Рішення

від 29.11.2022 по справі 908/1623/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/115/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2022 Справа № 908/1623/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи № 908/1623/22

за позовом: Концерну «Міські теплові мережі» (юридична адреса: бул. Гвардійський, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091, фактична адреса: вул. Адмірала Нахімова, буд. 4, м. Запоріжжя, 69005, ідентифікаційний код 32121458)

до відповідача: Приватного виробничо-комерційного підприємства «Авікс» (пр-т. Соборний, буд. 183А, м. Запоріжжя, 69006, ідентифікаційний код 25215405)

про стягнення суми

за участю представників:

від позивача: Науменко М.В., довіреність № 458/20-22 від 05.09.2022

від відповідача: не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну «Міські теплові мережі» до Приватного виробничо-комерційного підприємства «Авікс» про стягнення 54950,96 грн основного боргу, 1493,59 грн 3% річних та 4117,37 грн інфляційних витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що не зважаючи на відсутність укладеного між сторонами договору, Концерн «Міські теплові мережі» у період з листопада 2018 по квітень 2021 років відпустив Приватному виробничо-комерційному підприємству «Авікс» теплову енергію до приміщення, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, пр.-т. Соборний, буд. 183-А, прим. 30 (підвал Літ. А-3) на загальну суму 54 950,96 грн. Зобов`язання по сплаті за спожиту теплову енергію за спірний період, відповідачем не виконано. За прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачу нараховано 3% річних в сумі 1493,59 грн. та інфляційні втрати - 4117,37 грн. В обґрунтування позову посилається на ст. ст. 11, 15, 16, 258, 509, 525, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 2, 193, 222 Господарського кодексу України, Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 за №2633-ІУ, «Правилами користування тепловою енергією», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за №1198.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2022, наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1623/22 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/115/22. Судове засідання для розгляду справи призначено на 24.10.2022 о 13 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 13.10.2022 перенесено судове засідання у справі № 908/1623/22 на 14.11.2022 о 10 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 14.11.2022 відкладений розгляд справи на 29.11.2022.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового засідання 29.11.2022 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Позивач підтримав вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позові.

Відповідач відзив на позовну заяву, у встановлений ухвалою суду по справі строк не надав, про поважність причин неподання відзиву суд не повідомив, правову позицію у справі не висловив.

Згідно ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Про хід розгляду даної справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "" http://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Оскільки судом належним чином виконано обов`язок та вжито заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача за наявними матеріалами.

В засіданні 29.11.2022 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до Статуту Концерну «Міські теплові мережі», основною метою діяльності Концерну «МТМ» (позивача у справі) є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу концерну..

Згідно з пунктом 2.2 Статуту Концерну «МТМ» предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут.

Статтею ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об`єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання.

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України «Про теплопостачання», теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії та частини 1 статті 25 цього Закону, теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.

Статтею 25 Закону України «Про теплопостачання» закріплено права та основні обов`язки споживача теплової енергії, яка містить обов`язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Обов`язок укласти договір на постачання теплової енергії покладається відповідно до закону, як на теплопостачальну організацію, так і на споживача теплової енергії. При цьому теплопостачальній організації достатньо лише довести факт звертання до споживача з пропозицією укласти договір на постачання теплової енергії.

Концерн «Міські теплові мережі» надсилав на адресу Приватного виробничо-комерційного підприємства «Авікс» договір № 102468 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, однак договір між сторонами не укладено. Враховуючи відсутність договору між сторонами, облік кількості відпущеної теплової енергії здійснювався по особовому рахунку № 102468.

Не зважаючи на відсутність укладеного між сторонами договору, Концерн «Міські теплові мережі» у період з листопада 2018 по квітень 2021 років відпустив Приватному виробничо-комерційному підприємству «Авікс» теплову енергію до приміщення, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, пр.-т. Соборний, буд. 183-А, прим. 30 (підвал Літ. А-3).

Факт постачання теплової енергії підтверджується рішеннями Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів у спірний період.

Таким чином, Концерн «Міські теплові мережі» у вищезазначений період відпустив теплової енергії на загальну суму 54950,96 грн.

Споживач оплату за надані послуги не здійснив, а тому сума основного боргу Споживача перед Концерном на момент звернення складає 54950,96 грн.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених іктами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Так, цивільні права і обов`язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій суб`єктів. Такими діями зокрема, може бути користування тепловою енергією без договору.

Згідно Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до пункту 4 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначаються Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року № 1198 (далі Правила № 1198) та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Kабінету Mіністрів України від 21 липня 2005 року № 630. Вказані правила є обов`язковими для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями.

Згідно пункту 4 Правил № 1198, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією.

Частиною 2 статті 275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Враховуючи викладене, наявність договірних відносин між сторонами у даному випадку є обов`язковою.

В той же час, станом на момент розгляду спору, договір на постачання теплової енергії між сторонами не укладено.

Факт відпуску теплової енергії підтверджується рахунком та актами приймання-передачі теплової енергії.

Відповідач заперечень щодо нарахувань, зазначених у акті приймання-передачі теплової енергії на адресу позивача не надав, належним чином оформлені акти приймання - передачі теплової енергії за спірний період не повернув.

Посилаючись на пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, позивач вказує, що оплата за надані послуги повинна була здійснюватися відповідачем не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідач заборгованість за надані послуги в розмірі 54950,96 грн не сплатив.

Не дивлячись на відсутність між позивачем та відповідачем укладеного договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, фактичні дії сторін (передача продавцем товару, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний сплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Термін виконання зобов`язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Щомісячна кількість теплової енергії, відпущеної у спірний період, зазначена у актах приймання-передачі теплової енергії, які щомісячно надсилалися на адресу відповідача (копія реєстрів додано до матеріалів справи).

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Зазначені висновки щодо обов`язку оплатити вартість отриманої товарної продукції містяться у Оглядовому листі Вищого господарського Суду України від 29.04.2013 року №01-06/767/2013 Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржника) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор мас право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відсутність укладеного між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії, обов`язковість укладання якого лежить і на споживачеві, і на теплопостачальній організації не виключає можливості стягнення з відповідача на користь позивача вартості послуг з теплопостачання, оскільки між позивачем та відповідачем склалися фактичні договірні відносини.

Відповідно до ч. 6 ст. 25 Закону у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом Україна

Згідно п. 4 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Споживач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання-передачі теплової енергії за спірний період на адресу теплопостачальної організації не надав, належним чином оформлені акти приймання - передачі теплової енергії за період з листопада 2018 по квітень 2021 не повернув, що свідчить про те, що він фактично погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з сумами нарахованими до оплати.

Таким чином, зазначені акти приймання-передачі теплової енергії за період з листопада 2018 по квітень 2021 є погодженими та є підставою для проведення остаточних розрахунків.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що відповідачу послуги з централізованого теплопостачання позивачем не надавались або що відповідач ці послуги не отримував.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 54950,96 грн законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 4117,37 грн інфляційних втрат та 1493,59 грн 3 % річних.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Факт порушення грошових зобов`язань відповідачем є доведеним. Судом перевірено правильність нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за допомогою за допомогою комп`ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство та встановлено, що заявлені вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, в межах заявлених позовних вимог.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною права на суд, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бурдов проти Росії).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Враховуючи викладене вище позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного виробничо-комерційного підприємства «Авікс» (пр-т. Соборний, буд. 183А, м. Запоріжжя, 69006, ідентифікаційний код 25215405) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69005 м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова 4, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458) - 54950 (п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят) грн. 96 коп. на р/р № НОМЕР_1 Філії - АТ «Укрексімбанк», код МФО 322313, код ЄДРПОУ 32121458.

Стягнути з Приватного виробничо-комерційного підприємства «Авікс» (пр-т. Соборний, буд. 183А, м. Запоріжжя, 69006, ідентифікаційний код 25215405) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69005 м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова 4, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458) - 1493 (одна тисяча чотириста дев`яносто три) грн. 59 коп. 3% річних інфляційні втрати - 4117 (чотири тисячі сто сімнадцять) грн. 37 коп. та суму судових витрат у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. на р/р№ НОМЕР_2 , ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», код МФО 320478, код ЄДРПОУ 32121458.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 09.12.2022.

СуддяТ.А. Азізбекян