Рішення

від 27.10.2022 по справі 911/871/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2022 р. м. Київ Справа № 911/871/22

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромді Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Феліцата Україна»

прo стягнення 61 622,22 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

При секретарі судового засіданні Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: не з`явився

відповідача: Кушнір Р.Ю.

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромді Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Феліцата Україна» прo стягнення 61 622,22 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.08.2022 року відкрито провадження у справі № 911/871/22 за правилами спрощено позовного провадження, судове засідання призначено на 30.08.2022 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 23.08.2022 року від позивача надійшла заява б/н від 23.08.2022 року про розгляд справи без участі позивача.

До канцелярії Господарського суду Київської області 29.08.2022 року відповідачем подано відзив на позовну заяву б/н від 29.08.2022 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.08.2022 року розгляд справи відкладено на 15.09.2022 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.09.2022 року розгляд справи відкладено на 29.09.2022 року.

У судовому засіданні 29.09.2022 року представник відповідача проти задоволення позову заперечував, представник позивача у судове засідання не з`явився.

Розгляд справи відкладався на 27.10.2022 року.

В судове засідання 27.10.2022 року представник позивача не з`явився, представник відповідача проти позову заперечував.

Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 27.10.2022 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, 25.03.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Феліцата Україна» (Замовник, відповідач) та Приватним підприємством «Ромді Україна» (Перевізник, позивач) було укладено Договір № 250321 на перевезення вантажів в міжнародному сполучені (далі - Договір).

Пунктами 1.2., 2.2. Договору передбачено, що перевізник зобов`язується доставити доручений йому вантаж до пункту призначення в установлений договором і доповненням до нього термін і видати уповноваженій на одержання вантажу особі. Замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Конкретні умови по кожному замовленню обумовлюються в транспортній заявці, шо є невід`ємною частиною договору. Допускається отримання заявки по електронній пошті.

Пунктами 4.4., 4.5. Договору встанволено, що оплата послуг здійснюється Замовником на розрахунковий рахунок Перевізника на підставі належним чином оформлених оригіналів CMR (ТТН) з печатками вантажоодержувача, зазначеного в накладній про отримання вантажу, а також оригіналів рахунку та акту виконаних робіт, протягом 5 банківських днів з моменту отримання даних документів. Датою отримання документів є дата штемпеля поштового відомства про вручення листа. Порядок і термін оплати визначається в транспортній заявці, що спрямовується Перевізнику перед конкретним перевезенням.

02.02.2022 року до вищезазначеного Договору було підписано Заявку № 020222, за якою позивач мав перевезти вантаж за маршрутом Німеччина - Україна. Вартість фрахту становить 58 000,00 грн., термін оплати - 3 банківські дні з моменту отримання всіх правильно оформлених оригіналів документів (CMR з печатками вантажоодержувача, а також оригіналів рахунку та Акту виконаних робіт).

Позивачем було у повному обсязі виконано вимоги Договору та надано відповідачу замовлені послуги. Про вказані обставини свідчить гр. 24 CMR від 14.02.2022 року № 22144086.

Оригінали CMR, а також Акту виконаних робіт № 111 від 21.02.2022 року та Рахунку № 111 від 21.02.2022 року були направлені на адресу відповідача 02.05.2022 року за допомогою служби доставки «Нова Пошта», штриховий ідентифікатор відправлення: 20450534121469, який у процесі доставки був змінений на № 59000816052064 у зв`язку із переадресацією. Вказані документи були отримані відповідачем 05.05.2022 року за його місцезнаходженням у місті Буча Київської області.

Згідно із Заявкою строк оплати послуг з перевезення становить 3 банківські дні з моменту отримання оригіналів документів. Враховуючи, до оригінали перевізних документів були отримані відповідачем 05.05.2022 року, граничним строк сплати відповідачем заборгованості з наданих послуг перевезення сплив 09.05.2022 року.

Однак, відповідач підписаний Акт виконаних робіт № 111 від 21.02.2022 року позивачу не повернув, послуги з перевезення в сумі 58 000,00 грн. не сплатив. Будь-яких зауважень щодо кількості та якості послуг або зауважень до оформлення документів відповідач не висловлював, а тому послуги за таким актом вважаються прийнятими відповідачем у повному обсязі.

Факт надання послуг з перевезення вантажів у повному обсязі підтверджується CMR від 14.02.2022 року № 22144086.

У зв`язку із несплатою відповідачем вищезазначеної заборгованості, позивач 20.05.2022 року направив на адресу відповідача вимогу № 2/06 про її сплату. Вищезазначена вимога була отримана відповідачем 25.05.2022 року, однак залишена без відповіді та задоволення.

З огляду на викладене, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача 58000,00 грн. простроченої заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу.

Відповідно до п. 6.3. Договору у разі прострочення платежу, винна у прострочені сторона оплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Таким чином, позивач аросить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну оплату послуг з перевезення у розмірі 1 875,07 грн. за період з 10.05.2022 року по 16.06.2022 року.

Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування за прострочення оплати послуг з перевезення у розмірі 1 566,00 грн. за період з 10.05.2022 року по 16.06.2022 року та 3 % річних за прострочення оплати послуг з перевезення у розмірі 181,15 грн. за період прострочення з 10.05.2022 року по 16.06.2022 року.

В ході розгляду спору відповідач подав відзив, в якому позовні вимогизаперечував, посилаючись на відсутність підстав для оплати послуг, оскільки жодного належного та допустимого доказу передання/надсилання усього пакету документів та його отримання відповідачем додано до позовної заяви не було.

З приводу долучених позивачем до позовної заяви документів ТОВ «Нова Пошта», відповідач зазначив, що такі документи не мають підтвердження вмісту поштового відправлення, тому не можливо ідентифікувати що саме направлялося з експрес-накладною ТОВ «Нова Пошта». Крім того, відповідно до експрес-накладної отримувачем є невстановлений представник Феліцата Україна з номером телефону НОМЕР_1 .

Також відповідач стверджує, що єдиним належним та допустим доказом передання та отримання відповідачем документів, що закріплені в договорі, є опис вкладеного у цінний лист з фіскальним чеком поштового відправлення наданий АТ «Укрпошта».

Відповідач наполягає, що єдиною підставою для оплати є зобов`язання Перевізника передати Замовнику повний пакет документів, а саме: належним чином оформлених оригіналів CMR (ТТН) з печатками вантажоодержувача, зазначеного в накладній про отримання вантажу, а також оригіналів рахунку та акту виконаних робіт. Сторони домовились, що надсилання оригіналів документів здійснюється: Новою Поштою - відділення № 1, м. Ворзель, отримувач - ТОВ «Федіцата Україна», НОМЕР_2, ОСОБА_3 або 08292, Київська область, місто Буча, вул. Ярослава Мудрого, буд. 10/1, офіс 75.

Також відповідач зазначає про неможливість здійснення розрахунків через блокування його рахунків у зв`язку з військвою агресією російської федерації проти України, оскільки кінцевими бенефіціарними власниками ТОВ «ФЕЛІЦАТА УКРАЇНА» є громадяни росії та білорусі.

У відповіді на відзив позивач наголосив, що одним із основних міжнародних документів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписана в Женеві 19.05.1956 року (далі - Конвенція).

Законом України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно з листом Міністерства закордонних справ України від 15.05.2007 року №72/14-612/1-1559 «Щодо набуття чинності міжнародними договорами» ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007 року.

Стаття 4 Конвенції передбачає, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Статтею 9 Конвенції встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

На виконання взятих на себе зобов`язань позивачем у лютому 2022 року було надано відповідачу послуги, обумовлені умовами Заявки № 020222, вартість яких склала 58 000,00 грн.

На підтвердження виконання Заявки № 020222 позивачем було надано суду міжнародну товарно-транспортну накладну CMR № 22144086 від 14.02.2022 року, в графі № 24 якої міститься відмітка вантажоотримувача про отримання вантажу.

При цьому, відповідач не висловлював жодних заперечень чи претензій щодо якості, обсягів та вартості наданих послуг. У відзиві відповідач також не посилається на нелажне виконання позивачем своїх зобов`язань щодо доставки вантажу.

У Заявці сторони обумовили, що оригінали документів відсилаються «Новою поштою» до відділення № 1 м. Ворзель, отримувач; ТОВ «Феліцата Україна», НОМЕР_2, ОСОБА_3 або 08292, Київська область, місто Буча, вул. Ярослава Мудрого, 10/1, офіс 75.

Таким чином, відправлення документів, а саме: оригінал CMR від 14.02.2022 року, Акту виконаних робіт № 111 від 21.02.2022 на суму 58 000,00 грн., а також рахунок на оплату № 111 від 21.02.2022 на суму 58 000,00 грн. були направлені відповідачу у погоджений сторонами спосіб за допомогою ТОВ «Нова Пошта» за адресою 08292, Київська область, місто Буча, вул, Ярослава Мудрого, 10/1, офіс 75, на підтвердження чого до матеріалів справи було долучено експрес-накладну № 20450534121469, а також відстеження вказаного відправлення, з якого вбачається, що відповідачем документи отримані 05.05.2022 року. При цьому, вказаний в накладній номер телефону не має значення, оскільки відправлення здійснювалось саме на адресу відповідача, а не на ім`я його контактної особи, альтернативність отримувачів допускалась за умовами погодженої сторонами Заявки.

Позивач наголошує на недобросовісності поведінки відповідача, який шукає різні формальні приводи аби уникнути виконання зобов`язання з оплати послуг перевезення.

Про недобросовісність поведінки відповідача свідчить і той факт, що відповідач залишив без відповіді та задоволення не лише надісланий йому пакет документі для оплати, а й вимогу № 2/06 від 20.05.2022 року про сплату відповідачем заборгованості за Договором в сумі 58 000,00 грн., яка була скерована відповідачу 20.05.2022 року та отримана ним 28.05.2022 року.

Також, позивач заперечує проти звільнення відповідача від відповідальності через дію форс-мажорних обставин, оскільки в порушення п. 7.4. Договору відповідач не повідомляв позивача про настання форс-мажорних обставин, що позбавляє сторону права на них посилатися.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до ч. 1 ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Відповідно до ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються дим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, позивачем доведено факт надання відповідачеві послуг з перевезення вантажу у лютому 2022 року вартістю 58 000,00 грн. на підставі Заявки № 020222.

На підтвердження виконання Заявки № 020222 позивачем надано суду міжнародну товарно-транспортну накладну CMR № 22144086 від 14.02.2022 року, в графі № 24 якої міститься відмітка вантажоотримувача про отримання вантажу.

Таким чином, з огляду на норму ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України позивач, як перевізник, доставив довірений йому відповідачем (відправником) вантаж до пункту призначення та видав його вантажоодержувачу, що є підставою для виникнення у відправника зобов`язання з оплати за перевезення вантажу встановленої плати.

З огляду на викладене, суд критично ставиться до тверджень відповідача, що підставою для оплати послуг з перевезення вантажу є виконання умови про надіслання усіх оригіналів документів щодо перевезення.

Відповідне твердження відповідача суперечить суті відносин з перевезення та нормі ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України, які передбачають оплату саме наданих послуг з перевезення, тобто отримання вантажу вантажоодержувачем, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 22144086 від 14.02.2022 року. Відповідачем не заперечено та не спростовано факт отримання вантажу вантажоодержувачем.

Щодо наполягання відповідача на необхідності підтвердження факту надіслання йому документів щодо перевезення наданням опису вкладення, суд вважає таку позицію відповідача довільним тлумаченням умов договору, оскільки Заявка не передбачає детального порядку надіслання документів та не вимагає опису вкладення. За правилами поштового зв`язку відправник має вибір способів поштового відправлення.

У Заявці сторони обумовили, що оригінали документів відсилаються «Новою поштою» до відділення № 1 м. Ворзель, отримувач; ТОВ «Феліцата Україна», НОМЕР_2, ОСОБА_3 або 08292, Київська область, місто Буча, вул. Ярослава Мудрого, 10/1, офіс 75.

Позивачем надано докази здійснення відправлення відповідачу за допомогою ТОВ «Нова Пошта» за адресою 08292, Київська область, місто Буча, вул, Ярослава Мудрого, 10/1, офіс 75, на підтвердження чого до матеріалів справи було долучено експрес-накладну № 20450534121469, а також відстеження вказаного відправлення, з якого вбачається, що відповідачем документи отримані 05.05.2022 року.

В той же час, відповідачем не надано обґрунтованих заперечень щодо факту отримання відправлення від позивача, пояснень що було в такому відправленні, доказів з`ясування на Новій пошті обставин видачі відправлення невідомій особі, тощо.

Таким чином, матеріали справи містять докази здійснення позивачем на користь відповідача поштового відправлення за допомогою ТОВ «Нова Пошта» за адресою 08292, Київська область, місто Буча, вул, Ярослава Мудрого, 10/1, офіс 75 та його отримання адресатом. При цьому, вказаний в накладній номер телефону не має значення, оскільки відправлення здійснювалось саме на адресу відповідача, а не на ім`я його контактної особи, альтернативність отримувачів допускалась за умовами погодженої сторонами Заявки.

Одночасно, позивачем надано до матеріалів справи міжнародну товарно-транспортну накладну CMR № 22144086 від 14.02.2022 року, Акт виконаних робіт № 111 від 21.02.2022 на суму 58 000,00 грн., а також рахунок на оплату № 111 від 21.02.2022 на суму 58 000,00 грн., що в сукупності встановлених обставин за правилами вірогідності доказів є більш переконливим, ніж твердження відповідача.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Посилання відповідача на неможливість проведення розрахункових операцій у зв`язку з тим, що кінцевими бенефіціарними власниками ТОВ «ФЕЛІЦАТА УКРАЇНА» є громадянин російської федерації ОСОБА_1 з часткою в статутному капіталі 29% та громадянка білорусі ОСОБА_2 з часткою в статутному капіталі 31%, не звільняє від необхідності виконання зобов`язань за Договором. Відповідна обставина не може вважатись обставиною непереборної сили для відповідача, оскільки пов`язана не з зазнанням Україною військової агресії російської федерації, а навпаки, вчиненням такої агресії проти України.

З огляду на викладене, за наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про доведеність існування простроченої заборгованості відповідача перед позивачем з оплати перевезення вантажу у сумі 58000,00 грн. Таким чином, позовні вимоги у відповідній частині доведені, обґрунтовані, відповідачем не спростовані і підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.3. Договору у разі прострочення платежу, винна у прострочені сторона оплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений в ході розгляду спору факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, річних та інфляційних правомірні і обґрунтовані, доданий до позову розрахунок є арифметично вірним і відповідає фактичним обставинам справи.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 875,07 грн. пені, 1 566,00 грн. інфляційних нарахувань, 181,15 грн. 3 % річних доведені, обґрунтовані, відповідачем не спростовані і підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Також позивачем заявлено до відшкодування 6 000,00 грн. витрат на послуги адвоката, надання яких підтверджується Договором про надання правничої допомоги із Адвокатським об`єднанням «АФК» від 17.11.2020 року, актом приймання передачі від 15.06.2022 року, рахунками № 22 від 01.06.2022 року, № 28 від 14.06.2022 року та банківськими документами про їх оплату.

Щодо заперечень відповідача з приводу заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає такі заперечення зловживанням процесуальними правами, оскільки адвокатські витрати є очевидними і їх вартість в розмірі всього лише 6 000,00 грн. в жодному випадку не може розцінюватись як завищена чи неспівмірна.

Таким чином, відповідно до ст.ст. 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем адвокатські витрати підлягають відшкодуванню відповідачем у сумі 6 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 123, 126, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромді Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Феліцата Україна» прo стягнення 61 622,22 грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Феліцата Україна» (08292, Київська область, міста Буча, вулиця Ярослава Мудрого, буд. 10/1, офіс 75, Код ЄДРПОУ: 33348888) на користь Приватного підприємства «Ромді Україна» (код ЄДРПОУ: 36834332, 43020, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Електроапаратна, будинок 3, офіс 201) 58 000,00 грн. заборгованості за послуги з перевезення, 1 875,07 грн. пені, 1 566,00 грн. інфляційних нарахувань, 181,15 грн. 3 % річних, 2 481,00 грн. витрат по сплаті судового збору та 6000,00 грн. адвокатських витрат.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 08.12.2022 року