Ухвала

від 08.12.2022 по справі 204/10804/22

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/10804/22

Провадження № 1-кс/204/2438/22

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 грудня 2022 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

слідчого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

за участю захисника ОСОБА_4

за участю підозрюваного ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Первомайськ Слободзейського району Республіки Молдова, українця, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, працюючого на посаді директора ДП «ДГ Забойщик» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України», раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

6 грудня 2022 року старший слідчий в ОВС відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області ОСОБА_6 , за погодженням з Заступником начальника відділу управління нагляду Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що Слідчими ГУ НП в Донецькій області за процесуального керівництва прокурорів Донецької обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022050000000941 від 18.11.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, за фактом зловживання службовим становищем, тобто умисному, з метоюодержання будь-якоїнеправомірної вигодидля іншоїфізичної особи використанніслужбовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам. До моменту введення в дію на території України воєнного стану, юридична адреса та фактичне місце розташування СУ ГУНП в Донецькій області значилось за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нахімова, 86. Натомість, відповідно до п. 1 наказу начальника ГУНП в Донецькій області «Про визначення тимчасового місця служби працівників окремих підрозділів ГУНП в Донецькій області» № 330 від 25.02.2022 «Покровське РУП ГУНП в Донецькій області визначено тимчасовим місцем несення служби особового складу ГУНП в Донецькій області». Таким чином, місце здійснення досудового розслідування перебуває в межах територіальної юрисдикції Красноармійського міськрайонного суду Донецької області. Відповідно до розділу 1 п. 1.1. Статуту (далі - Статут) Державного підприємства «Дослідне господарство «Забойщик» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України», затвердженого Президентом Національної академії аграрних наук академіком НААН, ОСОБА_7 від 11.04.2018, Державне підприємство «Дослідне господарство «Забойщик» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» засноване на основі державної власності, перебуває у віданні Національної академії аграрних наук України, як органу управління державним майном. Повне найменування Державне підприємство «Дослідне господарство «Забойщик» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» (далі - Підприємство). Скорочене найменування ДП «ДГ «Забойщик» ДДСДС НААН». Згідно п. 1.3. Статуту місцезнаходження ДП «ДГ «Забойщик» ДДСДС НААН» є: вул. Центральна, 32, селище Розлив, Великоновосілківського району, Донецька область, 85544. Пунктом 1.4. Статуту передбачено, що Підприємство створене на базі радгоспу «Забойщик» відповідно до наказу Української академії аграрних наук № 301 від 19.12.1992 «Про створення дослідного господарства «Забойщик» Великоновосілківського району, Донецької області». Державне підприємство «Дослідне господарство «Забойщик» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» є правонаступником майна землі, майнових прав і зобов`язань Державного підприємства «Дослідне господарство «Забойщик» Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України» Діюче найменування Підприємства визначене наказом Національної академії аграрних наук України «Про перепідпорядкування Державного підприємства «Дослідне господарство «Забойщик» від 23.12.2013 № 206. Досудовим розслідуванням встановлено, що згідно наказу №276к від 14.07.2020, підписаного президентом Національної академії аграрних наук України ОСОБА_7 на посаду директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Забойщик» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» (далі ДП «ДГ «Забойщик» ДДСДС НААН») на підставі контракту від 14.07.2020, з 15.07.2020 призначено ОСОБА_5 . Згідно контракту з керівником підприємства, що є у державній власності від 14.07.2020, Національна академія аграрних наук України, поіменована надалі «Орган управління державним майном» (Орган управління майном), в особі президента ОСОБА_7 , з одного боку, та громадянина України ОСОБА_5 поіменований надалі «Керівник», з другого боку, уклали цей Контракт про нижченаведене: Громадянин ОСОБА_5 призначається на посаду директора ДП «ДГ «Забойщик» ДДСДС НААН» на термін з 15.07.2020 по 14.07.2025. Таким чином, ОСОБА_5 починаючи з 15.07.2020, перебуваючи на посаді директора ДП «ДГ «Забойщик» ДДСДС НААН», наділений відповідними службовими повноваженнями та обіймає посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тобто, відповідно до ч. 3 ст. 18 та примітки до ст. 364 Кримінального кодексу України є службовою особою. У невстановлений досудовим слідством час, але не раніше 11.04.2022 у ОСОБА_5 , який перебуваючи на посаді директора ДП «ДГ «Забойщик» ДДСДС НААН», будучи службовою особою, виконуючою організаційно - розпорядчі та адміністративно - господарські функції, достеменно знаючи про наявність значної площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, які перебувають у володінні ДП «ДГ «Забойщик» ДДСДС НААН» та розташовані на поблизу селища Розлив, Волноваського району (колишній Великоновосілківський район), Донецької області, виник умисел, породжений корисливим мотивом, на зловживання службовим становищем всупереч інтересам служби з метою отримання неправомірної вигоди для іншої фізичної особи. З цієюметою,діючи умисно,зловживаючи службовимстановищем, ОСОБА_5 , не маючи права передавати третім особам або будь-яким організаціям, установам та підприємствам земельні ділянки, які перебувають у постійному землекористуванні ДП«ДГ«Забойщик» ДДСДС НААН», шляхом використання службовою особою свого службового становища, всупереч інтересам служби, без дозволу Національної академії аграрних наук України, та будь-яких законних підстав, свідомо передав у користування мешканцю с.Розлив Волноваського району Донецької області, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, шість земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності загальною площею 264,83 га. Згідно ст. 126 цього ж кодексу, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно доЗакону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень». Натомість, особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, за відсутності укладених договорів між директором ДП «ДГ «Забойщик» ДДСДС НААН» ОСОБА_5 , або іншими посадовими особами вказаного державного підприємства на оренду шести земельних діляноксільськогосподарського призначення,державної формивласності,загальною площею264,83га,та безнаявності прававласності накористування зазначенимиземельними ділянками,оскільки реєстраціяправа власностіна користуванняземлею нездійснювалась, за сприяння ОСОБА_5 , який як директор ДП «ДГ«Забойщик» ДДСДСНААН» жодним чином не реагував на їх незаконне використання, з метою отримання особистого прибутку, вирощував на безпідставно наданих йому земельних ділянках сільськогосподарські культури гречихи, соняшнику, ячменю ярого, бахчі, нібито під видом законної сільськогосподарської діяльності, зазіхаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері користування держаними земельними ділянками на праві постійного користування, для розміщення його об`єктів, здійснення науково дослідної та господарської діяльності, виробництва оригінального, елітного та репродукційного насіння, вирощування садивного матеріалу сільськогосподарських культур, кормів для племінних тварин і пропаганди ведення товарного сільськогосподарського виробництва, визначених Статутом Академії та Статутами Державних підприємств НААН, достовірно розуміючи, що його діяльність без передбачених дозволів є незаконною та спричиняє шкоду державним інтересам. Таким чином, згідно описаних вище організаційно-розпорядчих документів, та положень Земельного кодексу України, ОСОБА_5 повинен здійснювати нагляд і раціонально використовувати у сільськогосподарській діяльності ввірені йому державні земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які перебувають у користуванні ДП «ДГ «Забойщик» ДДСДС НААН». Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_5 , будучи службовою особою, виконуючою організаційно - розпорядчі та адміністративно - господарські функції, обіймаючи посаду директора ДП «ДГ «Забойщик» ДДСДС НААН», з метою приховування вчинених ним протиправних дій, пов`язаних із незаконною передачею у користування особі, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, земельних ділянок, належних ДП «ДГ «Забойщик» ДДСДС НААН» та створюючи видимість реальної передачі у користування особі, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, двох земельних ділянок площе 21 га та 121 га, діючи умисно, зловживаючи службовим становищем, у невстановлені досудовим слідством дату і час, але не раніше 11.04.2022, у не встановленому місці, задля прикриття своєї протиправної діяльності та подальшого уникнення від відповідальності за вчинення незаконних дій, спрямованих на протиправну передачу особі, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, земель сільськогосподарського призначення, які знаходяться у користуванні ДП «ДГ «Забойщик» ДДСДС НААН», підготував документ (лист) із реєстраційним №72 від 11.04.2022, який містить візуально схожі підписи ОСОБА_5 та засвідчений печаткою, схожою на печатку ДП «ДГ «Забойщик» ДДСДС НААН», стосовно передачі земельних ділянок загальною площею 121 га (кадастрові номера: 1421282700:02:001:0054 100 га; 1421282700:02:001:0055-21 га) в тимчасове користування особі, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, терміном на 1 рік, що фактично суперечить наділеним повноваженням ОСОБА_5 , як директора зазначеного підприємства. В подальшомуза погодженнямта сприяннямдиректора ДП«ДГ «Забойщик»ДДСДС НААН» ОСОБА_5 на земельних ділянках, що є власністю вказаного підприємства, а саме: площею 150 гектарів (поле № 8), кадастровий номер 1421282700:02:001:0054, площею 36,09 гектарів (поле № 8), кадастровий номер 1421282700:02:001:0054, площею 29,98 гектарів (поле № 3), кадастровий номер 1421282700:02:001:0055, площею 20,61 гектарів (поле № 4), кадастровий номер 1421282700:02:001:0055, площею 26 гектарів (поле № 1), кадастровий номер 1421282700:02:001:0053, площею 2,15 гектара (поле № НОМЕР_1 ), кадастровий номер 1421282700:02:001:0052, особа,матеріали відносноякої виділенов окремепровадження, незаконно здійснювала сільськогосподарську діяльність, пов`язану із засівом, культивацією та збором врожаю сільськогосподарських культур гречихи, соняшнику, ячменю ярого, бахчі. Зазначеними неправомірними діями ОСОБА_5 , державним інтересам в особі ДП «ДГ «Забойщик» ДДСДС НААН» спричинено тяжкі наслідки на на суму 2588051, 19 гривень, що у 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Таким чином, ОСОБА_8 підозрюється у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метоюодержання будь-якоїнеправомірної вигодидля іншоїфізичної особи використанніслужбовою особою службового становищавсупереч інтересамслужби,що спричинилотяжкі наслідкидержавним інтересам,тобто укримінальному правопорушенні,передбаченому ч.2ст.364КК України.У ході проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадження за наявності достатніх підстав 05.12.2022 складено та вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На теперішній час наявність обґрунтованої підозри,висунутої ОСОБА_5 підтверджується зібраними під час розслідування кримінального провадження доказами: протоколом огляду місця події від 04.11.2022 на якому зафіксовані земельні ділянки, котрі безпідставно наданні директором ДП «ДГ «Забойщик» ДДСДС НААН» ОСОБА_5 у користування ОСОБА_10 ; протоколами допиту свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ОСОБА_17 ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ; висновком судової економічної експертизи, згідно якого документально підтверджено заподіяння збитків у розмірі 2588051,19гривень (два мільйони п`ятсот вісімдесят вісім тисяч п`ятдесят одна гривня 19 копійок), іншими матеріалами отриманими під час досудового розслідування. ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, за яке, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у зв`язку з чим до підозрюваного ОСОБА_5 , відповідно до п. 4 ч. 2 ст.183 КПК України може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років. У відповідності до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України необхідність обрання відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлена наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваної, покладається необхідність запобігання спробам: Переховуватись від органів досудового розслідування та суду - п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Враховуючи, що ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, підозрюваний з метою ухилення від кримінальної відповідальності, розуміючи можливість призначення покарання, пов`язаного із позбавленням волі, яке полягає в ізоляції та поміщенні на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу, може спробувати переховуватися від органів досудового розслідування та суду, у зв`язку з чим суворість покарання за вчинене кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними, як менш небезпечними ніж покарання і процедура його виконання покарання. При оцінці переховування від правосуддя може братися до уваги поряд з іншими обставинами і загроза відносно суворого покарання, так у параграфі рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» № 31315/96 від 25.04.2000 Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських суддів, що у свою чергу прийняли рішення про обрання необхідної міри запобіжного заходу, з огляду в тому числі на те, що підозрюваному загрожувало відносно суворе покарання. Станом на даний час підозрюваний фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 , у свою чергу зазначений населений пункт знаходиться неподалік від зони проведення активних бойових та військових дій на території Донецької області внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, а також неподалік від територій на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (лінія розмежування з так званою ДНР), окрім цього підозрюваний фактично зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться неподалік державного кордону з Республікою Молдова, у зв`язку з чим, підозрюваний ОСОБА_5 має реальні можливості виїхати на тимчасово непідконтрольну Україні територію Донецької області або виїхати за межі України, на територію Республіки Молдова. Наведене вище є достатньо вагомою підставою вважати про реальну можливість підозрюваного вчинити спробу уникнути відповідальності шляхом переховування від органу досудового розслідування та суду. Незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні - п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. З метою ухилення від можливого покарання чи спотворення об`єктивної картини скоєння інкримінованих кримінальних правопорушень. може здійснювати вплив на свідків, які безпосередньо стали очевидцями вчинення даного злочину, або свідків яким відомі будь-які інші обставини вчинення кримінального правопорушення, у зв`язку з чим ОСОБА_5 може спробувати переконати, домовитись, або залякати свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ОСОБА_17 ОСОБА_18 , щодо надання ними неправдивих свідчень, або відмовитись їх надавати. Поряд з цим, той факт, що ОСОБА_5 на даний час займає посаду директора ДП «ДГ «Забойщик» ДДСДС НААН», становить окремий ризик щодо його можливості впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, оскільки більшість свідків у кримінальному провадженні, є працівниками вказаного підприємства, в силу чого вони можуть піддаватися впливу. У зв`язку з цим, ОСОБА_5 , користуючись наданими йому повноваженнями, своїм службовим становищем, шляхом підкупу, погроз або інших активних дій може здійснити вплив на свідків з метою надання ними неправдивих показань. Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. З огляду на той факт, що органом досудового розслідування наріз не відшукано, підготований ОСОБА_5 документ (лист) із реєстраційним №72 від 11.04.2022, який містить візуально схожий підпис останнього та засвідчений печаткою, схожою на печатку ДП «ДГ «Забойщик» ДДСДС НААН», стосовно передачі земельних ділянок загальною площею 121 га (кадастрові номера: 1421282700:02:001:0054 100 га; 1421282700:02:001:0055-21 га) в тимчасове користування особі, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, терміном на 1 рік, що фактично суперечить наділеним повноваженням ОСОБА_5 , як директора зазначеного підприємства, останній може спробувати сховати, або знищити вказаний документ з метою спотворення об`єктивної картини вчинення кримінального правопорушення, та спроби уникнення кримінальної відповідальності. Окрім цього, заслуговує на увагу той факт, що стосовно ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12021050000000162 від 03.02.2021, на адресу Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області, 25.01.2022 спрямовувався обвинувальний акт за обвинуваченням його укримінальному правопорушенні,передбаченому ч.2ст.367КК України,який натеперішній часє нерозглянутим посуті. З огляду на викладене, поведінка ОСОБА_5 свідчить про небажання особи ставати на шлях виправлення та перевиховання, натомість враховуючи пред`явлене 02.12.2022 повідомлення про підозру останньому у вчиненні умисного злочину, дана обставина свідчить про систематичність скоєння кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим, в разі позбавлення підозрюваного процесуальних прав та обов`язків в частині забезпечення належної процесуальної поведінки на час здійснення досудового розслідування, дана обставина може мати негативні наслідки для досягнення кінцевої мети кримінального провадження. Встановлено, що ОСОБА_5 не має хронічних або важких захворювань, має соціальні родинні зв`язки, має постійний фінансовий дохід, що в сукупності дає підстави вважати, що розуміючи можливе призначене йому покарання, він може вчинити дії спрямовані на зміну місця проживання або переїзду до іншої країни, а отже може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду. З огляду на викладене, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 не суперечитиме вимогам зазначеним у п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 та «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008, оскільки саме такий запобіжний захід надасть можливість уникнути настання перелічених вище ризиків та зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної, у зв`язку із покладенням на неї відповідних процесуальних обов`язків. На підставі викладеного, вважаємо за доцільне обрати підозрюваному ОСОБА_5 міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без можливості визначення застави, вказаний запобіжний захід забезпечить належне виконання процесуальних обов`язків з боку підозрюваного. Поряд з цим, враховуючи,що ОСОБА_5 підозрюється втяжкому,корупційному злочині,при цьомуповною міроюусвідомлював протиправністьсвоїх дій,з метоюзабезпечення виконанняостаннім покладенихна ньогообов`язків,а такожвраховуючи,що інкримінованейому кримінальнеправопорушення створюєв очахгромадян негативневраження безладдя,безкарності тахабарництва,зважаючи насуспільно-політичнуситуацію вдержаві необхідністю боротьбиз корупцією,є необхідністьв застосуванністосовно ОСОБА_5 запобіжного заходуу виглядітримання підвартою безможливості визначеннярозміру застави. Тому, слідчий звертається до суду з даним клопотанням.

У судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання та просив його задовольнити, зазначивши, що існують ризики, а застосування більш м`якого запобіжного заходу, не зможе запобігти ризикам, з раніше зазначених підстав.

Підозрюваний у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання.

Захисник підозрюваного у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, зазначивши, що ризики зазначені у клопотанні та сама підозра жодним чином не обґрунтовані. Зокрема ризик переховування є надуманим, оскільки підозрюваний мав змогу виїхати з країни, однак не робив цього, кожного разу з`являється на виклик слідчого. Щодо наявності ризику стосовно впливу на свідків, то даний ризик також не доведений жодним чином, так як вплинути на свідків він міг і раніше, однак ніким про такі події не заявлялося. Крім того, ОСОБА_5 має міцні соціальні зв`язки, на його утриманні знаходиться чотири неповнолітні дитини, з якими він проживає постійно за однією адресою.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує положення ст. 178 КПК України, зокрема вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, репутацію підозрюваного, його вік, стан здоров`я, наявність постійного місця проживання, роботи.

У ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України і подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України.

Відповідно до приписів ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.

Так,слідчим уклопотанні тапрокурором усудовому засіданнізазначено,що існуютьризики,передбачені п.1,2,3ч.1ст. 177КПК України,а саме,що підозрюваний ОСОБА_5 з метоюуникнення відповідальностіза скоєнеможе переховуватисявід органівдосудового розслідуваннята/абосуду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також незаконно впливати на свідків у цьому провадженні.

Однак, у судовому засіданні наявність ризику, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування не було жодним чином підтверджено, а сам прокурор зазначив, що ОСОБА_5 завжди з`являться на виклик слідчого. Так само й ризик того, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, не був доведений. Таким чином, у судовому засіданні було встановлено наявність лише одного ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки більшість свідків є працівниками підприємства, де він займає посаду директора, тобто є його підлеглими.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України,зазначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК. Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбачених ст. 177 КПК. Тому, в разі розгляду відповідного клопотання, не підкріпленого визначеними у КПК метою та підставами, останнє має бути відхилено.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мамедов проти Росії» від 01 червня 2006 року, зазначено, що «суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявник переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Відповідно до конвенції та практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії» та «Ігнатов проти України», обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, враховую вимоги п. 3, 4, 5Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Однак, а ні слідчим у клопотанні, а ні прокурором у судовому засіданні не надано належних та допустимих доказів того, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти ризику незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні. Крім того, для запобігання даного ризику підозрюваного може бути відсторонено від посади.

Що стосується посилань захисника підозрюваного на необґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, то варто зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченічастиною першоюцієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи критерії обґрунтованості підозри викладені у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кавала проти Туреччини» (заява №28749/18) для того, щоб арешт за обґрунтованою підозрою був виправданий не потрібно, щоб поліція отримала достатньо доказів для пред`явлення обвинувачення або для арешту, або під час перебування заявника під вартою.

Метою затримання є подальше розслідування кримінального провадження шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об`єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Виходячи з наданих доказів, слідчий суддя приходить до висновку, що додані до матеріалів клопотання докази у їх сукупності, дають всі підстави стверджувати про вірогідну причетність підозрюваного до вчинення названого кримінального правопорушення.

Слідчий суддя зазначає, що на вказаному етапі досудового розслідування він не в праві вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Зважаючи на усталену практику Європейського суду з прав людини, де у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», зазначено термін «Обгрунтована підозра», який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпьелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A? N182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

У зв`язку з викладеним, доводи захисника підозрюваного про необґрунтовану підозру є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава,як одиніз запобіжнихзаходів полягаєу внесеннікоштів угрошовій одиниціУкраїни наспеціальний рахунок,визначений впорядку,встановленому КабінетомМіністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи його вік, стан здоров`я, наявність постійного місця проживання, стійких соціальних зв`язків та чотирьох неповнолітніх дітей на його утриманні, а також враховуючи наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, що підозрюваний ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків у цьому провадженні, та враховуючи недоведеність прокурором та слідчим, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти даному ризику, передбаченому ст. 177 цього кодексу, слідчий суддя дійшов до висновку про необхідність застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 208 000 (двісті вісім тисяч) гривень, що буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

При цьому, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного декілька обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 176-179, 184, 186-187, 193-194, 196, 205 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України залишити без задоволення.

Застосувати допідозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 208 000 (двісті вісім тисяч) гривень.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою (за викликом) до слідчого, прокурора, суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання;

-утримуватися відспілкування зісвідками по даному кримінальному провадженню;

- здати на зберігання до ГУНП в Донецькій області паспорт громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну у разі наявності.

Застава може бути внесена підозрюваним, іншою фізичною або юридичною особою.

Термін дії обов`язків, покладених судом визначити в межах строку досудового розслідування, тобто до 5 лютого 2023 року.

Роз`яснити підозрюваному, що він не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок у національній грошовій одиниці на депозитний рахунок з наступними реквізитами: отримувач ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, код отримувача (ЄДРПОУ) 26239738, МФО 820172, р/р UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ у м. Київ, або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору. Зазначені дії можуть бути здійснені не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу.

З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваному, що в разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Донецької обласної прокуратури ОСОБА_20 .

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту оголошення.

Суддя ОСОБА_1