Рішення

від 07.12.2022 по справі 752/30114/21

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/30114/21

Провадження № 2/752/4596/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07 грудня 2022 року місто Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ольшевської І.О.,

за участю секретаря Гладибороди Л.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Цермолонського Івана Миколайовича, до Спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням французької мови № 269 м. Києва про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи № 133-к від 18 листопада 2021 року та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням французької мови № 269 м. Києва про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи № 133-к від 18 листопада 2021 року та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що вона працює у Спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням французької мови № 269 міста Києва на посаді соціального педагога. У листопаді 2021 року стикнулася із грубим порушення її конституційного права на працю з боку відповідача, яке полягало в тому, що в неї постійно незаконно вимагали на роботі медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. 18 листопада 2021 року було складено та 19 листопада 2021 року було ознайомлено з наказом про відсторонення від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Позивач вважає даний наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню судом, оскільки він суперечить вимогам ст. 43 Конституції України. Крім того безпідставним у наказі відповідача посилання на положення ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», оскільки положення закону не передбачають обов`язкового щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, законом не встановлено окремого порядку відсторонення працівників від роботи в разі відсутності в них щеплення від COVID-19, на думку позивача, обов`язок проведення щеплення відноситься до зміни істотних умов праці, про які позивача не було попереджено завчасно. Тому з метою відновлення порушеного права на працю просить поновити на роботі та зобов`язати відповідача виплатити заробітну плату за час відсторонення від роботи. Окремо позивач зазначає, що Наказ про відсторонення покликаний для встановлення для позивача менш сприятливих умов порівняно із вакцинованими працівниками, обмежує її право на працю та можливість заробляти собі на життя, окрім того, із порушенням чинного законодавства України, рішення про відсторонення позивача від роботи має ознаки дискримінації.

Ухвалою судді від 15 грудня 2021 року у вказаній справі відкрито провадження та вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У подальшому зазначена цивільна справа надійшла у провадження судді Ольшевської І.О., у зв`язку із тимчасовим переведенням судді Слободянюк А.В. шляхом відрядження на посаду судді Дніпровського районного суду міста Києва, на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

09 вересня 2022 року на адресу суду надійшов відзив відповідача. Представник відповідача у відзиві вказує, що вимоги, заявлені позивачем, є необґрунтованими, безпідставними і не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до приписів стаття 46 Кодексу законів про працю України передбачає можливість відсторонення працівників від роботи лише у випадках, прямо передбачених законодавством. Представник відповідача посилається на положення статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» в Україні обов`язковими є профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця та кору. При цьому передбачається, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»). Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється Міністерством охорони здоров`я України (ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»). Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» на період дії карантину обов`язковій вакцинації проти COVID-19 підлягають працівники, зокрема працівники загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності, а тому наказ про відсторонення позивача, винесений з урахуванням норм Закону, уповноваженою особою, а тому відсутні підстави для задоволенню позову.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

У відповідності до ч. 3 та ч. 4 ст. 12, ч. 1 та ч. 2 ст. 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що наказом від 05.11.2021 № 105-к Спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням французької мови № 269 міста Києва «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » позивача було відсторонено від роботи з 08.11.2021 без збереження заробітної плати від виконання посадових обов`язків за посадою соціального педагога, вихователя ГПД до усунення причин, що його зумовили.

Відповідно до наказу Спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням французької мови № 269 міста Києва від 10.11.2021 № 127-к «Про скасування наказу» вищезазначений наказ було скасовано у зв`язку із переведенням школи на дистанційний режим навчання.

У зв`язку із поверненням школи на офлайн форму навчання наказом Спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням французької мови № 269 міста Києва від 18.11.2021 № 133-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » Позивача було відсторонено з 22.11.2021.

Статтею 46 КЗпП України визначено, що відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством. До інших випадків, передбачених законодавством належить, зокрема відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», на яку відповідач посилається в наказі як на підставу відсторонення позивачки від роботи, профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень, у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Частинами 3 та 4 ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлено, що в разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями. Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного наказу (далі - Постанова КМУ), передбачено відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до ст. 46 Кодексу законів про працю України, частини 2 ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини 3 ст. 5 ЗУ «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 (далі - Наказ МОЗ). Пунктом 3 Наказу МОЗ до переліку осіб, які підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 віднесено працівників закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Міністерство юстиції України зробило висновок, що наказ МОЗ № 2153 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цього наказу Міністерством юстиції України.

Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), антикорупційної та гендерно-правової експертиз з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.(п.4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.1992 № 731)

Відповідно до постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 року (в редакції чинній нас винесення оскаржуваного наказу), керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій мають забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до ст. 46 Кодексу законів про працю України, частини 2 ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини 3 ст. 5 ЗУ «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Судом встановлено, що позивач є працівником навчального закладу Спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням французької мови № 269 м. Києва, не пройшла обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, керівник відповідача зобов`язаний був, відсторонити позивача від роботи у зв`язку із ненаданням позивачем документів про отримання повного курсу вакцинації чи однієї дози вакцини від COVID-19, включеної ВООЗ до переліку дозволених, або довідки про абсолютні протипоказання (форми №028-1/о «Висновок лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2), яка затверджена Наказом МОЗ №2394 від 02 листопада 2021 року.

Окрім цього, суд зазначає, що тимчасове увільнення працівника від виконання ним його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи (на умовах та підставах встановлених законодавством) за своєю суттю не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом. Застосовується такий захід у виняткових випадках, і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків. Призупинення трудових відносин в такому випадку не тягне за собою обов`язкове припинення самих трудових відносин. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, тобто заробітна плата виплачується саме за виконану роботу, а оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується.

Також, Європейський суд дотримується послідовної практики, за якою будь-які втручання та обмеження прав особи мають бути виправданими, здійснюватися виключно відповідно до закону і мати на меті законні цілі, виправдані у демократичному суспільстві.

У рішенні від 28 квітня 2021 року (CASE OF VAVШIИKA AND OTHERS v. THE CZECH REPUBLIC) Європейський суд з прав людини підкреслив, що, на загальну думку, вакцинація є одним із найбільш успішніших та ефективних з точки зору витрат заходів у сфері охорони здоров`я і що кожна держава має намагатися досягати максимально можливого рівня вакцинації серед свого населення. Конвенція та інші міжнародні документи покладають позитивне зобов`язання на Договірні Держави зі вжиття належних заходів із захисту життя і здоров`я осіб, які перебувають під їхньою юрисдикцією. У світлі цих аргументів ЄСПЛ дійшов висновку, що обов`язок проходження вакцинації в Чехії є відповіддю національних органів влади на нагальну соціальну потребу в захисті здоров`я окремої особи та суспільства в цілому від відповідних хвороб та недопущенні будь-якої тенденції зменшення рівня вакцинації дітей. Суд дійшов висновку, що оскаржувані заходи можуть вважатись такими, що були «необхідними у демократичному суспільстві», а тому не вбачав порушення статті 8 Конвенції.

Європейський суд з прав людини дійшов висновків, що вакцинація є одним із найбільш успішніших та ефективних заходів у сфері охорони здоров`я, мета якої є захист здоров`я окремої особи та суспільства в цілому від інфекційного захворювання. Обов`язкова вакцинація певної категорії громадян від COVID-19 (захворювання, яке згідно наказу МОЗ України від 19.07.95 № 133 належить до особливо небезпечної інфекційної хвороби) задля попередження його поширення серед населення є виправданим та таким, що не порушує ст. 8 Конвенції.

Також, суд не вбачає дискримінації позивача чи вимогу роботодавця про надання сертифікату про профілактичне щеплення проти COVID-19 або медичного висновку про абсолютне протипоказання до такої вакцинації, оскільки така вимога не суперечить Конвенціі про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенціі «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини.

Право на медичну таємницю закріплене в Основах законодавства України про охорону здоров`я.

Забороняється вимагати та надавати за місцем роботи інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта. Право на таємницю про стан здоров`я, закріплене у ст. 286 ЦК України.

Разом з тим, інформації про COVID-сертифікат та щеплення в переліку документів, що підпадають під медичну таємницю, в українському законодавстві немає. Відтак, COVID-сертифікат не є медичною таємницею.

Таким чином, суд вважає, що директор Спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням французької мови № 269 м. Києва, на яку покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимог ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», правомірно прийняла рішення про тимчасове відсторонення позивача від роботи, а тому вимога позивача про визнання незаконним та скасування наказу №133-к від 18 листопада 2021 року про відсторонення від роботи ОСОБА_1 не підлягає до задоволенню.

Також, оскільки вимога позивача про визнання незаконним та скасування наказу директора №133-к від 18 листопада 2021 року про відсторонення від роботи ОСОБА_1 судом не задоволена, то і не підлягає до задоволенню вимога позивача про зобов`язання відповідача виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи позивача щодо незаконності оскаржуваного наказу, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Таким чином, оскільки позивачу в задоволенні позовних вимог відмовлено, відповідно до ст.141ЦПК України, витрати зі сплати судового збору з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 77, 81, 141, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 в особі представника адвоката Цермолонського Івана Миколайовича до Спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням французької мови № 269 м. Києва про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи № 133-к від 18 листопада 2021 року та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовити.

2. Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

3. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про сторін у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1.

Відповідач: Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням французької мови № 269 м. Києва, код ЄДРПОУ 22879501, адреса: Україна, 03187, місто Київ, проспект Академіка Глушкова, будинок 17-А.

Повний текст рішення суду складено та підписано 07.12.2022р.

Суддя І.О. Ольшевська