальова», які знаходяться у володіння та користуванні Орендаря у відповідності до договору оренди землі від 01.12.2014 року, додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 31.08.2018 року, укладених між Орендарем та Орендодавцем Рівненської міською радою.

Згідно до п. 1.3 та п. 1.4 даного договору зазначена земельна ділянка перебуває у державній (комунальній) власності, виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку, розташована у м. Рівне, у мікрорайоні № 92 «Ювілейний» (IV містобудівний комплекс), кадастровий номер 5610100000:01:001:0094. Загальна площа земельної ділянки: 5 725 кв.м.

Термін суборенди до 03.07.2023 року, але не довше строку дії договору оренди землі від 01.12.2014 року, додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 31.08.2018 року, укладених між УКВ ВК Рівненської міської ради та Рівненською міською радою (п. 2.1 даного Договору).

Відповідно до п. 3.1 даного Договору, суборендна плата становить в рік 381 859,40 грн. Річна суборендна плата не можу бути меншою за розмір земельного податку, що встановлений чинним законодавством України або розміру орендної плати, яку сплачує Орендар Рівненській міській раді згідно до договору оренди землі від 01.12.2014 року, додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 31.08.2018 року.

Згідно до п. 3.3 даного Договору, суборендна плата сплачується Суборендарем щомісячно

рівними частинами протягом 5-ти календарних днів, наступним за останнім календарним днем звітного місяці.

Пунктом 4.1 даного Договору було встановлено, що передача зазначеної земельної ділянки здійснюється після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі. У зв`язку з чим 13.12.2019 року за записом № 34652256 було зареєстроване інше речове право на земельну ділянку № 5610100000:01:001:0094 щодо передачі її в суборенду на підставі вказаного вище договору, та відповідно між сторонами було підписано акт приймання-передачі.

Земельна ділянка передавалась в суборенду для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку та для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для будівництва житлових будинків з торговим комплексом) (п. 6.1 даного Договору).

Відповідно до п. 9.1 даного Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених договором, сторони несуть відповідальність на умовах і в прядку передбачених чинним законодавством та цим договором. Суборендар несе цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність за порушення земельного законодавства згідно з законами України.

Відповідно до Договору № 1 р від 17 лютого 2022 року укладеного між сторонами було

врегульовано порядок виконання обов`язку щодо погашення боргу, який виник в результаті

неналежного зобов`язання за договором суборенди землі від 03.12.2019 року.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з

господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч.1. ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 ЦК України).

Приписами ч. 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона

(боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися

належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати

господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЗУ "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 21 ЗУ "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Частиною 1 ст. 24 ЗУ "Про оренду землі" передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря: своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також орендної плати за водний об`єкт.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.

Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає,

можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Оскільки, ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору

становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В Постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 вказано, що у ст. 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Отже, з даного випливає, що в боржника існує обов`язок погасити заборгованість по орендній платі, що виникла у зв`язку з неналежним виконанням умов договору суборенди від 03.12.2019 року.

Відтак, заявлені грошові вимоги кредитора Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради до боржника ТОВ «Сан-Вест» не забезпечені заставою, визнаються в повному обсязі на суму 713 989 грн. 36 коп., та підлягають включенню до Реєстру вимог кредиторів у справі № 918/822/22 про банкрутство ТОВ «Сан-ВестТ» як вимоги 4 (четвертої) черги задоволення. Сума сплаченого судового збору за подачу даної заяви до господарського суду згідно до абз. 1 п. 1 ст. 64 Кодексу підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів як вимоги 1 (першої) черги задоволення.

Відповідно до частини п`ятої статті 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 2, 12, 45, 46 ,47, 48 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Визнати грошові вимоги Управління капітального будівництва Виконавчого комітету Рівненської міської ради (33028, м. Рівне, вул. Казимира Любомирського, буд.6, код ЄДРПОУ 05517742) до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан-Вест" (33016, Рівненська область, м. Рівне, вул. Андрія Мельника, буд. 2, кв.63, код ЄДРПОУ 38505161) що становить загальну суму 713 989,36 грн. та 4 962 грн. 00 коп. судового збору.

2. Визнати грошові вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 ) до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан-Вест" (33016, Рівненська область, м. Рівне, вул. Андрія Мельника, буд. 2, кв.63, код ЄДРПОУ 38505161) що становить загальну суму 1 995 219 грн.10 коп. та 4 962 грн. 00 коп. судового збору.

3. Визнати грошові вимоги Головного управління ДПС у Рівненській області (33023, м. Рівне, вул. Відінська, 12, код ЄДРПОУ 44070166) до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан-Вест" (33016, Рівненська область, м. Рівне, вул. Андрія Мельника, буд. 2, кв.63, код ЄДРПОУ 38505161) що становить загальну суму 312 321,76 грн. та 4 962 грн. 00 коп. судового збору.

4. Зобов`язати розпорядника майна протягом 10 днів з дня винесення даної ухвали внести визнані вимоги до реєстру вимог кредиторів, письмово повідомити кредиторів та боржника з даним реєстром вимог кредиторів, та про місце і час проведення зборів кредиторів, та організувати їх проведення.

5. Призначити підсумкове засідання суду на "20" грудня 2022 р. на 16:00 год. в приміщенні Господарського суду Рівненської області (м. Рівне, вул. Набережна 26А, каб. № 13).

6. Розпоряднику майна до дня засідання подати суду звіт про проведену роботу; звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат схвалений або погоджений комітетом кредиторів боржника; протокол зборів кредиторів; протокол засідання комітету кредиторів; рішення комітету кредиторів щодо застосування наступної судової процедури.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду, через місцевий суд, що її постановив, протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.год.

Суддя Марач В.В.