Ухвала

від 31.10.2022 по справі 201/8055/22

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/8055/22

Провадження № 1-кс/201/3034/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2022 р. м. Дніпро

Жовтневий районнийсуд м.Дніпропетровська ускладі слідчогосудді ОСОБА_1 ,при секретарісудового засідання ОСОБА_2 ,розглянувши увідкритому судовомузасіданні в залісуду Жовтневогорайонного судум.Дніпропетровська ум.Дніпрі скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування постанови дізнавача сектору дізнання ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_5 від 12.03.2022 р. про закриття кримінального провадження № 12021046650000878, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.10.2021 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до Жовтневого районного суду Запорізької області зі скаргою, в якій просить скасувати постанову дізнавача сектору дізнання ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_5 від 12.03.2022 р. про закриття кримінального провадження № 12021046650000878, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.10.2021 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України.

Обґрунтовуючи скаргу, адвокат ОСОБА_3 посилається на те, що в СД відділення поліції № 5 Дніпропетровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області розслідуються кримінальне провадження №12021046650000878 за ст. 190 КК України.

В заяві про скоєний злочин повідомляється, що ОСОБА_6 (паспорт НОМЕР_1 , виданий Київським РВ ДГУ ГУМВС України в Донецькій області) ОСОБА_7 (паспорт Запис № НОМЕР_2 , Документ № НОМЕР_3 ), інших невідомих осіб за попередньою змовою групою осіб, шляхом введення в оману ОСОБА_4 заволоділи його грошовими коштами у сумі 3210 доларів США.

В наслідок зазначених дій невідомих осіб ОСОБА_4 завдано майнової шкоди на суму 3210 доларів США.

Із заявою про злочин ОСОБА_4 звернувся до відділення поліції №5 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області 08.10.2021р.

За правилами ст. 55 КПК України, - потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

За ч.2 статті 55 КПК України - права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

12.03.2022 р. дізнавач СД відділення поліції № 5 Дніпропетровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області лейтенант поліції ОСОБА_5 винесла постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального проступку.

Скаржник у скарзі зазначає,що воскаржуваній постановідізнавач правильноцитує нормиКПК Українищодо обов`язкусаме дізнавачадоказувати подіюкримінального правопорушення(час,місце,спосіб таінші обставинивчинення кримінальногоправопорушення),щодо того,щодоказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Проте, виконання дізнавачем такого обов`язку не знаходить свого відображення у постанові про закриття кримінального провадження.

Так, в описовій частині постанови про закриття кримінального провадження дізнавач не зазначає жодних конкретних слідчих (розшукових) дій, що було проведено ним для встановлення обставин злочину, події злочину, для пошуку доказів, обмежуючись «загальними фразами» дізнавач виніс оскаржувану постанову без проведення досудового розслідування.

Тоді як, за правилом п. 1 ч.1 та ч.2 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Статтею 92 Кримінального процесуального кодексу України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого.

У відповідності до статті 84 КПК України, - доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

За ч.1 ст.94 КПК України слідчий за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

У відповідності до ч.1 ст.40-1 КПК України, - дізнавач при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого. Дізнавач несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення дізнання.

Саме дізнавач повинен був збирати, перевіряти, оцінювати докази задля доказування події злочину, про який повідомив у свої заяві потерпілий.

Проте, як вбачається із матеріалів цього КП дізнавач такий свій обов`язок не виконав та прийняв рішення про закриття провадження за цим КП замість того, щоб проводити досудове розслідування.

Скаржник у скарзі зазначає, що особливою частиною, Розділом VI «Злочини проти власності», статтею 190 КК України передбачено відповідальність за злочин шахрайство це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою вчинене у великих розмірах.

Особливістю предмета шахрайства є те, що ним може бути як чуже майно, так і право на таке майно. Право на майно може бути закріплене у різних документах, наприклад, цінних паперах, довіреностях на право розпорядження майном, боргових зобов`язаннях, заповітах тощо.

Об`єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий - власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі. Безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов`язковими ознаками шахрайства, які відрізняють його від викрадення майна та інших злочинів проти власності.

Обов`язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього. Добровільність при шахрайстві має уявний характер, оскільки вона обумовлена обманом.

Способами вчинення шахрайства є: 1) обман; 2) зловживання довірою.

Обман як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном чи придбання права на таке майно полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого.

Таким чином, обман може мати як активний (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей про певні факти, обставини, події), так і пасивний (умисне замовчування юридично значимої інформації) характер. У другому випадку для наявності шахрайства необхідно встановити, що бездіяльність винного призвела до помилки потерпілого щодо обов`язковості або вигідності передачі майна (права на майно) шахраєві, була причиною добровільної передачі потерпілим майнових благ. Якщо особа заволодіває чужим майном, свідомо скориставшись чужою помилкою, виникненню якої вона не сприяла, вчинене не може визнаватися шахрайством.

Змістом обману як способу шахрайства можуть бути різноманітні обставини, стосовно яких шахрай вводить в оману потерпілого. Зокрема, це може стосуватися характеристики певних предметів, зокрема їх кількості, тотожності, дійсності (обман у предметі), особистості винного або інших осіб (обман у особі), певних подій, юридичних фактів, дій окремих осіб тощо.

За своєю формою обман може бути усним, письмовим, виражатися у певних діях (підміна предмета, його фальсифікація тощо), у т. ч. конклюдентних.

Різновидом шахрайського обману судова практика визнає фіктивне представництво, за якого винний, створюючи враження про свою належність до того чи іншого підприємства, має на меті укласти договори й отримати гроші без поставки товару або, навпаки, одержати товар без належної його оплати.

Скаржник у скарзі зазначає, що у заяві про злочин, з метою заволодіння грошовими коштами, зі ОСОБА_4 укладено договір неіснуючою юридичною особою ТОВ «WBR», з використанням у договорі ідентифікаційного коду, реквізитів та печатки іншої юридичної особи - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЛОВО, СПРАВА, РЕЗУЛЬТАТ».

Обман чи зловживання довірою при шахрайстві застосовуються винним з метою викликати у потерпілого впевненість про вигідність або обов`язковість передачі йому майна чи права на нього.

Як зазначалось у заяві про злочин, «співробітники» ТОВ «WBR» протягом 5 місяців запевнюючи ОСОБА_4 у майже повній готовності сайту, перенаправляли його до різних інших «співробітників» ТОВ «WBR», що, в свою чергу, повідомляли про те, що сайт знаходиться на налаштуванні.

Проте, по сьогодні сайт ОСОБА_4 не передано. Грошові кошти, не дивлячись на ніби-то встановлення строку їх повернення йому й досі не повернули.

Скаржник у скарзі зазначає, що слід дійти до висновку, що «директор» ТОВ «WBR» ОСОБА_6 та інші невідомі особи за попереднім зговором, з метою введення в оману ОСОБА_4 як покупця сайту уклали з ним договір купівлі продажу сайту від неіснуючої юридичної особи з використанням реквізитів та печатки іншої юридичної особи та отримали грошові кошти за сайт, який розробляти (продавати) не збиралися, маючи умисел на неправомірне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_4 у сумі 3 210 (три тисячі двісті десять) доларів США, що були ним сплачені за розробку сайту.

Зазначене у сукупності наштовхує на висновок, що якби дізнавач проводив слідчі (розшукові) дії для пошуку доказів події злочину про який потерпілий повідомив у заяві про злочин, проаналізував докази надані до заяви про злочин та проводив, то «побачив» би у діяннях осіб класичний склад злочину передбачений статтею 190 КК України.

Дізнавач виносить постанову про закриття кримінального провадження не проводячи нормальне досудове розслідування взагалі.

