Постанова

від 08.12.2022 по справі 140/11925/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/11925/21 пров. № А/857/2752/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року у справі № 140/11925/21 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЇЛБЕСТ» про визнання дії та бездіяльності протиправними,

суддя в 1-й інстанції О.О. Андрусенко,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,-

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області, позивач, апелянт) звернулося в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЇЛБЕСТ» (далі ТзОВ «МАЇЛБЕСТ», відповідач) про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків на підставі рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою вручення копії наказу від 29.06.2021 №1928 щодо дотримання ТзОВ «МАЇЛБЕСТ» податкового законодавства при декларуванні за травень 2021 року від`ємного значення з ПДВ, яке становить більше 100 тис. грн., працівниками ГУ ДПС у Волинській області 30.06.2021 та 01.07.2021 було здійснено виїзд за місцезнаходженням відповідача, однак встановлено відсутність товариства та його посадових або інших законних представників ТзОВ «МАЇЛБЕСТ». За результатами виходів було складено акти про неможливість проведення перевірки ТзОВ «МАЇЛБЕСТ» у зв`язку з відсутністю за місцезнаходження №631/07-02 від 30.06.2021, №646/07-02 від 01.07.2021. Також на адресу відповідача було направлений лист - повідомлення про початок перевірок та необхідність забезпечення присутності посадових осіб підприємства за місцем реєстрації для вручення копій наказів та ознайомлення з направлення на перевірку № 10462/6/ від 01.07.2021, однак вказаний лист повернутий з відміткою поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання». В подальшому, 01.09.2021 працівниками ГУ ДПС у Волинській області було здійснено виїзд за місцезнаходженням відповідача, з метою вручення копії наказу №2540 від 01.09.2021, виписаного на підставі п.п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8, п. 78.1 ст. 78 та п. 200.11 ст. 200 ПКУ, на проведення позапланової документальної перевірки ТзОВ «МАЇЛБЕСТ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2021 року від`ємного значення з ПДВ, яке становить більше 100 тис. грн. При виїзді 01.09.2021 встановлено відсутність ТзОВ «МАЇЛБЕСТ» та його посадових або інших законних представників ТзОВ «МАЇЛБЕСТ». Також встановлено, що за вищезазначеною адресою знаходиться приміщення, на вхідних дверях розміщена вивіска з назвою ТзОВ «МАЇЛБЕСТ» та розкладом роботи підприємства, також вказаний номер телефону, що свідчить про діяльність підприємства. Працівниками ГУ ДПС у Волинській області була здійснена спроба зв`язатись за номером телефону, зазначеному на вивісці, з посадовою особою підприємства та законними представниками ТзОВ «МАЇЛБЕСТ», однак абонент був поза зоною досягнення. У зв`язку з зазначеним, станом на 01.09.2021 немає можливості вручити копію наказу ГУ ДПС у Волинській області №2540 від 01.09.2021, ознайомити з направленнями від 01.09.2021 №№2612,2613 на проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «МАЇЛБЕСТ», посадових осіб підприємства або їх законних представників, а відповідно неможливо розпочати й провести вищезазначену перевірку. Складено акт про неможливість проведення перевірки ТзОВ «МАЇЛБЕСТ» у зв`язку з відсутністю за місцезнаходження №1002/07-04 від 01.09.2021. На підставі вищевикладеного о 15:00 02.09.2021 ГУ ДПС у Волинській області було прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків. З огляду на вказані обставини податковий орган просить підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна ТзОВ «МАЇЛБЕСТ» у загальному порядку.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24.12.2021 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24.12.2021 та прийняти нове судове рішення, відповідно до якого задовольнити позовні вимоги повністю.

Так, апелянт вказав, що судом першої інстанції не враховано той факт, що ні Кодексом адміністративного судочинства України, ні Податковим кодексом України, ні будь-яким іншим нормативно-правовим актом не встановлені обмеження щодо звернення з позовом про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту в загальному порядку. Акцентував увагу на тому, що питання наявності у контролюючого органу права звернення до суду з вимогами про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків в загальному позовному порядку було предметом розгляду Верховним Судом у постанові від 26.06.2020 у справі №280/2993/19.

Тобто порядок розгляду справ за ст. 283 Кодексу адміністративного судочинства України є альтернативою загальному порядку розгляду справ.

Судова палата дійшла висновку, що податковий орган, звертаючись до адміністративного суду, самостійно визначає порядок такого звернення: в загальному порядку або відповідно до ст. 283 Кодексу адміністративного судочинства України з метою термінового розгляду, про що обов`язково зазначається у позовній заяві (заяві). Законодавцем визначено, що в порядку ст.. 283 Кодексу адміністративного судочинства України податковий орган може звертатися виключно у разі безспірності таких вимог, оскільки в протилежному випадку суд зобов`язаний відмовити у відкритті провадження відповідно до ч. 4 ст.283 КАС України у зв`язку з наявністю спору про право.

Поряд із цим, згаданий висновок Верхового Суду викладено і у постанові від 22.04.2021 у справі №320/8581/20.

З позиції апелянта, ГУ ДПС у Волинській області звернулося до суду з позовною заявою в межах загального позовного провадження, а не у скороченому порядку із заявою передбаченою ст. 283 Кодексу адміністративного судочинства України. Застосування 96 годин є конкретним при скороченій процедурі та є неможливим при загальному позовному провадженні.

Застосування відповідних норм права у спосіб передбачений в оскаржуваному рішенні повністю нівелює право звернення податкового органу з позовом до суду про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту в загальному порядку та дає змогу незаконного не допуску платником податків до перевірки без жодних для нього наслідків, навіть за умови підтвердження законності наказу про проведення перевірки судом.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі підп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, підп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 та п.200.11 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв`язку з поданням ТзОВ «МАЇЛБЕСТ» податкової декларації за травень 2021 року з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень, ГУ ДПС у Волинській області видано наказ від 29.06.2021 №1928 «Про проведення відповідно до п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «МАЇЛБЕСТ»», яким призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки відповідача з 30.06.2021 тривалістю 5 робочих днів (а.с. 7).

У позовній заяві зазначено, що з метою вручення копії наказу від 29.06.2021 №1928 та направлень на перевірку від 29.06.2021 №1871, №1870 (а.с. 10-11) працівниками ГУ ДПС у Волинській області 30.06.2021 та 01.07.2021 здійснено виїзд за юридичною адресою ТзОВ «МАЇЛБЕСТ»: Волинська область, місто Нововолинськ, бульвар Шевченка, 6, однак встановлено відсутність товариства та його посадових або інших законних представників. Також встановлено, що за вищезазначеною адресою знаходиться приміщення, на вхідних дверях розміщена вивіска з назвою ТзОВ «МАЇЛБЕСТ» та розкладом роботи підприємства, також був зазначений відповідний номер телефону, за яким працівниками ГУ ДПС у Волинській області здійснена спроба зв`язатись з посадовою особою підприємства чи законними представниками, однак відповіді не отримано.

За результатами зазначених вище виходів складено акти про неможливість проведення перевірки ТзОВ «МАЇЛБЕСТ» у зв`язку з відсутністю за місцезнаходження №631/07-02 від 30.06.2021, №646/07-02 від 01.07.2021.

Однак вказані акти у матеріалах справи відсутні.

01.07.2021 на адресу ТзОВ «МАЇЛБЕСТ» надіслано лист-повідомлення №10462/6/03-20-07-0206 про початок перевірки та необхідність забезпечення присутності посадових осіб підприємства за місцем реєстрації для вручення копії наказу від 29.06.2021 №1928 та ознайомленням з наплавленнями на перевірку від 29.06.2021 №1871, №1870, однак вказаний лист повернувся на адресу контролюючого органу з відміткою поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 14-16).

Надалі, 01.09.2021 ГУ ДПС у Волинській області прийнято наказ №2540 «Про проведення відповідно до п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «МАЇЛБЕСТ»», відповідно до якого призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки відповідача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах з липня 2020 року по червень 2021 року, дата початку перевірки 01.09.2021 тривалістю 5 робочих днів (а.с. 8).

З метою вручення копії наказу від 01.09.2021 №2540 та ознайомлення з направленнями на перевірку від 01.09.2021 №2612, №2613 (а.с. 12, 13) працівниками ГУ ДПС у Волинській області здійснено 01.09.2021 виїзд за юридичною адресою ТзОВ «МАЇЛБЕСТ»: Волинська область, місто Нововолинськ, бульвар Шевченка, 6, однак встановлено відсутність ТзОВ «МАЇЛБЕСТ» та його посадових осіб, зокрема керівника Маїла В. М. або інших законних представників товариства за вказаною адресою у зв`язку з чим складено акт від 01.09.2021 №1002/07-04 перевірки місцезнаходження платника податків та неможливості проведення перевірки (а.с. 9).

При цьому, як зазначено у вказаному акті, при виїзді 01.09.2021 встановлено, що за юридичною адресою відповідача знаходиться приміщення, на вхідних дверях розміщена вивіска з назвою ТзОВ «МАЇЛБЕСТ» та розкладом роботи підприємства, також був зазначений відповідний номер телефону, за яким здійснена спроба зв`язатись з посадовою особою підприємства чи законними представниками, однак відповіді не отримано. Під вивіскою вказано, що ТзОВ «МАЇЛБЕСТ» на виконання постанови Кабінету міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-2» та наказу ТзОВ «МАЇЛБЕСТ» №19 від 11.08.2021 товариство прийняло рішення призупинити діяльність у зв`язку з посиленням карантинних заходів у м. Нововолинську Волинської області з 11.08.2021». Отже, станом на 01.09.2021 немає можливості вручити копію наказу ГУ ДПС у Волинській області №2540 від 01.09.2021 та ознайомити з направленнями від 01.09.2021 №2612, №2613 на проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «МАЇЛБЕСТ», посадових осіб підприємства або їх законних представників, а відповідно неможливо розпочати й провести вищезазначену перевірку.

Враховуючи вищенаведені обставини начальником ГУ ДПС у Волинській області о 15:00 02.09.2021 прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТзОВ «МАЇЛБЕСТ».

Позивач 23.10.2021 звернувся до суду з позовною заявою в порядку загального позовного провадження та просить підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна ТзОВ «МАЇЛБЕСТ» на підставі вказаного вище рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 02.09.2021.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду із позовом про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту, накладеного рішенням контролюючого органу від 02.09.2021, лише 23.10.2021, тобто після спливу строку 96 годин після прийняття рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків, протягом якого судом має бути перевірена обґрунтованість цього рішення, та після припинення застосованого ним адміністративного арешту в силу вимог пп. 94.19.1 п. 94.19 ст. 94 ПК України, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Враховуючи зазначені висновки суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову та зазначає таке.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Контролюючі органи мають право здійснювати щоденну обробку даних та інформації електронного кабінету, необхідних для виконання покладених на них функцій з адміністрування податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, що включає, зокрема, прийняття, обробку та аналіз документів та даних платників податків, здійснення повноважень, передбачених законом, які можуть бути реалізовані в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку підп. 20.1.45. п. 20.1 ст. 20 ПК України).

Згідно з підп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки..

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки (п. 81.1 ст. 81 ПК України).

Пунктом 81.2 ст. 81 ПК України встановлено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків..

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, та/або у разі відмови отримати примірник цього акта чи надати письмові пояснення до нього, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує такий факт, та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до п. 81.3 ст. 81 ПК України, під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов`язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку).

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу не мають права вимагати у платника податків отримувати витяг із відповідного реєстру про взяття такого платника податків на облік відповідно до вимог цього Кодексу.

Згідно з п. 94.1 ст. 94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Відповідно до підп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України, адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Згідно з п. 94.3 ст. 94 ПК України, адміністративний арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.

Відповідно до п. 94.4 ст. 94 ПК України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно з п. 94.5 ст. 94 ПК України, умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Відповідно до п. 94.6 ст. 94 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Згідно з п. 94.10 - 94.13 ст. 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.

Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу щодо арешту майна може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

У всіх випадках, коли контролюючий орган вищого рівня або суд скасовує рішення про арешт майна, контролюючий орган вищого рівня проводить службове розслідування щодо мотивів прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про арешт майна та приймає рішення про притягнення винних до відповідальності відповідно до закону.

При прийнятті рішення про арешт майна банку арешт не може бути накладено на його кореспондентський рахунок.

Платник податків має право на відшкодування збитків та немайнової шкоди, завданих контролюючим органом внаслідок неправомірного застосування арешту майна такого платника податків, за рахунок коштів державного бюджету, передбачених контролюючим органам, згідно із законом. Рішення про таке відшкодування приймається судом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 283 КАС України провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 283 КАС України, заява подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі та повинно містити: 1) найменування адміністративного суду; 2) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв`язку заявника; 3) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв`язку, якщо такий відомий, відносно сторони, до якої застосовуються заходи, визначені частиною першою цієї статті; 4) підстави звернення із заявою, обставини, що підтверджуються доказами, та вимоги заявника; 5) перелік документів та інших матеріалів, що додаються; 6) підпис уповноваженої особи суб`єкта владних повноважень, що скріплюється печаткою. У разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків. Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до нього документів. Повернення заяви не є перешкодою для повторного звернення з нею до суду після усунення її недоліків, але не пізніше ніж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 283 КАС України суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо: 1) заявлено вимогу, не передбачену частиною першою цієї статті; 2) із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право. Відмова у відкритті провадження за заявою унеможливлює повторне звернення заявника з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.

Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (ч. 1 ст. 122 КАС України).

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДПС у Волинській області не зверталось до суду з заявою у порядку визначеному ст. 283 КАС України про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків ТзОВ «МАЇЛБЕСТ» від 02.09.2021, натомість 23.10.2021 звернулось до суду у порядку позовного провадження.

Як зазначено судом вище, відповідно до п. 94.10 ст. 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном. Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Відповідно до підп. 94.19.1 п. 94.19 ст. 94 ПК України припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв`язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Таким чином податковий орган повинен звернутися за підтвердженням адміністративного арешту майна в межах 96 годин, протягом яких суд може підтвердити обґрунтованість такого арешту. Сплив вищезазначеного строку, який в силу абзацу 2 п. 94.10 ст. 94 ПК України не може бути продовжений, унеможливлює правозастосування цієї норми в силу законодавчих приписів, а не розсуду суду.

Отже, в разі коли минуло 96 годин з моменту застосування адміністративного арешту він припиняється в силу закону безвідносно до причин, з яких рішення суду про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту не було прийнято.

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №820/5045/18, від 22.01.2021 у справі №803/205/16, від 14.01.2021 у справі №815/3986/16, від 21.04.2021 у справі №820/1895/17, від 28.01.2022 у справі №805/3576/17-а, які відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України та ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

За таких обставин, на час звернення ГУ ДПС у Волинській області з такою позовною заявою адміністративний арешт майна платника податків ТзОВ «МАЇЛБЕСТ», застосований рішенням від 02.09.2021, є припиненим, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку, що заявлені ГУ ДПС у Волинській області позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції, який ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягають.

Суд критично оцінює покликання апелянта, які ґрунтуються на висновках Верховного Суду, викладених в постанові від 22.04.2021 у справі №320/8581/20, оскільки правовідносини в цій справі не є подібними, як у даній справі №140/11925/21 та справу №320/8581/20 направлено до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Колегія суддів також вважає за доцільне зауважити, що у пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржене відповідачем рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, за результатами всебічного і об`єктивного з`ясування обставин справи, а тому немає підстав для його скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, враховуючи положення ст. 316 КАС України, прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності відмови у перерахунку щомісячної грошової виплати у зв`язку з втратою працездатності, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року у справі №140/11925/21 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 08 грудня 2022 року