Рішення

від 05.12.2022 по справі 908/1962/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/120/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2022 Справа № 908/1962/22

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ватра Дніпровський регіон" (вул. Пухівська, буд. 2, м. Київ, 02222; код ЄДРПОУ 42038529)

До відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503; код ЄДРПОУ 19355964)

про стягнення 59 805,36 грн.,

Без виклику представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

03.10.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ватра Дніпровський регіон" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 59 805,36 грн.

03.10.2022 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи №908/1962/22 між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 04.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1962/22 в порядку спрощеного позовного провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Присвоєно справі номер провадження - 5/120/22 та розгляд справи по суті розпочато з 01.11.2022.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 04.10.2022 розпочато розгляд справи по суті з 01.11.2022 без проведення судового засідання та 05.12.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Як вбачається з позовної заяви позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 49 980,00 грн. на підставі договору поставки товару №250(1)21УК/53-121-08-21-10736 від 30.09.2021. В порушення умов договору відповідач оплату за поставлений товар не здійснив. У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано 3 % річних в сумі 879,10 грн. та інфляційні втрати в сумі 8 067,16 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 205, 509, 510, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України ст.ст. 181, 193 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.

В матеріалах справи міститься письмовий відзив на позовну заяву від 26.10.2022 за вих. 28-23/13361, в якому зазначено, що дійсно між позивачем та відповідачем укладено договір поставки товару № 250(1)21УК/53-121-08-21-10736 від 30.09.2021. Пунктом 3.3 договору встановлено, що оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН). При цьому, відповідно до п. 4.4 договору, Постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса Замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua. До договору не вносились зміни щодо строків і порядку оплати за поставлений товар (як вартості самого товару, так і ПДВ на поставлений товар). Зі змісту вищенаведених умов договору вбачається, що Сторони розмежували порядок і стропи сплати ПДВ на поставлений товар та вартості самого товару: вартість товару сплачується протягом 60 календарних днів (строк) з моменту поставки всього товару (порядок); ПДВ сплачується після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в (ЄРПН). Проте, строк виконання зобов`язання щодо оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ - 8 330,00 грн. в договорі не встановлений. Позивачем не дотриманий обов`язок в рамках адміністрування ПДВ щодо направлення на електронну адресу Покупця зареєстрованої податкової накладної (для оплати частини товару в розмірі ПДВ). Оскільки строк, на протязі якого необхідно сплатити вартість товару в розмірі суми ПДВ в договорі не встановлений, відповідач вважає, що необхідно керуватися ст. 530 ЦК України. Вимога щодо оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ - 8 330,00 грн. до ВП ЗАЕС не надходила, а позовна заява, відповідно до п. 1.7 Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013, не є такою вимогою. Враховуючи вищезазначене, строк оплати частини вартості поставленого товару в розмірі суми ПДВ не настав, в зв`язку з чим, здійснення оплати ПДВ -8 330,00 грн. є правом, а не обов`язком ВП ЗАЕС. Отже, позивач, неправильно визначивши строки оплати поставленого товару, дійшов неправильного висновку про порушення ВП ЗАЕС господарського зобов`язання з оплати суми ПДВ в розмірі 8 330,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, відповідач зазначив, що відповідно до умов договору, окремо сплачується вартість поставленого товару і окремо ПДВ, що позивачем при здійсненні розрахунку 3% річних та інфляційних витрат не враховано. Позивачем, при здійсненні розрахунку 3% річних та інфляційних витрат, не були враховані положення пунктів 3.2, 3.3 Договору. При здійсненні розрахунку 3% річних та інфляційних витрат позивач здійснював нарахування на суму вартості поставленого товару з урахуванням ПДВ, що не відповідає п.п. 3.2, 3.3 договору № 250(1 )21УК/53-121-08-21-10736 від 30.09.2021. Неправильне визначення позивачем строків виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару за договором, в свою чергу, спричинило неправомірне нарахування інфляційних втрат та 3% річних. Отже, оскільки ТОВ «Торговий дім «Ватра Дніпровський регіон» неправильно визначило строки виконання зобов`язання з оплати вартості поставленого товару, встановлених Договором № 250(1)21УК/53-121-08-21-10736 від 30.09.2021, розрахунок 3% річних та інфляційних витрат здійснено невірно, вимога про стягнення з ВП ЗАЕС 3% річних інфляційних втрат є безпідставною, а отже не підлягає задоволенню. Крім того, відповідач зазначив, що військова агресія Російської Федерації проти України та оголошений в зв`язку з цим воєнний стан в Україні є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), підтвердженими Торгово-промисловою палатою України, внаслідок настання якої ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ЗАЕС об`єктивно позбавлений можливості виконати зобов`язання за договором поставки товару № 250(1)21УК/53-121-08-21-10736 від 30.09.2021 та які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання з оплати поставленого товару. На підставі викладеного, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.

До матеріалів справи позивачем надано письмову відповідь на відзив від 27.10.2022, у якій зазначено, що позивачем податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановленому ПК України порядку, що підтверджується наданими до суду копіями документів. Податкові накладні подані на реєстрацію в день отримання товару та підписання видаткових накладних та були прийняті та зареєстровані податковим органом. Відповідно до абзацу першого пункту 18 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» від 29 грудня 2010 р. № 1246 (далі-Порядок) квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку. Таким чином, відповідач отримав податкові накладні та квитанцію про реєстрацію податкової накладної та мав(є) можливість перевірити стан реєстрації податкових накладних на офіційному сайті ДПІ. Відповідач повторно отримав податкові накладні та квитанції про їх реєстрацію разом з матеріалами до позовної заяви. Крім того, відповідач отримав претензію на оплату заборгованості разом з копіями податкових накладних та квитанцій. У відповідь на вказану претензію відповідач не заперечував про отримання товару та існування вказаної у претензії заборгованості та повідомив про її погашення при наявності можливості. Копія претензії та відповіді надана до суду разом з позовом. Отже, у відповідно до п.п. 3.2, 3.3 договору має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної, в разі чого покупець повинен здійснити оплату всього отриманого товару з урахуванням ПДВ в межах встановленого строку 60-ти календарних днів з дати поставки товару. Таким чином, позивачем правильно визначені строки виконання зобов`язання та розрахунки 3% річних і інфляційних витрат. У п.9.2-9.3 договору визначений перелік форс-мажорних обставин, що унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору. Відповідач не повідомляв позивача про настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, не було надано документа або будь-яких доказів, що підтверджують їх настання відповідно до вимог, викладених у договорі. Відповідачем не надано доказів дотримання порядку повідомлення позивача про виникнення форс-мажору та, як наслідок, неможливість своєчасної оплати товару з моменту початку збройної агресії Російської Федерації та те, що саме введення військового стало причиною неможливості проведення покупцем своєчасного розрахунку за поставлений згідно договору товар. З урахуванням викладеного, твердження відповідача про відсутність підстав стягнення 3% річних та інфляційних витрат є необгрунтовним і недоведеним, а отже відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків оплати товару. На підставі викладеного, просить суд позов задовольнити.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи без виклику представників сторін, суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ватра Дніпровський регіон" (далі - Постачальник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (далі - Покупець) укладено договір поставки товару №250(1)21УК/53-121-08-21-10736 від 30.09.2021.

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору, Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, перелік якого викладено у п.1.1. договору.

У пункті п.1.2. договору передбачено, що строк поставки: листопад-грудень 2021 року.

Згідно п. 3.2. договору, оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п.1.1. даного Договору.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

В п.п. 4.1, 4.2 договору передбачено, що поставка товару відбувається відповідно до Правил Інкотермс - 2010 на умовах DDP м. Енергодар. Вантажоодержувач - ЗВ ВП «Складське господарство» ДП НАЕК «Енергоатом», склад №4, вул. Промислова, 133, м. Енергодар, Запорізька область.

Товар, що поставляється, повинен супроводжуватись наступними документами: а) видатковою накладною - з прим.; б) рахунком-фактурою; в) паспортом; г) сертифікатом якості, сертифікатом відповідності, декларацією відповідності або іншим документом, підтверджуючими якість товару (копії, які видані підприємством-виробником та завірені Постачальником).

Відповідно до п.4.4 договору Постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством, з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса Покупця для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgv.npp.zp.ua.

Постачальник зобов`язується вказувати в податковій накладній позначення одиниці вимірювання товару, що надається за договором, згідно з вимогами "Класифікатору системи позначень одиниць вимірювання та обліку", ДК 011-96, затвердженого наказом Держстандарту України від 09.01.1997 № 8.

Відповідно до п. 7.1 договору, у випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов`язань за договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства України.

Пунктом 7.9 договору встановлено, що у випадку відсутності у ЄРПН, в строк, визначений чинною редакцією ПКУ, зареєстрованої електронної податкової накладної, Покупець має право в односторонньому порядку зменшити вартість договору, передбачену п.3.1. цього договору на суму ПДВ.

Постачальник є платником податку на прибуток на загальній системі оподаткування (п. 11.7)

Покупець є платником податку на прибуток на загальній системі оподаткування (п.11.8).

Договір вважається укладеним з дати підписання сторонами і діє протягом року з дати його підписання (п. 12.1).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або ін. подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, на підставі вказаних вище дій позивача, який поставив товар, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов`язки: у позивача - право вимагати оплати за поставлений товар, а у відповідача - обов`язок сплатити вартість отриманого товару.

За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання п. 4.2. договору поставив відповідачу товар відповідно до Правил Інкотермс - 2010 на умовах DDP склад Вантажоодержувача, Запорізьке відділення ВП «Складське господарство», 71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова.

Вказаний товар без жодних зауважень прийнятий відповідачем, що підтверджується видатковими накладними, а саме:

- видаткова накладна №Д_004141 від 23.12.2021 на суму 43 380,00 грн.;

- видаткова накладна №Д_004216 від 29.12.2021 на суму 6 600,00 грн.

Зауважень відповідача протягом строку прийняття по кількості та якості товару на адресу позивача не надходило.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 26.10.2022 за вих. №28-23/13361 підтвердив, що ним отримано вказаний товар на загальну суму 49 980,00 грн.

Разом з тим, відповідач вважає, що граничний строк оплати виконання відповідачем зобов`язання із сплати частини вартості продукції у розмірі ПДВ (8 330,00 грн.) умовами договору не визначений. Вимог від позивача про сплату частини вартості продукції у розмірі ПДВ (8 330,00 грн.) відповідач не отримував, відповідно, згідно з приписами статті 530 ЦК та умовами договору, граничний строк виконання відповідачем зобов`язання із сплати частини вартості продукції у розмірі ПДВ, не настав, у зв`язку з чи, здійснення оплати ПДВ - 8 330,00 грн. є правом, а не обов`язком ВП ЗАЕС.

Однак, вказані твердження відповідача судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до п. 188.1. Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

Отже, податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до положень пункту 201.10 статті 210 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована після 1 липня 2017 року в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до п.18 Постанови КМУ «Про затвердження порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» №1246 від 29.12.2010 р. квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку. На момент прийняття у встановленому порядку рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування щодо таких податкової накладної та/або розрахунку коригування проводяться перевірки, визначені пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого). За результатами таких перевірок формується квитанція про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, яка надсилається платнику податку разом з відповідним рішенням.

На виконання п. 4.4. договору, позивач здійснив реєстрацію податкової накладної № 371 від 23.12.2021 у Єдиному реєстрі податкових накладних 14.01.2022 на суму 36 105,00 грн., ПДВ 20% 7 230,00 грн., усього 43 380,00 грн., про що свідчить квитанція № 1 та реєстрацію податкової накладної № 372 від 29.12.2021 у Єдиному реєстрі податкових накладних 14.01.2022 на суму 5 500,00 грн., ПДВ 20% 1 100,00 грн., усього 6 600,00 грн., про що свідчить відповідна квитанція № 1.

У вказаних квитанціях зазначено, що документ прийнято.

Доводи відповідача про те, що у п. 3.2. та 3.3. договору сторони розмежували порядок і строки оплати ПДВ на поставлений товар та вартості самого товару за договором, і встановили, що вартість товару за договором сплачується протягом 60 календарних днів з дати поставки всього товару, а ПДВ сплачується після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладено в ЄРПН, є безпідставними, з огляду на наступне.

Положення договору, які визначають його ціну (вартість товару), що підлягає сплаті покупцем за поставлений товар, не розділяють вартість самого товару та суму ПДВ, що підлягає сплаті. Аналіз положень договору дає змоги суду дійти висновку, що сума податку на додану вартість, зазначена у п. 3.3. договору включається у загальну ціну товару, зазначену у п. 3.2. договору, а тому вказана сума підлягає сплаті разом з вартістю поставленого товару.

Крім цього, згідно з наданими позивачем доказами, ним у визначений законом строк оформлені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкові накладні за здійсненою поставкою, що підтверджується відповідними квитанціями за №№ 1 від 14.01.2022 про прийняття документу.

Суд зазначає, що зауваження в п. 3.3 договору щодо оплати Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), не змінює строку щодо оплати повної вартості товарів, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару і не підлягає відокремленню. Належними та допустимими доказами поставки товару є видаткові накладні, а податкові накладні є підставою для здійснення розрахунків з бюджетом, і дотримання сторонами вимог законодавства щодо реєстрації податкових накладних не має значення для визначення початку строку виконання господарських зобов`язань.

В даному випадку має значення сам факт здійснення Постачальником реєстрації податкової накладної у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством, з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги», та Покупцю згідно вимог п.18 Постанови КМУ «Про затвердження порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» №1246 від 29.12.2010 надсилається відповідна квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію.

Враховуючи положення п.18 Постанови КМУ №1246 від 29.12.2010, суд зазначає, що відповідач отримав зазначені податкові накладні та квитанцію про реєстрацію податкових накладних та мав можливість перевірити стан реєстрації податкових накладних на офіційному сайті Державної податкової інспекції.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено виконання позивачем умов п. 4.4 договору в частині складання податкових накладних в електронній формі, їх реєстрації в ЄРПН, а отже Покупець повинен здійснити повну оплату отриманого товару з урахуванням ПДВ в межах визначеного строку - 60 календарних днів з дати поставки товару.

Відповідач вважає, що договором строк (термін) виконання відповідачем обов`язку з оплати частини вартості товару у розмірі ПДВ не встановлений, в даному випадку має бути застосовано приписи саме частини другої статті 530 ЦК України.

18.08.2022 ТОВ «ТД «Ватра Дніпровський регіон» направив на адресу ДП «НАЕК «Енергоатом» претензію від 17.08.2022 за вих. №74/08 з проханням сплатити заборгованість в розмірі 49 980,00 грн. у строк семи днів з дати відправлення цієї претензії. У разі невиконання вимог цієї претензії (непогашення заборгованості в зазначений строк) Постачальник вимушений буде звернутись до Господарського суду із позовом щодо примусового стягнення суми простроченої заборгованості, а також 3% річних та інфляційних втрат.

До вказаної претензії додано копії податкових накладних №371 від 23.12.2021, №372 від 29.12.2021, квитанції та акт звірки.

Факт направлення вказаної кореспонденції підтверджується описами вкладення у цінний лист від 18.08.2022, поштовою накладною №76909609374446 від 18.08.2022.

У відповідь на вказану претензію відповідач направив позивачу лист від 27.09.2022 за вих. №28-23/12593, в якому вказано, що за договором поставки товару №250(1)21УК 53-121-08-21-10736 від 30.09.2021 товариство поставило товар на загальну суму 49 980,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №Д_004141 від 23.12.2021; №Д_004216 від 29.12.2021, за якими залишок вартості поставленого товару становить: 49 980,00 грн. Відповідно до порядку здійснення платежів в Державному підприємстві «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», Відокремленим підрозділом якого є «Запорізька атомна електрична станція», платіж за договором своєчасно заявлений до резерву платежів ПК SAP ERР. Відокремлений підрозділ «Запорізька АЕС» прикладає максимум зусиль для вирішення питань проведення розрахунків з контрагентами та за фактом розподілу коштів зі сторони Державного підприємства «НАЕК «Енергоатом» відповідні платежі будуть здійснені. Розуміння вищевикладених обставин сприятиме збереженню ділових взаємовідносин, які склалися між товариством і відокремленим підрозділом, а також подальшій плідній співпраці.

Разом з тим, відповідачем не надано належних та допустимих доказів навіть оплати суми товару без ПДВ.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що останній день для здійснення оплати за отриманий товар за видатковою накладною №Д_004141 від 23.12.2021 на суму 43 380,00 грн. - 21.02.2022; видатковою накладною №Д_004216 від 29.12.2021 на суму 6 600,00 грн. - 27.02.2022.

Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів сплати за отриманий товар на загальну суму 49 980,00 грн., а отже заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за договором поставки товару №250(1)21УК53-121-08-21-10736 від 30.09.2021 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем у зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання заявлено до стягнення 3% річних в сумі 879,10 грн. за період з 28.02.2022 по 29.09.2022 та інфляційні втрати в сумі 8 067,16 грн. за період з березня 2022 по серпень 2022.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 7.1. договору передбачено, що у випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов`язань за договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства України.

Згідно з п. 1.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17.12.2013 р. № 14, грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України. (п. 1.2. постанови).

Відповідно до п. 3.1. зазначеної постанови, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідач вважає, що при здійсненні розрахунку 3% річних та інфляційних витрат позивач здійснював нарахування на суму вартості поставленого товару з урахуванням ПДВ, що не відповідає п.п. 3.2, 3.3 договору № 250(1)21УК/53-121-08-21-10736 від 30.09.2021. Неправильне визначення позивачем строків виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару за договором, в свою чергу, спричинило неправомірне нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Судом встановлено, що позивачем вірно визначені строки для здійснення оплати, а саме 60 календарних днів з дати поставки товару на підставі видаткових накладних.

Однак, вказані твердження відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки зазначена відповідачем сума в розмірі 49 980,00 грн. не є сумою податку на додану вартість, а є грошовим зобов`язанням, яке повинно бути виконано покупцем за умовами договору, і за порушення якого передбачена встановлена законом або договором відповідальність.

Разом з тим відповідач вважає, що військова агресія Російської Федерації проти України та оголошений в зв`язку з цим воєнний стан в Україні є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), підтвердженими Торгово-промисловою палатою України, внаслідок настання якої ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ЗАЕС об`єктивно позбавлений можливості виконати зобов`язання за договором поставки товару № 250(1)21УК/53-121-08-21-10736 від 30.09.2021 та які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання з оплати поставленого товару. Вказані твердження відповідача є безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, встановлено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб введений воєнний стан на території України.

Згідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо.

Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 повідомила, що на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 р. № 671/97-ВР, Статуту ТПП України вона засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05:30 ранку 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

В подальшому Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», - продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб - 19.02.2023.

Суд зазначає, що 13.05.2022 на сайті ТПП України опубліковано офіційний лист ТПП України, в якому зазначено, що особа, яка порушує свої зобов`язання, у зв`язку із обставинами пов`язаними із військовою агресією Російської Федерації проти України, в період дії введеного воєнного стану, має право долучати до свого повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання зобов`язань за умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів у встановлений термін для можливості обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. При цьому, у разі необхідності, сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, також має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) дотримуючись порядку встановленого Регламентом https://ucci.org.ua/dokumienti-dlia-zavantazhiennia за кожним зобов`язанням окремо.

Відповідно до п.п. 9.2, 9.3 договору наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою, згідно з законодавством України, або іншим уповноваженим органом, відповідно до законодавства України. Сторона, що зазнала дії форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, письмово повідомляє іншу сторону про їх наявність, протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням, протягом 10 днів, відповідного підтверджуючого документу.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів повідомлення позивача про настання для ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька атомна електрична станція" ДП "НАЕК "Енергоатом" форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за цим договором, а також доказів на підтвердження їх настання.

Разом з тим, частиною 1 статті 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ст. 617 ЦК України форс-мажор (він же - обставини непереборної сили) звільняє лише від відповідальності за порушення зобов`язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов`язання і не є підставою для припинення зобов`язань. Верховний Суд України (ВСУ) підкреслив, що платежі, встановлені у ст. 625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, як, наприклад, статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Верховний Суд України підкреслив, що платежі, встановлені ст.625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а стаття 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, Верховний Суд України розв`язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16.

Таким чином, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд зазначає, що форс-мажорні обставини можуть звільнити товариство тільки від відповідальності за невиконання зобов`язань за спірним договором, тобто від нарахування штрафів/пені, проте не звільняють від необхідності виконання основних зобов`язань, що обумовлені договором, законом або стягнутої за рішенням суду.

Суд перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", враховуючи принцип диспозитивності, приходить до висновку, що вказана сума розрахована вірно, з урахуванням строків оплати по кожній видатковій накладній окремо, відповідає вимогам чинного законодавства, а отже 3% річних в сумі 879,10 грн. та інфляційні втрати в сумі 8 067,16 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503; код ЄДРПОУ 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ватра Дніпровський регіон" (вул. Пухівська, буд. 2, м. Київ, 02222; код ЄДРПОУ 42038529) заборгованість за договором поставки товару №250(1)21УК/53-121-08-21-10736 від 30.09.2021 в сумі 49 980 (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят) грн. 00 коп., 3% річних в сумі 879 (вісімсот сімдесят дев`ять) грн. 10 коп., інфляційні втрати в сумі 8 067 (вісім тисяч шістдесят сім) грн. 16 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Повне рішення складено: 09.12.2022.

Суддя К.В.Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.