ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа №640/11189/22 Суддя (судді) першої інстанції: Вовк П.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Грибан І.О.,
Парінова А.Б.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2022 року, прийнятого в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ГАЗ» до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В :
ТОВ «ІНТЕР ГАЗ» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у м. Києві в якому просило суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №3620874/39806567 від 05.01.2022 про відмову в реєстрації податкової накладної №2 від 10.12.2021, складеної позивачем;
зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №2 від 10.12.2021, складену ТОВ «ІНТЕР ГАЗ» днем її направлення електронними засобами зв`язку.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2022 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач 2 подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2022 та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідач 2 вказує, що квитанція про прийняття/неприйняття або зупинення реєстрації податкової накладної формується автоматично, за результатами опрацювання кожної отриманої податкової накладної, відповідно до положень чинних нормативно-правових актів України та не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке повинно відповідати принципу обґрунтованості, з метою упередження його неоднозначного трактування.
Відповідач 2 вважає, що судом взагалі не надано оцінки обставинам справи, зокрема щодо документального підтвердження позивачем показників спірних податкових накладних та надання необхідних документів саме комісії ГУ ДПС у м. Києві для прийняття рішення про реєстрацію спірних податкових накладних.
Комісією ГУ ДПС у м. Києві, в ході аналізу документів, надісланих повідомленнями встановлено, що TOB «ІНТЕР ГАЗ» виписано податкову накладу. Однак, ТОВ «ІНТЕР ГАЗ» не надано письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, реєстрація якої зупинена, розрахункові документи, а саме банківську виписку, копії документів: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, відсутні основні засоби для здійснення фінансово-господарської діяльності, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки- фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.
Відсутність вказаних документів не дала можливості підтвердити реальність здійснення господарської операції ТОВ «ІНТЕР ГАЗ», згідно якої виписано податкові накладні.
Крім того, наведені обставини, на думку ГУ ДПС у м. Києві, сприяють розвитку схем ухилення від оподаткування ПДВ, що потребує негайного врегулювання шляхом формування єдиної правозастосовної практики, яка буде полягати у обов`язковому дослідженні судами, при розгляді про оскарження рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, реальності та документального підтвердження господарських операції на підставі яких складені податкові накладні у реєстрації яких відмовлено.
Також, відповідач 2 просить здійснювати розгляд його апеляційної скарги в судовому засіданні.
02.12.2022 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити без задоволення таку, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Позивач вказує, що зміст апеляційної скарги носить формальний характер, містить лише опис обставин справи та перелік норм податкового законодавства, які цитує апелянт.
Позивач зазначає, що він, отримавши квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної №2 від 10.12.2021, з урахуванням вимог податкового законодавства, надав апелянту документи (що підтверджується матеріалами справи), які у повному обсязі підтверджують реальність здійсненої операції, а саме: копію договору №Р/5/КВ/НЖ-2021 від 10.12.2021; копію акту прийому-передачі майнових прав до Договору №Р/5/КВ/НЖ-2021 від 10.12.2021; копію пояснень TOB «ІНТЕР ГАЗ» від 31.12.2021, вих. №31/12-2021.
Позивач наголошує, що з урахуванням характеристик спірної операції та її предмету, складення будь-яких інших документів по даній операції, зокрема і первинних, крім наведених вище та наданих відповідачам, чинним законодавством не передбачено та не може бути передбачено. На користь даного твердження також слугує той факт, що ані при направленні квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, ані при винесенні спірного рішення, комісією відповідача 2 не було надано вичерпного переліку документів, які вимагаються від позивача.
Позивач вказує, що єдиним первинним документом, який може складатися та складається при переході майнових прав на нерухоме майно, що знаходиться на стадії будівництва, є акт приймання-передачі майнових прав на таке нерухоме майно. Можлива також юридична конструкція, за якої сторони за взаємною згодою нададуть сили акту приймання-передачі майнових прав іншому документу, зокрема самому договору купівлі-продажу майнових прав, або ж сторони встановлять, що договір як підстава для переходу майнових прав та відповідний акт приймання-передачі підписуються одночасно. Саме остання юридична конструкція і була реалізована Договорі №Р/5/КВ/НЖ-2021, який було укладено 10.12.2021 між ТОВ «ІНТЕР ГАЗ» та ТОВ «РІВЕРСАЙД ДЕВЕЛОПМЕНТ». Отже, у ТОВ «ІНТЕР ГАЗ» при продажу майнових прав на нерухоме майно податкові зобов`язання з податку на додану вартість виникають на дату події, що сталася раніше, а саме, або на дату зарахування коштів від покупця, або на дату складення документа, що засвідчує факт переходу майнових прав на таку нерухомість.
Відзив на апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходив.
Керуючись частинами 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «ІНТЕР ГАЗ» за наслідками господарської діяльності по операції з товариством з обмеженою відповідальністю «РІВЕРСАЙД ДЕВЕЛОПМЕНТ ЛТД», на виконання вимог п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України було складено податкову накладну від 10.12.2021 №2 на суму 6 391 500 грн. (у тому числі ПДВ - 1 065 250 грн.).
При цьому, відповідно до квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі також - Квитанція) документ прийнято, але його реєстрація зупинена, оскільки: «…платник податку, яким подано для реєстрації в ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операції…».
Також, позивачу було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних.
ТОВ «ІНТЕР ГАЗ» було направлено до контролюючого органу пояснення з копіями відповідних документів на підтвердження господарської операції.
05.01.2022 Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, прийнято рішення №3620874/39806567 про відмову в реєстрації податкової накладної від 10.12.2021 №2 в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв`язку з ненаданням платником податку копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складський документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано, підкреслити).
Вважаючи такі дії та рішення відповідачів протиправними, позивач звернувся до суд з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що належної мотивації підстав та причин віднесення поданої ТОВ «ІНТЕР ГАЗ» податкової накладної від 10.12.2021 №2 до категорії ризиковості здійснення операцій відповідачем 2 ані у спірному рішенні, ані до суду не надано.
Крім того, оскаржуване рішення містить лише загальне твердження: «ненадання платником податку копій документів: «первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складський документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано, підкреслити)» проте не вказано, які саме документи складені з порушенням законодавства, які вимоги законодавства порушено при складанні документів та яких документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
А з метою ефективного, повного та належного захисту порушених прав позивача, суд першої інстанції вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом зобов`язання ДПС України зареєструвати вказану вище податкову накладну в ЄРПН датою її фактичного подання, а саме 30.12.2021.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.
Щодо клопотання відповідача 1 про розгляд його апеляційної скарги в судовому засіданні, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 2 та 3 ст. 12 КАС України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
У той же час, згідно частин 1-3 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:
1) значення справи для сторін;
2) обраний позивачем спосіб захисту;
3) категорію та складність справи;
4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо;
5) кількість сторін та інших учасників справи;
6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;
7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 12, ч. 4 ст. 257 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
У той же час, спірні правовідносини не відносяться до категорії справ, передбачених ч. 4 ст. 12 КАС України.
Як вбачається з поданого клопотання відповідача 1, в такому не наведено доводів, які б свідчили про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування вимагають проведення судового засідання або посилань на обставини, які можливо встановити лише у такий спосіб.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частин 1-3 ст. 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.
Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Учасники справи мають право: ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
За приписами частин 5 та 7 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Стаття 261 КАС України встановлює наступні особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні.
Відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі;
Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Треті особи мають право подати пояснення щодо позову у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, а щодо відзиву - протягом десяти днів з дня його отримання.
Колегія суддів зазначає, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін ніяким чином не обмежує процесуальні права учасників справи, а свої пояснення та докази у справі учасники справи мають можливість надати до суду за правилами, встановленими КАС України.
Згідно п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши клопотання відповідача 1, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, тощо, беручи до уваги п. 20 ч. 1 ст. 4 та ч. 6 ст. 12 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що дана справа є справою незначної складності, а характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають її розгляду в порядку загального позовного провадження, а тому у задоволенні зазначеного клопотання необхідно відмовити.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги по суті справи, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).
На виконання підпунктів «а», «б» п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, згідно положень п. 187.1 ст. 187 ПК України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.
За приписами п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
На виконання п. 74.3 ст. 74 ПК України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики
За визначенням, що міститься в п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (далі - Порядок №1246) податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог ПК України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Керуючись п. 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених п. 192.1 ст. 192 та п. 201.10 ст. 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до п. 201.1 ст. 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до п. 201.3 і 201.9 ст. 201 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01.07.2015); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «;Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
На виконання п. 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Аналогічні норми містяться у п. 201.16 ст. 201 ПК України, згідно яким реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 на виконання вимог п. 201.16 ст. 201 ПК України затверджено Порядок з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №1165).
Пунктом 3 Порядку №1165 визначені ознаки податкових накладних/розрахунків коригування, яким вони повинні відповідати для безумовної їх реєстрації.
Відповідно до пунктів 4 та 5 Порядку №1165, у разі коли за результатами перевірки податкової накладної / розрахунку коригування визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті З цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.
Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації. перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Згідно із пунктами 7 та 8 Порядку №1165, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Платник податку отримує інформацію щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, через електронний кабінет.
Пунктами 10 та 11 Порядку №1165 встановлено, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:
1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;
2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;
3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
З аналізу змісту вказаних норм вбачається, що податковий орган зобов`язаний зазначити в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування критерій (критерії) ризиковості здійснення операцій з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку та з обов`язковим зазначенням переліку документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Так, у даній справі контролюючий орган вказує на відповідність податкових накладних ТОВ «ІНТЕР ГАЗ» вимогам п. 1 «Критеріїв ризиковості здійснення операцій».
Також зазначено, що «відсутні коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 0011, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Одночасно запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».
Колегією суддів встановлено, що позивач є юридичною особою з 2015 року, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності якого є торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи (35.23); інші: 46.12. діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами, 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, 35.22 розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи.
За визначеннями Держспоживстандарту України основне призначення КВЕД - визначати та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців. Основний вид економічної діяльності - це визначальна ознака у формуванні та стратифікації сукупностей статистичних одиниць для проведення державних статистичних спостережень. Органи державної статистики розраховують основний вид економічної діяльності на підставі даних державних статистичних спостережень відповідно до статистичної методології за підсумками діяльності підприємств за рік.
Тобто КВЕД - це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Водночас Класифікація є механізмом спільної мови, що має використання в багатьох інших, нестатистичних сферах (соціальному та податковому регулюванні, ліцензуванні, системі тарифів тощо), проте, не завжди адаптована до цього повною мірою. Отже, Класифікація не завжди відповідає всім потребам користувачів за межами статистичної системи, у зв`язку з чим можуть виникнути суперечності стосовно юридичного використання коду КВЕД. Слід мати на увазі, що код виду діяльності не створює прав чи обов`язків для підприємств і організацій, не спричинює жодних правових наслідків. Код виду діяльності не обов`язково достатній критерій для виконання умов, передбачених нормативними актами. У застосуванні нормативних актів чи контрактів код виду діяльності - це припущення, а не доказ.
З 01.01.2017 код товару, згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) та код послуги, згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП) стали обов`язковими реквізитами податкової накладної для всіх без винятку товарів та послуг. Тобто, з 01.01.2017 при складанні податкової накладної запроваджується заповнення коду товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних та імпортних товарів - 10 знаків, для інших товарів - не менше 4 знаків), а для послуг - коду послуги згідно з ДКПП. Код зазначається на всіх етапах постачання товарів від виробника чи імпортера до кінцевого споживача та незалежно від дати придбання чи виготовлення такого товару (до 01.01.2017 чи після цієї дати).
Зважаючи на вказане, колегія суддів погоджується з відповідачем 2, що код УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 0011 відсутній у таблиці даних платника податку на додану вартість, втім оскільки основний вид діяльності позивача це - торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.12.2021 між TOB «ІНТЕР ГАЗ» та ТОВ «РІВЕРСАЙД ДЕВЕЛОПМЕНТ» був укладений Договір №Р/5/КВ/НЖ-2021.
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Таким чином, умова договору про поставку товару після проведення оплати відповідає волевиявленню сторін договору та не суперечить нормам р. цивільного законодавства України.
Відповідно до умов зазначеного договору, TOB «ІНТЕР ГАЗ» (Продавець) продав належні йому майнові права на об`єкт нерухомого майна, а Покупець купив майнові права на об`єкт нерухомого майна, а саме майнові права на Приміщення, визначені в п. 3.1. даного Договору.
Перехід права власності на майнові права за цим Договором від Продавця до Покупця відбувається в момент укладання цього Договору. Одночасно з Договором в день його укладання Сторони підписують Акт приймання-передачі майнових прав на Приміщення.
10.12.2021 було підписано акт прийому-передачі майнових прав до Договору №Р/5/КВ/НЖ-2021 від 10.12.2021.
Пунктом 3 зазначеного акту визначено, що з дати підписання акту до Покупця перейшло право власності на зазначені в ньому майнові права, а зобов`язання Продавця щодо передачі Покупцю майнових прав на приміщення за п. 2.2. Договору вважається виконаним.
За приписами с. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Одним із загальних принципів господарювання в Україні є: свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом (ст. 6 Господарського кодексу України).
Щодо аналізу господарських операцій між позивачем та його контрагентом в даній справі суди не надають оцінку реальності їх здійснення, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що відповідно до п. 61.1 ст. 61 ПК України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Згідно Додатку 3 Порядку №1165 визначено критерії ризиковості здійснення операцій.
Пунктом 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій передбачено - відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01.01.2017 в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.
Отже, зупинення реєстрації ПН/РК за п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій відбувається у разі одночасного дотримання трьох умов: відсутність товару в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товару, що на постійній основі постачається; обсяг постачання дорівнює або перевищує товарні залишки; переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.
Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що у квитанції не зазначено конкретної інформації щодо ризиковості здійснення операцій позивачем, достатньої для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі якої здійснено зупинення реєстрації податкових накладних позивача, а зазначено лише загальне посилання на відповідність критерію ризиковості здійснення операцій.
Також у вказаній квитанції відсутній перелік документів, необхідних для подання позивачем для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Можливість виконання платником податків обов`язку надати документи, необхідні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного переліку цих документів. Хоча перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН визначено Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, конкретний перелік таких документів може залежати, зокрема від змісту операції з постачання, суб`єктного складу її учасників, їх податкової поведінки.
Отже, під час зупинення реєстрації спірних податкових накладних відповідач 1 застосував критерії ризиковості здійснення операцій до податкової накладної, що не відповідає наведеним вище приписам пунктів 6, 7 Порядку №1165 та свідчить про відсутність обґрунтованих підстав для зупинення реєстрації податкових накладних.
Наказом Міністерства фінансів України №520 від 12.12.2019, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 за №1245/34216, затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №520), який визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 2-4 Порядку №520 прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).
Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.
У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.
Пунктом 5 Порядку №520 визначено перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, який може включати:
договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;
розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Пунктом 6 Порядку №520 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.
Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «;Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку (п. 7 Порядку №520).
Пунктами 9-11 Порядку №520 визначено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.
Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку.
Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:
- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;
- та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;
- та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Як убачається з матеріалів справи, Комісією ГУ ДПС у м. Києві прийнято рішення від 05.01.2022 №3620874/39806567 про відмову у реєстрації податкової накладної №2 від 10.12.2021.
В якості підстави прийняття таких рішень зазначено про ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено.
Колегія суддів підкреслює, що контролюючий орган конкретно не зазначив в чому дійсно полягають недоліки та порушення при поданні на реєстрацію податкових накладних, не наведено жодного порушення норм матеріального права та яку конкретно інформацію, зазначену в податковій накладній/розрахунку коригування необхідно підтвердити та які безпосередньо необхідно подати пояснення та копії яких документів.
Так, у постанові від 02.10.2019 у справі №520/10372/18 Верховний Суд зазначив, що первинним об`єктом судового дослідження у даній справі є обставини, за яких контролюючий орган вчинив дії щодо зупинення реєстрації податкових накладних та прийняв рішення про відмову у їх реєстрації. Підставою для таких дій мають бути: чіткі критерії оцінки ступеня ризиків відповідних господарських операцій; конкретний перелік документів, встановлений податковим законодавством, який підлягав наданню контролюючому органу для дослідження при прийнятті ним оспорюваних рішень.
Загальне посилання контролюючого органу на правомірність зупинення реєстрації податкових накладних на підставі Критеріїв ризиковості здійснення операцій, є протиправним та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, а не будь-яких на власний розсуд.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних не відповідають вимогам, що встановлені п. 11 Порядку №1165 в частині необхідності зазначення критерію (їв) ризиковості платника податків, на підставі якого (их) зупинено реєстрацію податкових накладних в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку.
В той же час відповідач 2 не заперечує, що позивачем все ж таки надано документи, але надані первинні документи, на думку контролюючого органу, не підтверджують дійсність господарських операцій між ТОВ «ІНТЕРГАЗ» та ТОВ «РІВЕРСАЙД ДЕВЕЛОПМЕНТ ЛТД».
Відповідач 2 ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не вказав щодо документів, які на його думку могли стати підставою для реєстрації податкових накладних та прийняття ним позитивного рішення.
Колегія суддів зауважує, що загальними вимогами, яким повинен відповідати акт індивідуальної дії, як акт правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість. В разі не зазначення в індивідуальному акті підстав його прийняття (фактичних і юридичних), чітких та зрозумілих мотивів його прийняття такий акт не може вважатися правомірним.
З огляду на неконкретність вимог контролюючого органу щодо неподання платником пояснень, зважаючи на те, що сторони не заперечують, що документи на підтвердження господарської операції були подані позивачем до податкового органу, рішення про відмову в реєстрації податкових накладних не відповідають критерію обґрунтованості.
Отже, колегія суддів вважає вірним аналогічний висновок суду першої інстанції.
Надаючи оцінку оскаржуваним рішенням про відмову в реєстрації податкових накладних суд апеляційної інстанції зазначає, що таке рішення є необґрунтованим, з його змісту не вбачаються дійсні та об`єктивні підставі для відмови у реєстрації податкових накладних, що підтверджували б відсутність у платника податків права на відображення у податковому обліку з ПДВ заявлених операцій, а, отже, й підтверджували б правомірність відмови в такій реєстрації. Наявність таких обставин судом з матеріалів справи також не встановлено.
Таким чином, оскаржувані рішення про відмову у реєстрації податкових накладних коригування не відповідає вимогам п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України, оскільки винесене контролюючим органом не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог в частині зобов`язання ДПС України зареєструвати спірні податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладених, колегія суддів зазначає таке.
Так, відповідно до пунктів 19, 20 Порядку №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:
- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;
- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення).
- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
За таких обставин та враховуючи той факт, що рішення від 05.01.2022 №3620874/39806567 про відмову у реєстрації податкової накладної №2 від 10.12.2021 визнане протиправним та скасоване, з урахуванням положень пунктів 19 та 20 Порядку №1246, а також абз. 9 п. 201.10 ст. 201 ПК України, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних вказану податкову накладну датою її фактичного отримання контролюючим органом.
В даному випадку, зобов`язання відповідача 1 зареєструвати в Єдиному реєстрі податкові накладні є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та є належним способом захисту порушеного права.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, та не підлягає скасуванню.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідачів.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права.
У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи відповідача 2 не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315, 316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.Ю. Ключкович
Судді І.О. Грибан
А.Б. Парінов
Суд | Шостий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 07.12.2022 |
Оприлюднено | 12.12.2022 |
Номер документу | 107757235 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них зупинення реєстрації податкових накладних |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Ключкович Василь Юрійович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Ключкович Василь Юрійович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Ключкович Василь Юрійович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Ключкович Василь Юрійович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Ключкович Василь Юрійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні