Рішення
від 29.11.2022 по справі 914/758/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2022 справа № 914/758/22

Суддя Юркевич М.В., за участю секретаря Кравчук І.В., розглядаючи матеріали

позовної заяви: Приватного акціонерного товариства «Орлан-Транс», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Горобина», м. Львів

про: стягнення 375 412,36 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Орлан-Транс» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Горобина» про стягнення 375 412,36 грн. заборгованості за договором про надання послуг №02/19 від 26.03.2019р.

Ухвалою від 17.05.2022р. було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та надано сторонам строк для подання відзиву та відповіді на відзив.

Ухвалами суду розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження було відкладено на 26.07.2022р., 30.08.2022р., 11.10.2022р.

Судове засідання 11 жовтня 2022 о 10:15 не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Львові та Львівській області повітряної тривоги, всі працівники та відвідувачі суду 11 жовтня 2022 з 08 год.53хв. до 12 год.50хв. перебували в укритті цивільного захисту адміністративної будівлі суду.

Ухвалою від 11.10.2022р. розгляд справи було відкладено на 08.11.2022р.

В судове засідання 08.11.2022р. з`явився представник позивача, натомість, відповідач явку свого уповноваженого представника не забезпечив, причини неявки суд не повідомив.

Суд повідомив позивачу, що від відповідача остання судова кореспонденція повернулася за закінченням терміну зберігання.

Ухвалою суду від 08.11.2022р. розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження відкладено в межах розумних строків на 29.11.2022р.

В судове засідання 29.11.2022р. представники сторін не з`явились.

29.11.2022р. на адресу суду надійшла заява представника позивача, якою останній позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд розглянути справу без участі представника позивача.

Поштове відправлення з ухвалою суду від 30.08.2022, направлене на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Горобина», вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Україна, 79054, Львівська обл., місто Львів, вул. Петлюри, будинок 4, кв. 82), повернулося до суду з відміткою від 01.10.2022 "за закінченням терміну зберігання".

Разом із тим, з огляду на те, що при направленні ухвали суду було використано офіційний спосіб письмового повідомлення (за адресою реєстрації), при цьому суду не повідомлено про існування у відповідача інших адрес для отримання поштової кореспонденції, cуд вважає, що ухвала направлена за належною адресою.

Судом враховується правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, згідно якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 26.04.2021 у справі № 916/335/18.

Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав. Враховуючи відсутність відзиву на позовну заяву, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

В ході розгляду справи по суті судом було встановлено наступне:

Між ПрАТ «Орлан-транс» (позивачем) та ТОВ «Горобина» (відповідачем) 26 березня 2019р. було укладено договір №02/19 про надання послуг, за умовами якого ПАТ «Орлан-Транс» (виконавець) зобов`язується надати замовнику послуги по розміщенню майна замовника на території виконавця, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Пластова, 4 та обмежується огородженою територією із заїздом з вулиці Польової, а ТОВ «Горобина» (замовник) зобов`язується прийняти послуги та оплатити їх вартість відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п. 4.1. Додаткової угоди №1 від 27.12.2019р. до договору, вартість наданих за договором послуг становить 40 500,00 грн за місяць та ПДВ 8 100,00 грн на місяць.

Відповідно до п. 2.5. договору, своєчасно сплачувати плату за послуги по розміщенню на території.

Згідно п. 4.2. договору плата за надання послуг по розміщенню майна здійснюється на підставі підписаного сторонами акту виконаних робіт за звітний місяць шляхом безготівкового перерахунку на рахунок виконавця, до 10 числа місяця наступного за звітним.

Позивачем до матеріалів справи долучено Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з травня по листопад 2021 року та докази скерування цих актів на адресу відповідача, а саме опис складення у цінний лист та поштову квитанцію від 31.01.2022р.

Проте, відповідачем в порушення умов договору №02/19 про надання послуг від 26.03.2019р., оплату за надані послуги не внесено починаючи з травня 2021р.

На момент подання позовної заяви залишається неоплаченими наступні рахунки: СФ-0000032 від 31.05.2021р. на суму 48 600,00 грн, СФ-0000040 від 30.06.2021р. на суму 48 600,00 грн, СФ-0000051 від 31.07.2021р. на суму 48 600,00грн, СФ-0000056 від 31.08.2021р. суму 48 600,00грн, СФ-0000065 від 30.09.2021р. на суму 48 600,00 грн, СФ-0000074 від 31.10.2021 р. на суму 48 600,00 грн, СФ-0000081 від 30.11.2021р. на суму 48600,00грн.

Загальна сума заборгованості по договору про надання послуг №02/19 від 26.03.2019р. становить 340 200,00 грн.

Відповідно до п. 4.3. договору, за затримку оплати по даному договору замовник сплачує виконавцю пеню за кожен день прострочки платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем проведено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за наступні періоди:

-за рахунком на суму боргу 48 600,00 грн. за період з 15.06.2021 р. по 01.02.2022р.

-за рахунком на суму боргу 48 600,00 грн. за період з 15.07.2021 р. по 01.02.2022р.

-за рахунком на суму боргу 48 600,00 грн. за період з 15.08.2021 р. по 01.02.2022р.

-за рахунком на суму боргу 48 600,00 грн. за період з 15.09.2021 р. по 01.02.2022р.

-за рахунком на суму боргу 48 600,00 грн. за період з 15.10.2021 р. по 01.02.2022р.

-за рахунком на суму боргу 48 600,00 грн. за період з 15.11.2021 р. по 01.02.2022р.

-за рахунком на суму боргу 48 600,00 грн. за період з 15.12.2021 р. по 01.02.2022р.

Додатковою угодою від 15.11.2021 до договору оренди, сторони погодили те, що договір про надання послуг № 02/19 від 26.03.2019р. вважати припиненим з 01.12.2021р.

15.11.2021р. ПрАТ «Орлан-Транс» звернулося до ТОВ «Компанія «Горобина» з листом, який містив вимогу погасити заборгованість, проте жодної відповіді ПрАТ «Орлан-Транс» не отримано, станом на дату даної позовної заяви заборгованість не погашено.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення умов договору про надання послуг № 02/19 від 26.03.2019р., не внесено оплату за надані послуги по розміщенню майна починаючи з травня 2021р., наведене стало підставою для звернення позивача до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 340 200,00 грн основної заборгованості, 22 683,55 грн. пені, 8 602,20 грн. інфляційних втрат, 3 926,61 грн. 3% річних.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву, будь-яких заяв чи клопотань не подав, позовних вимог не спростував.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як передбачено ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг № 02/19 від 26.03.2019р. по розміщенню майна, який за своєю правовою природою є договором оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 ГК України).

Відповідно до статті 610 наведеного Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи, відповідач з травня по листопад 2021 року користувався приміщенням для розміщення майна, наданим йому позивачем, відтак - у замовника виник обов`язок сплачувати плату за розміщення майна.

Проте, відповідачем в порушення умов договору про надання послуг № 02/19 від 26.03.2019р. оплату за розміщення майна не внесено починаючи з травня 2021р.

На момент подання позовної заяви залишається неоплаченими наступні рахунки: СФ-0000032 від 31.05.2021р. на суму 48 600,00 грн, СФ-0000040 від 30.06.2021р. на суму 48 600,00 грн, СФ-0000051 від 31.07.2021р. на суму 48 600,00 грн, СФ-0000056 від 31.08.2021р. суму 48 600,00грн, СФ-0000065 від 30.09.2021р. на суму 48 600,00 грн, СФ-0000074 від 31.10.2021 р. на суму 48 600,00 грн, СФ-0000081 від 30.11.2021р. на суму 48 600,00 грн.

Загальна сума заборгованості по договору про надання послуг №02/19 від 26.03.2019р. становить 340 200,00 грн.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості за Договором про надання послуг № 02/19 від 26.03.2019р. в розмірі 340 200,00 грн є обґрунтованою та задоволенню підлягає.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 22 683,55 грн. пені, 8 602,20 грн. інфляційних втрат, 3 926,61 грн. 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.