Ухвала

від 08.12.2022 по справі 914/2969/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

08.12.2022 Справа № 914/2969/22

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., розглянувши матеріали заяви Львівського комунального підприємства «Магістральне», місто Львів

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАОЛ» (79053, Львівська область, місто Львів, вулиця Бойчука, будинок 8; ідентифікаційний код юридичної особи 19163087) за договором №14 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01.10.2012, суми боргу за спожиті послуги за період з січня 2020 по жовтень 2022 в розмірі 10 243,19 грн.

ВСТАНОВИВ

До Господарського суду Львівської області від Львівського комунального підприємства «Магістральне» надійшла заява про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАОЛ» (79053, Львівська область, місто Львів, вулиця Бойчука, будинок 8; ідентифікаційний код юридичної особи 19163087) за договором №14 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01.10.2012, суми боргу за спожиті послуги за період з січня 2020 по жовтень 2022 в розмірі 10 243,19 грн.

Розглянувши подану Львівським комунальним підприємством «Магістральне» заяву про видачу судового наказу, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні.

При прийнятті ухвали суд виходить з наступного.

Згідно частини 2 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Відповідно до частин 1, 2 статті 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

Статтею 148 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Як на правові підстави поданої заяви заявник посилається на норми статей 203, 530, 546, 625, 633 Цивільного кодексу України, статті 147-160 Господарського кодексу України.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що боржник, на думку заявника, в порушення умов договору, своєчасно не розрахувався за спожиті послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з січня 2020 року по жовтень 2022 року, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед заявником.

За положеннями частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина 7 статті 179 Господарського кодексу України).

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (частина 1 статті 181 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У пункті 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частини 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина 3 статті207 Цивільного кодексу України).

Суд звертає увагу Львівського комунального підприємства «Магістральне» на те, що у тексті заяви заявник покликається на те, що 01.10.2012 року між Львівським комунальним підприємством «Магістральне» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАОЛ» укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій №14.

Заявник, стверджуючи про укладення договору та виникнення між сторонами господарських зобов`язань, на підтвердження цього факту надав суду типовий договір №14 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01.10.2012.

Однак, із долученого типового договору №14 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01.10.2012 вбачається, що він був укладений між Львівським комунальним підприємством «Сонячне» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАОЛ».

Не вказано яким чином Львівське комунальне підприємство «Магістральне» пов`язане з Львівським комунальним підприємством «Сонячне», чи є Львівське комунальне підприємство «Магістральне» правонаступником Львівського комунального підприємства «Сонячне», чи вказане підприємство було перейменоване. Не долучено жодних доказів на підтвердження вказаного.

Відтак, із поданої заяви про видачу судового наказу не вбачається, що між сторонами - Львівським комунальним підприємством «Магістральне» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАОЛ» був укладений договір у письмовій (в тому числі електронній) формі.

Як вже зазначалось, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України).

Суд роз`яснює заявнику про право на звернення за захистом порушеного права шляхом подання позову про стягнення 10 243,19 грн до господарського суду у спрощеному позовному провадженні.

Враховуючи викладені вище обставини суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 152 Господарського процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 151 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Разом з тим, за приписами частини 2 статті 153 Господарського процесуального кодексу України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою.

Керуючись статтями 148, 151-153, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

1.Відмовити Львівському комунальному підприємству «Магістральне» у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАОЛ» за договором №14 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01.10.2012, суми боргу за спожиті послуги за період з січня 2020 по жовтень 2022 в розмірі 10 243,19 грн.

2.Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України (з моменту її підписання) та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки вказані в статтях 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію.

Ухвала підписана 08.12.2022

Суддя Сухович Ю.О.