Рішення

від 07.12.2022 по справі 240/28/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2022 року м. Житомир справа № 240/28/22

категорія 109040000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Керівника Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації до Бердичівської районної ради Житомирської області про зобов`язаня вчинити дії,

встановив:

Керівник Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особіУправління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом, в якому просить:

Визнати протиправною бездіяльність Бердичівської районної ради Житомирської області щодо неукладення з Департаментом культури, молоді та спорту Житомирської обласної державної адміністрації охоронного договору на об`єкт культурної спадщини, пам`ятку місцевого значення з охоронним № 51 - Адміністративний будинок за адресою: м. Бердичів, вул. Садова, 3, на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768.

Зобов`язати Бердичівську районну раду (код ЄДРПОУ 13577014) протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Департаментом культури, молоді та спорту Житомирської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 02498429) охоронний договір на об`єкт культурної спадщини, пам`ятку місцевого значення з охоронним № 51 - Адміністративний будинок за адресою: м. Бердичів, вул. Садова, 3, на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що у комунальній власності територіальної громади міста в особі Бердичівської районної ради на підставі рішення Господарського суду Житомирської області від 05.07.2012 та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 10.09.2012 у справі № 18/5007/41/12, перебуває Адміністративна будівля за адресою: м. Бердичів, вул. Садова, 3. Зазначена будівля належить до пам`ятки архітектури місцевого значення, з охоронним № 51 на підставі розпорядження Житомирської обласної державної адміністрації від 04.03.1996 № 151. Разом з тим, відповідачем протиправно не укладено з Департаментом культури, молоді та спорту Житомирської обласної державної адміністрації охоронного договору на об`єкт культурної спадщини. Керівник Бердичівської прокуратури зазначає, що така бездіяльність порушує інтереси держави, оскільки не вживаються заходи для збереження об"єкта культурної спадщини місцевого значення, тому звертається до суду.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач надіслав до суду відзив на позов, в якому просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що відповідно до рішення Бердичівської районної ради від 03.11.2020 року №623 "Про передачу па баланс нерухомого майна", адміністративна будівля за адресою: м. Бердичів, вул. Садова 3, передана на баланс Районному малому Комунальному ремонтно-експлуатаційному підприємству Бердичівської районної ради (далі РМ КРЕП). Відповідно до Статуту РМ КРЕП здійснює управлінню нерухомим майном, яке перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ району та передане в оперативне управлінню Підприємства. Отже, обов`язок укладення охоронного договору покладається саме на власника пам`ятки або уповноважений ним орган, і саме власник, а за наявності уповноваженого органу - такий орган, повинен бути його ініціатором.

Керівник Бердичівської окружної прокуратури подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що рішення Бердичівської районної ради від 03.11.2020 №623 не наділяє РМ КРЕП повноваженнями на укладення охоронного договору. Аналогічно, статут РМ КРЕП не містить жодних повноважень щодо укладення охоронних договорів щодо пам`яток архітектури взагалі чи Адміністративної будівлі, зокрема. Таким чином, дане підприємство не є уповноваженим на укладення охоронного договору органом.

Ухвалою суду від 03.08.2022 замінено позивача у справі Департамент культури, молоді та спорту Житомирської обласної державної адміністрації на його правонаступника Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Матеріали справи свідчать, що розпорядженням Житомирської обласної державної адміністрації від 04.03.1996 №151 взято на облік і охорону нововиявлені пам"ятки архітектури згідно з додатком, зокрема, Адміністративну будівлю за адресою: м. Бердичів, вул. Садова, 3.

На підставі рішення Господарського суду Житомирської області від 05.07.2012 та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 10.09.2012 у справі №18/5007/41/12, Адміністративну будівлю за адресою: м. Бердичів, вул. Садова, 3 передано у комунальну власність територіальної громади міста в особі Бердичівської районної ради.

Бердичівською окружною прокуратурою у порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" направлено 2 повідомлення від 27.09.2021 та 15.12.2021 на адресу Департаменту культури, молоді та спорту Житомирської обласної державної адміністрації щодо збереження об`єктів культурної спадщини , що наявні на територіях новостворених об`єднаних територіальних громад Бердичівського району, в тому числі про укладення охоронного договору щодо Адміністративного будинку.

У листах-відповідях Департаменту культури, молоді та спорту Житомирської облдержадміністрації від 04.10.2021 та від 28.12.2021 зазначено, що відповідно до "Списку історичних населених місць України", затвердженого Постановою КМУ від 26 липня 2001 № 878 до історично населених місць Житомирської області включено: м. Житомир, м. Бердичів, м. Коростень, м. Коростишів, смт. Любар, смт. Миропіль, м. Новоград- Волинський, м. Овруч, смт. Олевськ та м. Радомишль.

Департаментом направлено лист структурним підрозділам галузі культури райдержадміністрацій, міським, селищним, сільським радам щодо необхідності забезпечити укладання охоронних договорів з Департаментом культури, молоді та спорту облдержадміністрації на об`єкти культурної спадщини, що знаходяться на території відповідних адміністративно- територіальних одиниць.

Також, повідомлено окружну прокуратуру про те, що заходи щодо укладання охоронного договору, шляхом звернення до суду із позовом зобов`язального характеру не вжито, у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору.

Отже, оскільки, пам`ятка місцевого значення Адміністративний будинок, що становить культурну цінність, вже більше 9 років залишається без захисту та укладеного охоронного договору, який встановлює гарантії збереження індивідуально визначеної пам`ятки культурної спадщини, керівник Бердичівської окружної прокуратури звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України "Про охорону культурної спадщини" №1805-ІІ.

Згідно з Преамбулою цього Закону об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою.

Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 1 Закону №1805-ІІІ об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - це об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Охорона культурної спадщини - це система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Пунктом 3 Розділу X "Прикінцеві положення" Закону № 1805-ІІІ установлено, що об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

Згідно із частиною 1 статті 3 Закону № 1805-ІІІ державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать, зокрема: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; органи охорони культурної спадщини районних державних адміністрацій.

За змістом пункту 17 частини 1 статті 6 Закону № 1805-ІІІ (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до повноважень органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить укладення охоронних договорів на пам`ятки.

За змістом частин 1, 3 та 4 статті 23 Закону № 1805-ІІІ усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору (частина 1 статті 24 Закону № 1805-ІІІ).

При цьому, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду під час прийняття постанови від 28.12.2019 справа №806/1536/18 сформував правову позицію, відповідно до якої охоронний договір є актом за участю суб`єкта владних повноважень та співвласника пам`ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі ст. 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини". Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини.

З аналізу наведених вище норм права вбачається, що об`єкти культурної спадщини охороняються законом навіть при відсутності належним чином укладеного охоронного договору. В той же час, охоронний договір встановлює чіткі вимоги для збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність.

Пунктом 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 (далі - Порядок №1768) передбачено, що, власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

При цьому охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована (пункт 1 Порядку №1768).

Водночас, у пункті 5 Порядку № 1768 зазначено, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 1768 до охоронного договору додаються: 1) акт технічного стану пам`ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об`єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам`ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п`ятиденний термін після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, знаходяться на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам`яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); 6) паспорт пам`ятки.

Таким чином, з аналізу положень Закону № 1805-ІІІ та Порядку №1768 слідує, що власник пам`ятки культурної спадщини чи її частини або уповноважений ним орган (особа) незалежно від форми власності зобов`язаний укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка. Тобто, обов`язок укладення охоронного договору покладається саме на власника пам`ятки або уповноважений ним орган, і саме власник, а за наявності уповноваженого органу такий орган, повинен бути його ініціатором.

Подібний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 13 грудня 2018 року у справі № 826/4605/16, у постанові від 23 грудня 2019 року у справі № 806/1536/18 та у постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 826/25854/15.

Матеріали справи свідчать, що розпорядженням Житомирської обласної державної адміністрації від 04.03.1996 №151 взято на облік і охорону нововиявлені пам"ятки архітектури згідно з додатком, зокрема, Адміністративну будівлю за адресою: м. Бердичів, вул. Садова, 3.

На підставі рішення Господарського суду Житомирської області від 05.07.2012 та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 10.09.2012 у справі № 18/5007/41/12, Адміністративну будівлю за адресою: м. Бердичів, вул. Садова, 3 передано у комунальну власність територіальної громади міста в особі Бердичівської районної ради.

Право власності на будівлю за Бердичівською районною радою було зареєстровано 30.10.2012, що сторонами не оспорюється.

Представник відповідача, вважаючи протиправними позовні вимоги посилається на те, що, пам"ятка архітектури передана на баланс Районному комунальному ремонтно-експлуатаційному підприємству Бердичівської районної ради, відтак , саме підприємство уповноважене на укладення охоронного договору.

Суд з такими доводами не погоджується, з огляду на таке.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97).

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (частина 2 статті 2 Закону № 280/97).

Статтею 10 № 280/97 Закону визначено статус обласних ради як органів місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Частиною 1 статті 60 Закону № 280/97 визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно із частиною 5 статті 16 № 280/97 Закону від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до рішення Бердичівської районної ради від 03.11.2020 року №623 "Про передачу па баланс нерухомого майна", адміністративна будівля за адресою: м. Бердичів, вул. Садова 3, передана на баланс Районному малому Комунальному ремонтно-експлуатаційному підприємству Бердичівської районної ради (далі РМ КРЕП). Відповідно до Статуту РМ КРЕП створене з метою управління нерухомим майном, яке перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ району та передане в оперативне управлінню Підприємства. При цьому, РМ КРЕП перебуває в управлінні Бердичівської районної ради.

Разом з тим, суд зазначає, що, рішення Бердичівської районної ради від 03.11.2020 №623 не наділяє РМ КРЕП повноваженнями на укладення охоронного договору. Аналогічно, статут РМ КРЕП не містить жодних повноважень щодо укладення охоронних договорів щодо пам`яток архітектури взагалі чи Адміністративної будівлі, зокрема.

Сам факт перебування Адміністративної будівлі на балансі у РМ КРЕП не є безумовним свідченням того, що зазначене підприємство є уповноваженим органом на укладення охоронного договору щодо пам"ятки архітектури, з огляду на те, що власником її є Бердичівська районна рада.

Таким чином, дане підприємство не є уповноваженим на укладення охоронного договору органом.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно п.1 ч. 4 ст.162 КАСУ до відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.94 КАСУ письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього

Разом з тим, відповідачем не виконано свого обов"язку та не надано суду доказів делегування повноважень на укладення охоронного договору щодо пам`ятки архітектури Адміністративної будівлі Районному малому Комунальному ремонтно-експлуатаційному підприємству Бердичівської районної ради.

Таким чином, зважаючи на вказані вище норми чинного законодавства обов`язок щодо укладення охоронного договору на об`єкт культурної спадщини, пам`ятку місцевого значення з охоронним № 51 - Адміністративний будинок за адресою: м. Бердичів, вул.Садова, 3, з компетентним органом у сфері охорони культурної спадщини - Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації належить Бердичівській районній раді.

Однак, всупереч вказаним вище правовим положенням відповідачем не виконано обов`язку з укладення охоронного договору, що свідчить про його протиправну бездіяльність.

Доказів протилежного суду не надано.

Обґрунтовуючи свою позицію, представник відповідача, з посиланням на Порядок обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України 11 березня 2013 року N 158 (у редакції наказу Міністерства культури України від 27 червня 2019 року N 501) вказує на те, що повідомлення про набуття правового статусу щойно виявленого об"єкта культурної спадщини власнику цього об"єкта або уповноваженому ним органу не надходило.

Однак, посилання Бердичівської районної ради на порушення Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158 є безпідставним, оскільки на момент реєстрації права власності на Адміністративну будівлю вказаний Порядок не набрав чинності.

Крім того, відповіда зазначає, що об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу).

Разом з тим, розпорядження Житомирської обласної державної адміністрації "Про взяття на облік і охорону пам`яток архітектури місцевого значення" від 04.03.1996 № 151 вступило в силу 04.03.1996, у зв`язку з чим Адміністративна будівля не є нововиявленою пам`яткою архітектури. Тому у позивача був відсутній обов`язок надсилати на адресу відповідача повідомлення про набуття Адміністративною будівлею правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини.

Отже, доводи відповідача з приводу неповідомлення про набуття правового статусу щойно виявленого об"єкта культурної спадщини є безпідставними.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на правові позиції Верховного суду у справах №806/1536/18, №826/25854/15, оскільки вони висловлені за інших фактичних обставин справи.

Верховний Суд у постанові від 19.06.2018 у справі № 464/2638/17 вказав, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Зважаючи на викладені обставини, а також на те, що правопорушення у вигляді не укладення охоронного договору допущене відповідачем, є триваючим, на теперішній час відповідач зобов`язаний укласти такий охоронний договір.

Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України); для здійснення такої діяльності органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.

У постанові від 15.07.2019 у справі № 420/5625/18 Верховний Суд дійшов висновку, що під судовим захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Право українського народу на збереження архітектурних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, гарантоване статтею 54 Конституції України, а саме визначено, що культурна спадщина охороняється законом.

У даному спорі приватне право (інтерес) відповідача протиставляється публічному інтересу, який виражається у збереженні та охороні культурної спадщини.

Відтак, забезпечення справедливого балансу приватного та публічного інтересів у даній справі полягає у необхідності дотримання відповідачем вимог законодавства про охорону культурної спадщини, визначених, зокрема, Законом України "Про охорону культурної спадщини".

Подібний висновок зазначено у постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №826/12524/18.

Отже, державний інтерес у цій справі полягає у зупиненні порушень відповідачем пам`яткоохоронного законодавства шляхом укладення ним охоронного договору з метою встановлення режиму використання вказаної пам`ятки архітектури та відповідальності відповідача за порушення такого режиму.

Вказане свідчить, що пред`явлення керівником окружної прокуратури позову зобов`язального характеру є ефективним способом захисту інтересів держави, що спрямований на реалізацію державою примусу щодо виконання вимог Основного Закону.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Решта доводів сторін не спростовують висновків суду у даній справі.

Відповідно до ст.ст.7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства Укрїни,

вирішив:

Позов Керівника Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області (вул. Вінницька, 23,Бердичів,Житомирська область,13300, код ЄДРПОУ 02909950) в інтересах держави в особі Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації (вул. Мала Бердичівська, 25, м. Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 44668226) до Бердичівської районної ради Житомирської області (площа Соборна,23, м. Бердичів, Житомирська область, 13300, код ЄДРПОУ 13577014) про зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Бердичівської районної ради Житомирської області щодо неукладення охоронного договору на об`єкт культурної спадщини, пам`ятку місцевого значення з охоронним № 51 - Адміністративний будинок за адресою: м.Бердичів, вул. Садова, 3, на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768.

Зобов`язати Бердичівську районну раду протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Управлінням культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації охоронний договір на об`єкт культурної спадщини, пам`ятку місцевого значення з охоронним № 51 - Адміністративний будинок за адресою: м. Бердичів, вул. Садова, 3, на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос