Постанова

від 23.11.2022 по справі 692/769/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 692/769/21

провадження № 61-6245св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Драбівська селищна рада Золотоніського району Черкаської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Драбівської селищної ради Золотоніського району Черкаської області на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 21 грудня

2021 року у складі судді Левченко О. Л. та постанову Черкаського апеляційного суду від 08 червня 2022 року у складі колегії суддів:

Карпенко О. В., Василенко Л. І., Бородійчука В. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Драбівської селищної ради Золотоніського району Черкаської області про визнання права на завершення процедури приватизації земельної ділянки.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина на все належне йому майно, а саме: житловий будинок з надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 3,57 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7120681600:02:001:0867, яка розташована в адміністративних межах Бойківщинської сільської ради Драбівського району Черкаської області.

ОСОБА_1 вказувала, що прийняла спадщину після смерті батька шляхом звернення із заявою про її прийняття до приватного нотаріуса Костенко Н. В., проте, успадкувала лише будинок батька. Їй було усно відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вказане майно.

За життя, вказувала ОСОБА_1 , її батько був членом фермерського господарства «Арій» (далі - ФГ «Арій») та як член фермерського господарства виявив бажання отримати у власність земельну ділянку. Розпорядженням Драбівської районної державної адміністрації від 15 серпня 2012 року № 284 йому та іншим членам господарства був наданий дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, на підставі якого було розроблено проект із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам ФГ «Арій» у розмірі середньої частки (паю) за рахунок земель державної власності, які господарство використовує на умовах оренди в адмінмежах Бойківщинської сільської ради Драбівського району Черкаської області. Зазначені матеріали стали підставою внесення відомостей до Державного земельного кадастру та присвоєння кадастрових номерів сформованим земельним ділянкам, зокрема земельній ділянці

№ 7120681600:02:001:0867.

ОСОБА_2 не встиг завершити процедуру приватизації земельної ділянки, а саме зареєструвати право власності на земельну ділянку на своє ім`я. У червні 2021 року ОСОБА_1 як спадкоємець звернулась до Драбівської селищної ради Золотоніського району Черкаської області з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 122,0223 га у власність членам

ФГ «Арій» у розмірі середньої частки (паю) за рахунок земель державної власності, які господарство використовує на умовах оренди в адмінмежах Бойківщинської сільської ради Драбівського району Черкаської області та передачу їй у власність земельної ділянки площею 3,57 га, кадастровий номер 7120681600:02:001:0867.

Однак, рішенням Драбівської селищної ради від 07 липня 2021 року

№ 14-257/VIII, вказує ОСОБА_2 у її клопотанні про передачу у власність вказаної земельної ділянки відмовлено.

Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею у порядку спадкування за законом право на завершення приватизації земельної ділянки кадастровий номер 7120681600:02:001:0867, площею

3,57 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в адміністративних межах Драбівської селищної ради с. Бойківщина (за межами населеного пункту) Черкаської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 21 грудня

2021 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право на завершення приватизації земельної ділянки площею 3,57 га, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в адміністративних межах Драбівської селищної ради Золотоніського району Черкаської області, за межами населеного пункту с. Бойківщина, кадастровий номер 7120681600:02:001:0867, у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки

ОСОБА_1 , прийнявши спадщину після смерті ОСОБА_2 , набула право на спадкування усіх прав та обов`язків, що належали останньому, включно із правом на завершення приватизації земельної ділянки, яку спадкодавець не завершив у зв`язку зі смертю, тому, за висновками суду, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 08 червня 2022 року апеляційну скаргу Драбівської селищної ради Золотоніського району Черкаської області залишено без задоволення.

Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 21 грудня

2021 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що враховуючи положення статей 1216, 1218, 1223, 1268 ЦК України до складу спадщини входять усі права, належні спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та які не припинилися внаслідок його смерті, в тому числі право на завершення приватизації земельної ділянки, яку спадкодавець не завершив у зв`язку з смертю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У липні 2022 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку Драбівська селищна рада Золотоніського району Черкаської області подала касаційну скаргу на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду

від 08 червня 2022 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц, від 17 квітня 2019 року у постанові

№ 723/1061/17, від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17, від 07 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц, від 21 вересня 2020 року у справі

№ 658/1141/18, від 19 квітня 2021 року у справі № 675/1714/19, від 26 квітня 2021 року у справі № 675/1561/19, від 03 травня 2020 року у справі

№ 205/5252/19, та не дослідили зібрані у справі докази (пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої

статті 411 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що при розгляді справи 08 червня

2022 року апеляційним судом не було надано оцінки клопотанню селищної ради про відкладення розгляду справи. У матеріалах справи відсутні відомості про прийняття у період 2013-2020 років рішення власника (розпорядника) земельних ділянок про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності членам ФГ «Арій» загальною площею 122,0223 га та передачі у власність. До Драбівської селищної ради передана земельна ділянка з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий № 7120681600:02:001:0867) площею 3,57 га, яка розташована за межами села Бойківщина Драбівської селищної територіальної громад без відповідних обтяжень та вільна (відсутні будь-які орендарі).

Заявник вважає, що позивач не набув права на завершення процедури приватизації на земельну ділянку, оскільки спадкодавець помер і за життя не було прийнято рішення про передачу йому у власність земельної ділянки.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2022 року справу № 692/769/21 призначено до судового розгляду.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 11).

Згідно із свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 та її батьками вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а. с. 10).

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Чигиринського районного нотаріального округу Костенко Н. В., спадкоємцем майна ОСОБА_2 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дочка ОСОБА_1 , спадщина складається з житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться у АДРЕСА_1 (а. с. 12).

Згідно із копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22 жовтня 2013 року № 11328117, власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (а. с. 13).

Відповідно до копії заяви на ім`я голови Драбівської райдержадміністрації від 03 серпня 2011 року ОСОБА_2 , як член ФГ «Арій», звернувся із вказаною заявою, у якій просив надати дозвіл на розроблення проекту з землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки у власність як члену ФГ «Арій» в розмірі середньої земельної частки (паю) по Бойківщинській сільській раді Драбівського району Черкаської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель, які знаходяться у господарства у користуванні в адміністративних межах Бойківщинської сільської ради Драбівського району Черкаської області. Право на земельну частку (пай) на території України не набував. Вказана заява зареєстрована

10 серпня 2011 року (а. с. 98).

Згідно із копією трудової книжки ОСОБА_2 з 20 серпня 2010 року прийнятий у члени ФГ «Арій» (а. с. 15).

Відповідно до копії довідки про трудову участь та родинні зв`язки членів

ФГ «Арій» від 15 липня 2011 року № 37 ОСОБА_2 - дядько засновника, радник (а. с. 16-17).

Згідно із розпорядженням Драбівської районної державної адміністрації

від 15 серпня 2012 року № 284 членам ФГ «Арій» відповідно до доданого списку надається дозвіл на виготовлення з урахуванням вимог державних стандартів, норм, правил у сфері землеустрою проекту землеустрою для відведення земельних ділянок. У списку членів ФГ «Арій» ПП «Континент-плюс» за номером 21 значиться ОСОБА_2 , площа 3,57 га

(а. с. 18-19).

Відповідно до висновку № 1 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відділу Держземагенства у Драбівському районі Черкаської області від 17 січня 2013 року вбачається цим відділом погоджено проект із землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 122,0223 га у власність членам ФГ «Арій» у розмірі середньої частки (паю) за рахунок земель державної власності, яке господарство використовує на умовах оренди в адміністративних межах Бойківщинської сільської ради Драбівського району Черкаської області, кадастрові номери 7120681600:02:001:0846-0853, 7120681600:02:001:0855-0878, 7120681600:02:001:0913 (а. с. 20-21)

Згідно із висновком державної експертизи землевпорядної документації

від 26 квітня 2013 року № 244 представлений проект із землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок загальною площею 122,0223 га у власність членам ФГ «Арій» у розмірі середньої частки (паю) за рахунок земель державної власності, яке господарство використовує на умовах оренди в адміністративних межах Бойківщинської сільської ради Драбівського району Черкаської області відповідає вимогам земельного законодавства та діючих нормативно-методичних документів, встановленим нормам і правилам та оцінюється позитивно (а. с. 22-23).

Відповідно до копії кадастрового плану гр. ОСОБА_2 вбачається наявність земельної ділянки площею 3,5700 га з кадастровим номером 7120681600:02:001:0867, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як знаходиться в адмінмежах Бойківщинської сільської ради, дата визначення кадастрового номера 22 листопада 2012 року, дата внесення відомостей до автоматизованої системи 07 грудня 2012 року

(а. с. 80).

Згідно із копією акта № 24 прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 24 листопада 2012 року межі земельної ділянки за кадастровим номером 7120681600:02:001:0867, площею 3,5700 га, закріплені в натурі (а. с. 81).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9901910682021 від 07 жовтня 2021 року земельна ділянка кадастровий номер 7120681600:02:001:0867, площею 3,5700 га, розташована: Черкаська область, Драбівський район, адмінмежі Бойківщинської сільської ради, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, форма власності: комунальна, дата державної реєстрації земельної ділянки: 25 вересня 2012 року (а. с. 77-79).

З копії рішення Драбівської селищної ради Золотоніського району Черкаської області від 07 липня 2021 року №14-257/VIII вбачається, що сесія селищної ради розглянувши заяву ОСОБА_1 вирішила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 122,0223 га у власність членам ФГ «Арій» у розмірі середньої частки (паю) за рахунок земель державної власності, які господарство використовує на умовах оренди в адмінмежах Бойківщинської сільської ради Драбівського району Черкаської області та відмовити ОСОБА_1 у передачі у власність земельної ділянки площею 3,57 га, кадастровий номер 7120681600:02:001:0867, оскільки чинним законодавством не передбачено для органів місцевого самоврядування реалізації права на спадкування прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), а також у зв`язку із тим, що заявником не подано підтверджуючих документів про отримання свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку від ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 за життя рішення про передачу у власність вказаної земельної ділянки органом місцевого самоврядування не приймалось, тому у ОСОБА_1 , батьком якої є померлий ОСОБА_2 , відсутні підстави для передачі у власність земельної ділянки, а ОСОБА_1 , у свою чергу, використала право безоплатної приватизації земельної ділянки (а. с. 14).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга Драбівської селищної ради Золотоніського району Черкаської області задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Предметом спору у цій справі є визнання права на завершення приватизації земельної ділянки у порядку спадкування, приватизація якої була розпочата, проте не завершена за життя спадкодавця.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1225 ЦК України визначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування зі збереженням її цільового призначення.

Згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 ЗК України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Частиною першою статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, що передбачено пунктом «а» частини третьої статті 152 ЗК України.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами перебачений у статті 118 ЗК України.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання (частина шоста статті 118 ЗК України).

Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення (частина сьома статті 118 ЗК України).

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін (частина восьма статті 118 ЗК України).

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування (частина дев`ята статті 118 ЗК України).

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність (частина десята статті 118 ЗК України).

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (частина одинадцята

статті 118 ЗК України).

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (стаття 125 ЗК України в редакції

від 31 березня 2006 року).

У цій справі спадкодавець ОСОБА_2 , як член ФГ «Арій» отримав дозвіл на виготовлення з урахуванням вимог державних стандартів, норм, правил у сфері землеустрою проекту землеустрою для відведення земельних ділянок згідно із з розпорядженням Драбівської районної державної адміністрації від 15 серпня 2012 року № 284.

Верховний Суд врахував, що рішенням Драбівської селищної ради Золотоніського району Черкаської області від 07 липня 2021 року

№ 14-257/VIII затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 122,0223 га у власність членам ФГ «Арій» у розмірі середньої частки (паю) за рахунок земель державної власності, які господарство використовує на умовах оренди в адмінмежах Бойківщинської сільської ради Драбівського району Черкаської області та відмовлено ОСОБА_1 у передачі у власність земельної ділянки площею 3,57 га, кадастровий номер 7120681600:02:001:0867.

За таких обставин обґрунтованим є висновок судів про задоволення позову, оскільки позивач зверталася за завершенням процедури приватизації земельної ділянки до розпорядника спірною земельною ділянкою та останній відмовив їй.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 розділу X «Перехідні положення» ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Частиною другою статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на наведені норми закону, захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 частини третьої статті 152 ЗК України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду з позовами про визнання відповідного права у порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц, провадження 14-652цс18, у постановах Верховного Суду від 13 червня

2018 року у справі № 128/1911/15-ц, від 17 квітня 2019 року у справі

№ 723/1061/17, від 29 серпня 2019 року у справі № 554/1195/17від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17, від 25 березня 2020 року у справі

№ 158/1672/17, що свідчить про сталість судової практики у вирішенні питання права на завершення приватизації земельної ділянки.

Таким чином, у випадку, якщо спадкодавець за життя із дотриманням вимог законодавства розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, проте не отримав на неї право власності у зв`язку зі смертю, спадкоємці у порядку спадкування набувають право на завершення приватизації. У разі відмови компетентного органу спадкоємцям, належним та ефективним способом захисту їх прав у судовому порядку є звернення із позовом про визнання права на завершення приватизації.

Аналіз норм права, що регулюють спірні правовідносини, свідчить про те, що початком процедури безоплатної приватизації земельної ділянки є звернення громадянина, зацікавленого у такій приватизації, до відповідного компетентного органу (органу місцевого самоврядування) із заявою про отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Матеріалами справи встановлено, що спадкодавець, батько ОСОБА_1 - ОСОБА_2 за життя звернувся із заявою до Драбівської райдержадміністрації, у якій просив надати дозвіл на розроблення проекту з землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки у власність, як члену ФГ «Арій» у розмірі середньої земельної частки (паю) по Бойківщинській сільській раді Драбівського району Черкаської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель, які знаходяться у господарства у користуванні в адміністративних межах Бойківщинської сільської ради Драбівського району Черкаської області. Право на земельну частку (пай) на території України не набував.

Згідно із розпорядженням Драбівської районної державної адміністрації

від 15 серпня 2012 року № 284 членам ФГ «Арій» відповідно до доданого списку надається дозвіл на виготовлення з урахуванням вимог державних стандартів, норм, правил у сфері землеустрою проекту землеустрою для відведення земельних ділянок. У списку членів ФГ «Арій» ПП «Континент-плюс» за номером 21 значиться ОСОБА_2 , площа 3,57 га.

Отже, право на приватизацію спірної земельної ділянки ОСОБА_2 розпочав у встановленому законом порядку, проте не завершив процес приватизації у зв`язку з його смертю.

Право на завершення приватизації відповідно до чинного законодавства та судової практики у таких правовідносинах, переходить до спадкоємців ОСОБА_2 , та перейшло до позивача, яка є спадкоємцем першої черги за законом і прийняла спадщину, а отже прийняла у порядку спадкування право на завершення приватизації спірної земельної ділянки, розпочатої та незавершеної спадкодавцем.

Доводи відповідача про невизнання позову з посиланням на те, що позивач використала своє право на приватизацію земельної ділянки є необґрунтованими з огляду на те, що позивач заявила вимоги про захист її спадкових прав, які перейшли до неї від спадкодавця, який таке право на приватизацію не зміг завершити у зв`язку з його смертю.

Отже, виходячи з установлених обставин та судової практики, до спадкоємця переходить право на завершення приватизації, розпочатої спадкодавцем, а не земельної ділянки позивача, яка могла була бути у її користуванні, і у разі законних підстав для завершення розпочатої спадкодавцем приватизації спірної земельної ділянки, та визнання за ним у встановленому законом порядку такого права, перехід такого права до позивача не буде повторним використанням нею права на приватизацію цієї земельної ділянки, що не передбачено чинним законодавством щодо до одного виду цільового призначення земельної ділянки, а може бути переходом спадкового майна, спірної земельної ділянки, у порядку спадкування за законом, а не у порядку повторної приватизації.

За наведених обставин, висновки судів про перехід до позивача, спадкоємця першої черги за законом, права на завершення приватизації, і що таке право позивача підлягає судовому захисту в обраний нею спосіб є правильними, з урахуванням наявності встановлених обставин такого спору.

Оскільки ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після смерті батька, то вважається, що позивач набула право на спадкування усіх прав та обов`язків, що належали попередньому спадкодавцю, на підставі статей 1216 та 1218 ЦК України. До складу спадщини входить, у тому числі, право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку спадкодавець розпочав за життя у встановленому законом порядку та не завершив у зв`язку зі смертю. Це право не залежить від наявності у спадкоємця особистого права на приватизацію землі, а тому суд першої інстанції, з яким правильно погодився апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що наявні правові підстави для визнання за позивачкою в порядку спадкування за законом право на завершення приватизації спірної земельної ділянки.

Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є правильними, а доводи касаційної скарги про те, що позивач не набув права на завершення процедури приватизації на земельну ділянку, оскільки спадкодавець помер і за життя не прийнято рішення про передачу йому у власність спірної земельної ділянки, безпідставні.

На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшли обґрунтованого висновку про те, що наявні правові підстави для визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право на завершення приватизації спірної земельної ділянки.

Щодо доводів касаційної скарги про розгляд апеляційним судом справи за відсутності заявника, то відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Отже, якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Оскільки Драбівська селищна рада Золотоніського району Черкаської області була належним чином повідомлена про розгляд справи і реалізувала своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, тому немає підстав уважати, що відповідач був позбавлений права на судовий захист.

Колегія суддів також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 14 липня 2022 року у справі № 260/4504/20 (провадження № К/990/11829/22) де суд вказував, що за загальним правилом при вирішенні питання щодо можливості відкладення розгляду справи в період дії воєнного стану на підставі поданої учасниками судового процесу заяви суд залежно від інтенсивності бойових дій на певній території, загальної воєнної ситуації як в країні, так і в певному регіоні, де знаходиться суд, або учасник справи (його представник), поведінки суб`єктів владних повноважень, що мають компетенцію в сфері повідомлень щодо ризиків перебування на певній території (об`єкті нерухомості) та ін., має дотримуватися балансу між безпекою суддів, працівників апарату, учасників справи та дотриманням процесуальних прав учасників справи і засад судочинства. При цьому врахуванню підлягають попередня поведінка учасника справи, можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, можливість прибути у судове засідання та скористатися правом участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ураховуючи наведене, а також зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), сам по собі розгляд апеляційним судом справи у відсутність належним чином повідомленого позивача та її представника про розгляд справи не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Посилання у касаційній скарзі на те, що апеляційним судом застосовано норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду

від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц, від 17 квітня 2019 року у постанові № 723/1061/17, від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17,

від 07 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18, від 19 квітня 2021 року у справі № 675/1714/19,

від 26 квітня 2021 року у справі № 675/1561/19, від 03 травня 2020 року у справі № 205/5252/19на увагу не заслуговують, оскільки ухвалені у цій справі рішення не суперечать цим висновкам.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин, проте ці доводи на правильність вирішення справи не впливають. Крім того, оцінка таких доводів знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

При вирішенні справи суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, правильно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторіні зібраним у справі доказам.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій, і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, вирішуючи цей спір, суди в достатньо повному обсязі встановили права і обов`язки сторін, обставини у справі, перевірили доводи і дали їм належну правову оцінку, ухвалили рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки судів обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Відповідно до частини першої 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Драбівської селищної ради Золотоніського району Черкаської області залишити без задоволення.

Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 21 грудня

2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 08 червня

2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович