Рішення

від 08.12.2022 по справі 910/7666/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.12.2022Справа № 910/7666/22

Суддя Господарського суду міста Києва Мандриченко О.В., розглянувши без повідомлення учасників справи у спрощеному позовному провадженні справу № 910/7666/22

За позовом Акціонерного товариства "АСВІО БАНК";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІВЕРС ТАЙМ";

про стягнення 88 800,79 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "АСВІО БАНК" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІВЕРС ТАЙМ" 88 800,79 грн заборгованості за договором про надання банківської гарантії № 2713-21/Т5 від 23.09.2021, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 38 352,00 грн, заборгованості за процентами у розмірі 88,26 грн, процентів прострочення у розмірі 545,33 грн, пені за кредит у розмірі 5 305,82 грн, пені за проценти у розмірі 57,94 грн, штрафу у розмірі 38 352,00 грн та 6 099,44 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань на підставі договору про надання банківської гарантії № 2713-21/Т5 від 23.09.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7666/22. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

До господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІВЕРС ТАЙМ" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд поновити строк на його подачу та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про поновлення пропущеного строку на подання відзиву та долучає вказаний відзив до матеріалів справи.

Від Акціонерного товариства "АСВІО БАНК" до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Вимог про розгляд справи у судовому засіданні за участю представників сторін після винесення ухвали про відкриття провадження у справі до суду не надходило.

Повно і всебічно з`ясувавши обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

23.09.2021 між Акціонерним товариством "АСВІО БАНК" (далі - гарант, банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮНІВЕРС ТАЙМ" (далі - принципал, відповідач) був укладений договір № 2713-21/Т5 про надання банківської гарантії (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого гарант в забезпечення належного виконання принципалом своїх зобов`язань перед Військовою частиною НОМЕР_1 (далі - бенефіціар), відповідно до тендерної документації на закупівлю : Бензин автомобільний та паливо дизельне, код ДК 021-2015 09130000-9 "Нафта і дистиляти", Automobile petrol and diesel fuel (CPV: 09130000-9 Petroleum and distillates), а саме: Лот № 2 - Паливо дизельне за ДСТУ 7688:2015, код ДК 021-2015 09134200-9 "Дизельне паливо", Diesel fuel for DSTU 7688:2015 (CPV: 09134200-9 Diesel fuel), ідентифікатор закупівлі UA-2021-08-27-016852-а та заяви про надання гарантії зобов`язується після виконання принципалом умов п. 2.1, 2.2, 2.3, цього договору надати бенефіціару безвідкличну банківську гарантію.

Сума гарантії (гранична сума відповідальності гаранта) становить 38 352,00 грн, валюта 980/UAH (п. 1.2 договору).

Вид гарантії: тендерна (п. 1.3 договору).

Строк дії гарантії - з дати набрання чинності гарантії до 26.01.2022 включно (далі - строк дії гарантії) (п. 1. 4 договору).

Згідно з п. 2.1 договору, для видачі гарантії на суму та строк, які передбачені п. 1.2, п. 1.4 цього договору, принципал зобов`язаний надати гаранту:

- заяву у визначеній гарантом формі. При цьому, умови, зазначені принципалом в заяві мають відповідати умовам контракту/документації;

- належним чином засвідчену копію договору (контракту) або іншого документа, який згідно із законодавством України має силу договору (за наявності), у якому може бути передбачено надання гарантії, або копію тендерної документації про проведення тендера (за необхідності) тощо. Принципал має право не подавати відповідної тендерної документації в разі оприлюднення такої документації на веб-порталі уповноваженого органу з питань закупівель або авторизованих електронних майданчиках під час публічних закупівель. У цьому разі принципал надає інформацію для ідентифікації закупівлі;

- належним чином засвідчені копії установчих документів;

- документи, що підтверджують повноваження відповідальних осіб принципала на виконання дій, необхідних для отримання гарантій (за умови, якщо принципалу не були відкриті рахунки у гаранта);

- фінансові звіти за останні звітні періоди (за потребою);

- інші документи на запит гаранта.

Відповідно до п. 2.2 договору, гарант надає принципалу незабезпечену (бланкову) гарантію.

Умовами п. 4.1 договору передбачено, що протягом 1 робочого дня від дати отримання вимоги від бенефіціара про оплату гарантії, гарант письмово повідомляє принципала про отримання такої вимоги та направляє її копію (разом із копіями документів, якими вона супроводжувалась, якщо подання таких документів передбачалось умовами гарантії).

Відповідно до п. 4.2 договору, протягом 3 робочих днів з дня направлення письмового повідомлення гаранта про отримання вимоги на оплату по гарантії, якщо інший строк не зазначено у повідомленні. Принципал зобов`язаний перерахувати гаранту грошові кошти (грошове покриття) в сумі, зазначеній гарантом та необхідній для виконання вимоги на оплату по гарантії, на рахунок, вказаний гарантом.

Відповідно до п. 4.3 договору у випадку отримання гарантом вимоги на оплату по гарантії (разом з копіями документів, якими вона супроводжувалась, якщо подання таких документів передбачено умовами гарантії) та її відповідності за формальними ознаками умовам гарантії, гарант протягом 5 робочих днів після надходження такої вимоги, якщо інше не визначено умовами гарантії, здійснює виконання своїх зобов`язань за гарантією шляхом сплати згідно з умовами гарантії суми, визначеної у вимозі, але в будь-якому разі не більше ніж сума взятих гарантом зобов`язань за гарантією (з врахуванням раніше здійсненних платежів за гарантією, якщо вони мали місце). Передбачені цим пунктом Договору дії виконуються гарантом незалежно від своєчасності виконання принципалом зобов`язань, визначених п. 4.2 цього договору. Принципал усвідомлює та звільняє гаранта від відповідальності за будь-які наслідки виконання гарантом цього пункту договору до отримання від принципала коштів та інформації, передбачених п. 4.2 цього договору.

Умовами п. 4.4 договору передбачена сплата коштів за гарантією здійснюється гарантом шляхом списання коштів з рахунку покриття, а у випадку відсутності/недостатності грошового покриття, гарант має право здійснити таку сплату шляхом договірного списання коштів з поточних рахунків принципала згідно п. 4.8 цього договору або за рахунок власних коштів гаранта.

Підпункт 4.4.1 п. 4.4 договору встановлює, що день здійснення гарантом сплати коштів за гарантією за рахунок власних коштів вважається днем надання гарантом кредиту принципалу (грошових коштів у тимчасове користування на умовах строковості, платності та повернення). Відповідно, принципал, вважається таким, що отримав кредитні кошти (далі - кредит) у валюті та сумі відповідно до валюти та розміру сплачених гарантом коштів за гарантією, і зобов`язується здійснити його повернення гаранту не пізніше 3 робочого дня з моменту виконання гарантом зобов`язань по гарантії.

У пп. 4.4.2. п. 4.4 договору зазначено, що у разі надання принципалу кредиту відповідно до п. 4.4.1 цього договору, принципал зобов`язаний сплачувати проценти за користування кредитом за фіксованою процентною ставкою в розмірі 28% річних. Нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитом в періоді (28-29-30-31/365-366). Проценти нараховуються протягом всього строку користування кредитом. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту. Сплата процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно, не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.

Згідно з п. 5.10 договору, у випадку невиконання принципалом підпункту 4.2.1 пункту 4.2. цього договору, принципал зобов`язаний сплатити на користь гаранта штраф у розмірі суми гарантії, визначений у пункті 1.2. цього договору на рахунок гаранта, зазначеному у повідомленні гаранта, протягом 3 (трьох) робочих днів з дати направлення гарантом принципалу повідомлення.

Відповідно до положень договору № 2713-21/Т5 від 23.09.2021 позивач надав гарантію № 2713-21/Т5 від 24.09.2021 (далі - банківська гарантія) на підставі заяви відповідача №8 від 23.09.2021.

Згідно умов банківської гарантії банк, як гарант, взяв на себе безумовні та безвідкличні зобов`язання виплатити Військовій частині НОМЕР_1 суму гарантії у розмірі 38 352,00 грн протягом п`яти банківських днів з моменту отримання гарантом письмової вимоги бенефіціара про сплату суми гарантії (далі - вимога), яка буде містити твердження, що відповідач частково або повністю не виконав своїх зобов`язань, із зазначенням суті невиконаних принципалом зобов`язань та суми, яку бенефіціар вимагає сплатити.

24.01.2022 позивач отримав від бенефіціара письмову вимогу № 222/7Д/141 від 19.01.2022 про сплату коштів у розмірі 38 352,00 грн, яка підписана командиром Військової частини НОМЕР_1 Кирилом Будановим. Бенефіціар у своїй письмовій вимозі вказав, що відповідач порушив свої зобов`язання із закупівлі, номер оголошення UA-2021-08-27-016852-а, що передбачались вимогами тендерної документації відповідно до ч. 6 ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме: не надано у спосіб, зазначений у тендерній документації, документи, що підтверджують відсутність підстав, установлених ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі».

На виконання умов п. 4.1 договору, позивачем було направлено на адресу відповідача повідомлення № 301 від 24.01.2022 про надходження вимоги гарантії за № 222/7Д/141 від 19.01.2022.

Умовами п. 4.2 договору передбачено, що протягом 3 робочих днів з дня направлення письмового повідомлення гаранта про отримання вимоги на оплату по гарантії, принципал зобов`язаний перерахувати гаранту грошові кошти в сумі, зазначеній гарантом та необхідній для виконання вимоги на оплату по гарантії, на рахунок.

Однак, у порушення умов договору, відповідач не здійснив оплату на підставі направленого повідомлення позивача.

На виконання п. 4.4 договору та відповідно до вимоги № 222/7Д/141 від 19.01.2022, позивач сплатив власні кошти на користь Військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується меморіальним ордером № 22978323 від 31.01.2022, який міститься в матеріалах справи.

Відповідно до вимог підпункту 4.4.1 пункту 4.4 договору, 01.02.2022 на адресу відповідача було направлено лист-повідомлення № 383 з вимогою про сплату коштів у розмірі 38 352,00 грн не пізніше трьох днів робочих днів з моменту виконання гарантом зобов`язань по гарантії. Також вказаним листом-повідомленням позивач попередив відповідача про те, що у разі несплати коштів, відповідно до п. 5.10 договору до відповідача буде застосовано штраф у розмірі 100 % від суми гарантії.

08.02.2022 позивачем направлено на адресу відповідача вимогу № 477 про виконання зобов`язань та сплату заборгованості, яка станом на 08.02.2021 становить 77 044,41 та складається з заборгованості за кредитом у розмірі 38 352,00 грн, заборгованості за процентами у розмірі 205,94 грн, простроченої заборгованості за процентами у розмірі 29,42 грн, пені у розмірі 105,05 грн та штрафу у розмірі 38 352,00 грн.

Відповідач відповіді на зазначену вимогу не надав та прострочену заборгованість не погасив.

Станом на 26.07.2022 заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 88 800,79 грн та складається з заборгованості за кредитом у розмірі 38 352,00 грн, заборгованості за процентами у розмірі 88,26 грн, простроченої заборгованості за процентами у розмірі 545,33 грн, пені за кредит у розмірі 5 305,82 грн, пені за проценти у розмірі 57,94 грн та штрафу у розмірі 38 352,00 грн.

Матеріали справи містять відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки, на думку відповідача, ним були виконані умови тендерної пропозиції, вимога Військової частини НОМЕР_1 не належним чином оформлена, а сума гарантії сплачена гарантом безпідставно.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, є безпідставними, законодавчо необґрунтованими та такими, що суперечать наявним в матеріалах справи доказам.

Суд звертає увагу на те що, предметом розгляду даної справи є правовідносини, що виникли у сторін саме на підставі договору про надання банківської гарантії № 2713-21/Т5 від 23.09.2021, сторонами якого є позивач та відповідач.

З огляду на зазначене, правовідносини, що виникли між відповідачем та Військовою частиною НОМЕР_1 не є предметом розгляду у даній справі та жодним чином не стосуються правовідносин, що потребують дослідження та доказування у даній справі.

Судом встановлено, що зазначений бенефіціаром у вимозі за гарантією, гарантійний випадок відповідає гарантійному випадку, зазначеному у банківській гарантії.

Відтак, між позивачем та відповідачем наявні спірні правовідносини між кредитором та боржником, а предметом позову є стягнення заборгованості за надання банківської гарантії № 2713-21/Т5 від 24.09.2021 за договором № 2713-21/Т5 від 23.09.2021.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 569 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), гарант має право на зворотню вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

В силу положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Підпунктом 3.5.1 п. 3.5 договору сторони узгодили, що гарант має право на підставі ст. 569 Цивільного кодексу України після виконання гарантом своїх зобов`язань за гарантією, вимагати від принципала відшкодування в порядку регресу суми, сплаченої гарантом на виконання своїх зобов`язань за гарантією.

Відповідно до пп. 3.1.3 п. 3.1 договору встановлено, що принципал зобов`язаний, враховуючи положення п. 3.5.1 цього договору, протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту виконання гарантом своїх зобов`язань за гарантією та незалежно від отримання повідомлення, задовольнити в повному обсязі зворотну вимогу (регрес) гаранта. У випадку невідшкодування принципалом суми сплаченої гарантом за гарантією у строк, визначений у цьому підпункті договору, заборгованість вважається простроченою.

Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем зобов`язання в частині повернення всієї суми кредиту та сплати процентів в строки, встановлені зазначеним вище договором.

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості за договором № 2713-21/Т5 від 23.09.2021 та штрафу, суд встановив, що даний розрахунок в частині заборгованості у розмірі 38 352,00 грн та штрафу у розмірі 38 352,00 грн є арифметично вірним та здійснений відповідно до умов договору про надання банківської гарантії № 2713-21/Т5 від 23.09.2021, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум підлягають задоволенню повністю.

При цьому судом враховано, що відзив відповідача на позовну заяву не містить заперечень з приводу наданих позивачем розрахунків заборгованості та штрафу, а також, відповідачем не додано до матеріалів справи контррозрахунку сум, заявлених позивачем до стягнення з відповідача.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 88,26 грн заборгованості за процентами та 545,33 грн простроченої заборгованості за процентами суд зазначає, що перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості за договором № 2713-21/Т5 від 23.09.2021, суд встановив, що даний розрахунок в частині заборгованості за процентами у сумі 88,26 грн та простроченої заборгованості за процентами в сумі 545,33 грн є арифметично вірним та здійснений відповідно до умов договору. В свою чергу відповідачем не додано до матеріалів справи відповідного контррозрахунку, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум підлягають задоволенню повністю.

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем процентів за користування кредитом, а відповідачем такі докази до справи не долучені.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 5 305,82 грн пені за кредитом та 57,94 грн пені за процентами суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, при цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за цим договором винна сторона несе відповідальність згідно з законодавством України.

Відповідно до п. 5.2 договору, за порушення принципалом виконання зобов`язань, передбачених п. 3.1.2. - п. 3.1.4. цього договору, принципал сплачує гаранту пеню в національній валюті України в розмірі 0,2 (нуль цілих дві десятих) процента від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від несплаченої (несвоєчасно сплаченої) суми за кожен день прострочення платежу, при цьому кількість днів у році приймається рівною фактичній кількості днів у році.

Підпунктом 3.1.3 п.3.1 договору встановлено, що принципал зобов`язаний, враховуючи положення п. 3.5.1 цього договору, протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту виконання гарантом своїх зобов`язань за гарантією та незалежно від отримання повідомлення, задовольнити в повному обсязі зворотну вимогу (регрес) гаранта. У випадку невідшкодування принципалом суми сплаченої гарантом за гарантією у строк, визначений у цьому підпункті Договору, заборгованість вважається простроченою.

Як встановлено судом, матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем зобов`язання в частині відшкодування сплаченої позивачем (гарантом) за гарантією суми у встановлений договором строк.

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені за кредитом та пені за процентами, суд встановив, що даний розрахунок є арифметично вірним та здійснений відповідно до умов договору, а тому вимоги позивача про стягнення 5 305,82 грн пені за кредитом, 57,94 грн пені за процентами підлягають задоволенню. Відповідачем не додано до матеріалів справи відповідного контррозрахунку.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат у розмірі 6 099,44 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок інфляційних втрат є вірним та підлягає стягненню з відповідача у розмірі 6 099,44 грн. Відповідачем не додано до матеріалів справи відповідного контррозрахунку.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Стосовно стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн суд зазначає наступне.

З урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

У позовній заяві позивачем зазначено про понесення ним витрат на правову допомогу та вказаної її орієнтовний розмір.

Відповідно до ч.3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 1-2 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 2 ст. 128 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Натомість положеннями п. 2 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічних висновків дійшла Об`єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 270,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Судом встановлено, що 02.02.2022 між адвокатом Дубровим Дмитром Геннадійовичем (далі - адвокат) та Акціонерним товариством "АСВІО БАНК" (далі - клієнт) укладено договір про надання правової допомоги № 8, відповідно до п. 1.1 якого адвокат зобов`язується надати клієнту, відповідно до умов договору та додаткових угод до нього, правову допомогу з питань захисту будь-яких прав клієнта (без виключення) перед будь-якими третіми особами, у всіх без виключення судах на території держави України, інших підприємствах, установах, організаціях, а клієнт зобов`язується оплатити адвокату гонорар (винагороду) за надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору. Гонорар (винагорода) є платою адвокату за надання правової допомоги та ніяким чином не пов`язані з передачею цих коштів будь-яким третім особам.

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору, обсяг правової допомоги, що надається за цим договором, визначається за домовленістю сторін з урахуванням характеру доручення клієнта і оформляється додатковою угодою.

Як встановлено п. 3.1, 3.2 договору, за надання правової допомоги, що є предметом цього договору, адвокату клієнтом сплачується винагорода у формі гонорару, розмір якого встановлюється за домовленістю сторін і оформляється додатковою угодою. гонорар (винагорода) є платою адвокату за надання правової допомоги та ніяким чином не пов`язані з передачею цих коштів будь-яким третім особам. Гонорар сплачується у формі передоплати, готівкою в національній валюті у день підписання цього договору та/або додаткової угоди про встановлення розміру гонорару, які є підставою для розрахунку клієнта з адвокатом, або перерахуванням на карткових рахунок.

Суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн, таких як додаткової угоди, складення якої передбачено договором про надання правової допомоги № 8 від 02.02.2022, платіжних доручень або прибуткового касового ордеру, які б свідчили про сплату вказаної суми грошових коштів позивачем на користь адвоката, деталізованого опису наданих адвокатом послуг та інше.

В матеріалах справи наявні тільки довіреність № 8 від 02.02.2022 та договір про надання правової допомоги № 8 від 02.02.2022.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, оскільки такі підстави у суду відсутні.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІВЕРС ТАЙМ" (04114, місто Київ, вулиця Пріорська, будинок 21, ідентифікаційний код 41187082) на користь Акціонерного товариства "АСВІО БАНК" (14000, місто Чернігів, вулиця Преображенська, будинок 2, ідентифікаційний код 09809192) 38 352 (тридцять вісім тисяч триста п`ятдесят дві) грн 00 коп. заборгованості за кредитом, 38 352 (тридцять вісім тисяч триста п`ятдесят дві) грн 00 коп. штрафу, 88 (вісімдесят вісім) грн 26 коп. заборгованості за процентами, 545 (п`ятсот сорок п`ять) грн 33 коп. простроченої заборгованості за процентами, 5 305 (п`ять тисяч триста п`ять) грн 82 коп. пені за кредит, 57 (п`ятдесят сім) грн 94 коп. пені за проценти, 6 099 (шість тисяч дев`яносто дев`ять) грн 44 коп. інфляційних втрат та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко