Рішення

від 23.11.2022 по справі 911/1208/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2022 р. м. Київ Справа № 911/1208/22

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Передрій І.В.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Легіт Транс

до товариства з обмеженою відповідальністю Імперія Транс Плюс

про стягнення заборгованості в сумі 517 200,68 грн.,

за участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

27 липня 2022 року на електронну адресу Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Легіт Транс» (далі позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія Транс Плюс» (далі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 517 200,68 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору №15/06 надання та організації послуг від 15.06.2021 року, згідно з якими позивач зобов`язувався надати послуги з перевезення, а відповідач зобов`язувався послуги прийняти і оплатити.

Відповідач послуги, отримані в лютому 2022 року, оплатив частково.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 439 815,95 грн. основного боргу, 5 384,89 грн. трьох процентів річних, 72 000,48 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Ухвалою суду від 01.08.2022 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 17 серпня 2022 року.

Представники позивача та відповідача у засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 17.08.2022 року підготовче засідання відкладено на 21 вересня 2022 року.

29 серпня 2022 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке підлягало задоволенню судом.

20 вересня 2022 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі, яка була задоволена судом.

21 вересня 2022 року в засідання представники позивача та відповідача не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.09.2022 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 21 жовтня 2022 року.

20 жовтня 2022 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі, яка підлягала задоволенню судом.

21 жовтня 2022 року в засідання представники позивача та відповідача не з`явились.

Ухвалою суду від 21.10.2022 року судове засідання відкладено на 23 листопада 2022 року.

08 листопада 2022 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке підлягало задоволенню судом, а також заява про уточнення позовних вимог, в якій представник позивача просила суд стягнути з відповідача 439 815,31 грн. основного боргу, 5 384,89 грн. трьох процентів річних, 72 000,48 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Згідно з ч. 2 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

10 листопада 2022 року судом на сайті Судової влади України розміщено оголошення про виклик до суду позивача та відповідача в справі №911/1208/22 у засідання, призначене на 23 листопада 2022 року.

22 листопада 2022 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі, яка підлягала задоволенню судом.

23 листопада 2022 року представники позивача та відповідача в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Київської області суду від 01.08.2022 року відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують заперечення проти позову, та попереджено про те, що суд може вирішити справу за наявними в ній матеріалами, у разі ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

На відповідача, як юридичну особу, відповідно до положень ст. 4, ч. 1, п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", покладений обов`язок зазначати достовірні дані щодо місця розташування юридичної особи, які, відповідно до положень ст. 10 цього Закону, вважаються достовірними і можуть бути використані для отримання поштових відправлень юридичною особою, яка повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень, відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок" та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Так, з метою повідомлення відповідача про судові засідання, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 17.08.2022 року про відкладення підготовчого засідання та ухвала суду від 21.10.2022 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті були направлені рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 09600, Київська область, Рокитнянський район, селище міського типу Рокитне, вулиця Патріотична, будинок 48.

Поштове відправлення №4562300168240 отримано відповідачем 01 вересня 2022 року, а поштове відправлення №4562400176771 отримано відповідачем 11 листопада 2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу та витягом трекінгу поштового відстеження, долученими до матеріалів справи.

Крім цього, згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Так, явка в судове засідання сторін це право, а не обов`язок сторони, і, відповідно до положень ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, справа, за умови належного повідомлення сторін про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без їх участі, якщо їх нез`явлення не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі

судової влади України.

Ухвала Господарського суду Київської області від 01.08.2022 року про відкриття провадження у справі №911/1208/22 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 02 серпня 2022 року; ухвала суду від 17.08.2022 року про відкладення підготовчого засідання, - 23 серпня 2022 року; ухвала суду від 21.09.2022 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, - 27 вересня 2022 року; ухвала суду від 21.10.2022 року про відкладення судового засідання, - 27 жовтня 2022 року.

Так, враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відзив на позовну заяву не подав, його неявка не перешкоджала розгляду справи по суті, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність, вірогідність кожного доказу окремо, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

15 червня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Легіт Транс» (далі позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Імперія Транс Плюс» (далі відповідач) був укладений договір №15/06 надання та організації послуг (далі договір), згідно з якими позивач зобов`язувався надати послуги з перевезення, а також додаткові послуги, передбачені умовами договору, а відповідач зобов`язувався послуги прийняти і оплатити.

Згідно з п. 1.2 договору, відповідач виступає від імені, за дорученням та за рахунок свого клієнта. Позивач для виконання своїх зобов`язань по даному договору здійснює перевезення вантажів та гарантує що має всі необхідні ліцензії, дозволи та документи для безперешкодного здійснення перевезень вантажів в повній відповідності з умовами даного договору.

Відповідно до п. 1.3 договору, загальна ціна даного договору визначається виходячи з вказаних в заявках розміру плати всіх наданих позивачем послуг по кожному окремому перевезенні (далі плата за перевезення), що узгоджується сторонами, та сумарно становить загальну ціну договору.

Пунктом 1.4 договору встановлено, що кожне окреме перевезення здійснюється на основі заявки, яка при погодженні сторонами являється невід`ємною частиною даного договору. Розмір та обсяг робіт позивача визначають всі подані відповідачем заявки.

Згідно з п. 2.2.14 договору, позивач після виконання кожного перевезення надає відповідачу наступні документи, які являються підтвердженням виконаної роботи та підставою для оплати:

-рахунок встановленого зразка з вказівкою ставки ПДВ, посиланням на податковий статус позивача (платник податку на прибуток на загальних підставах (п. 10.1 ст. 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"), єдиний податок % ставка);

-ксерокопію заявки на перевезення, завірену оригінальною печаткою позивача;

-оригінальний екземпляр ТТН/CMR: з відміткою вантажовідправника, митних органів (при необхідності), вантажоодержувача: печатка, П.І.П., підпис; у разі відсутності печатки у вантажоодержувача, в ТТН/CMR зазначаються паспортні дані приймальника серію, номер, ким і коли виданий; необхідно поставити оригінальну печатку позивача на ТТН/CMR; маршрутний лист; податкову накладну, якщо позивач є платником ПДВ;

-акт виконаних робіт з обов`язковою вказівкою наступної інформації: посилання на номер і дату договору, заявки; зазначення номеру маршруту, відстані (км.) номера ТТН/CMR, номера Т.З.

Додатково, якщо були складені акт про недостачу/пошкодження вантажу, акт огляду вантажу.

Пакет документів позивач відправляє відповідачу на адресу: 07400, м. Бровари, а/с 236.

Відповідно до п. 3.1 договору, вартість послуг по кожному окремому перевезенні визначається у заявці на перевезення.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що сторони погодили, що оплата за послуги відповідач здійснює на протязі 20 банківських днів після та за умови отримання від позивача оригінальних документів, вказаних в п. 2.2.14, якщо інше не вказано в заявці. Оплата проводиться на основі оригіналу даного договору з мокрими відтисками печаток і всіх правильно оформлених документів, вказаних в п. 2.2.14 договору. При не наданні позивачем оригіналу акту про брак, про який зазначено у ТТН/CMR на перевезення, відповідачем затримується оплата за перевезення до отримання від позивача акта про брак і визначення ступеня вини позивача і суми для відшкодування.

Згідно з п. 7.9 договору, даний договір набирає сили з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021 р. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії даного договору жодна із сторін не повідомить одна одну про своє бажання розірвати його, договір вважається пролонгованим на тих же умовах на наступний рік.

Відповідно до п. 3.1 договору, відповідач надав позивачу: заявку №01/02 від 01.02.2022 року (далі заявка №1); заявку №07/02 від 07.02.2022 року (далі заявка №2); заявку на перевезення від 08.02.2022 року (далі заявка №3).

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на виконання ним заявок №1, №2, №3 та надання відповідачу послуг з перевезення, зазначених у вищевказаних заявках, на загальну суму 499 815,31 грн.

За твердженнями представника позивача, акти надання послуг: №197 від 11 лютого 2022 року, на суму 193 980,67 грн.; №214 від 17 лютого 2022 року, на суму 103 771,69 грн., та №240 від 24 лютого 2022 року, на суму 202 062,95 грн., були направлені позивачем разом із рахунками на оплату: №197 від 11 лютого 2022 року, №214 від 17 лютого 2022 року та №240 від 24 лютого 2022 року, а також копіями CMR від 02.02.2022 року, від 11.02.2022 року, від 14.02.2022 року та від 16.02.2022 року на електронну адресу відповідача.

11 липня 2022 року позивач направив вищевказані документи на юридичну адресу та абонентську скриньку відповідача, зазначену ним у п. 2.2.14 договору.

Проте відповідач послуги, надані позивачем, оплатив частково, а саме в сумі 60 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №144 від 30 травня 2022 року, на суму 20 000,00 грн., №145 від 02 червня 2022 року, на суму 20 000,00 грн., та №155 від 27 червня 2022 року, на суму 20 000,00 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Оскільки відповідачем борг повністю оплачений не був, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 439 815,95 грн. основного боргу, 5 384,89 грн. трьох процентів річних, 72 000,48 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

08 листопада 2022 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій вона просила суд стягнути з відповідача 439 815,31 грн. основного боргу, 5 384,89 грн. трьох процентів річних, 72 000,48 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно з ч. 11 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Частиною 13 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір №15/06 надання та організації послуг від 15.06.2021 року, згідно з якими позивач зобов`язувався надати послуги з перевезення, а відповідач зобов`язувався послуги прийняти і оплатити.

На підставі заявок відповідача №01/02 від 01.02.2022 року (далі заявка №1), №07/02 від 07.02.2022 року (далі заявка №2) та заявки на перевезення від 08.02.2022 року (далі заявка №3) позивачем надані послуги, на загальну суму 499 815,31 грн., що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними CMR від 02.02.2022 року, від 11.02.2022 року, від 14.02.2022 року та від 16.02.2022 року, а також актами надання послуг №197 від 11 лютого 2022 року, на суму 193 980,67 грн., №214 від 17 лютого 2022 року, на суму 103 771,69 грн., та №240 від 24 лютого 2022 року, на суму 202 062,95 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Як уже зазначалось, відповідно до п. 3.1 договору, вартість послуг по кожному окремому перевезенні визначається у заявці на перевезення.

Згідно з п. 2.1.6 договору, відповідач зобов`язаний забезпечити оплату позивачу по даному договору в порядку та згідно заявок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, відповідно до умов, що містились у заявках №1, №2 та №3, підставою для оплати відповідачем наданих позивачем послуг було надання позивачем відповідачу оригіналів документів, зазначених п. 2.2.14 договору, протягом 7-10 банківських днів.

Судом встановлено, що 12 липня 2022 року позивач направив акти надання послуг на юридичну адресу відповідача, вказану в п. 2.2.14 договору, що підтверджується копіями фіскальних чеків №4560100382580 та №4560100382598 від 12.07.2022 року та копіями описів вкладень у цінні листи (2 шт.) від 12.07.2022 року, а також трекінгами поштових відстеженнь Укрпошти №4560100382598 та №4560100382580, долученими до матеріалів справи.

Відповідач вищевказані акти надання послуг отримав 22 липня 2022 року, що підтверджується трекінгом поштового відстеження Укрпошти №4560100382580, копія якого долучена до матеріалів справи, проте підписані акти позивачу не повернув, надані позивачем послуги не оплатив.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Федоренко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач документів, що підтверджували б недостачу (пошкодження) вантажу або оплату наданих позивачем послуг, суду не надав, тому вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 439 815,31 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 5 384,89 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 72 000,48 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вже було зазначено судом, відповідно до умов заявок №1, №2 та №3, підставою для оплати відповідачем наданих позивачем послуг з перевезення було надання позивачем відповідачу документів, зазначені у п. 2.2.14 договору, протягом 7-10 банківських днів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних за актами надання послуг:

- №197 від 11 лютого 2022 року, на суму 193 980,67 грн., за період з 28.02.2022 року до 18.07.2022 року;

- №214 від 17 лютого 2022 року, на суму 103 771,69 грн., за період з 04.03.2022 року до 11.07.2022 року;

- №240 від 24 лютого 2022 року, на суму 202 062,95 грн., за період з 25.02.2022 року до 11.07.2022 року.

За твердженнями представника позивача, акти надання послуг були направлені на електронну адресу відповідача.

Разом з цим, документів, що підтверджували б вищевказані обставини, представник позивача суду не надав.

Водночас, 12 липня 2022 року позивач направив на адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, лист №114 від 11.07.2022 року з додатками, а саме з документами, що підтверджують надання послуг з перевезення.

Згідно з відомостями інформаційного ресурсу Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта", поштове повідомлення зі штрих - кодовим ідентифікатором №4560100382580 було отримано відповідачем 22 липня 2022 року. Так, відповідач повинен був оплатити борг за надані позивачем послуги не пізніше 01 серпня 2022 року.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних у розмірі 5 384,89 грн. за вищевказані періоди є передчасною, тому задоволенню судом не підлягає.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж повинен бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому повинен бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо оплату заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням цього місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив суд стягнути з відповідача суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за актами надання послуг:

- №197 від 11 лютого 2022 року, на суму 193 980,67 грн., за період з лютого 2022 року до червня 2022 року;

- №214 від 17 лютого 2022 року, на суму 103 771,69 грн., за період з березня 2022 року до червня 2022 року;

- №240 від 24 лютого 2022 року, на суму 202 062,95 грн., за період з березня 2022 року до червня 2022 року.

Так, вимога позивача про стягнення з відповідача суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 72 000,48 грн., за вищевказані періоди є також передчасною, тому задоволенню судом не підлягає.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну допомогу відбувається в наступній послідовності:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну допомогу, що підлягають розподілу (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України);

3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, при визначенні суми відшкодування суд виходить із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір, - обґрунтованим (рішення в справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що 18 липня 2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Легіт Транс" (далі клієнт) та адвокатом Тимофєєвою Іриною Валеріївною (далі адвокат) був укладений договір про надання правової допомоги (далі договір), відповідно до умов якого клієнт доручив, а адвокат взяв на себе зобов`язання надати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

У якості доказів надання юридичних послуг та понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. адвокатом Тимофєєвою Л.В. до матеріалів справи долучені: копія договору про надання правової допомоги від 18.07.2022 року з додатком; копія свідоцтва про право на зайняття адвокатської діяльності №544 від 15.03.2010 року; копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги, серії АС №1041841, від 26.07.2022 року; копія платіжного доручення №9806 від 25 липня 2022 року, на суму 5 000,00 грн.

Як вбачається з додатку №1 до договору про надання правової допомоги від 18.07.2022 року, адвокатом були надані позивачу наступні юридичні послуги:

-№п/п: 1; Найменування послуг: опитування клієнта та вивчення документів щодо стягнення заборгованості з ТОВ "Імперія Транс Плюс" (1 година); Розмір гонорару (винагороди): 1 000,00 грн.;

-№п/п: 2; Найменування послуг: збір доказів (1 година); Розмір гонорару (винагороди): 1 000,00 грн.;

-№п/п: 3; Найменування послуг: підготовка позовної заяви до суду (3 години); Розмір гонорару (винагороди): 3 000,00 грн.;

-№п/п: 4; Найменування послуг: представництво інтересів клієнта в судових засіданнях за 1 засідання; Розмір гонорару (винагороди): 1 000,00 грн.;

-№п/п: 5; Найменування послуг: підготовка заперечень, заяв, клопотань по справі; Розмір гонорару (винагороди): від 500,00 грн. за документ.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 року).

Принцип рівності сторін у процесі - в розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалась розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів" від 27.10.1993 року).

Згідно з ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливо виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо, на її думку, не дотримано вимог стосовно співмірності із складністю виконаної роботи, її обсягом та часом, витраченим на їх виконання.

Судом встановлено, що відповідачем клопотання про зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу заявлено не було, а розмір заявлених позивачем витрат є розумним та виправданим, враховуючи обставини цієї справи, її складність, обсяг наданої адвокатом позивачу правової допомоги.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов товариства з обмеженою відповідальністю Легіт Транс підлягає задоволенню частково, то витрати, пов`язані із наданням професійної правничої допомоги, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 59, ст. 124 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", ч. ч. 1, 2 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", ч. ч. 1, 11, 12, 13 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 1, ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 193, ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ч. 4 ст. 89, ч. 1 ст. 509, ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 530, ч. 2 ст. 625, ст. 629, ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14 - 15, ст. 16, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 86, ч. ч. 2, 3 ст. 120, ст. 123, ч. ч. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 126, п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4, ч. 5, ч. 8, ч. 9 ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 202, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, 236, ст. 237, ст. 238, ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю Легіт Транс до товариства з обмеженою відповідальністю Імперія Транс Плюс про стягнення заборгованості в сумі 517 200,68 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Імперія Транс Плюс (09600, Київська область, Рокитнянський район, селище міського типу Рокитне, вулиця Патріотична, будинок 48, ідентифікаційний код 42934494) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Легіт Транс (45650, Волинська область, Луцький район, село Ратнів, вулиця Миру, будинок 21А, ідентифікаційний код 42365034) 439 815,31 грн. (чотириста тридцять дев`ять тисяч вісімсот п`ятнадцять грн. 31 коп.) основного боргу; 4 251,88 грн. (чотири тисячі двісті п`ятдесят одну грн. 88 коп.) витрат на професійну правничу допомогу; 6 597,23 грн. (шість тисяч п`ятсот дев`яносто сім грн. 23 коп.) витрат на сплату судового збору.

Відмовити в іншій частині позову.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 09.12.2022 року.

Суддя С. Грабець