Постанова про закриття кримінального провадження не містить не тільки доказів зібраних під час досудового розслідування, а й мотивів їх відхилення.

Закриваючи кримінальне провадження дізнавач у оскаржуваній постанові приходить до висновку: «Таким чином, в даному кримінальному провадженні формально вбачається склад кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України.»

Фактично, розуміючи, що у діяннях невідомих осіб наявний склад злочину передбаченого статтею 190 КК України, дізнавач не проводячи жодної слідчої (розшукової) дії направленої на збір, перевірку доказів закрив кримінальне провадження.

Дізнавач СД відділення поліції № 5 Дніпропетровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області лейтенант поліції ОСОБА_5 не виконавши вимоги ст. ст. 91, 92 КПК України та не реалізовувавши права надані ст. 40-1 КПК України прийшов до хибного висновку про відсутність у діяннях складу злочину та передчасно виніс постанову про закриття кримінального провадження.

Скаржник у скарзі зазначає, що надані КПК права та обов`язки дізнавач не реалізував.

Потерпілий звертався до дізнавача з клопотанням № 42955 від 25.11.2021р. (вх. Д- 2248 від 29.11.2021р.) про вчинення слідчих дій (в порядку ст. 220 КПК України).

Проте, як вбачається із матеріалів цього КП, дізнавач протягом 5 місяців слідчі (розшукові) дії вказані у зазначеному клопотанні у повній мірі так і не вчинив.

За весь період досудового розслідування, що тривав з 14.10.2021р. по 12.03.2022р. дізнавач провів допит потерпілого та 1 свідка, надав 1 доручення співробітникам оперативного підрозділу, не дочекавшись рапорту на який, дізнавач виніс оскаржувану постанову про закриття КП.

Матеріали цього КП навіть не місять навіть постанови про задоволення клопотання потерпілого.

У повній мірі та к не було виконано :запит до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СЛОВО, СПРАВА, РЕЗУЛЬТАТ" ; запит до Державної міграційної служби України; доручення до співробітників оперативного підрозділу для пошуку та встановлення осіб не містить обсягу завдань окреслених у клопотанні потерпілого та не виконано співробітниками оперативного підрозділу.

У заяві про злочин, між ОСОБА_4 та ТОВ «WBR» в особі директора ОСОБА_6 було укладено Договір купівлі-продажу сайту.

Уважно дослідившиукладений договір,можна помітити,що хочау преамбуліта реквізитахдоговору зазначенонайменування юридичноїособи ТОВ«WBR»,проте,печатка надоговорі стоїтьсаме юридичноїособи -ТОВАРИСТВО ЗОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ«СЛОВО,СПРАВА,РЕЗУЛЬТАТ».

Для належного розслідування цього КП необхідно було звернутись із запитом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЛОВО, СПРАВА, РЕЗУЛЬТАТ» (за кодом юридичної особи: 43543371, Україна, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО, будинок 4, квартира 28, Телефон 1: +380632865035) про надання інформації та засвідчених належним чином документів щодо: 1.наявності печатки ТОВ "СЛОВО, СПРАВА, РЕЗУЛЬТАТ", кількості печаток ТОВ «СЛОВО, СПРАВА, РЕЗУЛЬТАТ», на які цілі кожна з печаток використовується, 2. прізвища, ім`я та по батькові, посади, структурний підрозділ співробітників ТОВ «СЛОВО, СПРАВА, РЕЗУЛЬТАТ», що мають доступ до печатки товариства, 3. прізвища, ім`я та по батькові, посади, структурний підрозділ співробітників ТОВ «СЛОВО, СПРАВА, РЕЗУЛЬТАТ», що мали право підпису договорів станом на 12 квітня 2021 року, 4. реєстр/журнал договір укладених ТОВ «СЛОВО, СПРАВА, РЕЗУЛЬТАТ» 12 квітня 2021 року, надати засвідчені належним чином копії договорів, 5. відомості чи укладено трудові договори або ЦПХ договорі із фізичними особами ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , якщо укладені надати засвідчені належним чином копії кадрової документації трудові договори, накази про призначення на роботу, звільнення, зміни умов праці, ОСОБОВА КАРТКА ПРАЦІВНИКА, посадові інструкції, зави про прийняття на роботу, звільнення переведення тощо.

У заяві про злочин, під час зустрічі потерпілий перевірив надані йому для огляду паспорти на ім`я ОСОБА_8 та ОСОБА_7 . Паспорті данні з наданого йому для огляду паспорту ОСОБА_8 було внесено до договору, а паспорт ОСОБА_7 йому було дозволено скопіювати.

Для належного розслідування цього КП необхідно було звернутись із запитом до Державної міграційної служби України, щодо: 1. надання інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 2. перевірки належності паспорта НОМЕР_1 , що видано Київським РВ ДГУ ГУМВС України в Донецькій області особі, 3. паспорт Запис № НОМЕР_2 , Документ № 002361849 особі.

В заяві про злочин, 12.04.2021 р. близько 13.15 в кафе грузинської кухні « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яке знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Вернадського, 27 потерпілий зустрівся з ОСОБА_8 та особою, яка представилася дизайнером ТОВ «WBR» ОСОБА_7 .

Під час зустрічі потерпілий перевірив надані йому для огляду паспорти на ім`я ОСОБА_8 та ОСОБА_7 . Паспорті данні з наданого йому для огляду паспорту ОСОБА_8 було внесено до договору, а паспорт ОСОБА_7 йому було дозволено скопіювати.

Для належного розслідування цього КП необхідно було звернутись із дорученням до співробітників оперативного підрозділу для пошуку та встановлення: 1. найменування, код юридичної особи чи фізичної особи підприємця, що займається господарською діяльністю за адресою: АДРЕСА_1 - кафе грузинської кухні « ІНФОРМАЦІЯ_2 », 2. наявності відеоспостереження на вході та у залі кафе грузинської кухні « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_2 . місця проживання \перебування ОСОБА_6 (паспорт НОМЕР_1 , що видано Київським РВ ДГУ ГУМВС України в Донецькій області), НОМЕР_4 ), 4. місця проживання \перебування ОСОБА_7 (паспорт Запис № НОМЕР_2 , Документ № 002361849), 5. очевидців та свідків зустрічі, що відбулась 12.04.2021 року близько 13.15 за адресою: АДРЕСА_1 - в кафе грузинської кухні «Мамой клянусь» між ОСОБА_4 з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 зокрема, але не виключно, офіціанти, адміністратори, бармен, відвідувачі, інші), 6. місця проживання \перебування особи, що представилася ОСОБА_9 ( НОМЕР_5 , НОМЕР_6 ).

Жодна із зазначених дій дізнавачем не проведена.

Рішення про закриття кримінального провадження прийнято передчасно, так як не вчинено всіх можливих дій для встановлення обставин злочину.

Також скаржник зазначає, що 29.10.2021 р. без проведення жодних слідчих дій дізнавач СД відділення поліції № 5 Дніпропетровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області лейтенант поліції ОСОБА_10 виніс постанову про закриття кримінального провадження.

За результатом розгляду такої скарги 23 листопада 2021 року слідчим суддею Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_11 у справі № 201/11736/21 ухвалив ухвалу, якою постанову дізнавача СД відділення поліції № 5 Дніпропетровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_10 від 29.10.2021 року про закриття кримінального провадження № 12021046650000878, внесеного до ЄРДР від 14.10.2021 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України скасував.

В резолютивній частині ухвали заначено: «Мотивуючи свою постанову дізнавач лише формально описав склад злочину та зазначив, що не вдалося можливим встановити свідків та очевидців даного кримінального проступку. Інша інформація, яка б становила інтерес за даним фактом виявити не вдалося можливим.

Як вказує заявник, всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і неуперелженого дослідження обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають обвинуваченого, обов`язок доказування, яких законом покладається на дізнавача.

Слідчий суддя погоджується з доводами, викладеними в скарзі, зазначаючи, що усіх можливих слідчих дій у провадженні не здійснювалося.

Слідчому судді не зрозумілі мотиви та підстави прийняття дізнавачем СД ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області вказаної постанови, оскільки останній, закриваючи вказане кримінальне провадження, обґрунтовує свою постанову лише тим, що формально описав склад злочину та зазначив, шо не вдалося можливим встановити свідків та очевидців даного кримінального проступку. Інша інформація, яка б становила інтерес за даним фактом виявити не вдалося можливим.

Слідчий суддя констатує слушність доводів скаржника в частині того, що постанова про закриття кримінального провадження не містить не тільки доказів зібраних під час досудового розслідування, а й мотивів їх відхилення. Також, за весь час проведення досудового розслідування, що тривав з 14.10.2021р. по 29.10.2021р. дізнавачем не проведено жодної слідчої (розшукової) дії (згідно постанови про закриття провадження). Як вбачається із матеріалів, дійсно не було допитано потерпілого. На думку слідчого судді, вищевказані дії дізнавачем зроблено не було. Також слідчий суддя звертає увагу на те, шо жодних пояснень чи належних доказів дізнавач до суду не надав.

Приймаючи до уваги вищевикладене, приходжу до висновку, що дізнавачем під час досудового розслідування у кримінальному провадженні не були дотримані вимоги чинного кримінально-процесуального закону щодо всебічності та повноти, що в свою чергу робить необгрунтованою відповідну постанову, яка на підставі цього підлягає скасуванню.»

На виконання вимог КПК таку ухвалу було направлено до СД відділення поліції № 5 Дніпропетровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області.

Ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.11.2021 р. фактично дізнавачем не виконана, вимоги чинного кримінально-процесуального закону щодо всебічності та повноти досудового розслідування не виконано та знову закрито кримінальне провадження без проведення нормального досудового розслідування.

Матеріали кримінального провадження не містять вказівки прокурора.

Представник скаржника звернувся до суду з заявою, у якій просить справу розглянути без участі ОСОБА_4 та його представника, скаргу задовольнити.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 9 КПК України, суд вважає за необхідне застосувати загальні засади кримінального провадження, передбачені ст. 28 КПК України та розглянути дану скаргу без участі заявника, з метою прийняття процесуального рішення по ній в розумні строки.

Представник слідчого управління ГУНП в Донецькій області в судове засідання не з`явився, про дату, місце та час судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, що з врахуванням вимог ч. 3 ст. 306 КПК України не є перешкодою для розгляду скарги.

Відповідно до ст. 107 КПК України у зв`язку з відсутністю учасників кримінального провадження, фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступного правового висновку з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.304 КПК України, якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюються постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

На підставі п.3 ч.1 ст.303 КПКУкраїни, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, як рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Згідно зі ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст.9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Згідно положень п.4 ч.1 ст.91 КПК України,у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, які є підставою закриття кримінального провадження. У відповідності до ч.2 ст.91 КПК Українидоказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. При цьому, положеннями ст.92 КПК України регламентовано, що обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Також доводи скаржника не спростовані.

Предметом оскарження є постанова дізнавача від 12.03.2022 р. про закриття кримінального провадження № 12021046650000878 на підставі п.2) ч.1 ст. 284 КПК України . Однак в мотивувальній частині дізнавач зазначає, що він дійшов висновку, що в даному кримінальному проступку формально вбачається склад кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України.

Після дослідження постанови,суд приходитьдо висновку,що постанова не відповідає вимогам п.2)ч.5ст.110КПК України,так як вона не міститьвідомості про: змістобставин,які єпідставами дляприйняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.

Недотримання слідчим вимог ст.110 КПК України при ухваленні постанови 05.09.2022 р. є порушенням змісту та форми загальних засад кримінального провадження, визначених ст. 7 КПК України.

Статтею 2 КПК України визначено, що завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Крім того, згідно ч.2 ст.8 та ч.5 ст.9 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальному процесуальному законодавстві України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Такі приписи процесуального закону узгоджуються із Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», якою зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Практика Європейського Суду з Прав Людини щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування … має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з`ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини … або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (див. рішення у справі, «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).

В рішенні ЄСПЛ у справі «Бучинська проти України» Суд констатував факт того, що не може дійти висновку, що органи влади зробили усе від них залежне для забезпечення оперативного та всебічного вжиття заходів для збору доказів, встановлення місцезнаходження та притягнення до відповідальності винних (див. рішення у справі «Бучинська проти України» заява № 35493/10 від 30.04.2015, п. 49), бо за потреби зростаючих високих стандартів у сфері захисту прав людини та основоположних свобод, неминуче вимагається більша рішучість при оцінці порушень основоположних цінностей демократичного суспільства (див. рішення у справі «Сельмуні проти Франції, заява № 235803/94, параграф 95, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява №42310/04, параграфи 148, 149), оскільки тягар доведення можна покласти на органи влади, адже саме вони мають надати задовільні та переконливі пояснення (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини, заява №21986/93, п. 100, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява №42310/04, параграф 150).

Таким чином, суд приходить до висновку , що прийнята постанова є передчасною і такою, що винесена без дотримання вимог ст.ст. 9,91-94,110,284 КПК України, а досудове слідство, що проведене слідчим не було ретельним, безстороннім і сумлінним.

При цьому, слідчий суддя, виходячи з ч. 5 ст. 40 КПК України, позбавлений змоги надати конкретні вказівки (зобов`язання) слідчому щодо проведення конкретних слідчих дій, адже слідчій є самостійним у своїй процесуальній діяльність, а слідчий суддя наділений лише правом судового контролю та оцінки зібраних слідством доказів на етапі розслідування, однак він не може переймати на себе функції слідства (п. 18 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 22 КПК України). Однак, слідчий суддя вважає за необхідне роз`яснити, що слідство зобов`язане провести у провадженні такий комплекс дій, який би не залишав місце сумнівам, а зроблені ним висновки випливали б зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, а не ґрунтувались на припущеннях.

При здійсненні відновленого досудового розслідування цього провадження органу досудового розслідування необхідно перевірити викладені заявником обставини, виконати необхідні дії і в залежності від встановленого прийняти законне та обґрунтоване рішення відносно подальшого провадження у даному провадженні, яке має бути належним чином вмотивованим з всебічним, повним аналізом доводів викладених скаржником.

Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора;1-1) скасування повідомлення про підозру 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

Згідно ч. 3 ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.

Частиною 3 ст. 7 КПК України визначено, що зміст та форма кримінального провадження в умовах воєнного стану повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей здійснення кримінального провадження, визначених розділом ІХ-1 цього Кодексу.

Згідно вимог 18) ч.1 ст.3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, керуючись п. 18) ч.1 ст. 3, ст.ст.2,7,110,284,303,306,307,369-372,376 КПК України, суд , -

УХВАЛИВ:

Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 проскасування постанови дізнавачасектору дізнання ВП №5ДРУП ГУНПв Дніпропетровськійобласті лейтенанта поліції ОСОБА_5 від 12.03.2022р.про закриттякримінального провадження№ 12021046650000878,відомості прояке внесені доЄдиного реєструдосудових розслідувань14.10.2021р.за ознаками кримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.190КК України-задовольнити.

Постанову дізнавача сектору дізнання ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_5 від 12.03.2022 р. про закриття кримінального провадження № 12021046650000878, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.10.2021 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України - скасувати, направивши матеріали кримінального провадження до сектору дізнання ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області для продовження досудового розслідування.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя

Жовтневого районного суду

м. Дніпропетровська ОСОБА_1