Постанова

від 01.12.2022 по справі 916/3779/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2022 рокум. ОдесаСправа № 916/3779/20Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Кратковський Р.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Адмірал ЛТЛ»

на рішення Господарського суду Миколаївської області від „29 листопада 2021р., повний текст якого складено та підписано „13 грудня 2021р.

у справі №916/3779/20

за позовом Малого приватного підприємства «Годсенд ЛТД» Товариства з обмеженою відповідальністю

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адмірал ЛТЛ»

про розірвання договору та стягнення заборгованості в сумі 1350000,00 грн., головуючий суддя Коваль С.М.

місце прийняття рішення: Господарський суд Миколаївської області

Учасники судового процесу про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2020 року Мале підприємство «Годсенд Лтд» Товариство з обмеженою відповідальністю звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адмірал Лтд» про розірвання договору субпідряду № 18/11/12-МР від 12.11.2018 р., укладеного між сторонами, а також про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адмірал Лтд» грошових коштів у розмірі 1350000,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору субпідряду № 18/11/12-МР від 12.11.2018 р. щодо зобов`язання виконати роботи в термін 90 днів з моменту отримання авансового платежу. При цьому позивач вказує, що в межах п. 3.2 договору ним було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти на загальну суму 1350000,00 грн., однак тривалий термін невиконання робіт суттєво порушив його плани, що змусило останнього здійснити самостійно закупівлю устаткування у заводу-виробника, внаслідок чого відповідачем завдано збитки позивачу у вказаному розмірі 1350000,00 грн., право на відшкодування яких останній має відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22, п. 4 ч. 1 ст. 611 та ст. 623 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.01.2021 р. позовну заяву Малого підприємства «Годсенд Лтд» Товариства з обмеженою відповідальністю прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3779/20 за правилами загального позовного провадження

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.02.2021 справу № 916/3779/20 за позовом Малого підприємства «Годсенд Лтд» Товариства з обмеженою відповідальністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адмірал Лтд» про розірвання договору та стягнення заборгованості в сумі 1350000,00 грн. направити за територіальною підсудністю до Господарського суду Миколаївської області.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.03.2021 прийнято господарську справу №916/3779/20 до провадження, за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 29.11.2021 року у справі №916/3779/20 (суддя Коваль С.М.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адмірал ЛТЛ» на користь Малого приватного підприємства «Годсенд ЛТД» грошові кошти в сумі 1350000 грн., а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 20250 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що договір субпідряду № 18/11/12-МР від 12.11.2018 р. припинив свою дію з 31.12.2019, також припинилися й зобов`язання сторін за цим договором, а ТОВ «Адмірал ЛТЛ» не повернено позивачу, визначену у претензії спірну суму авансового платежу, відтак, вимоги позивача в частині стягнення 1 350 000 грн. за припиненим договором є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, Товариства з обмеженою відповідальністю «Адмірал Лтд» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.11.2021 року у справі № 916/3779/20 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заявник апеляційної інстанції вважає, що стягуючи з відповідача грошові кошти в сумі 1 350 000 грн. суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач аргументував свої вимоги порушенням відповідачем саме строків виконання робіт, що визначені договором та послався на п.4 ст. 611 ЦК України, як на підставу для стягнення з відповідача саме збитків.

Апелянт вказує, що судом першої інстанції не були повною мірою досліджені обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, а саме той факт, що роботи по встановленню систем протипожежного захисту за Договором субпідряду №18/11/12 були повністю виконані відповідачем у березні 2020 року та наданий позивачем аванс у розмірі 1 350 000 грн. був витрачений на закупівлю відповідного обладнання та фонд оплати праці працівників, що підтверджується Довідкою про вартість виконаних робіт за березень 2020, актом №3 приймання виконання будівельних робіт за березень 2020 року та Підсумковою відомістю ресурсів.

Відповідач не зазначив у своїх запереченнях про виконання робіт у повному обсязі та не надав у суді першої інстанції вказаних підтверджуючих документів з тих підстав, що дані обставини не були підставою позову та не ставилися під сумнів самим позивачем та згідно заявлених позовних вимог аванс, як предмет стягнення, не заявлявся.

Таким чином, на думку скаржника, підстав для стягнення збитків у суду першої інстанції не було, оскільки відповідач не порушив строки виконання робіт, що випливає зі змісту п.21.1 Додаткової угоди №1, в якому визначено, що строк виконання робіт залежить від будівельної готовності майданчика, що і було встановлено судом першої інстанції, а стягнення авансу не має жодного правового підґрунтя, оскільки роботи за договором були виконані у березні 2020 року, що підтверджується відповідними документами, що додані до апеляційної скарги.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Адмірал ЛТЛ» про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Адмірал ЛТЛ» строк на апеляційне оскарження; зупинено дію рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.11.2021 року у справі №916/3779/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Адмірал ЛТЛ» на рішення Господарського суду Миколаївської області від „29 листопада 2021р. у справі №916/3779/20; призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Адмірал ЛТЛ» до розгляду на 01 грудня 2022 року об 11:00 год.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, а явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними у справі доказами.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.11.2018 між Малим приватним підприємством «Годсенд ЛТД» Товариства з обмеженою відповідальністю (Генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Адмірал ЛТЛ» (Субпідрядник) було укладено Договір субпідряду №18/11/12-МР, відповідно умов якого Субпідрядник приймає на себе зобов`язання щодо виконання робіт з обладнання системи пожежного захисту об`єкту, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, а саме: система протидимного захисту (п. 1.1 Договору від 12.11.2018).

Субпідрядник зобов`язується виконати, згідно Договору такі роботи: - виконати роботи, що зазначені у розділі 1 даного Договору в термін 90 робочих днів з моменту отримання авансового платежу згідно п.3.2 даного Договору за умови будівельної готовності; - виконати зазначені вище роботи і здати Замовникові згідно Акту прийому-передачі виконаних робіт (п.2.1.1. Договору від 12.11.2018)

Генпідрядник зобов`язується створити Субпідрядникові необхідні умови для виконання робіт, які включають в себе: надання Виконавцю повної необхідної вихідної інформації, що стосується предмету Договору. Генпідрядник зобов`язується прийняти роботу та оплатити її у відповідності до умов даного Договору (п.п. 2.2.1., 2.2.2. Договору від 12.11.2018).

Згідно п.3.2 Договору від 12.11.2018 оплата вартості виконаних робіт відповідно до розділу 1 даного Договору здійснюється Генпідрядником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Субпідрядника: оплата здійснюється шляхом авансових платежів (перший авансовий платіж здійснюється на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання Актів приймання-здавання виконаних робіт) та остаточного розрахунку, що здійснюється на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання Акту приймання-здавання виконаних робіт.

Сума договору становить: 2 122 543,52 грн., у тому числі ПДВ 20%: - 353 757, 25 грн.

Відповідно до п.3.3. Договору від 12.11.2018 податкова накладна підписується на підставі Акту виконаних робіт.

У випадку порушення Договору Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним законодавством України. Порушення Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначеним змістом цього договору (п.п. 5.1., 5.1.1. Договору від 12.11.2018)

Згідно з п.8.1 Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2019 року, а в частині зобов`язань, до повного їх виконання взятих на себе сторонами по даному договору.

Дія цього Договору може бути припинена по ініціативі будь-якої із сторін на підставі письмового повідомлення зацікавленої Сторони про бажання припинити діє договору за 10 календарних днів до дати такого припинення (п.8.2 Договору від 12.11.2018).

Закінчення строк дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за порушення його умов, яке мало місце під час дії договору, а також від відповідальності за неналежне виконання взятих по договору зобов`язань (п.8.3 Договору від 12.11.2018).

Додатковою угодою №1 від 20.11.2018 сторони виклали наступні пункти Договору у новій редакції, зокрема:

-Пункт 2.1.1: Виконати роботи, що зазначені у розділі 1 даного Договору у термін, що визначений за умовами Додаткової угоди до даного Договору, яка є невід`ємною його частиною та має бути підписана Сторонами після належного оформлення Акту прийому-передачі об`єкту для виконання робіт з обладнання системи протипожежного захисту у спосіб, що визначений Договором;

-Акт прийому-передачі об`єкту для виконання робіт з обладнання системами протипожежного захисту має бути підписаний представниками Генпідрядника та Субпідрядника, що є підставою для оформлення Додаткової угоди для визначення строку виконання робіт.

- Пункт 2.2.1 Договору викласти у наступній редакції: Генпідрядник зобов`язаний забезпечити будівельну готовність конструкцій та приміщень вказаного у п.1.1 даного Договору Об`єкту для виконання робіт з обладнання системами протипожежного захисту.

-Розділ 3 Договору «Вартість робіт та порядок розрахунків» доповнити п.3.4. та викласти його у наступній редакції: Генпідрядник здійснює авансування закупівлі обладнання та матеріалу для здійснення робіт, що визначені в розділі 1 даного Договору у наступному порядку:

-у період з 01.11.2018 по 25.11.2018 500 000 грн. в тому числі НДС 83 333,33 грн.;

-у період з 01.12.2018 по 25.12.2018 500 000 грн. в тому числі НДС - 83 333,33 грн.;

-у період з 01.01.2019 по 25.01.2019 500 000 грн. в тому числі НДС - 83 333,33 грн.;

-у період з 01.02.2019 по 25.02.2019 500 000 грн. в тому числі НДС - 83 333,33 грн.

Як зазначає позивач, останній перерахував га поточний рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 1 350 000 грн., наступними платежами:

15.02.2019 200 000 грн. (в т.ч. ПДВ 20% 33 333,33 грн.);

25.02.2019 200 000 грн. (в т.ч. ПДВ 20% 33 333,33 грн.);

25.02.2019 200 000 грн. (в т.ч. ПДВ 20% 33 333,33 грн.);

15.04.2019 280 000 грн. (в т.ч. ПДВ 20% 46 666,67 грн.);

19.04.2019 120 000 грн. (в т.ч. ПДВ 20% 20 000,00 грн.);

24.04.2019 150 000 грн. (в т.ч. ПДВ 20% 25 000,00 грн.);

08.11.2019 200 000 грн. (в т.ч. ПДВ 20% 33 333,33 грн.).

Повідомленням від 15.05.2019 позивач повідомив відповідача про розірвання Договору у зв`язку з невиконанням умов Договору відповідачем щодо зобов`язання виконати роботи в термін 90 днів з моменту отримання авансового платежу.

Згодом позивачем взято до увагу, що сплив терміну виконання робіт закінчується не через 90 днів, а через 90 робочих днів, що настають після спливу 3,5 місяців.

Тобто, враховуючи, що перший авансовий платіж відповідачу було перераховано 15.05.2019, то 90 робочий термін спливає 25.06.2019р. 31.05.2019 позивач направив відповідачу претензію щодо невиконання робіт відповідно до умов Договору. Однак, відповіді на претензію позивачеві надано не було.

04.07.2019 року враховуючи те, що сплив першого терміну виконання робіт за першим авансовим платежем закінчувався в кінці червня 2019 та враховуючи відсутність офіційної відповіді з боку відповідача на Претензію №1, позивач надіслав відповідачеві Повідомлення про продовження невиконання умов Договору.

Як зазначає позивач, такий тривалий термін невиконання робіт суттєво порушив плани позивача та не влаштовував останнього, що змусило позивача здійснити самостійну закупівлю устаткування у заводу виробника на суму 1 350 000 грн. Тому позивач просив повернути відповідача перераховані кошти за Договором.

Жодних офіційних відповідей на надіслані повідомлення та претензії від відповідача не надходили.

Вищевказані обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду із позовом про розірвання договору субпідряду № 18/11/12-МР від 12.11.2018 р., укладеного між сторонами, а також про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адмірал Лтд» грошових коштів у розмірі 1350000,00 грн.

Статтею 11 Цивільного кодексу України, передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання в порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання)».

Пунктом 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору».

Чинним законодавством передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ст.837 ЦК України).

За загальним правилом зобов`язання припиняється на підставах, установлених договором або законом (ст. 598 ЦК України, ст. 202 ГК України).

У відповідності з ч.1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати права і виконувати свої обов`язки відповідно до договору.

Сторони у договорі встановили строк дії договору - до 31.12.2019. Тобто, сторонами погоджено, що закінчення строку дії укладеного між ними договору і останній строк виконання господарського зобов`язання по виконанню робіт. Такі умови укладеного сторонами договору, з урахуванням наведених вище положень ч.1 ст. 631 ЦК України, колегія суддів визнає як обставини, що підтверджують погодження сторонами в договорі припинення господарських зобов`язань відповідача щодо виконання робіт.

Законодавством передбачено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч.3 ст.631 ЦК України).

Колегія суддів погоджується з вірним висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовної вимоги в частині розірвання укладеного між сторонами договору на підставі ст. 651 ЦК України, так як строк дії договору закінчився 31.12.2019, і законодавством у такому разі передбачено, що здійснення прав і виконання сторонами своїх обов`язків відповідно до договору припинено. Умова пп. 8.1 договору, згідно якої обов`язки сторін щодо договору діють до повного його виконання, є такою, що не породжує для сторін правових наслідків тому, що виконання робіт за договором не відбулася. Доказів продовження строку дії договору в порядку, визначеному п. 8.4, позивачем суду не подано.

Щодо стягнення збитків 1350000 грн.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Позивач в обґрунтування позовних вимог в частині стягнення 1350000 грн. посилається на ч.ч. 1, 2 ст. 22, п. 4 ч. 1 ст. 611 та ст. 623 ЦК України.

Відповідно до ч.5 ст.653 Цивільного кодексу України якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1)припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2)зміна умов зобов`язання;

3)сплата неустойки;

4)відшкодування збитків та моральної шкоди.

Отже, правові наслідки настають у разі порушення зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено господарським судом, а саме наданої відповідачем додаткової угоди №1 від 20.11.2018 року до Договору субпідряду №18/11/12-МР від 12.11.2018 року, сторони виклали пункт 2.1.1. укладеного договору в новій редакції, за змістом якого субпідрядник зобов`язаний виконати роботи у термін, що визначений за умовами відповідної додаткової угоди, яка є невід`ємною частиною договору, після передачі об`єкту для виконання робіт від генпідрядника до субпідрядника за відповідним актом прийому-передачі.

В матеріалах справи відсутній, як акт прийому-передачі об`єкту від генпідрядника до субпідрядника для виконання робіт з обладнання системами протипожежного захисту, так і додаткова угода, в якій сторони договору субпідряду №18/11/12-МР від 12.11.2018 року встановили б строк виконання робіт.

Отже, позивачем не доведено порушення відповідачем зобов`язань за договором стосовно строку виконання робіт передбаченого п. 2.1.1 договору.

Разом з тим, відповідач на виконання умов договору отримав від позивача грошові кошти на підставі договору субпідряду №18/11/12-МР від 12.11.2018 року, що підтверджується платіжними дорученнями від 08.11.2019 № 284 на суму 200000 грн.; від 24.04.2019 № 126 на суму 150000 грн.; від 19.04.2019 № 121 на суму 120000 грн.; від 15.04.2019 № 118 на суму 280000 грн.; від 25.02.2019 № 60 на суму 200000 грн.; від 25.02.2019 № 57 на суму 200000 грн.; від 15.02.2019 № 49 на суму 200000 грн.; умови договору не виконав, кошти не повернув.

У зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення авансового платежу в сумі 1350000 грн., в якій позивач також повідомив про припинення договору. Зазначену претензію, направлення якої відповідачу підтверджується відповідним описом вкладення до поштового відправлення, відповідачем залишено без реагування та виконання.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач аргументував свої вимоги порушенням відповідачем саме строків виконання робіт, що визначені договором та послався на п.4 ст. 611 ЦК України, як на підставу для стягнення з відповідача саме збитків, оскільки в даному випадку суд керувався тим, що Договір субпідряду № 18/11/12-МР від 12.11.2018 р. припинив свою дію з 31.12.2019, також припинилися й зобов`язання сторін за цим договором, а відповідач не повернув позивачу, визначену у претензії спірну суму авансового платежу, відтак, вірним є висновок господарського суду, що вимоги позивача в частині стягнення 1350000 грн. за припиненим договором є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

В даному випадку, надані позивачем докази на підтвердження позовних вимог дають змогу достовірно встановити факт недобросовісної поведінки відповідача в частині повернення грошових коштів в розмірі 1350000 грн. за припиненим договором.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») навіть неправильна юридична кваліфікація сторонами їхніх спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні нормативні приписи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц; від 04.09.2019 у справі №265/6582/16-ц, від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц).

Зазначення позивачем конкретних приписів для обґрунтування позову не є визначальним для вирішення судом питання про те, які приписи слід застосувати, вирішуючи спір. З`ясувавши під час розгляду справи, що позивач або інший учасник справи для обґрунтування вимог або заперечень вказує інші нормативні приписи, ніж ті. Що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює юридичну кваліфікацію останніх і застосовує для ухвалення рішення ті нормативні приписи, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Саме суд має обов`язок здійснити юридичну кваліфікацію відносин сторін, виходячи зі встановлених під час розгляду справи фактів і визначити, який припис треба застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є спірні правовідносини, не є зміною підстави позову (обставин, якими обґрунтований позов) та обраного позивачем способу захисту (предмета позову) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17).

У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15).

Вищевказане місцевим господарським судом при ухвалені оскаржуваного рішення було враховано.

Крім того, колегією суддів не приймаються до уваги додаткові докази, надані відповідачем та посилання на те, що він не зазначив у своїх запереченнях про виконання робіт у повному обсязі та не надав у суді першої інстанції вказаних підтверджуючих документів з тих підстав, що дані обставини не були підставою позову та не ставилися під сумнів самим позивачем та згідно заявлених позовних вимог аванс, як предмет стягнення, не заявлявся, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4). У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Отже, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від особи, яка подає такий доказ, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

При цьому за імперативним приписом частини 4 статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26.04.2021 у справі №910/24991/15, від 11.06.2019 у справі №906/353/17, від 05.12.2018 у справі № 910/7190/18, від 08.09.2020 у справі № 927/761/19, від 21.06.2018 у справі № 906/612/17.Колегія суддів зазначає, що надаючи докази виконання Договору від 12.11.2018р., скаржником не мотивовано в чому полягає винятковість неподання позивачем зазначених доказів до суду першої інстанції та не вказав доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, не вказав мотивів із зазначенням відповідних доказів неможливості долучення відповідних доказів до позовної заяви з дотриманням вимог ч. 2 статті 80, ч. 2 статті 164 ГПК України.

За таких обставин, перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із чим дійшов обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Адмірал ЛТЛ» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.11.2022р. у справі №916/3779/20 залишити без змін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено „08 грудня 2022 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф. Савицький