Постанова

від 07.12.2022 по справі 320/4076/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/4076/19 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Дівичківської сільської ради на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Дівичківського навчально-виховного об`єднання "Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів - заклад дошкільної освіти" Дівичківської сільської ради про застосування заходів реагування у вигляді зупинення роботи,-

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області звернулося до суду з позовом, в якому просить застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівлі Дівичківського навчально-виховного об`єднання «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів заклад дошкільної освіти» Дівичківської сільської ради, за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Дівички, вул. Космонавтів, 1-а, шляхом зобов`язання відповідача повністю зупинити експлуатацію будівлі вказаного об`єкта до повного усунення порушень, зазначених в акті від 21.06.2019 №192.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в він якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги залишити без задоволення, з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції задовольняючи позов не врахував, що відповідачем подано гарантії усунення виявлених перевіркою порушень.

До Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до приписів частини другої статті 309 КАС України судом ухвалено продовжити апеляційний розгляд даної справи на розумний термін.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції,

у період з 20.06.2019 по 21.06.2020 провідним інспектором Переяслав-Хмельницького РС ГУ ДСНС України у Київській області старшим лейтенантом служби цивільного захисту Порохнею Д. А. проведено планову перевірку Дівичківського навчально-виховного об`єднання «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів заклад дошкільної освіти» Дівичківської сільської ради згідно з наказом №498 від 11.05.2019, виданого Головним управлінням ДСНС України у Київській області, та посвідчення на перевірку №5503 від 14.05.2019 за результатами проведення якого був складений акт №192 від 21.06.2019.

За результатами перевірки виявлені наступні порушення:

- пункт 8 розділу ІІ ППБУ територія об`єкта, а також будинки, споруди, приміщення частково не забезпечені відповідними знаками безпеки;

- пункт 16 розділу ІІ ППБУ посадові особи та працівники не пройшли навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 444 «Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях»;

- пункт 1.2 глави 1 розділу V ППБУ будівлю системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» не обладнано;

- підпункт 2 пункту 2.1 глави 2 розділу V ППБУ пожежні гідранти не справні;

- підпункт 9, пункту 2.1 глави 2 розділу V ППБУ біля місця розташування пожежного гідранту не встановлені покажчики (об`ємні зі світильником або плоскі із застосуванням світловідбивних покриттів) з нанесеними на них: для пожежного гідранта - літерним індексом ПГ, цифровими значеннями відстані в метрах від покажчика до гідранта, внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах, зазначенням виду водопровідної мережі (тупикова чи кільцева);

- підпункт 2 пункту 2.2 глави 2 розділу V ППБУ кожен пожежний кран-комплект не укомплектований пожежним рукавом однакового з ним діаметра та стволом, кнопкою дистанційного запуску пожежних насосів (за наявності таких насосів), а також важелем для полегшення відкривання вентиля;

- підпункт 9 пункту 2.2 глави 2 розділу V ППБУ технічне обслуговування і перевірка на працездатність шляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування пожежних кран-комплектів не рідше одного разу на рік не проводиться. Пожежні кран-комплекти не справні і не доступні для використання;

- підпункт 8 пункту 2.2 глави 2 розділу V ППБУ на дверцятах пожежних шафок із зовнішнього боку не вказані після літерного індексу «ПК» порядковий номер крана та номер телефону для виклику пожежно-рятувальних підрозділів;

- пункт 2.2 глави 2 розділу ІІІ ППБУ керівник об`єкта, підприємства не забезпечив утримання засобів протипожежного захисту у працездатному стані та не забезпечив їх технічне обслуговування;

- абзац перший пункту 2.5 глави 2 розділу ІІІ ППБУ дерев`яні елементи горищних покриттів (крокви, лати) не оброблені засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності;

- пункт 1.6 глави 1 розділу ІV ППБУ з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів здійснено з порушенням правил пожежної безпеки;

- пункт 1.17 глави 1 розділу ІV ППБУ електровироби встановлені на горючі основи;

- пункт 1.20 глави 1 розділу ІV ППБУ замір опору ізоляції і перевірка спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання не проведено;

- пункт 1.21 глави 1 розділу ІV ППБУ захист будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів, а також їх перевірка не виконано відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд»;

- пункт 3.17 глави 3 розділу V ППБУ технічне обслуговування вогнегасників не здійснюється;

- пункт 3.10 глави 3 розділу V ППБУ переносні вогнегасники не розміщуються шляхом: навішування на вертикальні конструкції на висоті не більше 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника;

- пункт 3.11 глави 3 розділу V ППБУ пожежний щит не укомплектований: вогнегасники - 3 шт., ящик з піском - 1 шт., протипожежне покривало - 1 шт., багор або лом та гак - 2 шт., лопати - 2 шт., сокири - 2 шт.;

- пункт 8 частини першої статті 20 КЦЗУ навчання керівного складу, працівників з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної безпеки, не здійснено;

- пункт 2 частини першої статті 20 КЦЗУ працівників об`єкта засобами колективного та індивідуального захисту не забезпечено.

На думку позивача, всі виявлені порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки зазначені в акті перевірки створюють реальну загрозу життю і здоров`ю людей, які працюють, перебувають на об`єкті, що стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877).

Так, ч. 1 ст. 1 Закону № 877, встановлено, що державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 7 Закону № 877, за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Згідно з положеннями ч. 7 ст. 7 Закону № 877, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

У свою чергу, припис - це обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, регулюються Кодексом цивільного захисту України № 5403 від 02.10.2012.

Відповідно до ч. 2 ст. 68 Кодексу цивільного захисту, у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Разом з тим, згідно зі ст. 69 Кодексу цивільного захисту України, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у межах своїх повноважень видають відповідно приписи, розпорядження чи постанови, зокрема, з питань пожежної безпеки у разі, поміж іншого, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами, та з питань техногенної безпеки.

Згідно з ч. 1 ст. 70 Кодексу цивільного захисту, підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду (ч. 2 ст. 70 Кодексу цивільного захисту України).

Таким чином, ст. ст. 69, 70 Кодексу цивільного захисту України, передбачені різні санкції за порушення вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами.

При цьому, з аналізу вищенаведеного вбачається, що застосування заходів реагування можливо у разі виявлення порушень, які реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей та одночасно мають бути співмірними.

Так, у відповідності до п. 26 ч. 1 ст. 2 Кодексу цивільного захисту України, небезпечним чинником є складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров`ю людини.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що в подальшому позивачем проведено позапланову перевірку за заявою відповідача заходу державного нагляду щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

За результатами перевірки складно Акт №396 від 31.10.2019 в якому зазначено опис наступних виявлених порушень вимог законодавства:

- пункт 8 розділу ІІ ППБУ територія об`єкта, а також будинки, споруди, приміщення частково не забезпечені відповідними знаками безпеки;

- пункт 16 розділу ІІ ППБУ посадові особи та працівники не пройшли навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 444 «Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях»;

- пункт 1.2 глави 1 розділу V ППБУ будівлю системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» не обладнано;

- підпункт 2 пункту 2.1 глави 2 розділу V ППБУ пожежні гідранти не справні;

- підпункт 2 пункту 2.2 глави 2 розділу V ППБУ кожен пожежний кран-комплект не укомплектований пожежним рукавом однакового з ним діаметра та стволом, кнопкою дистанційного запуску пожежних насосів (за наявності таких насосів), а також важелем для полегшення відкривання вентиля;

- підпункт 9 пункту 2.2 глави 2 розділу V ППБУ технічне обслуговування і перевірка на працездатність шляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування пожежних кран-комплектів не рідше одного разу на рік не проводиться. Пожежні кран-комплекти не справні і не доступні для використання;

- пункт 2.2 глави 2 розділу ІІІ ППБУ керівник об`єкта, підприємства не забезпечив утримання засобів протипожежного захисту у працездатному стані та не забезпечив їх технічне обслуговування;

- абзац перший пункту 2.5 глави 2 розділу ІІІ ППБУ дерев`яні елементи горищних покриттів (крокви, лати) не оброблені засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності;

- пункт 1.21 глави 1 розділу ІV ППБУ захист будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів, а також їх перевірка не виконано відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд»;

- пункт 2 частини першої статті 20 КЦЗУ працівників об`єкта засобами колективного та індивідуального захисту не забезпечено.

Крім того, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, при зверненні з апеляційною скаргою Дівичківського навчально-виховного об`єднання «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів - заклад дошкільної освіти» відповідачем надано акт №235 від 25.05.2021 складений за результатами позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, в якому зазначено опис наступних виявлених порушень вимог законодавства:

- пункт 1.2 глави 1 розділу V ППБУ будівлю системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» не обладнано;

- підпункт 2 пункту 2.1 глави 2 розділу V ППБУ пожежні гідранти не справні;

- підпункт 9, пункту 2.1 глави 2 розділу V ППБУ біля місця розташування пожежного гідранту не встановлені покажчики (об`ємні зі світильником або плоскі із застосуванням світловідбивних покриттів) з нанесеними на них: для пожежного гідранта - літерним індексом ПГ, цифровими значеннями відстані в метрах від покажчика до гідранта, внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах, зазначенням виду водопровідної мережі (тупикова чи кільцева);

- підпункт 2 пункту 2.2 глави 2 розділу V ППБУ кожен пожежний кран-комплект не укомплектований пожежним рукавом однакового з ним діаметра та стволом, кнопкою дистанційного запуску пожежних насосів (за наявності таких насосів), а також важелем для полегшення відкривання вентиля;

- підпункт 9 пункту 2.2 глави 2 розділу V ППБУ технічне обслуговування і перевірка на працездатність шляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування пожежних кран-комплектів не рідше одного разу на рік не проводиться. Пожежні кран-комплекти не справні і не доступні для використання;

- абзац перший пункту 2.5 глави 2 розділу ІІІ ППБУ дерев`яні елементи горищних покриттів (крокви, лати) не оброблені засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності;

- пункт 1.21 глави 1 розділу ІV ППБУ захист будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів, а також їх перевірка не виконано відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд».

Доводи апелянта, що частина виявлених порушень на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції усунуто не є належними і достатніми доказами усунення порушень, які були встановлені під час перевірки, оскільки не містять інформацію щодо усунення виявлених під час перевірки порушень, і у своїй сукупності не дають змогу дійти висновку про усунення усіх порушень.

Відповідач згідно частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» повинен був звернутися з письмовою заявою до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням та для перевірки усунення порушень вимог законодавства виявлених під час планової перевірки.

Натомість матеріали справи не містять висновку позивача щодо усунення відповідачем зафіксованих в акті перевірки порушень, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що доводи відповідача про відсутність порушень не підтверджені належними доказами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 червня 2021 року у справі №640/16673/19.

Колегія суддів наголошує, що належним доказом усунення порушень є акт перевірки, який би зафіксував відсутність порушення, тому якщо відповідач вважає, що порушення, виявленні під час перевірки відсутні, він може звернутися із заявою про проведення позапланової перевірки до позивача, для встановлення відсутності виявлених порушень.

Суд апеляційної інстанції в даному випадку не є уповноваженим органом щодо встановлення усунення (відсутності) порушень відповідачем.

На переконання колегії суддів виявленні порушення є суттєвими, адже можуть призвести до виникнення пожежі як неконтрольованого процесу знищування або пошкодження вогнем майна, під час якого виникають чинники, небезпечні для людей та навколишнього природного середовища, та, в свою чергу, можуть створювати і небезпеку завдання шкоди життю та здоров`ю людей у процесі самої пожежі.

При цьому, згідно визначення ДСТУ 2272-06 «Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять» небезпечним чинником пожежі є прояв пожежі, що призводить чи може призвести до опіків, отруєння леткими продуктами згоряння або піролізу, травмування чи загибелі людей та (або) до заподіяння матеріальних, соціальних, екологічних збитків. До небезпечних факторів пожежі належать: підвищена температура, задимлення, погіршення складу газового середовища.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд не може перебирати на себе повноваження органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, які в свою чергу, є дискреційними.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Акт перевірки та викладені в ньому факти та висновки не є рішеннями суб`єкта владних повноважень, що породжують для суб`єкта певні правові наслідки. Акт перевірки є виключно носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом під час проведення перевірки порушення, обов`язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 11.04.2018 по справі № 816/1155/16.

Як убачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, застосування заходів реагування у вигляді у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівлі, шляхом зобов`язання відповідача повністю зупинити експлуатацію будівлі вказаного об`єкта, є заходом, направленим на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Колегія суддів звертає увагу на те, що поняття «загроза життю та/або здоров`ю людини» є оціночним поняттям, який лежить у сфері захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері.

Колегія суддів вказує, що, дійсно, перевіряючи обґрунтованість позовних вимог відповідного органу ДСНС України про застосування заходів реагування, суд має перевірити: 1) відповідність виявлених порушень з вимогами законодавства, що регулюють дані правовідносини; 2) встановити обсяг та «вагу» зазначених в акті перевірки порушень на предмет існування реальної загрози життю та здоров`ю людей (працівників, відвідувачів); 3) оцінити зібрані під час розгляду спору по суті докази від усіх сторін на предмет здійснення суб`єктом господарювання заходів по усуненню порушень, виявлених під час перевірочного заходу (вжиття заходів по ініціюванню проведення позапланової перевірки, часткове/повне усунення виявлених порушень, пріоритет усунення реальних загроз над «паперовими порушеннями» тощо); 4) надати оцінку спірним правовідносинам щодо наявності/відсутності підстав для застосування заходів реагування.

Колегія суддів наголошує на тому, що застосування заходів реагування спрямовано не як санкція для відповідача, а виключно для забезпечення безпеки життя та здоров`я людей, які працюють у будівлі та відвідують її, від будь-якого ризику настання небезпечних чинників, а захід реагування має тимчасовий та спонукаючий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення виявлених порушень.

Проте, слід врахувати, що при вирішенні питання про наявність підстав для застосування заходів реагування, у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень, слід виходити з того, чи можуть порушення, що так і не було усунуто призвести до реальної загрози життю та здоров`ю людей, адже важливим та необхідним є дотримання балансу наявності можливого ризику з негативними наслідками для суб`єкта господарювання, пов`язаними з блокуванням роботи, що безперечно тягне за собою певні негативні наслідки.

Твердження апелянта викладені в апеляційній скарзі в жодному разі не свідчить про відсутність потенційної загрози життю та здоров`ю людей.

Слід зазначити, що виявленні порушення, не є формальними та можуть створювати реальну загрозу для життя та здоров`я людей, а тому, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог про необхідність застосування заходів реагування, адже, станом на дату розгляду апеляційної скарги, відповідачем не подано до суду доказів усунення усіх виявлених порушень.

При цьому, процедура відновлення виробництва після застосування судом заходів реагування встановлена ч.5 ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», якою передбачено, що відновлення виробництва або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

Отже, відповідач у разі усунення недоліків у повному обсязі, виявлених управлінням ДСНС, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, не позбавлений можливості звернутися до органу державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення із повідомленням відновлення господарської діяльності.

Натомість, сторонами по справі не вказано про надсилання чи отримання повідомлення про усунення виявлених порушень.

За таких обставин, на підставі вищенаведеного та враховуючи, що відповідач не усунув всіх порушень, які виявлені в ході проведення перевірки, і ті порушення, які на теперішній час продовжують існувати, створюють загрозу життю та здоров`ю людей, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівлі Дівичківського навчально-виховного об`єднання «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів заклад дошкільної освіти» Дівичківської сільської ради, за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Дівички, вул. Космонавтів, 1-а, шляхом зобов`язання відповідача повністю зупинити експлуатацію будівлі вказаного об`єкта до повного усунення порушень, зазначених в акті від 21.06.2019 №192.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дівичківської сільської ради на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Дівичківського навчально-виховного об`єднання "Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів - заклад дошкільної освіти" Дівичківської сільської ради про застосування заходів реагування у вигляді зупинення роботи залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. БеспаловСуддя В. Ю. КлючковичСуддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 07.12.2022)