Рішення

від 08.12.2022 по справі 910/8225/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2022Справа № 910/8225/22

Суддя Господарського суду міста Києва Головіна К. І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Зендер Агро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добродія Трейд"

про стягнення 38 003,20 грн.

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Зендер Агро" (далі - ТОВ "Зендер Агро", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добродія Трейд" (далі - ТОВ "Добродія Трейд", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 38 003,20 грн.

Позов мотивований тим, що відповідач порушив умови договору купівлі-продажу № 2-18/04/18 від 18.04.2018 в частині належної сплати вартості поставленого товару. У позові ТОВ "Зендер Агро" просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість у сумі 18 345,00 грн., інфляційні втрати в сумі 7 034,83 грн. та 3 % річних у сумі 12 623,37 грн., що разом становить 38 003,20 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2022 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 у задоволенні заяви ТОВ "Зендер Агро" про перехід до розгляду справи у порядку загального позовного провадження було відмовлено з підстав, зазначених у цій ухвалі.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом надав відзив, у якому проти позову заперечив, зазначив, що за деякими доданими до позову накладними не надано довіреності на право відповідача отримувати товар, директор товариства такі накладні не підписував. Також заявив клопотання про сплив строку позовної давності та просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню наступних підстав.

Установлено, що 18.04.2018 між ТОВ "Зендер Агро" (продавець) та ТОВ "Добродія Трейд" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 2-18/04/18 (далі - договір), за умовами якого продавець передає у власність покупця товар, а покупець приймає і оплачує його (п. 1.1). Назва товару, перелік (асортимент) та кількість товару зазначається в додатках до цього договору, які є невід`ємною його частиною (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 3.1, 3.2 договору продавець зобов`язується передати покупцеві товар на умовах Інкотермс-2010, що будуть зазначені в додатку до даного договору, разом з усіма документами, що стосуються товару. Товар поставляється партіями і в терміни за домовленістю обох сторін, передбаченими додатками до даного договору, які є невід`ємною його частиною. Загальна кількість товару, що буде поставлений за цим договором визначається на підставі накладних та/або додатків до даного договору (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 5.1, 5.4 договору ціна товару визначається сторонами за цим договором на підставі видаткових накладних і зазначається в додатках, які є невід`ємною частиною цього договору. Покупець сплачує кошти за товар у строки і порядку, які передбачені відповідним додатком на поставку такого товару.

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним, з подальшою його пролонгацією (п. 8.1).

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріали справи свідчать, що позивач на виконання свого зобов`язання за вказаним договором поставив відповідачу обумовлений сторонами товар у період з 03.05.2018 по 23.05.2018 на загальну суму 2 449 215,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № Ф0000000019 від 03.05.2018, Ф0000000020 від 03.05.2018, Ф0000000021 від 03.05.2018, Ф0000000022 від 07.05.2018, Ф0000000023 від 07.05.2018, Ф0000000025 від 18.05.2018, Ф0000000026 від 23.05.2018, Ф0000000027 від 23.05.2018, Ф0000000028 від 07.05.2018, підписаними обома представниками без зауважень.

Проте, відповідач свої зобов`язання з оплати товару виконав неналежним чином, вартість поставленого товару сплатив частково - на суму 2 430 873,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 642934063 від 29.03.2019, № 3336681278 від 26.04.2018, № 3336681279 від 26.04.2018, № 3336681280 від 26.04.2018, № 695446579 від 17.05.2019, № 1264610894 від 27.09.2018, № 3336687899 від 23.10.2018, № 3336688507 від 07.11.2018, № 2183957686 від 31.07.2019, № 1040007524 від 12.04.2021, № 1044310798 від 20.04.2021, № 1047617889 від 27.04.2021, № 1051634308 від 06.05.2021, № 12 від 01.06.2021, № 131 від 17.06.2021, № 265 від 08.07.2021, № 466 від 29.07.2021, № 530 від 05.08.2021, № 764 від 31.08.2021, № 966 від 16.09.2021 та банківськими виписками.

Отже, судом встановлено, що за договором поставки № 339 від 26.11.2021 у відповідача виникла заборгованість у сумі 18 342,00 грн. (2 449 215,00 грн. - 2 430 873,00 грн.), а не в сумі 18 435,00 грн, як вважає позивач.

З приводу тверджень відповідача, що частину видаткових накладних ТОВ "Добродія Трейд" не підписувало та не отримувало товар за ними, оскільки довіреностей до цих накладних позивач не надав, суд зазначає, що такі доводи є необґрунтованими, виходячи з того, що відповідач не конкретизував - які видаткові накладні та на яку суму він вважає спірними.

При цьому суд звертає увагу на те, що всі наявні в матеріалах справи видаткові накладні на поставку товару в період з 03.05.2018 по 23.05.2018 на суму 2 449 215,00 грн. відповідають вимогам первинного облікового документа у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин. До того ж всі видаткові накладні були скріплені з боку ТОВ "Добродія Трейд" печаткою товариства.

Відповідно до пункту 64 постанови Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.1998 «Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію», яка є обов`язковою до застосування для всіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство. Згідно з пунктом 65 вказаної постанови особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Отже, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

За таких обставин відповідач, як суб`єкт господарювання, несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при засвідченні наявних у матеріалах справи видаткових накладних. У той же час, будь-яких належних, допустимих та достовірних доказів у розумінні ст. 76-79, 91 ГПК України, які б свідчили про обставини втрати печатки ТОВ "Добродія Трейд", її підробку чи інше незаконне використання цієї печатки третіми особами всупереч волі відповідача, матеріали справи не містять.

Отже, суд вважає доведеним факт наявності у відповідача боргу зі сплати вартості товару, поставленого ТОВ "Зендер Агро" у період з 03.05.2018 по 23.05.2018 і доводи відповідача таких висновків суду не спростовують.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки відповідач не надав доказів належного виконання свого зобов`язання з оплати поставленого товару, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ "Зендер Агро" про стягнення заборгованості у сумі 18 342,00 грн. за договором купівлі-продажу № 2-18/04/18 від 18.04.2018 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглядаючи заяву відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог про стягнення заборгованості, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 256, 257 ЦК України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Як роз`яснив Пленум Вищого господарського суду України у постанові від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Судом встановлено, що за умовами договору строк оплати за поставлений товар настав 01.08.2018, отже, перебіг строку позовної давності розпочався з 02.08.2018 та закінчився 02.08.2021, а позивач звернувся до суду з даним позовом - 26.08.2022, тобто поза межами 3-річного строку давності.

Водночас, статтею 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

За змістом вказаної статті переривання перебігу строку позовної давності можливе лише у разі початку перебігу цього строку та виключно в його межах, а не до його початку чи після спливу позовної давності, оскільки при дослідженні обставин, пов`язаних з вчиненням зобов`язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності (вказана позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 11.10.2018 у справі № 908/1125/17, від 04.10.2018 у справі № 911/2509/16 та від 27.06.2018 у справі № 914/2026/17).

Судом встановлено, що протягом квітня 2021 - січня 2022 відповідач сплачував частинами наявну в нього заборгованість, чим визнав такий борг, у тому числі на суму 18 342,00 грн., у межах строку позовної давності.

Відповідно до пункту 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.10.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу.

Суд приймає до уваги, що визнання заборгованості відповідачем у сумі 18 342,00 грн. відбулось шляхом часткової сплати товару у період з квітня 2021 по січень 2022, а тому у даний період відбулось переривання строку позовної давності за вимогою позивача з оплати товару на суму 18 342,00 грн. За таких обставин у застосуванні наслідків спливу строку позовної давності відповідачу слід відмовити.

Окрім основного боргу позивач також просив стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в сумі 7 034,83 грн. та 23 % річних в сумі 12 623,37 грн, нараховані внаслідок прострочення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, у п. 5.5 договору сторони погодили, що у випадку прострочення покупцем зобов`язання по оплаті вартості кожної отриманої партії товару, поставленого на умовах відстрочення платежу, він за вимогою продавця сплачує на його користь, крім неустойки, передбаченої даним договором, 23 % річних за весь час прострочення.

Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем його грошового зобов`язання, вимоги про стягнення 23 % річних та інфляційної складової боргу є такими, що заявлені правомірно.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог про стягнення матеріальних втрат суд зазначає наступне.

Як роз`яснив Верховний Суд (у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду) у постанові від 26.10.2018 по справі № 922/4099/17, вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Отже, враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом 26.08.2022, то правильним розрахунком матеріальних втрат буде нарахування за період з 26.08.2019 по 19.08.2022 (кінцева дата нарахування матеріальних втрат визначена позивачем).

Здійснивши перевірку правильності нарахування в цій частині з урахуванням вищевказаного періоду, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню інфляційна складова боргу у сумі 7 034,83 грн. та 23 % річних у сумі 12 621,31 грн., тобто у меншій сумі, ніж заявлено позивачем, у зв`язку з неправильним розрахунком позивачем основного боргу.

За таких обставин позовні вимоги ТОВ "Зендер Агро" підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Зендер Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добродія Трейд" про стягнення заборгованості в сумі 38 003,20 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Добродія Трейд" (03066, м. Київ, пров. Охтирський, буд. 7, офіс 4А-301; ідентифікаційний код 36424505) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зендер Агро" (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 33б, нежитлове приміщення 27; ідентифікаційний код 41008205) основний борг у сумі 18 342 (вісімнадцять тисяч триста сорок дві) грн. 00 коп., інфляційні втрати у сумі 7 034 (сім тисяч тридцять чотири) грн. 83 коп., 23 % річних у сумі 12 621 (дванадцять тисяч шістсот двадцять одна) грн. 31 коп. та судовий збір у сумі 2 480 (дві тисячі чотириста вісімдесят) грн. 67 коп.

У решті позовних вимог - відмовити.

Повне судове рішення складене 8 грудня 2022 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.