Постанова

від 08.12.2022 по справі 640/8285/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 640/8285/20

адміністративне провадження № К/9901/29146/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

за участю:

секретаря судового засідання - Вітковської К.М.,

представника позивача - Клюци С.О.,

представника відповідача - Гаваздина М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 березня 2021 року (головуючий суддя Пащенко К.С.) та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Коротких А.Ю., судді - Сорочко Є.О., Чаку Є.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хольц Рітейл Україна» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Хольц Рітейл Україна» (далі за текстом - ТОВ «Хольц Рітейл Україна», Підприємство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі за текстом - ГУ ДПС в Івано-Франківській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 січня 2020 року №0000240501, №0000250501 та №0000260501.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2021 року, позов задоволено повністю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року відмовлено Підприємству у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 98000,00 грн.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2021 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року скасовано, заяву ТОВ «Хольц Рітейл Україна» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено повністю: стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Івано-Франківській області на користь ТОВ «Хольц Рітейл Україна» витрати на правничу допомогу у сумі 98000,00 грн та судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 2270 грн.

Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області до Верховного Суду подано касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2021 року, що прийняті по суті спору, а також на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2021 року, ухвалену за наслідками вирішення питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем в суді першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного суду України (далі - КАС України).

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач посилається на неврахування судами висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 21 лютого 2012 року у справі №21-942во10, які зводяться на наступного: кошти, отримані товариством від учасників як додаткові внески, до моменту здійснення державної реєстрації змін до установчого документу (статуту), в якому саме і містяться відомості щодо розміру та порядку внесення вкладів до статутного фонду, не можуть бути визнані прямою інвестицією в емітовані таким товариством корпоративні права в розумінні абзацу другого підпункту 1.28.2 пункту 1.28 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР, оскільки такі права не можуть виникнути до набрання ними чинності.

Вимоги касаційної скарги в аспекті наведеної вище правової позиції Верховного Суду України, у сукупному взаємозв`язку із обставинами справи, яка розглядається, обґрунтовані тим, що кошти, отримані товариством від учасників як додаткові внески, до моменту здійснення державної реєстрації змін до установчого документа (статуту), в якому саме й містяться відомості щодо розміру та порядку внесення вкладів до статутного фонду, не можуть бути визнані поповненням статутного капіталу.

Натомість, застосований судами попередніх інстанцій правовий висновок, сформульований Верховним Судом у постанові від 11 червня 2020 року у справі №816/403/17, на думку податкового органу, є нерелевантним до спірних правовідносин.

Посилаючись на встановлені податковою перевіркою порушення позивачем пункту 120-1.2 статті 120-1, пункту 201.1, пункту 201.10, пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині нескладення та нереєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) за період податкових накладних за взаємовідносинами з постачання товарів/послуг контрагентам, відповідач, у розрізі підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах. Зокрема, у розглядуваному випадку Товариство здійснило реєстрацію податкових накладних із зазначенням операції «надання послуг», у той час як насправді відбувалась операція з «реалізації товару». При цьому, як вказує податковий орган, в ЄРПН відсутня реєстрація накладних із зазначенням господарської операції «реалізація товару» відповідно до номенклатури (в даному випадку - двері, ламінат, обшивка, плінтус тощо). В аспекті таких доводів відповідач вважає, що ототожнення позивачем операцій з «надання послуг» та «реалізації товарів» має наслідком втрату мети ведення ЄРПН, а саме - відстеження руху товарно-матеріальних цінностей, послуг у ланцюгу постачання від виробника до кінцевого споживача.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані рішення судів без змін як законні й обґрунтовані, а скаргу відповідача - без задоволення. Апелюючи доводам контролюючого органу позивач зазначає, що збільшення статутного капіталу Товариство шляхом унесення внесків від учасників не вважається збільшенням активу та/або зменшенням зобов`язань, відтак, у позивача не виникало податкових зобов`язань з податку на прибуток за наслідками внесення засновниками коштів до статутного капіталу платника податку. Також, на думку позивача, наявність певних недоліків у реквізитах «Код послуги згідно з ДКПП» при можливості ідентифікації господарської операції свідчить про недоліки складених податкових накладних, однак жодним чином не спростовує факт їх реєстрації. Більш того, як вказує позивач, податковий орган не заперечує, що Товариство проводило господарську діяльність із роздібного продажу товарів у спірний період та не має претензій до визначених сум податку на додану вартість, та, врешті, погоджується з тим, що показники таких господарських операцій є ідентичними тим, що відображені у податкових накладних, натомість спірне питання полягає лише у формальному порядку заповнення податкових накладних. Окремо позивач звертає увагу на порушення податкових органом порядку прийняття податкових повідомлень-рішень, оскільки такі прийняті на підставі висновків акта перевірки, відповідь на заперечення, за якими були надані після винесення податкових повідомлень-рішень, що суперечить положенням пункту 86.7 пункту 86 ПК України.

Судом задоволено клопотання відповідача - Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43142559), та здійснено його заміну на правонаступника, - Головне управління ДПС в Івано-Франківській області із кодом ЄДРПОУ 43968084.

Представник відповідача в судових засіданнях підтримав свою правову позицію, викладену в поданій ним касаційній скарзі, наполягав на скасуванні оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Представники позивача в судових засіданнях повністю підтримали доводи та аргументи, наведені Товариством в судах попередніх інстанцій, поділяючи мотиви, з яких виходили суди при вирішенні спору, просив залишити касаційну скаргу без задоволення. Зазначали, що податковим органом неправильно трактовано податкові наслідки поповнення статутного капіталу Товариства з моменту новації зобов`язань за договорами безвідсоткової позики, яка відбулась в результаті застосування передбаченими вказаними правочинами відкладальної обставини - приведення до певної дати загальних зборів учасників Товариства, на яких було прийняте рішення про збільшення статутного капіталу підприємства та унесено відповідні зміни. Окремо наголошував на порушенні податковим органом процедури проведення перевірки, зокрема, в частині прийняття останній спірних податкових повідомлень-рішень до розгляду заперечень Товариства на акт перевірки.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Хольц Рітейл Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, іншого законодавства за період з 1 січня 2016 року по 30 червня 2019 року, за результатами якої 25 листопада 2019 року складено акт №298/09-19-05-05/39975389.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пункту 5.3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №25 «Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 лютого 2000 року №39, пункту 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року за №397/3690, пунктів 5, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого, наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за №860/4153), пунктів 5, 6, 7, 10, 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248), в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток за 2016 рік в сумі 354486 грн, за 2017 рік в сумі 4169200 грн, за І квартал 2018 року в сумі 4119000 грн, за І півріччя 2018 року в сумі 4050300 грн, за 3 квартали 2018 року в сумі 39536000 грн, за 2018 рік в сумі 6731600 грн, за І квартал 2019 року в сумі 6629400 грн, за І півріччя 2019 року в сумі 6493200 грн; заниження податку на прибуток всього в сумі 2344296 грн, в тому числі за 2017 рік в сумі 1409928 грн, за І квартал 2018 року в сумі 94824 грн, за І півріччя 2018 року в сумі 181558 грн, за 3 квартали 2018 року в сумі 453957 грн, за 2018 рік в сумі 504532 грн, за І квартал 2019 року в сумі 239103 грн, за І півріччя 2019 року в сумі 429836 грн;

- пункту 1201.2 статті 1201, пункту 201.1, пункту 201.10, пункту 201.16 статті 201 ПК України, внаслідок чого не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 1 січня 2017 року по 31 березня 2019 року податкові накладні за взаємовідносинами з постачанню товарів/послуг контрагентам на загальну суму 114589437,60 грн (в тому числі ПДВ 19098239,42 грн).

За наслідками поданих Підприємством заперечень на акт перевірки відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань, наведених у них.

Окрім того, за результатами розгляду заперечення на первинний акт перевірки, висновки щодо встановлених порушень відповідачем викладено в наступній редакції:

- підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5.3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 25 «Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 року № 39, в результаті чого встановлено: завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток за 2016 рік в сумі 20075 грн., за 2017 рік в сумі 4169200 грн., за 2018 рік в сумі 4169200 грн., за І півріччя 2019 року в сумі 4169200 грн.; заниження податку на прибуток всього в сумі 814314 грн., в тому числі за 2017 рік в сумі 814314 грн.;

- пункту 1201.2 статті 1201, пункту 201.1, пункту 201.10, пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 01.01.2017 року по 30.06.2019 року податкові накладні щодо взаємовідносин по постачанню товарів/послуг контрагентам на загальну суму 114589437,60 грн., в тому числі ПДВ 19098239,42 грн., в тому числі за: вересень 2017 року на суму ПДВ 398546,07 грн., жовтень 2017 року - 465975,46 грн., листопад 2017 року - 475033,50 грн., грудень 2017 року - 439326,02 грн., січень 2018 року - 455573,81 грн., лютий 2018 року - 681919,92 грн., березень 2018 року - 572120,67 грн., квітень 2018 року - 736492,17 грн., травень 2018 року - 714826,38 грн., червень 2018 року - 818673,85 грн., липень 2018 року - 1020803,68 грн., серпень 2018 року - 1041459,21 грн., вересень 2018 року - 1150060,57 грн., жовтень 2018 року - 1197896,92 грн., листопад 2018 року - 1086614,93 грн., грудень 2018 року - 973485,40 грн., січень 2019 року - 815786,22 грн., лютий 2019 року - 925867,15 грн., березень 2019 року - 1317958,13 грн., квітень 2019 року - 1363229,05 грн., травень 2019 року - 1302682,28 грн., червень 2019 року - 1143907,59 грн.

11 січня 2020 року позивачем подано заперечення на акт перевірки від 3 січня 2020 року №6/09-19-05-05/39975389.

Тією ж датою, на підставі акта перевірки від 25 листопада 2019 року №298/09-19-05-05/39975389, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000250501, яким Товариству визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 1017893,00 грн, з яких: 814314,00 грн за основним платежем та 203579,00 грн за штрафними санкціями; №0000240501, яким Товариству визначено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 4169200,00 грн; №0000260501, яким Товариству визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 9549119,71 грн за штрафними санкціями.

Відповідно до змісту листа від 17 січня 2020 року №213/10/09-19-05-05 «Про надання відповіді» висновки акта перевірки від 3 січня 2020 року №6/09-19-05-05/39975389 є законними та не містять порушень вимог чинного законодавства.

За результатами оскарження в адміністративному порядку податкові повідомлення-рішення від 11 січня 2020 року №0000240501, №0000250501 та №0000260501 рішенням Державної податкової служби України від 26 березня 2020 року №11095/6/99-00-08-05-01 залишено без змін, після чого позивач оскаржив їх до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, з висновком якого повною мірою погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем безпідставно нараховано Товариству грошове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 9549119,71 грн згідно із податковим повідомленням-рішенням від 11 січня 2020 року №0000260501, оскільки висновки контролюючого органу щодо нескладання та нереєстрації в ЄРПН податкових накладних за період з 1 січня 2017 року по 31 березня 2019 року щодо взаємовідносин по постачанню товарів/послуг контрагентам на загальну суму 114589437,60 грн, спростовуються матеріалами справи. Суди визнали, що внесення засновниками Товариства коштів до його статутного капіталу не спричинило отримання юридичною особою доходу, а тому у неї не виникло обов`язку в частині оподаткування такого доходу та, відповідно, нарахування й сплати податку на прибуток (податкові повідомлення-рішення від 11 січня 2020 року №0000250501 та №0000240501). Окрім вказаного, суди констатували, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті ГУ ДПС в Івано-Франківській області з порушенням встановлених правил та процедур, визначених пунктами 86.7 та 86.8 статті 86 ПК України, оскільки відповідачем прийнято спірні рішення до розгляду заперечень Товариства на акт позапланової перевірки.

Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

І. За приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України під податковим кредитом розуміється сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначену згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені / нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За приписами пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Проведеною податковою перевіркою, серед іншого, встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства в частині нескладання та нереєстрації в ЄРПН податкових накладних за період з 1 січня 2017 року по 31 березня 2019 року щодо взаємовідносин з постачання товарів/послуг контрагентам на загальну суму 114589437,60 грн. Зокрема, як з`ясовано перевіркою, позивач протягом вказаного періоду здійснював реєстрацію податкових накладних із зазначенням господарської операції як надання послуг, у той час як у ході перевірки виявлено первинні документи, згідно з якими позивач у спірному періоді здійснював реалізацію товарів. Таке податкове правопорушення покладено в основу податкового повідомлення-рішення від 11 січня 2020 року №0000260501.

Перевіряючи наведені доводи контролюючого органу суди попередніх інстанцій, ретельно дослідивши та проаналізувавши наявні у справі податкові накладні, складені та зареєстровані Товариством в ЄРПН у спірному періоді, дійшли висновку, що зазначені у них відомості повною мірою спростовують твердження контролюючого органу щодо нескладання та нереєстрації в ЄРПН податкових накладних за період з 1 січня 2017 року по 31 березня 2019 року щодо взаємовідносин з постачання товарів/послуг контрагентам.

У доводах касаційної скарги відповідач наполягає на тому, що допущені позивачем помилки при заповненні податкових накладних (зазначення «надання послуг» замість «реалізація товару»), мають наслідком втрату мети ведення ЄРПН - відстеження руху ТМЦ у ланцюгу постачання від виробника до кінцевого споживача.

Утім, як пояснив в судовому засіданні представник Товариства, й таке не спростовано відповідачем у ході розгляду справи, показники господарських операцій роздрібного продажу товарів, що відображені у податкових накладних (дата, вартість, сума ПДВ, одиниці виміру, кількість, ціна за одиницю постачання, обсяги постачання тощо), повною мірою співпадають з показниками податкових накладних, що відображені у Додатку 1 до акта планової перевірки. Більше того, в подальшому підприємством було складено розрахунки коригування до податкових накладних, якими номенклатуру накладних виправлено з формулювання «продаж товару» на деталізований перелік позицій продажу товарів у конкретну дату.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність нарахування позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 9549119,71 грн.

ІІ. Перевіряючи висновки ГУ ДПС в Івано-Франківській області про завищення товариством від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток та заниження податку на прибуток, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Відповідно до наданих до перевірки (як планової, так і позапланової) документів контролюючим органом встановлено, що згідно з протоколом від 27 серпня 2015 року №1/2015 загальних зборів учасників (засновників) створюється статутний капітал товариства за рахунок внесків (вкладів) учасників товариства в розмірі 6000000,00 грн.

Внески учасників (засновників) розподілені наступним чином: ОСОБА_1 - 4800000,00 грн, що складає 80% статутного капіталу; ОСОБА_2 - 1200000,00 грн, що складає 20% статутного капіталу.

Кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ «Хольц Рітейл Україна» є учасник товариства ОСОБА_1 .

Державну реєстрацію проведено 28 серпня 2015 року, номер запису 11201020000002474.

Станом на 1 січня 2016 року засновником ТОВ «Хольц Рітейл Україна» ОСОБА_1 внесено (сформовано) до статутного капіталу 663000,00 грн., ОСОБА_2 - 324275,00 грн.

Різниця між задекларованим статутним капіталом та сформованим на 1 січня 2016 року: 1) в сумі 4137000,00 грн. (4800000,00 - 663000,00) вносилась ОСОБА_1 протягом 2016-2017 років; 2) в сумі 875725,00 грн. (1200000,00 - 324275,00) вносилась ОСОБА_2 протягом 2016 року.

Згідно з протоколом загальних зборів учасників (засновників) від 29 серпня 2016 року №3 збільшено розмір статутного капіталу товариства за рахунок внесків (вкладів) учасників в сумі 20000000,00 грн. Внески учасників (засновників) розподілені наступним чином: ОСОБА_1 - 16000000,00 грн., що складає 80% статутного капіталу; ОСОБА_2 - 400000,00 грн., що складає 20% статутного капіталу. У зв`язку із чим, протягом 2017 року ОСОБА_1 внесено 8673090,00 грн., протягом 2016 року ОСОБА_2 внесено 20075,00 грн.

Державна реєстрація наведених змін до установчих документів юридичної особи проведена 30 січня 2018 року.

Оскільки внесення коштів у розмірі 8673090,00 грн ( ОСОБА_1 ) та 20075,00 грн ( ОСОБА_2 ) передувало затвердженню нової редакції статуту товариства (29 січня 2018 року), відповідні обставини слугували висновкам відповідача про внесення 8693165,00 грн (8673090,00 + 20075,00) поза межами заявленого статутного капіталу, тобто, без підтвердження статутними документами, та, як наслідок, зазначені висновки були покладені в основу нарахування позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 1017893,00 грн згідно із податковим повідомленням-рішенням від 11 січня 2020 року №0000250501, а також завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 4169200,00 грн згідно із податковим повідомленням-рішенням від 11 січня 2020 року № 0000240501.

Надаючи оцінку вказаним висновкам контролюючого органу суди попередніх інстанцій, звертаючись до приписів підпункту 134.1.1 пункту 134 статті 134 ПК України, дійшли висновку, що саме по собі здійснення внеску до статутного капіталу не призводить до появи податкової різниці у контексті розділу ІІІ ПК України, яка є об`єктом оподаткування податком на прибуток. На думку судів, операції зі здійснення внесків власника (учасників) до статутного капіталу не підпадають під визначення доходу, адже відповідно до пункту 5 П(С)БО 15 «Дохід» дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Утім, колегія суддів вважає такий висновок передчасним, оскільки судами попередніх інстанцій, у світлі доводів контролюючого органу з цього приводу та наявних у справі матеріалів, не з`ясовано обставин, які зумовили необхідність збільшення розміру статутного капіталу Товариства й безпосередньо передували такій події (укладення відповідних правочинів); не надано жодної правової оцінки доводам контролюючого органу про те, що при отриманні грошових коштів ТОВ «Хольц Рітейл Україна» у повній сумі спрямовувало означені кошти на повернення поворотної фінансової допомоги та на оплату товарів, отриманих від постачальника. Не з`ясованими залишились обставини, чи використовувались кошти, унесені до статутного капіталу підприємства як внески, у господарській діяльності такого платника податків. Від сукупності зазначених обставин залежить висновок про релевантність спірних правовідносин практиці Верховного Суду. Не перевірено судами й того, яким чином товариство відображало в бухгалтерському обліку збільшення розміру статутного капіталу підприємства, а тому посилання на рішення КАС ВС від 11 червня 2020 року у справі №816/403/17, в якому відповідні фактичні обставини з`ясовані й відображені в судовому рішенні, є також передчасним.

Не вирішуючи наперед правильність застосування судами норм матеріального права в частині означеного епізоду, за відсутності встановлення судами перелічених вище фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, колегія суддів не може наразі визнати правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що внесення засновниками Товариства коштів до його статутного капіталу не спричинило отримання товариством доходу й у останнього не виникло обов`язку в частині оподаткування такого доходу та, відповідно, нарахування та сплати податку на прибуток.

За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

Колегія суддів вважає, що судами як першої, так і апеляційної інстанцій не дотримано повною мірою норм процесуального права задля з`ясування усіх фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, в частині наведеного вище епізоду, а тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень-рішень від 11 січня 2020 року №0000250501 та №0000240501.

В решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 березня 2021 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2021 року прийняті з правильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Враховуючи, що касаційний суд дійшов висновку про необхідність скасування ухвалених у справі судових рішень в частині позовних вимог із направленням на новий розгляд до суду першої інстанції, відповідно до приписів частини третьої статті 139 КАС України витрати на правничу допомогу, присуджені на користь позивача відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2021 року, підлягають розподілу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Тому, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2021 року, якою вирішено питання про судові витрати у справі, підлягає скасуванню в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Івано-Франківській області на користь ТОВ «Хольц Рітейл Україна» витрат на правничу допомогу у сумі 34496,00 грн (35,2% від суми позову, рішення щодо якої скасовано з направленням справи на новий розгляд). Відповідно, питання розподілу судових витрат в означеній частині залежить від кінцевого рішення, яким буде вирішено позовні вимоги, а отже, останній має бути здійснений за наслідками нового розгляду у судовому рішенні по суті спору або, у випадках визначених статтями 143 і 252 КАС України, шляхом ухвалення додаткового судового рішення.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2021 року скасувати в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень-рішень від 11 січня 2020 року №0000250501 та №0000240501, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2021 року залишити без змін.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2021 року, якою вирішено питання про судові витрати у справі, скасувати в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хольц Рітейл Україна» витрат на правничу допомогу у сумі 34496 (тридцять чотири тисячі чотириста дев`яносто шість) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська