Ухвала

від 07.12.2022 по справі 927/1083/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

07 грудня 2022 року справа № 927/1083/22 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., розглянув у порядку наказного провадження матеріали заяви від 30.11.2022 Дочірнього підприємства "Шенкер", вул. Компресорна, 3, с. Білогородка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08140, код 24382029, e-mail: info. ua@dbschenker. com

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуцький завод-"Білкозин", вул. Дружби народів, буд. 44, м. Прилуки, Чернігівська область, 17507, код 38543872, e-mail: office. beikozin@gmail com

про видачу судового наказу

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Чернігівської області надійшла заява Дочірнього підприємства "Шенкер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуцький завод-"Білкозин" про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуцький завод- "Білкозин" заборгованості у сумі 200365,72 грн., що утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного сторонами договору про надання логістичних послуг №154 від 18.08.2016, акту прийняття-передачі наданих послуг №9889 від 03.12.2021 на суму 140015,97 грн., акту прийняття-передачі наданих послуг №9651 від 29.11.2021 на суму 60349,75 грн., рахунку №10094589 від 03.12.2021 на суму 140015,97 грн., рахунку №10094391 від 29.11.23021 на суму 60349,75 грн.

В обґрунтування поданої заяви заявник посилається на неналежне виконання боржником взятих на себе зобов'язань за договором про надання логістичних послуг №154 від 18.08.2016, укладеним між сторонами.

07.12.2022 судом видано судовий наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прилуцький завод-«Білкозин» на користь Дочірнього підприємства «Шенкер» заборгованість у сумі 140015 грн. 97 коп. та судовий збір у сумі 248 грн. 10 коп., частково задовольнивши заяву Дочірнього підприємства "Шенкер".

Стосовно заявлених вимог в частині стягнення 60349,75 грн. за актом прийняття-передачі наданих послуг №9651 від 29.11.2021 та рахунком №10094391 від 29.11.23021, суд зазначає таке.

Згідно із ст. 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 Господарського процесуального кодексу України. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додається інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.76-78 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із приписів наведених норм, під час звернення заявника до господарського суду із заявою про видачу судового наказу та при викладенні обставин, на яких ґрунтуються вимоги заявника, останнім мають бути зазначені та надані належні, допустимі, достовірні та вірогідні докази у підтвердження заявлених ним вимог та обставин їх виникнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, заявником додано договір про надання логістичних послуг №154 від 18.08.2016, акт прийняття-передачі наданих послуг №9889 від 03.12.2021 на суму 140015,97 грн., акт прийняття-передачі наданих послуг №9651 від 29.11.2021 на суму 60349,75 грн., рахунок №10094589 від 03.12.2021 на суму 140015,97 грн.

Як встановлено судом, у п. 5.1 договору про надання логістичних послуг №154 від 18.08.2016 сторони перебачили, що оплата послуг виконавця здійснюється шляхом внесення замовником попередньої оплати на рахунок виконавця за планові роботи або за рішенням виконавця за фактом надання послуг протягом 25 календарних днів з дати виставлення виконавцем рахунку на оплату.

Судом зазначено про те, що у матеріалах заяви Дочірнього підприємства "Шенкер" відсутній рахунок №10094391 від 29.11.23021 на суму 60349,75 грн., який би підтвердив факт настання у замовника строку виконання зобовʼязання відповідно до п. 5.1 договору та акту прийняття-передачі наданих послуг №9651 від 29.11.2021 на суму 60349,75 грн.

Таким чином, заявником не повністю додано докази, якими заявник обґрунтовує обставини на суму 60349,75 грн., на яких ґрунтуються його вимоги щодо видачі судового наказу, що є порушенням приписів п. 4 ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувану не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Керуючись ст. 150, 152, 153, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Дочірньому підприємству "Шенкер" (вул. Компресорна, 3, с. Білогородка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08140, код 24382029) у видачі судового наказу у частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуцький завод-"Білкозин" (вул. Дружби народів, буд. 44, м. Прилуки, Чернігівська область, 17507, код 38543872), заборгованості у сумі 60349,75 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її підписання в порядку ст.256 Господарського процесуального кодексу України та підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала суду складена та підписана 07.12.2022.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя М.О. Демидова